Постанова від 21 листопада 2010 р. у справі №2а-2761/10/0970 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2010 р. Справа № 2а-2761/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Лучко О.О.

при секретарі Круглій О.М.,

за участю сторін:

представника позивача:Ворожко О.М.,

представника відповідача: Мельника Р.Я..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ТОВ "Європродукт"

до відповідача: Калуської ОДПІ

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003352302/0, № 0003342302/0, № 0003332302/0 від 18.02.2009 року та № 0009811702/0 від 21.11.2008 року,-

ВСТАНОВИВ:

22 червня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Європродукт" звернулося до суду з адміністративним позовом до Калуської об`єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

27.01.2010 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом винесено ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

За наслідками перегляду справи в порядку апеляційного ухвалу суду від 27.01.2010 року скасовано, а справу направлено в суд першої інстанції для продовження розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно донараховано податкові зобов”язання з податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з власників транспортних засобів та земельному податку і незаконно застосовано штрафні санкції.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю з мотивів, викладених в позовній заяві. Крім цього, пояснив, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки вважає вчиненими без належного, повного та об”єктивного аналізу всіх обставин та взаємовідносин, що дійсно мали місце. Відповідачем податкові повідомлення-рішення винесені неправомірно, зазначені в акті перевірки висновки не відповідають дійсності, на його думку невірко визначено зобов`язання по податку з власників транспортних засобів. Твердження податкового органу про заниження позивачем валового доходу 22 085 грн. на суму умовно нарахованих відсотків на суму поворотної фінансової допомоги з податку на прибуток є безпідставним та необґрунтованим, оскільки останні включені до валового доходу в уточнюючих деклараціях, а витрати на придбання транспортних послуг повинні відноситись до складу валових витрат, штрафні санкції з податку на додану вартість є незаконними, а посилання відповідача на п.5 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотації сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м”ясо в живій вазі, затвердженого Постановою КМУ від 12.05.1999 р. №805 є неправомірним. Нарахування позивачу штрафних санкцій по земельному податку є також протиправним, оскільки, на його думку, обов”язку у підприємства подавати розрахунки земельного податку та сплачувати такий податок, у той час, коли на момент перевірки договір користування не був укладений. На підставі наведеного просив позов задовольнити повністю та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив повністю. Зазначив, що позивачем порушено вимоги Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Закону України “Про податок на додану вартість”та п.5 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотації сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м”ясо в живій вазі, затвердженого Постановою КМУ від 12.05.1999 р. №805, а також ст.2,5.7,13,14 Закону України “Про плату за землю”та ст.5 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”. Нараховані позивачу в ході проведеної перевірки додаткові зобов”язання з вищенаведених податків є правомірними і законними. В зв”язку з наведеним просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 07.11.2008 року Калуською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТзОВ “Європродукт” за період з 01.07.2005 року по 30.06.2008 року.

За результатами перевірки виявлено порушення вимог податкового законодавства:

- п.п.4.1.6 п.4.1. ст.4, п.5.1. п.п.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3. п.5.9 ст.5, п.п.8.3.1 п.8.3.1. п.8.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”;

- п.п.7.7.2, п.7.7.1 ст.7 та п.11.21 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість” та п.5 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотації сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м”ясо в живій вазі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 р. №805;

- ст.2, 5, 7, 13, 14 Закону України “Про плату за землю”;

- ст.5 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”;

- п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами державними цільовими фондами”

Вищевказані порушення зафіксовані в акті перевірки за №2199/23-02/32754201 від 07.11.2008 року.

На підставі вищевказаного акту Калуська ОДПІ прийняла оскаржувані рішення:

- №0003332302/0 від 26.11.2008 року, яким позивачу визначено податкове зобов”язання з податку на прибуток на суму за основним платежем 110728 грн., а за штрафними санкціями 56 500 грн.

- №0003342302/0 від 26.11.2008 року, яким позивачу визначено податкове зобов”язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями на суму 38 811 грн.

- №0003352302/0 від 26.11.2008 року, яким позивачу визначено податкове зобов”язання по земельному податку за основним платежем на суму 205,47 грн., а за штрафними санкціями 340грн.

- № 0009811702/0 від 21.11.2008 року, яким позивачу визначено податкове зобов”язання по податку з власників транспортних засобів на суму штрафної санкції 128,20 грн.

