Вирок від 13 жовтня 2026 р. у справі №309/1713/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1713/26

Провадження № 1-кп/309/105/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді: ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст кримінальне провадження, що внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12026071050000176 від 20.03.2026 року відносно :

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , освіта середня, одруженого, не працюючого, раніше судимого, судимість погашена, у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 115 КК України , –

За участю сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_3

адвоката ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення

Судом визнано доведеним, що 20 березня 2026 року, у період з 16 години 44 хвилин по 16 годину 48 хвилин, у місті Хуст на вулиці Жайворонковій, біля супермаркету "Алма" неподалік будинку №38 «А», між обвинуваченим ОСОБА_3 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , мешканцем АДРЕСА_3 , який також перебував у стані алкогольного сп`яніння, раптово виникла словесна перепалка, яка перейшла у штовханину між ними та тривала близько однієї хвилини, після чого припинилася за взаємною згодою. У подальшому ОСОБА_7 , пішов у напрямку будинку №38 «А», за яким невдовзі пішов ОСОБА_3 та на подвір`ї даного будинку, між ними продовжився конфлікт у ході якого ОСОБА_3 умисно, усвідомлюючи протиправність, винність та караність своїх дій, з метою заподіяння смерті ОСОБА_7 , з внутрішньої кишені своєї куртки дістав господарський ніж марки «СИЛА інструмент», яким наніс один удар в область лівої частини грудної клітини ОСОБА_7 , внаслідок чого останній загинув.

Згідно висновку експерта за результатами судово-медичної експертизи №73/х-труп від 28 квітня 2026 року, смерть ОСОБА_7 настала внаслідок проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітки з пошкодженням лівого передсердя, що призвело до масивної внутрішньої та зовнішньої кровотечі, лівобічного гемопневмоторексу і ускладнилось шоком. При судово-медичній експертизі виявлено тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани лівої половини грудної клітки; колото різаної рани лівого передсердя, які виникли внаслідок дії гострого плаского однобічно-загостреного колюче-ріжучого предмету типу клинка ножа, який мав гострий край (лезо) та обушок, є прижиттєвими і знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_7 і вкладаються в час події, яка мала місце 20 березня 2026 року.

В судовому засіданні ОСОБА_3 після роз`яснення йому обвинувачення, свою вину у пред`явленому обвинуваченні у скоєнні злочину передбаченого ст. 115 ч.1 КК України визнав частково. Суду ствердив, що того дня приблизно о 17 год. він на велосипеді приїхав до магазину його знайомого на ім`я ОСОБА_8 , який знаходиться на вул. Жайворонкова в м. Хуст біля супермаркету «ALMA». Будучи біля магазину він побачив раніше не знайомого йому ОСОБА_7 , який йшов з неповнолітнім хлопцем, які виражалися нецензурними словами. Коли підійшов до нього неповнолітній хлопець останній протягнув йому руку поздороватися. Він поздоровався з цим хлопцем і стиснув йому руку та запитав чому він голосно висловлюється нецензурними словами, так як по вулиці ходять діти та жінки. На це ОСОБА_7 почав виражатися в його адресу нецензурними словами, внаслідок чого між ними спочатку виникла словесна перепалка, яка переросла у незначну бійку , яку розборонив власник магазину ОСОБА_8 . Після цього, ОСОБА_7 та неповнолітній хлопець пішли в сторону будинку АДРЕСА_4 . Перебуваючи на незначній відстані ОСОБА_7 та неповнолітній продовжували висловлюватися на його адресу нецензурно, і хтось кинув у нього камінь. Після цього він підійшов до ОСОБА_7 вияснити ситуацію , що склалася, однак ОСОБА_7 тримаючи у руках великий камінь замахнувся на нього. В цей час він витяг правою рукою ніж, який знаходився в його правій кишені, оскільки перед цим чистив яблуко, яке було у його лівій кишені, та даним ножем хотів ударити в плече ОСОБА_7 однак , як сталося , що він вдарив ОСОБА_7 в область серця він не знає та не пам`ятає. Частковість визнання його вини полягає в тому , що умислу на вбивство він не мав. Про вчинене дуже шкодує та розкаюється.

В судове засідання потерпіла ОСОБА_9 не з`явилася надіславши суду заяву про розгляд справи у її відсутність, міру покарання залишає на розсуд суду , цивільний позов не заявляє.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

В судовому засіданні будучи допитаною у відповідності до вимог положень ст. 352-353 КПК України та попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та відмову від давання показів, свідок ОСОБА_10 суду ствердила, що вона є цивільною дружиною померлого ОСОБА_7 від якого має малолітню дитину. Очевидцем події, яка мала місце 20.03.2026 р. вона не була. Знає, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 виник конфлікт та штовханина після чого вони розійшлися. Після цього її чоловік щось сказав обвинуваченому та останній пішов до ОСОБА_7 та наніс йому удар ножем в серце. Знає, що конфлікт почався через те, що ОСОБА_3 сильно потис руку неповнолітньому ОСОБА_11 , а ОСОБА_7 заступився за нього. ОСОБА_7 за своїм характером був спокійний та не конфліктний.

В судовому засіданні будучи допитаною у відповідності до вимог положень ст. 352-353 КПК України та попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та відмову від давання показів, свідок ОСОБА_12 суду ствердила, що вона є тещею ОСОБА_7 , який проживав у її квартирі. Того дня , ОСОБА_7 сказав їй , що він йде до себе додому , щоб привезти диван , і щоб вона залишилася вдома з дитиною. ОСОБА_7 вийшов з квартири десь о 11 годині і повинен був повернутися додому до 12 год. щоб покласти дитину спати. Однак о 12 год. годині він додому не прийшов і досить довго його не було . Поравшись у себе на кухні , вона через вікно побачила, що йде ОСОБА_7 однак дуже тяжко. Вийшовши з квартири, яка знаходиться на першому поверсі п`ятиповерхового будинку, біля вхідних дверей вона побачила ОСОБА_7 , який сидів припершись спиною до стінки та рукою тримався за рану. На її запитання , що сталося, він відповів , що його підрізав чоловік, а саме ОСОБА_11 сусід. Потім він показав їй рану з якої йшла кров. Також ОСОБА_7 їй сказав , що ОСОБА_11 сусід ОСОБА_3 потис йому сильно руку, що аж посиніла, а він заступився.

В судовому засіданні будучи допитаним у відповідності до вимог положень ст. 352-353 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та відмову від давання показів, свідок ОСОБА_13 суду ствердив , що він є власником магазину, який розташований в м. Хуст по вул. Жайворонкова біля супермаркету « ALMA» . Обвинувачений ОСОБА_3 є його сусідом. Того дня ОСОБА_14 прийшов до його магазину. Будучи біля магазину до ОСОБА_3 підійшов поздороватися неповнолітній ОСОБА_11 . Потім між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 почалася словесна перепалка , яка переросла у бійку. Він втрутився і їх розборонив, та сказав , що якщо вони хочуть битися то хай ідуть в інше місце , а не біля магазину. Що відбувалося далі він не бачив. Через кілька хвилин до нього підбіг товариш ОСОБА_7 і попросив викликати швидку, бо ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_15 ножем у груди. ОСОБА_3 поїхав геть, після чого зателефонував йому і повідомив, що чекає поліцію в себе вдома.

В судовому засіданні будучи допитаною у відповідності до вимог положень ст. 352-353 КПК України та попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та відмову від давання показів, свідок ОСОБА_16 суду ствердила , що вона працює вихователем у дитячому садочку , який розташований по вул. Жайворонкова в м. Хуст. Того дня вона скорше звільнилася з роботи і йшла додому. Вийшовши з території садочка вона почула крики, та бачила , як діти кидали каміння у ОСОБА_3 який тримав руки в кишенях, та виражалися в його адресу нецензурними словами. Хтось кричав цим дітям , щоб вони не чіпали «Дядю Мішу» .Самої бійки вона не бачила.

Допитаний в порядку ст. 225 КПК України слідчим суддею Хустського районного суду у закритому судовому засіданні неповнолітній свідок ОСОБА_17 відеозапис допиту якого було безпосередньо відтворено та досліджено судом у судовому засіданні показав, що того дня його товариш ОСОБА_11 підійшов до ОСОБА_3 , щоб поздороватись. ОСОБА_3 сильно йому стиснув руку на що ОСОБА_7 наказав ОСОБА_3 відпустити малому руку внаслідок чого між ними почалася словесна перепалка, яка переросла у бійку, яка тривала недовго. Після цього ОСОБА_7 відійшов і сказав у бік ОСОБА_3 «Щоб ти сдох». ОСОБА_3 почувши це знову підійшов до ОСОБА_7 витяг з куртки ніж схопив ОСОБА_7 однією рукою за шию з заді , а іншою вдарив цим ножем в область серця. Після цього ОСОБА_3 витер ніж і пішов геть. Отримавши удар ножем ОСОБА_7 пішов до свого під`їзду, а він пішов додому бо не хотів на це дивитися. Також неповнолітній свідок ствердив , що ніхто у ОСОБА_3 камінням не кидав, а сам ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Допитаний в порядку ст. 225 КПК України слідчим суддею Хустського районного суду у закритому судовому засіданні неповнолітній свідок ОСОБА_18 відеозапис допиту якого було безпосередньо відтворено та досліджено судом у судовому засіданні показав, що того дня він разом з ОСОБА_7 підійшов привітатися до його сусіда ОСОБА_3 , який сильно йому стиснув руку, на що ОСОБА_7 наказав відпустити йому руку. Після чого між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 почалася спочатку словесна перепалка а потім бійка. Після бійки вони відійшли від ОСОБА_3 на деяку відстань і ОСОБА_7 крикнув в сторону ОСОБА_3 « Абись сдох». Після цього ОСОБА_3 підійшов до них і між ним та ОСОБА_7 почалася знов сварка в ході якої ОСОБА_7 тримав ОСОБА_3 за обидві руки. В один момент ОСОБА_3 вириває свою праву руку і дістає ніж, який на його думку був причеплений на штанах ОСОБА_3 або спереду або позаду у футлярі, яким завдав один удар під серце ОСОБА_7 . Після цього ОСОБА_7 попросив його викликати швидку , що він і зробив . Швидка приїхала через 15 хвилин. На той момент ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Оцінюючи показання неповнолітніх свідків ОСОБА_18 , та ОСОБА_17 , суд визнає їх належними, допустимими та достовірними доказами і покладає їх в основу вироку.

Суд зазначає, що допит вказаних свідків у судовому засіданні було проведено у повній відповідності до вимог кримінального процесуального закону, з дотриманням спеціальних процесуальних гарантій захисту прав дитини. Зокрема, з метою забезпечення психологічного благополуччя неповнолітніх, розгляд справи у цій частині здійснювався у закритому судовому засіданні. Допит проведено за обов`язкової участі їх законних представників та кваліфікованого психолога, що дозволило створити належні умови для надання свідчень без будь-якого стороннього чи психологічного тиску.

Надані неповнолітніми свідками показання є чіткими, послідовними, логічними та узгоджуються між собою, а також із іншими дослідженими у справі доказами, зокрема протоколом огляду місця події та висновками судово-медичних експертиз.

Під час досудового розслідування та судового розгляду будь-яких заперечень з боку сторони захисту щодо процесуального порядку допиту неповнолітніх свідків, а також щодо достовірності чи правдивості їхніх слів висловлено не було. У суду немає жодних підстав не вірити показанням вказаних свідків або піддавати їх сумніву, оскільки обставин, які б свідчили про зацікавленість дітей в обмові обвинуваченого чи викривленні ними фактів, судовим слідством не встановлено

Також, не зважаючи на часткове визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_3 окрім показів, які надали в судовому засіданні свідки, його вина у вчиненні даного кримінального правопорушення також повністю доводиться письмовими доказами, які досліджені в судовому засіданні зокрема:

Рапортом чергового Хустського РУП ГУНП ОСОБА_19 про те, що 20.03.2026 о 16.55 надійшло повідомлення диспетчера ШМД про ножове поранення у невідомої особи в м.Хуст по вул. Жайворонковій, у зв`язку з чим було здійснено виїзд СОГ та затримано ОСОБА_3 , від якого в ході затримання вилучено ніж з чорним полімерним руків`ям.

