Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №308/8417/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8417/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Іванова А.П.,

за участю секретаря судового засідання – Боти О.І.,

представника позивача – адвоката Митровка М.,

представника відповідача - Білової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовною заявою фізичної особа-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, начальника Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті Павлій Назарія Івановича про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Митровка Я.В., звернулась до суду через систему «Електронний суд» з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті та начальника Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті Павлія Назарія Івановича про визнання протиправною та скасування постанови серії ПС № 006156 від 26.05.2026 про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову зазначає, що 02.06.2026 нею отримано копію постанови про накладення адміністративного стягнення від 26.05.2026, винесеної начальником Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Павлієм Н.І., якою її як вантажовідправника визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 132-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51 000 грн.

Підставою для притягнення до відповідальності, як зазначено в постанові, стало те, що вантажовідправником ФОП ОСОБА_1 внесено відомості про загальну масу вантажу до товарно-транспортної накладної б/н від 30.04.2026, яка перевищує норму на 67,91%. Цю обставину встановлено за результатами рейдової перевірки транспортного засобу MERCEDES-BENZ державний номерний знак НОМЕР_1 на автодорозі місцевого значення С-070410 Підполоззя – Абранка, за наслідками якої старшим державним інспектором Савчиним В.Б. складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № ОАВ001073 від 30.04.2026, відповідно до якого фактична повна маса транспортного засобу становить 40,03 т при нормативно допустимій 24 т.

Позивач вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, посилаючись на те, що позивач не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», а відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі за ст. 60 цього Закону, несе саме автомобільний перевізник. Згідно з ТТН б/н від 30.04.2026 вантажовідправником є ФОП ОСОБА_1 , вантажоодержувачем – ТОВ «АВТО ПЛЮС БІ2», а за видатковою накладною № КВ-0001294 від 30.04.2026 відвантажено щебінь фр. 5-20 загальною вагою 24,45 т, тобто позивачем внесено достовірні відомості, які відповідають та не перевищують нормативно встановлені параметри.

Відповідачем не надано доказів того, що позивачем внесено до ТТН неправдиві дані. Вибір маршруту, керування транспортним засобом та дотримання вимог Правил дорожнього руху, зокрема вимог дорожнього знака 3.15, є обов`язком перевізника та водія, а заїзд водія на дорогу місцевого значення, на якій допускається маса транспортного засобу не більше 24 т, не є відповідальністю вантажовідправника; позивач не міг знати про вибір такого маршруту та впливати на нього.

Враховуючи наведені в позові доводи, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ПС № 006156 від 26.05.2026, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ФОП ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 132-2 КУпАП закрити та стягнути на її користь судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Укртрансбезпеки, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, розгляд справи призначено на 19.06.2026 та встановлено відповідачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

18.06.2026 від відповідача в особі Управління надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві представник відповідача вказує, що 30.04.2026 працівниками Управління за направленням на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) ЕНР № 000612 від 24.04.2026 проведено габаритно-ваговий (документальний) контроль транспортного засобу MERCEDES-BENZ, д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію належить ТОВ «Запоріжпромобладнання 2000». Перевізником згідно з ТТН б/н від 30.04.2026 є ТОВ «АВТО ПЛЮС БІ2», вантажовідправником зазначена ФОП ОСОБА_1 . Оскільки рейдову перевірку проведено на автодорозі місцевого значення С-070410 в с. Підполоззя, здійснено документальний габаритно-ваговий контроль на підставі ТТН від 30.04.2026, у якій містилися відомості щодо загальної маси транспортного засобу разом із вантажем 40,03 т, тоді як відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху для доріг місцевого значення допускається фактична маса 24 т. Перевищення вагових параметрів становить 67,91%. Автомобільного перевізника за перевищення вагових параметрів притягнуто до адміністративно-господарської відповідальності постановою серії ОПШ № 019140 від 26.05.2026.

За фактом виявленого перевищення старшим державним інспектором Савчиним В.Б. складено доповідну записку про внесення вантажовідправником до ТТН відомостей про масу вантажу, які перевищують нормативно встановлені вагові параметри понад 30%. Відповідач зазначає, що відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, оформлення ТТН та внесення її обов`язкових реквізитів покладається на вантажовідправника. Доводи позивача про те, що вантажовідправник не відповідає за маршрут руху транспортного засобу, відповідач вважає необґрунтованими, оскільки диспозиція ст. 132-2 КУпАП покладає на вантажовідправника відповідальність за внесення відомостей про масу або габарити вантажу до ТТН, що перевищують нормативно встановлені параметри. Такі відомості внесено до ТТН саме ОСОБА_1 , яка є вантажовідправником та з 17.09.2025 зареєстрована як фізична особа-підприємець, а тому несе відповідальність особисто. Відповідальну особу встановлено відповідно до ст. 279-5 КУпАП за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві, та просила відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Приписами ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно до ст. 229 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням правил користування автомобільним транспортом, зокрема про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 132-2 цього Кодексу, розглядають органи автомобільного транспорту. Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, та відповідно до Положення про неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, має право, зокрема, проводити рейдові перевірки (перевірки на дорозі), використовувати засоби вимірювальної техніки, копіювати та сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства. Оскаржувану постанову винесено начальником територіального органу Укртрансбезпеки – Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області, призначеним на посаду наказом Голови Укртрансбезпеки від 20.11.2025 № 1931-К, тобто уповноваженою на те посадовою особою; позивач повноважень особи, яка винесла постанову, не оспорює.

Частиною 1 ст. 132-2 КУпАП передбачено відповідальність за внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідають фактичним даним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 до 10 відсотків включно, крім вантажовідправника, який одночасно є перевізником цього вантажу, а так само за внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 до 10 відсотків включно, за відсутності оформленого дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Відповідно до ч. 4 цієї статті ті самі дії, у разі якщо фактичні дані вантажу або внесені (зазначені) відомості перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри понад 30 відсотків, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб – підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн.

Статтею 279-5 КУпАП визначено, що в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності – за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену в ч. 1 ст. 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» вантажовідправник – це фізична особа, фізична особа – підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж. Згідно зі ст. 51-1 цього Закону вантажовідправник зобов`язаний, зокрема, вносити до ТТН або іншого визначеного законодавством документа на вантаж відомості про масу або габарити вантажу та надавати перевізнику необхідні документи на вантаж, що містять достовірну інформацію.

Частиною 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Відповідно до пунктів 3, 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 Правил дорожнього руху, а рух таких транспортних засобів здійснюється на підставі відповідного дозволу. Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі – ПДР), рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують максимальних значень, зазначених у цьому пункті, зокрема щодо фактичної маси; сторонами не заперечується, що для автодоріг місцевого значення гранична фактична маса транспортного засобу, яким здійснювалося перевезення, становить 24 т.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 30.04.2026 о 16:09 на автодорозі місцевого значення С-070410 у с. Підполоззя, 217 за направленням на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 24.04.2026 № ЕНР000612 старшим державним інспектором відділу державного контролю на наземному транспорті Управління Савчиним В.Б. проведено рейдову перевірку транспортного засобу Mercedes-Benz з напівпричепом WIELTON д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , що належить автомобільному перевізнику ТОВ «АВТО ПЛЮС БІ2» (код ЄДРПОУ 43323461), за маршрутом с. Ялове – м. Ужгород.

За результатами перевірки складено акт проведення рейдової перевірки № ЕАР013922 від 30.04.2026, яким зафіксовано внутрішнє перевезення вантажів дорогою місцевого значення С-070410 з перевищенням габаритно-вагових норм: при допустимих 24 т фактична маса транспортного засобу становила 40,03 т, що, відповідно до акта, складає 67,91% перевищення.

Пояснення водія щодо причин порушення відсутні; акт підписано водієм без зауважень.

