Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №127/16484/26 — Вінницький районний суд Вінницької області

Суд: Вінницький районний суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них

Дата: 13 жовтня 2026 р.

Справа: №127/16484/26

Суддя: Бондаренко О. І.

Справа № 127/16484/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

14 жовтня 2026 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді – Бондаренко О.І.

за участю секретаря судових засідань – Нагірняк Т.А.

без участі сторін, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Подільський Будмонтаж» про припинення трудових відносин,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Подільський Будмонтаж» про припинення трудових відносин, згідно якого просить - припинити трудові відносини між ним та ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ БУДМОНТАЖ» (місцезнаходження: Львівська область, місто Львів, вулиця Степанівни О., будинок 5, поштовий індекс - 79018, код ЄДРПОУ - 42871707) з 06 березня 2026 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що з 21 червня 2019 року він перебував у трудових відносинах з приватним акціонерним товариством «ГНІВАНСЬКИЙ ЗАВОД СПЕЦЗАЛІЗОБЕТОНУ». Трудові відносини були припинені 16.02.2026 року. Крім того, з серпня 2019 року позивач, за сумісництвом, перебував у трудових відносинах з ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ БУДНОНТАЖ».

Позивач вказує, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням рф, 26 лютого 2022 року він вступив на військову службу до лав Збройних Сил України. У листопаді 2025 року позивача було звільнено з військової служби у запас (за станом здоров`я - за наявності інвалідності).

Згідно позову вказує, що він у відповідача фактично не працює з лютого 2022 року та заробітна плата і відповідні відрахування не сплачуються відповідачем з липня 2022 року , тому він вважав, шо трудові відносини між ними припинені.

Позивач вказує, що після звільнення з військової служби у нього виникла необхідність в отриманні статусу безробітного, для чого він звернувся до Вінницької філії Вінницького обласного центру зайнятості. Однак, в надані статусу безробітного йому було відмовлено, з підстав того, за даними реєстру довідника ПОУ (ЄДРС) відсутня інформація про розірвання трудових відносин між ним та відповідачем.

Попередньо, 21 лютого 2026 року позивач цінним листом з описом вкладення засобами поштового зв`язку направив відповідачу заяву про звільнення за власним бажанням згідно зі ст. 38.КУпАП України з 06 березня 2026 року. Заяву було направлено на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Степанівни О., буд. 5, однак, 20 березня 2026 року конверт із заявою було повернуто позивачу з підстав закінчення встановленого терміну зберігання.

Позивач пояснює, що про своє порушене право він дізнався у травні 2026 року, після спроб встановити фактичну адресу місцезнаходження відповідача, відмінну від юридичної адреси, для направлення повторно заяви про звільнення за власним бажанням.

Відтак, позивач вказує, що трудові відносини між сторонами фактично припинені з лютого 2022 року, позивач не виконує у відповідача жодних трудових функцій, а відповідач не нараховує і не виплачує заробітну йому плату, не здійснює відрахування та сплату податку, військового збору та єдиного соціального внеску за позивача як найманого працівника, а тому позивачу як не зараховується трудовий стаж, так він і не може отримати статус безробітного.

Враховуючи те, що припинити трудові відносин з відповідачем в позасудовому порядку позивач немає можливості, оскільки заява про звільнення за власним бажанням була повернена, у зв`язку з неотриманням її відповідачем, а відомості про фактичне місцезнаходження відповідача, відмінні від відомостей, зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, -відсутні, позивач вимушений звертатися до суду для припинення трудових відносин з ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ БУДМОНТАЖ».

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача в особі адвоката Свистун Л.В. не заперечує проти проведення слухання справи у відсутність відповідача, з постановленням заочного рішення, позовні вимоги підтримує, про що попередньо було подано заяву.

Відповідач ТОВ «Подільський Будмонтаж» є належним чином повідомленим судом про дату, час і місце судового засідання, однак у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки до суду не повідомив, відзиву на позов та жодних заяв чи клопотань до суду не подав.

Крім того, інформація щодо всіх судових справ є у вільному доступі на офіційному вебпорталі «Судова влада України» за вебадресою: http://vnr.vn.court.gov.ua

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За письмовою згодою позивача суд постановив 14.10.2026 ухвалу про заочний розгляд справи у відповідності до ст. 223 ЦПК України.

У відповідності до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши вивчивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, дослідивши та проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, дійшов висновку, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 21 червня 2019 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з приватним акціонерним товариством «ГНІВАНСЬКИЙ ЗАВОД СПЕЦЗАЛІЗОБЕТОНУ» та трудові відносини були припинені 16.02.2026 року (а.с.20).

З серпня 2019 року ОСОБА_1 , за сумісництвом, перебував у трудових відносинах з ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ БУДНОНТАЖ», шо підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, Індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 та формою ОК-7 (а.с.13-19).

У зв`язку з повномасштабним вторгненням рф, 26 лютого 2022 року ОСОБА_1 вступив на військову службу до лав Збройних Сил України. У листопаді 2025 року ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас (за станом здоров`я - за наявності інвалідності), що підтверджується військовим квитком серія НОМЕР_1 , виданим 19.03.2022 року та витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03.11.2025 року № 312 (а.с.7-12).