Протоколом огляду місця події від 20.03.2026 з фототаблицями, проведеного в АДРЕСА_5 , де безпосередньо за вхідними дверима перед підйомом на перший поверх, на підлозі виявлений труп ОСОБА_7 з ранами грудної клітки. Зокрема, в ділянці проекції лівого соска виявлено горизонтальну рану з рівними краями довжиною 6 см, шириною 1,5 см. наявні плями бурого кольору схожі на кров на зовнішних шкірних покривах грудної клітки, живота та долоні правої кисті На лівій частині куртки потерпілого у проекції лівого соска виявлено також наскрізне горизонтальне пошкодження тканини довжиною 13 см. такі ж дефекти виявлено на футболці померлого. В ході огляду вилучено змиви з кисті правої та лівої рук потерпілого, які упаковано в паперові конверти, труп направлено до бюро ЗОБ СМЕ для проведення судової медичної експертизи.

Протоколом затримання ОСОБА_3 від 20.03.2026 з фототаблицею, в ході якого від останнього вилучено господарський ніж з руків`ям чорного кольору, довжина леза 10 см, який упаковано в паперовий конверт.

Протоколом огляду трупа ОСОБА_7 від 21.03.2026, проведеного у приміщенні у патнатомічному відділенні Хустської РЛ, в ході якого підтверджено факт наявності перерахованих вище тілесних ушкоджень та вилучено футболку та куртку потерпілого.

Протоколом огляду DVD диску, вилученого в ході здійснення зняття показань – відеозаписів камер відеоспостереження з будівлі супермаркету Алма» за адресою м.Хуст вул. Жайворонкова, 40 «Б». При перегляді відеозапису («D21_S20260320164110_E20260320165958» ) наявні дані, що відеозапис здійснено у період з о 16;41:09 до 16:59:59 20.03.2026. О 16:42 на велосипеді приїхав ОСОБА_3 , залишив велосипед біля паркану та спілкується зі свідком ОСОБА_13 біля іншого продуктового магазину. О 16:43:50 повз магазину, з урахуванням встановлених зовнішніх параметрів та одягу, проходять ОСОБА_7 з малолітніми ОСОБА_20 та ОСОБА_11 . Місцевість безпосередньо перед продуктовим магазином, розташована за межами оглядовості камери тому на відео частини подій, видно лише нижню частину ніг. Натомість зображено, що ОСОБА_21 підходить до входу до магазину та спілкується, де зупиняється і ОСОБА_7 . О 16:46:20 між ОСОБА_22 та ОСОБА_23 розпочалася бійка, у ході якої ОСОБА_23 два рази завалює ОСОБА_7 на землю та в останнє о 16:46:54 ОСОБА_22 піднімається і сутичка між ними припиняється, між ними проходить спілкування з жестикуляцією. О 16:47:33 ОСОБА_22 з малолітніми пішов у напрямку будинку №38 «А», а ОСОБА_23 ходить перед магазином та о 16:47:38 зупиняється перед входом до магазину та йде у напрямку. у якому пішов ОСОБА_7 за межі оглядової камери. О 16:48:55 ОСОБА_23 повертається до свого велосипеду на якому їде у напрямку до вулиці Чижмаря.

При відкритті відеофайлу «D22_S20260320163442_E20260320165030» встановлено, що проводився відеозапис подій на прилеглій до магазину перед центральним входом до магазину. При перегляді відеозапису зображено, що о 16:41:40 на велосипеді з боку вулиці Чайковського приїздить ОСОБА_3 та повертається на велосипеді у зворотному напрямку о 16:49.16.

Висновком судово-медичної експертизи №73Х-труп від 21.03.2026, згідно якого смерть ОСОБА_7 , настала внаслідок проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітки з пошкодженням лівого передсердя, що призвело до масивної внутрішньої та зовнішньої кровотечі, лівобічного гемопневматораксу і ускладнилось шоком, що стало причиною його смерті. Наявні колото-різана рана лівої половини грудної клітки та колото-різана рана лівого передсердя виникли внаслідок дії гострого плаского однобічно-загостреного колюче-ріжучого предмету типу клинка ножа, який мав гострий край (лезо) та обушок, є прижиттєвими мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя і знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті і вкладаються в час події 20.03.2026.

В судовому засіданні сторона захисту, зокрема адвокат ОСОБА_6 , суду ствердила про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_3 з ч.1 ст. 115 КК України на ч.1 ст. 119 КК України у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_3 умислу на вчинення вбивства.

Позиція сторони захисту, на переконання суду є хибною, виходячи з наступного.

Розмежування умисного вбивства від вбивства через необережність здійснюється за суб`єктивною стороною злочину, виходячи з умислу особи, характеру та послідовності її дій, а також обраного знаряддя. Судом встановлено, що обвинувачений під час конфлікту цілеспрямовано дістав ніж — предмет, що має високу проникаючу здатність, підійшов до потерпілого та завдав ним цілеспрямованого удару безпосередньо у життєво важливий орган — серце.

Завдання удару ножем у ділянку серця з точки зору здорового глузду та кримінально-правової доктрини повністю виключає будь-яку необережність (злочинну недбалість чи самовпевненість). Особа, яка вчиняє такі дії, не могла не усвідомлювати суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачала неминучість або високу ймовірність настання смерті потерпілого. Нанесення удару в область серця свідчить про наявність у винного умислу на позбавлення життя, що повністю охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 115 КК України.

Щодо тверджень обвинуваченого про те, що потерпілий тримав у руках камінь і замахувался ним, суд оцінює їх критично та розцінює як обраний спосіб захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений тяжкий злочин.

Зазначені доводи повністю спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема послідовними та несуперечливими показаннями неповнолітніх свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 які безпосередньо спостерігали за подією. Свідок ОСОБА_17 зазначив, що потерпілий у руках нічого не тримав, а конфлікт після його припинення мав виключно словесний характер (образи), а також, те що ОСОБА_3 в момент удару тримав потерпілого ОСОБА_7 однією рукою за шию. Також свідок ОСОБА_18 ствердив , що під час вже другої сутички , безпосередньо перед ударом ножем ОСОБА_7 тримав ОСОБА_3 за руки.

Крім того, протоколом огляду місця події не зафіксовано наявності будь-яких предметів (зокрема каміння), які б могли бути використані як знаряддя нападу на обвинуваченого.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в діях обвинуваченого відсутні ознаки як необхідної оборони (чи перевищення її меж), так і вбивства через необережність. Поведінка обвинуваченого свідчить про наявність умислу на вбивство, що виник на ґрунті раптово сформованих неприязних стосунків через взаємні образи. Таким чином, наявний склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України, доведений повністю .

Крім того, суд враховує поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 , який після нанесення удару витер ніж від крові та залишив потерпілого на місці події , після чого на велосипеді поїхав додому, при цьому не намагався надати потерпілому ОСОБА_7 медичної допомоги або ж викликати швидку допомогу, що свідчать про те, що ОСОБА_3 бажав настання смерті потерпілого.

З правової позиції, яка відображена у постанові Верховного Суду в справі №754/17019/17 вбачається, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами 2 та 4 ст. 17 КПК України, що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Він означає, що в достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не означає, що у його достовірності взагалі немає сумнівів, але означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними.

Підґрунтям стандарту «поза розумним сумнівом» є фундаментальна цінність суспільства - гірше осудити невинного, ніж дозволити винному уникнути покарання; відповідно суспільство, яке цінує добре ім`я і свободу кожного, не повинно засуджувати людину, коли є розумні сумніви в її винуватості.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Відповідно, досліджені докази суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогам КПК України, та у їх відношенні безпосередньо порушень вимог ст. ст. 87, 99 наведеного Кодексу судом не встановлено та сторонами не доведено. Як наслідок, на переконання суду, яке ним сформоване у порядку ст. 94 КПК України, наявні в матеріалах кримінального провадження докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, а тому немає об`єктивних підстав їм недовіряти.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які, відповідно до ст. ст. 22, 26 КПК України, були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Аналізуючи наведені вище та безпосередньо досліджені судом докази щодо обставин вчинених протиправних дій обвинуваченим, суд не вбачає підстав піддавати їх сумніву, оскільки вони узгоджуються між собою як окремо, так і в сукупності, доводять винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованому йому злочині.

При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, відображеного у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини, визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та які містяться у матеріалах цього провадження.

Позиція ОСОБА_3 щодо часткового визнання ним своєї вини у вчиненні даного злочину, на думку суду є цілеспрямованою та направленою, та розцінюється судом як спосіб захисту власних інтересів та спробу уникнути кримінальної відповідальності, оскільки дана позиція повністю спростовується сукупністю зібраних по справі доказів.

Таким чином, досліджені та оцінені в судовому засіданні докази дозволяють дійти висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

При кваліфікації дій обвинуваченого Суд ураховує, що Верховний Суд у постанові від 05.04.2018 в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч.1 ст. 115 КК України, а саме , умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, Суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.

Мотиви призначення відповідного покарання.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно зі ст.12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставин, які б пом`якшували покарання обвинуваченому– не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України – вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Виходячи з обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, його поведінку під час та після вчинення злочинних дій, враховуючи особу підсудного, а саме те, що підсудний вину свою у вчиненні злочину визнав частково, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, посередню характеристику за місцем проживання, враховуючи думку прокурора щодо необхідної міри покарання, суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_3 у межах санкції ч.1 ст. 115 КК України, у виді позбавлення волі строком на вісім років.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та не дають підстав для звільнення цієї особи від відбування покарання або ж його призначення із застосуванням ст. 69 цього Кодексу. Суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання для, прикладу, зі звільненням від його відбування, суд сприймає, як діяння, яке б указувало на те, що саме у цій ситуації, та обставинах при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б, як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, сприймалося б як таке, що не забезпечить виконання мети регламентованої ст. 50 КК України.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Речові докази у кримінальному провадженні слід вирішити в порядку передбаченому ст. 100 КПК України

Процесуальні витрати-відсутні.

Цивільний позов на досудовому розслідуванні тау суді не заявлявся.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, враховуючи вимоги ст. ст. 131-132, 177, 178 КПК України, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили. Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376,615 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення (злочину)передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначити йому покарання у вигляді восьми років позбавлення волі.

Строк відбування покарання слід відраховувати з моменту його затримання , а саме з 20 березня 2026 року .

Речові докази по справі – носій DVD+R диск на якому розміщені відеозаписи з будівлі магазину «ALMA» за адресою м. Хуст вул. Жайворонкова № 40 «Б», який приєднано до матеріалів справи відповідно до постанови слідчого від 16 квітня 2026 р. і який знаходиться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження після вступу вироку в законну силу залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження.

Речові докази по справі - змиви з кистей рук трупа ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вилучені 20 березня 2026 року, у ході огляду місця події, в м.Хуст на вулиці Жайворонкова, які вилучено на марлеві серветки та упаковано у два спеціальні паперові конверти «Національна поліція України слідче управління»; куртку чорного кольору і футболку чорного кольору, вилучені 21 березня 2026 року, у ході огляду трупа ОСОБА_7 , які були упаковані у два спеціальні паперові конверти «Національна поліція України слідче управління»; ніж з пластиковими ножними які упаковано у спеціальний конверт «Національна поліція України слідче управління»; зразки для експертного дослідження які містять сліди вчинення кримінального правопорушення, які було упаковано у спеціальні паперові конверти «Національна поліція України слідче управління», а саме: зрізи нігтів з пальців обох рук які упаковано у два конверти, змиви з кистей обох рук на марлеві серветки, які упаковано у два окремі паперові конверти та зразки слини (букального епітелію) на два тампони, упаковані в один паперовий конверт, вилучені 20 березня 2026 року у ході затримання та освідування, у підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_1 , які приєднано до матеріалів справи відповідно до постанови слідчого від 22 березня 2026 р. і які знаходяться на зберіганні в кімнаті речових доказів Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області після вступу вироку в законну силу – знищити.

Арешт , який накладений на речові докази відповідно до ухвал слідчого судді Хустського районного суду від 23 березня 2026 р. після вступу вироку в законну силу - скасувати .

На вирок може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.

Суддя Хустського

районного суду: ОСОБА_1