Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №306/1605/26 — Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/1605/26

Провадження №2/306/1302/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді Уліганинця П.І.

за участю секретаря судового засідання Сова-Фафула А.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачки звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить розірвати шлюб, укладений 09.08.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований виконавчим комітетом Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області, відповідний актовий запис № 19. Також просить строк на примирення не надавати, стягнути з відповідача понесені позивачкою судові витрати та, після розірвання шлюбу, залишити позивачці шлюбне прізвище " ОСОБА_4 ".

До суду 02.10.2026 року надійшло клопотання від відповідача ОСОБА_3 , у якому відповідач просить суд забезпечити його право на спілкування з дітьми після розлучення, шляхом затвердження графіку побачень з дітьми по відео-зв`язку. В обгрунтування доводів зазначає, що відповідач попередньо з позивачкою погодили спілкування ОСОБА_3 з дітьми по телефону та відео-зв?язку у позашкільний час за таким графіком: ??середа з 18:00 год. до 19:00 год. за київським часом; ?субота з 18:00 год. до 19:00 год. за київським часом; ??неділя з 18:00 год. до 19:00 год. за київським часом. Вимоги мотивує тим, що відповідач на даний час проживає не в Україні, не має можливості бачитись з дітьми, а тому просить суд після розірвання шлюбу затвердити графік спілкування ОСОБА_3 з донькою ОСОБА_5 та сином ОСОБА_6 (середа, субота та неділя из 18:00 голини до 19:00 години за київським часом).

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Представник позивачки подав до заяву про розгляд справи у відсутності позивачки та без участі її представника. Заявлені позовні вимоги про розірвання шлюбу підтримує, строк на примирення просить не давати. Проти побачень відповідача з їх спільними дітьми та затвердження запропонованого ним графіку побачень не заперечує (а.с.34-35, а.с.40-41).

Відповідач позовні вимоги про розірвання шлюбу визнає, строк на примирення просить не надавати та не заперечує щодо задоволення позову. Вимоги про затвердження графіку спілкування з дітьми підтримує, просить задовольнити та визначити графік (а.с.33).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; ч.3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів)що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ч.2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

В частині вимоги про розірвання шлюбу, суд зазначає таке.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 09.08.2014 року, між сторонами 09 серпня 2014 року укладено шлюб, який був зареєстрований виконавчим комітетом Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області, відповідний актовий запис № 19 від 09.08.2014 року (а.с. 32).

Згідно із ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.

Згідно ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 СК України.

П.10 постанови ПВСУ за №11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" визначено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітніх дітей та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

З огляду на вищенаведені правові норми, подані та досліджені у судовому засіданні докази, враховуючи, що між подружжям відсутні взаємодопомога та підтримка, що є правовою основою шлюбу, відсутня побудова сімейних відносин на почуттях взаємної любові та поваги, що подружжя не має бажання зберегти сім`ю, яка існує формально, що відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу, строк на примирення просить не надавати, суд вважає, що примирення між сторонами є неможливим та доходить висновку, що шлюб між позивачем та відповідачем необхідно розірвати.

Відповідно до ч.2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Правила ст. 113 СК України передбачають право особи, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Суд зважає на те, що позивачка бажає після розірвання шлюбу іменуватися тим прізвищем, яке носила у шлюбі, а тому дійшов висновку, що вимогу необхідно задовольнити.

Згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

В частині заявленого відповідачем клопотання, суд констатує наступне.

Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (серія НОМЕР_2 від 22 травня 2018 року, відповідний актовий запис № 14 від 22.05.2018 року, проведений виконавчий комітет Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської област)і; копії свідоцтва про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (серія НОМЕР_3 від 04 листопада 2015 року, відповідний актовий запис № 29 від 04.11.2015 року, проведений виконавчий комітет Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області) батьками дітей є ОСОБА_3 (відповідач) та ОСОБА_1 (позивачка) (а.с.10-11).

Права та обов`язки батьків щодо виховання та спілкування з дитиною є рівними.

За приписами ч.1, 2 ст.159 Сімейного кодексу України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо, місце та час їхнього спілкування.

Суд зазначає, що визначення способів участі у вихованні дитини та встановлення графіка зустрічей за своєю правовою природою є самостійним спором про право матеріальне, вирішення якого, згідно з приписами Сімейного кодексу України та ЦПК України, здійснюється шляхом пред`явлення окремого позову (або зустрічного позову в межах чинного провадження з дотриманням вимог статей 193, 194 ЦПК України), зі збором відповідної доказової бази, залученням органу опіки та піклування й наданням ним відповідного висновку.

Суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу, що реалізація права на судовий захист має відбуватися у встановленому законом процесуальному порядку. Звернення до суду з вимогою про визначення порядку спілкування з дітьми є формою захисту сімейних прав та інтересів, яка реалізується шляхом пред`явлення позову та не може бути вирішена шляхом розгляду клопотання у межах іншої справи, у даному випадку справи про розірвання шлюбу. Розгляд клопотання відповідача без залучення ООП позбавляє орган опіки можливості провести обстеження умов проживання та надати такий висновок, що є порушенням вимог ст. 19 СК України.

Зважаючи на вищевикладене, суд враховує, що процесуальне законодавство не передбачає можливості вирішення самостійних матеріально-правових вимог, які не є предметом первісного позову, шляхом подання учасником справи звичайного процесуального клопотання та приймає до уваги, що подання відповідачем відповідної заяви у формі клопотання не відповідає встановленим процесуальним формам захисту права та виходить за межі предмета доказування у цій справі.

Оскільки відповідач самостійних позовних вимог (зокрема, зустрічного позову) у встановленому законом порядку не заявляв, суд позбавлений процесуальної можливості вирішувати питання про затвердження графіка спілкування ОСОБА_3 з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в межах розгляду цієї справи, а тому вважає, що відсутні правові пістави для задоволення даного клопотання відповідача.

В частині вимоги позивача про стягнення судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до п.2 ч.5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат; п.6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат; ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При вирішенні питання щодо розподілу судового збору, суд ураховує, що відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.

Судовий збір сплачено та зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №29 від 21.08.2026 року у розмірі 1331,20 грн.

Відповідно до ч.2 ст.142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач позов визнав до початку розгляду по суті, суд дійшов висновку про можливість повернення позивачці з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову у розмірі 665,60 грн.

Поскільки відповідач визнав позовні вимоги після відкриття провадження, а позивачкою сплачено судовий збір при зверненні до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу та стало порушенням законних прав та інтересів позивачки, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Згідно п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

За частинами 1-2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У позовній заяві позивачем зазначена сума витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано ордер на надання правничої допомоги серії АО №1249855 від 14.08.2026 року, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/3081 від 29.11.2022 року, платіжну інструкцію: 8424-8468-8071-8593 від 19.08.2026 року про оплату за юридичні послуги (а.с.8-9).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, суд оцінює витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи вказані у ст.137, 141 ЦПК України критерії (правова позиція Верховного Суду у постанові від 20.10.2021 року, справа №757/29103/20-ц: "у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено"; у постанові ВП ВС від 16.11.2022 року, справа №922/1964/21: "учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат").

Натомість, досліджуючи надані докази на обгрунтування доводів про стягнення судових витрат понесених на професійну правничу допомогу, судом встановлено, що позивачем не подано детального опису робіт, які виконані адвокатом та здійснених ним витрат. Згадка про витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн. значиться тільки у позовній заяві, до якої додано лише копія ордеру на надання правничої допомоги та платіжну інстукцію про оплату за юридичні послуги, що не є належним та достатнім доказом понесених витрат, а тому суд дійшов висновку, що у задоволенні стягнення з відповідача на користь позивач судових витрат понесених на правову допомогу у сумі 5000 грн. необхідно відмовити.

Статтею 129 – 1 Конституції України визначено: Суд ухвалює рішення іменем України. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

У контексті вказаної практики суд уважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Керуючись ст. ст. 12, 18, 76, 81, 128, 133, 134, 137, 141, 223, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 24, 104, 105, 110, 112, 113, 115 Сімейного кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - задовольнити частково.

Шлюб, укладений 09 серпня 2014 року між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканцем АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканкою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 зареєстрований виконавчим комітетом Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області, відповідний актовий запис № 19 від 09.08.2014 року – розірвати.

За вибором позивача після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 шлюбне прізвище " ОСОБА_4 ".

Рішення суду про розірвання шлюбу, після набрання ним законної сили направити до Свалявського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для проставлення відмітки в актовому записі про шлюб № 19, складеному 09 серпня 2014 року виконавчим комітетом Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області та для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , мешканці АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 00 коп.)

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , мешканки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 - 50 % судового збору у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 00 коп.).

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ - СУДДЯ П.І.Уліганинець

14.10.2026 року.