Також складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № ОАВ001073 від 30.04.2026, в якому найменування вантажу зазначено «щебінь фр. 5х20», повну масу транспортного засобу 40,03 т при нормативно допустимій 24 т, а також зафіксовано перевищення вагових норм згідно з розрахунком плати за проїзд № 50978/28.1/27-26 від 01.05.2026.

Згідно з ТТН б/н від 30.04.2026 вантажовідправником є ФОП ОСОБА_1 , вантажоодержувачем та перевізником ТОВ «АВТО ПЛЮС БІ2», пункт навантаження с. Ялове, пункт розвантаження – м. Ужгород.

Відповідно до видаткової накладної № КВ-0001294 від 30.04.2026 постачальник ФОП ОСОБА_1 відвантажила одержувачу ОСОБА_2 щебінь фр. 5-20 у кількості 24,45 т за ціною 500 грн за тонну на суму 12 225 грн.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа – підприємець 17.09.2025, серед видів її діяльності зазначено, зокрема, 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт» та 52.24 «Транспортне оброблення вантажів».

Старшим державним інспектором Савчиним В.Б. складено доповідну записку від 04.05.2026 № 16011/28.1/18-26 щодо внесення вантажовідправником до ТТН відомостей про масу вантажу, які перевищують нормативно встановлені вагові параметри понад 30%.

Листом від 13.05.2026 № 39206/28.2/24-26 позивача повідомлено про розгляд справи за ст. 132-2 КУпАП та про наслідки неявки.

За результатами розгляду справи за відсутності позивача 26.05.2026 начальником Управління Павлієм Н.І. винесено постанову серії ПС № 006156, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 132-2 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 51 000 грн.

Постанову зареєстровано за № 62571/28.2/27-26 від 27.05.2026 та надіслано позивачу листом від 27.05.2026 № 44580/28.2/24-26, а копію постанови, за твердженням позивача, отримано 02.06.2026. Позов подано до суду 05.06.2026, тобто з дотриманням десятиденного строку оскарження, встановленого ст. 289 КУпАП.

Оцінюючи наведені позивачем доводи, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 4 ст. 132-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо фактичні дані вантажу або внесені (зазначені) відомості перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри понад 30 відсотків.

Зі змісту наведених положень вбачається, що для притягнення вантажовідправника до адміністративної відповідальності необхідно встановити не лише факт перевищення нормативних вагових параметрів, а й наявність передбаченого диспозицією ст. 132-2 КУпАП діяння, вчиненого саме вантажовідправником, а також відповідність установлених обставин ознакам правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності.

Судом встановлено, що 30.04.2026 під час рейдової перевірки транспортного засобу Mercedes-Benz із напівпричепом WIELTON на автомобільній дорозі місцевого значення С-070410 у с. Підполоззя зафіксовано його фактичну загальну масу 40,03 т за допустимої для зазначеної дороги маси 24 т. Відповідно до матеріалів перевірки, перевищення становило 67,91 %.

Згідно з товарно-транспортною накладною від 30.04.2026 вантажовідправником зазначено ФОП ОСОБА_1 , а перевізником і вантажоодержувачем ТОВ «АВТО ПЛЮС БІ2». Водночас із видаткової накладної № КВ-0001294 від 30.04.2026 слідує, що позивачем відвантажено щебінь фракції 5–20 у кількості 24,45 т.

Доводи позивача про те, що вона не є автомобільним перевізником, не спростовує можливості притягнення її до відповідальності, як вантажовідправника, оскільки ст. 132-2 КУпАП передбачає самостійний склад адміністративного правопорушення, суб`єктом якого може бути вантажовідправник, зокрема фізична особа - підприємець.

Суд також відхиляє доводи позивача про необхідність застосування ст. 14 КУпАП та відсутність у неї статусу уповноваженої посадової особи, адже ч. 4 ст. 132-2 КУпАП передбачає накладення штрафу безпосередньо на фізичних осіб – підприємців, а ОСОБА_1 на дату вчинення правопорушення була зареєстрована як фізична особа – підприємець, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру.

Належну особу, яка підлягає відповідальності, встановлено відповідачем відповідно до вимог ст. 279-5 КУпАП на підставі відомостей з цього реєстру.

Із матеріалів справи вбачається, що відомості про загальну масу транспортного засобу з вантажем (40,03 т) зазначено у ТТН, складеній позивачем як вантажовідправником, фактична маса, встановлена за результатами габаритно-вагового контролю, також становить 40,03 т, тоді як допустима для автодороги місцевого значення С-070410 маса – 24 т, тобто перевищення значно більше 30% за актом – 67,91%;.

Доказів оформлення дозволу на участь у дорожньому русі транспортного засобу, вагові параметри якого перевищують нормативні, позивачем не надано, на його наявність вона не посилається.

Посилання позивача на те, що за видатковою накладною відвантажено 24,45 т щебеню, не спростовує висновків відповідача, оскільки ця величина характеризує масу товару, а не загальну масу транспортного засобу з вантажем, перевищення якої щодо нормативних параметрів, встановлених для відповідної дороги, і стало підставою для притягнення до відповідальності.

Крім того, вантажовідправник, який вносить до ТТН відомості про масу вантажу, зобов`язаний у силу ст. 51-1 Закону України «Про автомобільний транспорт» забезпечити їх достовірність, а завантаживши транспортний засіб на маршрут с. Ялове - м. Ужгород, враховувати нормативні вагові обмеження, які діють для відповідних автомобільних доріг.

Оформлення ТТН та внесення відомостей про масу вантажу згідно зі ст. 48 цього Закону та п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, покладається саме на вантажовідправника.

Доводи позивача про те, що вибір маршруту та дотримання вимог дорожніх знаків є обов`язком перевізника і водія, не впливають на правову кваліфікацію діяння.

Відповідальність за ст. 132-2 КУпАП пов`язана не з порушенням правил руху чи вибором маршруту, а з діями вантажовідправника щодо внесення відомостей про масу вантажу до ТТН та допуску до перевезення транспортного засобу із ваговими параметрами, що перевищують нормативні.

Наявність у перевізника та водія власних обов`язків щодо дотримання ПДР не звільняє вантажовідправника від виконання власного обов`язку, визначеного законом.

Позивач не надала суду доказів того, що вона була позбавлена можливості дізнатися про маршрут перевезення чи вплинути на склад вантажу; навпаки, пункти навантаження та розвантаження зазначено в ТТН, оформленій нею самою.

Відповідачем надано суду та досліджено докази, які в сукупності підтверджують подію правопорушення, його суб`єкта та перевищення вагових параметрів понад 30%, а саме акти від 30.04.2026 № ЕАР013922 та № ОАВ001073, ТТН і видаткову накладну від 30.04.2026, відомості з Єдиного державного реєстру, доповідну записку та інші документи.

Позивач цих доказів належними та допустимими доказами не спростувала, доводів щодо порушення відповідачем порядку розгляду справи, зокрема щодо повідомлення про час і місце розгляду справи, у позовній заяві не навела.

Постанова за формою та змістом відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, у ній зазначено орган та посадову особу, яка її винесла, дату розгляду справи, відомості про особу, щодо якої розглядалася справа, опис обставин правопорушення, нормативний акт, що передбачає відповідальність, та прийняте рішення. Розмір штрафу відповідає санкції ч. 4 ст. 132-2 КУпАП.

Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 132-2 КУпАП, а тому постанова серії ПС № 006156 від 26.05.2026, винесена уповноваженою посадовою особою Укртрансбезпеки, відображає всі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення, є законною та обґрунтованою, і підстави для її скасування та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову судові витрати стягуються на користь позивача. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, та витрати на професійну правничу допомогу відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають і залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 72–77, 139, 241–246, 250, 255, 286 КАС України, ст. ст. 7, 9, 14, 132-2, 229, 251, 279-5, 280, 283 КУпАП, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву фізичної особа-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, начальника Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті Павлій Назарія Івановича про визнання протиправною та скасування постанови залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ст. 286 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення буде виготовлено протягом п`яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов