Вирок від 13 жовтня 2026 р. у справі №147/1989/25 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1989/25

Провадження № 1-кп/147/92/26

ВИРОК

іменем України

14 жовтня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нестоїта Котовського району Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, востаннє: вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 14 серпня 2026 року за ч.3 ст. 389, ч.1 ст. 71, п.5 ч.1 ст.72 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі,

за ч. 4 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 07 жовтня 2025 року близько 23.00 год., реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, діючи умисно, повторно, протиправно, таємно, з корисливих мотивів, маючи на меті власне збагачення за рахунок чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, в період дії правового режиму воєнного стану, переліз через паркан та проник на територію домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить? ОСОБА_6 , далі піднявся по драбині на другий поверх та шляхом зняття віконної рами, проник всередину будинку, звідки викрав з приміщень наступні речі, належні ОСОБА_6 , а саме: телевізор торгової марки «Panasonic» модель «ТХ-40 CS520E» вартістю 2420,00 грн, мультиварку торгової марки «Delfa» модель «DMC-08» вартістю 346,00 грн, кавоварку торгової марки «Adler» модель «AD4404» вартістю 1694,70 грн, мотокосу (бензиновий тример) торгової марки «Stihl» моделі «FS55» вартістю 5194,20 грн та мотокосу (бензиновий тример) торгової марки «Machtz» модель «MGB-2615E» вартістю 2410,19 грн. Всього ОСОБА_4 викрав з будинку майна на загальну вартість 12065,09 грн. Зазначені викрадені речі ОСОБА_4 виніс з будинку та залишив місце події. У подальшому ОСОБА_4 розпорядився викраденими речами на власний розсуд. Вказаними діями ОСОБА_4 заподіяв майнової шкоди потерпілій ОСОБА_6 на загальну суму 12065,09 грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у інкримінованрму йому кримінальному правопорушенні визнав повністю за обставин викладених в обвинувальному акті, розповів про мотиви та обставини вчинення кримінальних правопорушень. Пояснив, що він 07 жовтня 2025 року близько 23 год. в с. Тростянчик Гайсинського району Вінницької області переліз через паркан на подвір`я, вподальшому через вікно проник до будинку, звідки викрав телевізор, кавоварку, мультиварку, мотокоси. Це майно мав намір продати. Псля затримання речі повернув ОСОБА_7 . Зазначив, що кається у вчиненому та готовий понести покарання. Під час судових дебатів погодився з позицією прокурора.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 зазначила, що в ході судового розгляду кримінального провадження обставини викладені в обвинувальному акті знайшли своє підтвердження в повному обсязі. Вина обвинуваченого доведена повністю та не викликає сумнівів. Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 в ході судового розгляду повністю визнав вину та дав покази щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, які повністю узгоджуються із пред`явленим обвинуваченням, в зв`язку з чим судовий розгляд проведено згідно із вимогами ч.3 ст. 349 КПК України, вважає, що вина доведена повністю, а дії вірно кваліфіковані за ч 4 ст. 185 КК України. Обставиною, яка згідно з ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_8 , є рецедив злочинів. Обставиною, яка згідно з ст. 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_4 , є щире каяття. Просить визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України з урахуванням вироку Тростянецького районного суду Вінницької області від 14.08.2026, яким ОСОБА_4 засуджений до 1 року 6 місяців обмеження волі (покарання за яким не відбуте ні повністю, ні частково) з урахуванням вимог п.б ч.1 ст. 72 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань за сукупністю кримінальних правопорушень, призначити остаточне покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі. Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України у строк покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з часу затримання ОСОБА_4 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. Строк відбуття покарання рахувати з моменту набрання вироком законної сили. Запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити до набрання вироком законної сили. Витрати на залучення експертів стягнути з обвинуваченого. Речові докази, які знаходяться на зберіганні у кімнаті для зберігання речових доказів Відділення поліції № 2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, повернути потерпілій, арешт скасувати.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_9 просить врахувати те, що ОСОБА_4 вину визнав та розповів під час судового розгляду справи про обставини вчинення кримінального правопорушення. У вчиненому обвинувачений щиро розкаявся. Тому просить призначити ОСОБА_4 мінімальну міру покарання.

Суд з`ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз`яснив процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч.2 ст. 394 КПК України.

З урахуванням думки всіх учасників процесу, на підставі ч.3 ст. 349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого та дослідженням документів, що стосуються його особи.

Оскільки обвинувачений визнав свою вину повністю, погоджуються з кваліфікацією вчиненого йому діяння, а прокурор не висловлюють жодних заперечень щодо встановлених обставин, які надані на підтвердження винуватості обвинуваченого, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю і кваліфікує його дії за ч.4 ст. 185 КК України.

Таким чином суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, тобто таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло, в умовах воєнного стану.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Згідно з п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, та обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, форму вини, обставини вчинення злочинну, особу обвинуваченого, який раніше судимий, за наркологічною допомогою до лікаря-нарколога та психіатричною допомогою до лікаря-психіатра не звертався. Обставиною, яка пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття та обставиною, яка обтяжує покарання, - рецидив злочинів.

З урахуванням обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, суд вважає, що ОСОБА_4 відповідно до принципу індивідуалізації покарання необхідно призначити покарання за ч.4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 засуджений вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 14 серпня 2026 року за ч. 3 ст. 389 КК України та призначено йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі. Також відповідно до ч.1 ст. 71, п.5 ч.1 ст. 72 КК України, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 31.12.2024 та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 1(одного) року 6 (шість) місяців обмеження волі.

Отже, враховуючи вимоги ч.4 ст. 70 КК України, ОСОБА_4 суд вважає за необхідне з урахуванням вироку Тростянецького районного суду Вінницької області від 14 серпня 2026 року, беручи до уваги вимоги ч.1 ст. 72 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань за сукупністю кримінальних правопорушень призначити остаточне покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Призначаючи такий вид покарання обвинуваченому, суд виходив із принципу законності, справедливості і індивідуалізації покарання, яке своїм видом та розміром буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а також з метою припинення злочинної діяльності, як самим обвинуваченим так і іншими особами, призначення більш м`якого покарання, на думку суду, не відповідатиме даним про особу обвинуваченого, та суперечитиме основним засадам призначення покарання та правовим положенням частини другої ст. 50 КК України, якою визначено мету покарання.

Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Згідно з протоколом затримання від 07 серпня 2026 року ОСОБА_4 був затриманий 07 серпня 2026 року на виконання ухвали суду та 07 серпня 2026 року йому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 з 07 серпня 2026 року був затриманим та перебуває під вартою, то останньому з врахуванням вимог ч.5 ст. 72 КК України слід зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення.

Підстави для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою не перестали існувати, тому вказаний запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 варто продовжити до вступу вироку в законну силу.

Відповідно до ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_4 слід стягнути на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в сумі 12428,04 грн.

Згідно з ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Цивільний позов в справі не заявлено.

Керуючись ст. ст. 349, 368-371, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст, 185 КК України, та признати йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ч.4 ст. 70, пп.б п.1 ч.1 ст. 72 КК України з врахуванням вироку Тростянецького районного суду Вінницької області від 14 серпня 2026 року за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання строк його попереднього ув`язнення за період з 07 серпня 2026 року по день набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення експертиз в сумі 12428,04 грн (дванадцять тисяч чотириста двадцять вісім гривень 04 коп.)

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 13 жовтня 2025 року, на: мультиварку білого кольору, марки «Delfa» модель «DMC-08» об`ємом 5 л; кавоварку марки «Adler» модель «AD4404» коричневого кольору; телевізор плазмового типу, чорного кольору, марки «Panasonic» модель «ТХ-40 СS52ОЕ»; бензиновий тример (мотокоса) марки «STIHL FS55», сіро-помаранчевого кольору; бензиновий тример (мотокоса) марки «Machts» модель «MGB-2615Е», помаранчевого кольору, належні ОСОБА_6 .

Речові докази у кримінальному провадженні: мультиварка торгової марки «Delfa» модель «DMC-08», кавоварка торгової марки «Adler» модель «AD4404», телевізор торгової марки «Panasonic» модель «ТХ-40 CS520E», мотокоса (бензиновий тример) торгової марки «Stihl» моделі «FS55», мотокоса (бензиновий тример) торгової марки «Machtz» модель «MGB-2615E» - повернути потерпілій ОСОБА_6 .

Вирок може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Тростянецький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії вироку.

Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Тростянецький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1