Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №518/1034/26 — Ширяївський районний суд Одеської області

Ширяївський районний суд Одеської області

13.10.2026Справа №: 518/1034/26 Провадження № 2/518/686/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року селище Ширяєве

Ширяївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Гуржій А.В.,

за участю секретаря судового засідання Майнич В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивує тим, що 01.05.2025 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-10345501 на суму 6 000,00 грн. Договір укладено у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Кредитні кошти перераховано на банківську карту відповідача, яку відповідач вказала у заявці при укладенні кредитного договору.

Зауважує, що ТОВ «МАКС КРЕДИТ» виконало свої зобов`язання, проте, відповідач порушив умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв`язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість по сплаті кредиту.

12.11.2025 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та позивачем укладено Договір факторингу № 12112025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Ураховуючи наведене, ТОВ «Юніт Капітал» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 00-10345501 від 01.05.2025 у розмірі 10 414,80 грн.; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою суду від 01.06.2026 року позовну заяву залишено без руху.

У встановлений строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 05.06.2026 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки. Витребувано у АТ «Ощадбанк» письмові докази, які становлять банківську таємницю щодо відповідача.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Представник позивача в прохальній частині позовної заяви просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Відповідачу надсилалася ухвала про відкриття провадження. У встановлений судом строк, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, жодних заяв з процесуальних питань від сторони відповідача до суду не надходили.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Оскільки позовна заява подана через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», позивач самостійно направив відповідачеві копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів листом з описом вкладення та надав суду докази їх надсилання.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи

01.05.2025 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-10345501.

Договір №00-10345501 від 01.05.2025 року укладено у формі електронного документу з використанням електронного підпису. В якості підпису ОСОБА_1 використала одноразовий ідентифікатор, надісланий їй ТОВ «МАКС КРЕДИТ» - 49870.

Відповідно до умов договору (п. 1.2.) Сума ліміту кредитної лінії (Сума кредиту) складає: 6000,00 гривень. Тип Кредиту – кредитна лінія (безвідклична). Цільове призначення Кредиту (мета отримання Кредиту): на споживчі потреби. (1.3.) Строк дії кредитної лінії (Строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути Суму кредиту Кредитодавцю в останній день Строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) - «26» квітня 2026р. згідно умов пункту 3.6 цього Договору. (п. 1.4.) Розрахунковий платіжний період за цим Договором становить 25 днів. Позичальник зобов`язаний здійснювати оплату нарахованих процентів в Періодичні дати платежів, які є останнім днем кожного Розрахункового платіжного періоду, тобто: «26» травня 2025р., та кожного 25 дня після цієї дати протягом. (п. 1.5.1.) Стандартна процента ставка складає 0,94% (нуль цілих 94 сотих) від Суми кредиту за кожний день користування Кредитом.

Як убачається, з п. 1.6. кредитодавець одноразово в момент видачі Кредиту нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від суми кредиту, що складає: 1200,00 грн.

На виконання умов кредитного договору, 01.05.2025 ТОВ «МАКС КРЕДИТ» ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку 4790-72XX-XXXX-7556, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняла пропозицію кредитодавця. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується повідомленням від ТОВ «ПрофітГід».

Відповідно до виписки з особового рахунка ОСОБА_1 заборгованість за Договором кредитної лінії № 00-10345501 від 01.05.2025 року становить 12814,80 грн. з яких: 7 200,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 3 214,80 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 2 400,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Водночас вимоги про стягнення штрафних санкцій у межах цього позову позивачем не заявлено, у зв`язку з чим загальний розмір заявлених до стягнення грошових вимог становить 10 414,80 грн.

12.11.2025 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» уклало з позивачем ТОВ «Юніт Капітал» договір факторингу № 12112025-МК/ЮнітКапітал, за умовами якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за за Договором кредитної лінії № 00-10345501 від 01.05.2025 року.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Згідно положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем в свою чергу жодних належних доказів на спростування позовних вимог не надано.

Підписанням договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Відповідач підписала паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту тощо.

Підписуючи договір кредитної лінії відповідач ознайомилася з Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Макс Кредит».

ТОВ «Макс Кредит» свої зобов`язання за договором кредитної лінії Договором кредитної лінії № 00-10345501 від 01.05.2025 року виконало, надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 6 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку 4790-72XX-XXXX-7556, вказану відповідачем в кредитному договорі, що підтверджується випискою АТ «ОЩАДБАНК» про рух коштів та інформаційною довідкою ТОВ «ПрофітГід».

Відповідач у процесі оформлення кредиту надала дані своєї банківської картки, на яку пізніше отримала кошти від ТОВ «Макс Кредит» .

Як видно з відповіді АТ «ОЩАДБАНК» № 46/12-11/85668/2026/БТ від 18.06.2026 року, в банку на ім`я ОСОБА_1 емітувалась, зокрема платіжна картка № 4790-72XX-XXXX-7556. По рахунку 02.05.2025 року було зарахування коштів на суму 6000,00 грн., що підтверджується випискою (рух коштів) по картці.

Факт наявності заборгованості підтверджуються також розрахунком заборгованості за кредитом, паспортом споживчого кредиту, довідкою про заборгованість.

У постанові Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі № 298/825/15-ц (провадження № 61-998св24) зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до частини 1статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Пунктом 1 частини 1 статті 512, статтею 514, частиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивач, як новий кредитор за кредитним договором, набув право вимоги до відповідача.

Щодо нарахування платежів за комісією в розмірі 1200,00 грн.

Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, які саме додаткові банківські послуги фактично надавалися відповідачу, за які нараховано відповідну комісію, у чому полягала їх суть, обсяг та періодичність.

Суд враховує, що відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» споживач зобов`язаний сплачувати лише ті платежі, які прямо передбачені законом та погоджені сторонами як плата за конкретну послугу.

За змістом частин 1, 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, зобов`язаний безоплатно повідомляти йому інформацію про поточний розмір заборгованості, розмір здійснених платежів, надавати виписки з рахунку та іншу інформацію щодо кредиту.

Таким чином, дії фінансової установи щодо супроводження кредиту, ведення обліку заборгованості, надання інформації про стан кредиту та адміністрування договору є обов`язком фінансової установи, яка здійснюється у власних інтересах кредитодавця та не може бути окремою платною послугою для позичальника.

Положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними і окреме рішення суду про визнання їх недійсними не вимагається.

Вказаний висновок сформовано у постанові КЦС/ВС від 31.07.2025 за результатами розгляду справи № 199/441/21.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім того, у постанові КЦС/ВС від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того, умови договору щодо сплати комісії за дії, які фінансова установа здійснює на власну користь або на виконання власних обов`язків, є нікчемними.

Позивачем не доведено, що нарахована комісія є платою саме за окрему та самостійну послугу, замовлену відповідачем, а не способом додаткового збільшення вартості кредиту.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надання відповідачу окремої, самостійної послуги, за яку передбачено сплату комісії в розмірі 1 200,00 грн. Саме по собі включення такого платежу до умов кредитного договору не є достатньою підставою для його стягнення. Водночас позивач не довів правових підстав для включення зазначеної суми до заборгованості за тілом кредиту. Отже, стягненню підлягає фактично надана сума кредиту в розмірі 6 000,00 грн.

З огляду на вищевказане суд вважає, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором необхідно задовольнити частково та стягнути з останнього на користь товариства заборгованість у розмірі 9214,80 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 6000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах – 3214,80 грн.

Щодо судового збору.

Відповідно до частини 1, пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у частці 88,48% - пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 2355,69 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження заявлених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено: Договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та Адвокатським бюром «Тимошенко та партнери», який визначає підстави та умови надання правничих послуг; Додаткову угоду № 25771502820 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року, якою конкретизовано обсяг правничої допомоги та її вартість у межах даної справи; Акт приймання-передачі наданих послуг від 17.03.2026 року, що підтверджує фактичне надання та прийняття правничої допомоги без зауважень; а також Розрахунок вартості наданих послуг, який містить деталізацію виконаних робіт та їх вартість.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

Жодним чином не заперечуючи права позивача отримати всі види професійної правничої допомоги, а так само не заперечуючи кваліфікацію адвоката, який надав якісні послуги відповідно до замовлення, суд на засадах пропорційності, враховуючи наведене вище та відповідно критеріїв статті 143 ЦПК України, зокрема, співмірності і розумності, оцінює очікувані понесення позивачем витрати з точки зору мінімально необхідного їх розміру, що підлягає віднесенню на сторону відповідача з покладенням на останнього обов`язку відшкодувати такі витрати, суд вважає необхідним зменшити розмір заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу до 2000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 512, 514, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 628, 629, 639 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 89, 141, 178, 247, 261, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 00-10345501 від 01.05.2025 у розмірі 9214,80 грн. (дев`ять тисяч двісті чотирнадцять гривень 80 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 2355,69 грн. (дві тисячі триста п`ятдесят п`ять гривень 69 копійок).

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2000 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», юридична адреса: 01133, м. Київ, б. Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя А.В Гуржій