В прпоцедурі апеляційного узгодження визначених податквоих зобов`язань Калуська ОДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: №0003332302/1 від 18.02.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов”язання з податку на прибуток на суму за основним платежем 110728 грн., а за штрафними санкціями 56 500 грн., №0003342302/1 від 18.02.2009року, яким позивачу визначено податкове зобов”язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями на суму 38 811 грн.; №0003352302/1 від 18.02.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов”язання по земельному податку за основним платежем на суму 205,47 грн., а за штрафними санкціями 340грн.; №0009811702/1 від 18.02.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов”язання по податку з власників транспортних засобів на суму штрафної санкції 128,20 грн.

Cтосовно визначення позивачу податкових зобов”язань по земельному податку, суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що позивач придбав у ТзОВ «Камо`виробничий цех відповідно до акту прийому–передачі основних фондів від 14.01.2008 року та видаткової накладної №РН 001-ОЗ від 14.01.2008 року на 83000 грн., податкової накладної №1-03 від 14.01.2008 року на 83000 грн., і, як наслідок, ТзОВ «Європродукт`в період з 14.01.2008 року по 30.06.2008 року користувалося земельною ділянкою загальною площею 166 кв.м по вул.Писарській,36 в м.Калуші. Однак, податковий розрахунок по земельному податку за 2008 рік позивач до податкового органу не подавав, а тому Калуська ОДПІ донарахувала податкові зобов`язання по земельному податку в розмірі 545,47 грн, в тому числі за основним платежем 205,47 грн., за штрафними санкціями 340 грн.

Суд не погоджується з таким висновком податкового органу, оскільки відповідно до ст.5 Закону України «Про плату за землю»N 2535-XII від 03.07.1992 року об`єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб`єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

У разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що вказана в угоді (ст.7 Закону).

Крім того, згідно із ст.13 цього Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Судом встановлено, що відповідно до листа відділу держкомзему у м.Калуші Івано-Франківської області від 05.11.2010 року згідно даних земельних кадастрових звітів за період з 01.01.2008 року по 30.06.2008 року інформація про земельні ділянки ТзОВ «Європродукт`на території м.Калуша відсутня (т.3 а.с.88). Крім того, згідно листа Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації від 25.10.2010 року в період з 01.01.2008 року по 30.06.2008 року відповідно до даних Реєстру прав власності на нерухоме майно за ТзОВ «Європродукт`право власності на нерухоме майно на території м.Калуша та Калуського району не зареєстроване (т.3 а.с.203-211).

Крім того, земельна ділянка за адресою вул.Писарська, 36 в м.Калуші передана в оренду ТзОВ «КаМо`відповідно до договору оренди землі від 15.08.2005 року та додатку до договору оренди землі №1 від 02.06.2008 року стороком до 22.05.2013 року (т.1 а.с.232-233, т.3 а.с.121-124).

А відтак, у відповідача відсутні правові підстави для донарахування позивачу податкових зобов`язань по земельному податку.

Крім того, посилання представника відповідача на договір купівлі-продажу виробничого цеху, відповідно до якого до позивача перейшло право власності на землю, на якій знаходиться дане приміщення, і, як наслідок, обов`язок сплачувати земельний податок, суд оцінює критично. Оскільки відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. У разі недотримання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ст.220 ЦК України). Згідно із ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. На вимогу суду представник позивача так і не надав договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладений між ТзОВ «КаМо`та ТзОВ «Європродукт`у січні 2008 року, натомість надав суду договір купівлі-продажу виробничого приміщення площею 166 кв.м №27/04/09-03 від 27.04.2009 року, який не посвідчений нотаріально і не проведена його державна реєстрація, в якому продавець –ТзОВ «Європродукт`підтверджує право власності на вказане приміщення витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що зареєстроване за ТзОВ «КаМо`за №1417292 (т.1 а.с.229-231).

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій податкового органу щодо донарахування позивачеві податкових зобов`язань по земельному податку, а, відтак, про протиправність податкових повідомлень-рішень №0003352302/0 від 26.11.2008 року та №0003352302/1 від 18.02.2009 року.

Cтосовно визначення позивачу податкових зобов”язань по податку з власників транспортних засобів згідно податкового повідомлення-рішення №0009811702/0 від 21.11.2008 року, суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що на балансі ТзОВ «Європродукт`знаходилися транспортні засоби, які відповідно до ст.2 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин” є об”єктами оподаткування. За період, який перевірявся, позивачем порушено вимоги ст.5 даного Закону та п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме: несвоєчасно сплачено даний податок за 1 квартал 2007 року у сумі 137,10 грн., за 2 квартал 2007 року у сумі 316,50 грн.,за 3 квартал 2007 року 317,90 грн., за 1 квартал 2008 року у сумі 305,62 грн., за 3 квартал 2008 року у сумі 204,92 грн. Загальна сума податкового зобов”язання із затримкою сплати до 30 календарних днів складає 1282,04 грн. У зв`язку з чим податковим органом до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 10% від суми узгодженого податкового зобов”язання на суму 128,20 грн.

Порушення строків сплати податкових зобов`язань по податку з власників транспортних засобів, самостійно визначених ТзОВ «Європродукт`у розрахунках суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, підтверджується зворотнім боком картки особового рахунку товариства по даному податку, якою спростовуються посилання представника позивача про своєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань по податку з власників транспортних засобів (т.2 а.с.223-226). Поряд з цим, на усну та письмову вимогу суду представник позивача не надав розрахунки сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин за 2007 та 2008 роки (т.3 а.с.77).

Платіжні документи, подані представником позивача, підтверджують сплату товариством 140 грн. даного податку за 1 квартал 2007 року згідно платіжного доручення №4 від 26.04.2007 року та 140 грн. даного податку за 1 квартал 2007 року згідно платіжного доручення №5 від 28.04.2007 року (т.3 а.с.151-152). Сплата даних коштів відображена у зворотньому боці облікової картки платника.

Відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов`язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

Оскільки позивачем допущено несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань в розмірі 1282,04 грн., то суд дійшов висновку про правомірність дій податкового органу щодо донарахування позивачеві податкових зобов`язань по податку з власників транспортних засобів згідно податкового повідомлення-рішення № 0009811702/0 від 21.11.2008 року. А, відтак, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування даного податкового повідомлення-рішення задоволенню не підлягають.

Cтосовно визначення позивачу податкових зобов”язань по податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення №0003342302/0 від 26.11.2008 року, суд зазначає наступне.

Проведеною Калуською ОДПІ перевіркою встановлено, що протягом лютого-червня 2008 року ТзОВ «Європродукт`проводилося перерахування податку на додану вартість на спецрахунок по деклараціях переробного підприємства, поданих за вказані звітні періоди. Перевіркою цільового використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продане ними ТзОВ «Європродукт`молоко, встановлено нецільове використання 38811 грн., в тому числі за лютий 2008 року –30818 грн., за березень 2008 року –7993 грн.

Судом встановлено, що ТзОВ «Європродукт`перерахувало на свій поточний рахунок кошти, спрямовані для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлене ними молоко готівкою, однак не внесло у касу підприємства готівкою 30 818 грн. коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлене ними у лютому 2008 року молоко з небюджетного рахунку у березні 2008 року.

Крім того, перераховані в квітні 2008 року кошти в розмірі 59993 грн. з небюджетного рахунку на поточний рахунок підприємства для подальшого отримання таких коштів готівкою та внесення у касу товариства для виплати сільськогосподарським товаровиробникам за поставлене ними молоко у березні 2008 року, ТзОВ «Європродукт`використало на вищезазначені цілі частково в розмірі 52000 грн., а кошти в розмірі 7993 грн. використало на оплату придбаного казеїну, сплату відсотків банку тощо.

Відповідно до п.11.21 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м`ясо та м`ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м`ясо в живій вазі.

Порядок нарахування, виплати і використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.5 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотації сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м”ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №805 від 12.05.1999р., перерахування коштів сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними молоко та м`ясо в живій вазі здійснюється за платіжними дорученнями з поточного рахунка переробного підприємства за цінами відповідно до укладених договорів, а сум дотацій - з його небюджетного рахунка, відкритого в територіальному органі Державного казначейства (далі - небюджетний рахунок), на окремі рахунки сільськогосподарських товаровиробників (крім тих, що ведуть особисте селянське господарство), які вони повинні відкрити в обслуговуючих банках протягом одного звітного періоду.

Оплата особистим селянським господарствам вартості поставлених ними переробному підприємству молока та м`яса в живій вазі і виплата дотацій здійснюються готівкою безпосередньо з каси переробного підприємства або згідно з договорами доручення. Для виплати дотацій готівкою переробне підприємство подає територіальному органу Державного казначейства за місцем відкриття небюджетного рахунка платіжні доручення на перерахування необхідних сум коштів з небюджетного рахунка на свій поточний рахунок для подальшого отримання таких коштів готівкою та внесення у касу зазначеного переробного підприємства.

Переробні підприємства у кінці кожного робочого тижня перераховують половину зарахованої їм на поточний рахунок суми податку на додану вартість, нарахованого на обсяги поставленої ними готової продукції, на небюджетні рахунки. Остаточний розрахунок належної до перерахування на небюджетний рахунок суми податку на додану вартість здійснюється щомісяця відповідно до окремої податкової декларації.

Не перераховані на небюджетні рахунки суми податку на додану вартість та виплата сум коштів, здійснені з небюджетних рахунків за призначенням з порушенням цього Порядку, вважаються таким, що використовуються не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету.

Відповідно до п.6 Порядку переробні підприємства за результатами діяльності за кожний звітний (податковий) період ведуть окремий податковий і бухгалтерський облік готової продукції, виготовленої з поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м`яса в живій вазі.

За результатами окремого обліку готової продукції, виготовленої з поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м`яса в живій вазі, переробні підприємства відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" визначають суми податкових зобов`язань та податкового кредиту, які виникають у зв`язку з переробкою та поставкою такої продукції, і складають окрему податкову декларацію, яка разом з декларацією щодо іншої діяльності подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації переробного підприємства як платника податку на додану вартість у порядку і в строки, встановлені зазначеним Законом, з урахуванням вимог нормативно-правових актів Державної податкової адміністрації. Визначена до сплати за окремою податковою декларацією сума податку на додану вартість перераховується переробним підприємством на його небюджетний рахунок у строки, встановлені для сплати податку на додану вартість, з урахуванням коштів, перерахованих відповідно до пункту 5 цього Порядку. Переробне підприємство разом з окремою податковою декларацією за кожний звітний (податковий) період подає як підтвердження сплати сум податку реєстр платіжних доручень на фактично зараховані на небюджетний рахунок кошти і виписку територіальних органів Державного казначейства з небюджетного рахунка. Суми податку на додану вартість, визначені переробним підприємством за окремою податковою декларацією, щодо яких переробне підприємство не подало органу державної податкової служби підтвердження їх перерахування на небюджетний рахунок, вважаються такими, що використовуються переробним підприємством не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету.

Переробні підприємства щомісяця здійснюють розрахунок сум дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставку молока та м`яса в живій вазі згідно з додатком 2 за фактичними даними про обсяги закупленого молока та м`яса в живій вазі і надходження на небюджетний рахунок сум податку на додану вартість. На підставі цього розрахунку переробними підприємствами проводиться остаточне перерахування за платіжними дорученнями сум дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені молоко та м`ясо в живій вазі за звітний період, окрім особистих селянських господарств. З урахуванням авансового платежу перерахування дотації повинно проводитися переробним підприємством не менше двох разів на місяць. Не перераховані переробними підприємствами на окремі рахунки сільськогосподарських товаровиробників суми дотацій у строки, встановлені законодавством для сплати податку на додану вартість до бюджету, вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету (п.7 Порядку).

Таким чином, суд приходить до висновку, що кошти в розмірі 38 811 грн. (30818+7993) використані підприємством не за цільовим призначенням.

Дії відповідача при нарахуванні позивачу податкових зобов”язань з податку на додану вартість в сумі 38 811 грн. штрафних санкцій є правомірними.

Стосовно визначення ТзОВ «Європродукт`податкового зобов`язання по податку на прибуток підприємств, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 28 листопада 2006 року позивач отримав поворотну фінансову допомогу від ТзОВ “КАМО” (м. Львів) згідно договору безпроцентної фінансової допомоги на зворотній основі (без процентного нарахування) в розмірі 160000 грн. (строк повернення через п”ять років з моменту надання суми позики). Станом на 30.06.2008 року поворотна фінансова допомога, не повернена (т.1 а.с.234)

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом п.п.4.1.1 п.4.1. ст.4 даного Закону зазначено, що валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 вказаного Закону валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов`язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Відповідно до п.4.1 розділу 2 узагальнюючого податкового роз”яснення щодо застосування п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” стосовно відображення в податковому обліку операцій з одержання та повернення сум поворотної фінансової допомоги –“Оподаткування операцій з одержання та повернення сум поворотної фінансової допомоги з моменту набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, затвердженого Наказом ДПА України від 24.01.2003 року №26 “платник податку, який отримав таку допомогу від особи, що є платником податку з прибутку..і не має пільг із сплати цього податку, включає до валових доходів звітного періоду суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки НБУ, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. При цьому, сума умовно нарахованих процентів, що були включені в попередньому податковому періоді до складу валового доходу, не зменшується, при розрахунку податку на прибуток наростаючим підсумком з початку року, у наступному звітному періоді”.

Однак, позивач в порушення даних норм законодавства, занизив суму валового доходу на 22085 грн. по статті “інші доходи” на суму умовно нарахованих відсотків на суму поворотної фінансової допомоги, що залишалася неповерненою на кінець звітних періодів, у розмірі облікової ставки НБУ. Дане порушення не вплинуло на збільшення валового доходу позивача.

Крім того, судом встановлено, що позивач відніс до складу валових витрат та відобразив у рядку 04.1 декларації з податку на прибуток відповідних звітних періодів витрати на придбання транспортних послуг, наданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 згідно укладеного між ними договору перевезення вантажу від 01.03.2007року, на загальну суму 351545 грн. (т.3 а.с.133-135).

Протягом 2007 року фізична особа-підприємць ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснював перевезення вантажу власним транспортом до відповідних покупців. Вартість отриманих транспортних витрат згідно актів здачі-прийняття робіт та товарно-транспортних накладних позивач включав до складу валових витрат, які відображав у поданих деклараціях.

На думку податкового органу, транспортні витрати були оформлені неналежно. Про це свідчить той факт, що товарно-транспортна накладна оформлялась один раз за цілий звітний період (місяць), на них немає відміток одержувачів товару про фактичне його отримання. Товарно-транспортні накладні не містять запису про марку автомобіля, кілометраж перевезень та ін.

Досліджучи дані обставині, суд погоджується із висновком податкового органу про невідповідність вимогам податкового законодавства поданих позивачем та включених до складу валових витрат неналежно оформлених транспортних витрат, і, як наслідок, неправомірних дій позивача. Позивачем порушено вимоги п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов”язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”бухгалтерський облік є обов”язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно п.п.1,2 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення.

Згідно п.2.7 Положення про документальне підтвердження записів в бухгалтерському обліку”, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95 №88 первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами України.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема типова форма товарно-транспортної накладної, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України від 29.12.95р. №488/346 “Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля”. У відповідності з пунктом 2 вказаного наказу застосування вказаних форм первинного обліку усіма суб”єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов”язковим. Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні,затвердженим Наказом Мінтрансу України від 14.10.97р. №363 товарно-транспортна накладна –це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Підпунктом 11.1 та 11.5 пункту 11 цих Правил перевезень вказано, що товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

А відтак, віднесення позивачем до складу валових витрат витрати, понесені на перевезення товару в даному випадку, суд вважає протиправним, з огляду на те, що товарно-транспортні накладні не були належним чином оформлені і, крім того, містять неточності та виправлення.

Поряд з цим, судом встановлено, що за 2007 рік ТзОВ «Європродукт`завищено витрати на придбання товарів (робіт, послуг) на 27257 грн., чим порушено вимоги п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки станом на 31.12.2007 року у позивача обліковувалась кредиторська заборогованість, що залишилась нестягнутою після спливу строку позовної давності, стосовно контрагентів ТзОВ «Поділля-молоко»., КЦ «Професіонал», Торгово-промислова палата, ЗАТ «Украгроресурси», ТзОВ «Укрпродуктсервіс». Позивачем не здійснено компенсацію вартості товарів (робіт, послуг) зазначеним підприємствам на суму 27257 грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств`валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У зв`язку з чим визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 110728 грн. та штрафна санкції в розмірі 56500 грн.

При цьому нарахування штрафних сакцій в частині 1136 грн. суд вважає неправомірним, оскільки відповідно до ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами`у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов`язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов`язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов`язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов`язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п`ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Відтак, розмір штрафних санкцій не може бути більшим 55364 грн. (110728 грн. х 50%).

За змістом ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0003352302/0 від 26.11.2008 року і №0003352302/1 від 18.02.2009 року стосовно донарахування податкових зобов`язань по земельному податку, та податкове повідомлення-рішення №0003332302/0 від 26.11.2008 року і №0003332302/1 від 18.02.2009 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1136 грн.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу –відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню 0,85 грн. судового збору.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Калуської ОДПІ №0003352302/0 від 26.11.2008 року і №0003352302/1 від 18.02.2009 року та податкове повідомлення-рішення №0003332302/0 від 26.11.2008 року і №0003332302/1 від 18.02.2009 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1136 грн.(одна тисяча сто тридцять шість гривень).

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТзОВ "Європродукт" 0,85 грн. (вісімдесят п"ять копійок) судового збору.

В задовленні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Лучко О.О.

Постанова складена в повному обсязі 29.11.2010 року.