Вінницькою філією Вінницького обласного центру зайнятості в надані статусу безробітного ОСОБА_1 було відмовлено, з підстав того, за даними реєстру довідника ПОУ (ЄДРС) відсутня інформація про розірвання трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ БУДНОНТАЖ» (а.с.25).

21 лютого 2026 року ОСОБА_1 цінним листом з описом вкладення засобами поштового зв`язку направив ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ БУДНОНТАЖ» заяву про звільнення за власним бажанням згідно зі ст. 38.КУпАГ1 України з 06 березня 2026 року (а.с.23). Заяву було направлено на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Степанівни О., буд. 5. Однак, 20 березня 2026 року конверт із заявою було повернуто Позивачу з підстав закінчення встановленого терміну зберігання (а.с.24).

Для встановлення адреси фактичного місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЬСЬКИЙ БУДМОНТАЖ» (код ЄДРПОУ - 42871707), а також контактних даних уповноважених осіб, представником позивача - адвокатом Свистун Л.В., 30 квітня 2026 року були направлені адвокатські запити до Головного управління ДПС у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головного управління статистики у Львівській області (а.с.26-27, 30-35).

Листом Головного управління ДПС у Львівській області № 20623/6/13-01-12-01-11 від 05.05.2026 року повідомлено, що за відомостями інформаційно-комунікаційної системи ДПС, податкова адреса ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ БУДМОНТАЖ» (СДРПОУ: 42871707): України, 79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Степанівни О., буд. 5, керівник - ОСОБА_2 ; в ГУ ДПС у Львівській області відсутня інформація про адреси фактичного місцезнаходження платників податків (а.с.28).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною другою статті 8 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян, на підставі Конституції України гарантується.

Згідно із частиною першою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Конституційний суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року у справі №1-14/2004, від 16 жовтня 2007 року у справі №1-16/2007 та від 29 січня 2008 року у справі №1-5/2008 вказав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Відповідно до вимог ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Згідно зі ст. 1 КЗпП України, законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 21 КЗпП України трудовий договір - угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно зі статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника як спосіб захисту його трудових прав передбачено ст. 38 КЗпП України, згідно з якою працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника, або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

За змістом ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 260 від 08 червня 2001 року «Про затвердження форми трудового договору між працівником і фізичною особою» та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27 червня 2001 року за № 554/5745, зняття з реєстрації у центрі зайнятості трудового договору можливо за умови звернення до нього обох сторін трудових відносин. У разі виникнення трудового спору між сторонами трудових відносин: фізичною особою - роботодавцем та найманим працівником, а також у разі відсутності однієї зі сторін у центрі зайнятості, підставою для зняття трудового договору з реєстрації є рішення суду, яке набрало законної сили, про припинення дії трудового договору.

Таким чином, суд вважає, що на сьогодні трудові відносини між сторонами фактично не існують, однак процедура припинення трудових відносин відповідно до законодавства України про працю повністю не виконана.

З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що існує порушення права позивача на звільнення з роботи з ініціативи працівника, передбачене частиною першою статті 38 КЗпП України, тобто припинення трудових відносин.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За встановлених судовим розглядом обставин щодо порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний позивачем спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 травня 2019 року у справі №757/61865/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі №201/1384/16-ц визнано ефективним і таким, що не суперечить закону спосіб захисту порушеного права шляхом припинення трудових відносин на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ від 15.03.2022, який набрав чинності 24.03.2022, визначає, крім іншого, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Стаття 4 Закону встановлює особливості розірвання трудового договору з ініціативи працівника, а саме у зв`язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа організація, та існування загрози для життя і здоров`я працівника, який може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві.

Трудові відносини між позивачем та Товариством фактично припинені, проте позивач позбавлений можливості оформити припинення трудових відносин у встановленому законодавством порядку, що порушує його конституційні права.

Таким чином, за результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів наявність обставин, на які посилається як на підставу своїх позовних вимог.

З огляду на встановлені обставини справи та досліджені докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України на відповідача слід покласти судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 1 331 грн. 20 коп., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 21, 22, 24, 36, 38 КЗпП України, ст. ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги – задоволити.

Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) та товариством з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЬСЬКИЙ БУДМОНТАЖ» (місцезнаходження: Львівська область, місто Львів, вулиця Степанівни О., будинок 5. поштовий індекс - 79018, код ЄДРПОУ - 42871707) з 06 березня 2026 року.

Стягнути з ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ БУДМОНТАЖ» (місцезнаходження: Львівська область, місто Львів, вулиця Степанівни О., будинок 5. поштовий індекс - 79018, код ЄДРПОУ - 42871707) на користь ОСОБА_1 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 331 грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Позивач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач – ТОВ «Подільський Будмонтаж», адреса: вул. О.Степанівни,5, м. Львів, Львівська область, 79018.

Повний текст судового рішення виготовлено 14.10.2026.

Суддя Оксана БОНДАРЕНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua