Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №128/4325/26 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/4325/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 жовтня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Васильєва Т.Ю., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Відділу поліції № 3 Вінницького районного управління поліції ГУНП України у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності громадянки України

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за те, що 17.09.2026 близько 16:00 год в с. Медвеже Вушко, по вул. Шкільна, неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_3 , 11.01.2025, таким чином вчинила дрібне хуліганство, матір ОСОБА_1 , відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, ухилилася таким чином від виконання своїх батьківських обов`язків.

До суду для розгляду наданих суду матеріалів ОСОБА_1 не з`явилася, хоча повідомлена судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи шляхом отримання СМС-повідомлення за номером телефону, вказаному в протоколі про адміністративне правопорушення та шляхом направлення повістки з рекомендованим повідомленням поштовим відправленням за адресою, вказаною у протоколі про адміністративне правопорушення, при складанні якого ОСОБА_1 була присутня та з його змістом ознайомлена та копію якого отримала, про що і підписалася у даному протоколі. Крім цього, в протоколі про адміністративне правопорушення була повідомлена про розгляд даного протоколу саме Вінницьким районним судом Вінницької області. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Документів на підтвердження поважних причин неявки до суду не надано.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Так, в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За вказаних обставин, на підставі ст. 268 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що провадження по справі слід закрити з наступних підстав.

Так, суду було надано наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 147330 від 21.09.2026; копію рапорта реєстрації повідомлення в журналі єдиного обліку № 12324 від 17.09.2026; копію протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 17.09.2026, відповідно до якого було прийнято заяву від ОСОБА_4 , в якій вона просила вжити заходів адміністративного характеру до батьків та дітей, які 19.09.2026 завдали тілесних ушкоджень її доньці ОСОБА_3 ; копію письмових пояснень ОСОБА_4 від 17.09.2026 по даному факту, які надані в стані, непридатному для читання; свідоцтво про народження ОСОБА_2 , відповідно до якого її батьком є ОСОБА_2 , а матір`ю – ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них. Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення - передбаченої нормами права сукупності об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: а) об`єкту; б) об`єктивної сторони; в) суб`єкту; г) суб`єктивної сторони.

Так, диспозицією ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачено відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, за ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

При цьому ст. 184 КУпАП за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст. 184 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння. Тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.

Крім того, під ухиленням від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей необхідно розуміти як пряме невиконання батьками або особами, які їх замінюють, цих обов`язків так і свідомого нехтування ними.

Згідно із ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до положень ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Таким чином ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а під ухиленням розуміється саме невиконання обов`язків, які чітко передбачені законодавством.

Та в протоколі про адміністративне правопорушення не встановлено, та з доданих матеріалів неможливо встановити обставин події та осіб, відповідальних за дітей у вказаному місці та у вказаний час, за яких було встановлено, що саме матір неповнолітньої ОСОБА_2 відповідальна за її поведінку та яких саме обов`язків вона не виконала.

Відповідно до ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі. У ньому, крім іншого, зазначаються місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи (частина перша статті 256 КУпАП).

Складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, тому що в ньому не викладено суть адміністративного правопорушення, в тому числі всіх ознак об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 184 КУпАП, зокрема у чому саме полягає ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків з виховання своєї доньки, тобто, які саме обов`язки, зазначені в ст. 150 СК України, не виконала ОСОБА_1 в наданому суду протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено та не встановлено, що саме вона відповідальна за поведінку дитини у вказаний час та у вказаному місці.

Натомість протокол містить лише формальне посилання на порушення ст. 150 СК України без конкретизації від яких саме обов`язків вона ухилилася.

У справі «Малофєєв проти Росії» (пункти 111-120 рішення від 30.05.2013 року, заява №36673/04) Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Зважаючи на викладене, суд зобов`язаний розглядати справу лише в межах тверджень про вчинення адміністративного правопорушення, вказаних стосовно особи у протоколі про адміністративне правопорушення та не в праві встановлювати обставини, які виходять за межі таких тверджень та звинувачують особу у вчиненні дій, які конкретно не викладені в ньому. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011).

Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Але крім пояснень заявника, які надані в непридатному для читання стані, до матеріалів справи не долучено жодного іншого доказу щодо обставин зазначеного правопорушення, пояснення від інших учасників події не відбиралися, обставин перебування дитини у вказаному місці і часі не з`ясовувалося.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки наявними у справі доказами не доведено поза розумним сумнівом факту ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов`язків по відношенню до доньки ОСОБА_2 , яких саме обов`язків вона ухилилася під час складання протоколу про адміністративне правопорушення встановлено не було, тому суд прийшов до висновку, що матеріалами справи не доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а тому провадження в справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 184, п. 1 ст. 247, 164, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в адміністративній справі щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КпАП України, закрити в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя: