Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №510/165/26 — Ренійський районний суд Одеської області

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Провадження № 2/510/1655/26

Справа № 510/165/26

13 жовтня 2026 року м. Рені Одеської області

Ренійський районний суд Одеської області у складі

Головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.

при секретарі Фурсовій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 30 травня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 70426-05/2025, у відповідності до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 4 000 грн., шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

Таким чином, ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» свої зобов`язання перед відповідачем виконало у повному обсязі.

Однак, з причини невиконання умов договору у відповідача виникла заборгованість у розмірі 14 480 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту – 4 000 грн., за відсотками – 3 240 грн., за штрафними санкціями – 7 240 грн.

Посилаючись на викладене, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача зазначену заборгованість, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 грн. 40 коп.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, направив до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення сповіщався належним чином, про причини неявки не повідомив. Відзив у встановлений судом строк не надходив.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що причини неявки відповідача є неповажними та є підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов наступного.

Дійсно як встановлено судом, 30 травня 2025 року ОСОБА_1 та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» дійшли згоди з укладення договору про надання фінансового кредиту № 70426-05/2025.

До підписання договору відповідача було ознайомлено з його умовами, підписано графік платежів та паспорт споживчого кредиту, який містить: інформацію та контактні дані про кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію та інші важливі правові аспекти.

Згідно положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, що визначено ч. 1 ст. 638 ЦК України.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (утому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Так, 30 травня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 , в порядку передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію», укладено договір про надання фінансового кредиту № 70426-05/2025, у відповідності до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» надало відповідачу кредит в розмірі 4 000 грн. (п. 1.1 Договору), строком на 120 днів, з кінцевою датою погашення кредиту 26 вересня 2025 року (п. 1.2 Договору), з нарахуванням процентів в розмірі 0.90% в день на залишок заборгованості (п. 1.4 Договору), з визначеною денною процентною ставкою 0,98% (п. 1.4.1 Договору) та ін.

Отже, підписавши договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме отримання грошових коштів позичальником. Відповідач, з власної ініціативи, звернувся за отриманням грошових коштів (кредиту) до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», на виконання умов договору та відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, надало грошові кошти (кредит) відповідачу у розмірі та на умовах, встановлених договором, а відповідач в свою чергу зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання визначені договором.

Згідно витребуваної інформації з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» про рух коштів клієнта ОСОБА_1 , встановлено, що 30 травня 2025 року на картковий рахунок відповідача перераховані грошові кошти в розмірі 4 000 грн.

Таким чином, ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» свої зобов`язання перед відповідачем виконало у повному обсязі.

Однак, з причини невиконання умов договору у відповідача виникла заборгованість в розмірі 14 480 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту – 4 000 грн., за відсотками – 3 240 грн., за штрафними санкціями – 7 240 грн.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

29 жовтня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу № 29102025, предметом якого є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах боржників (п. 1.1 Договору).

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу від 29 жовтня 2025 року, реєстр боржників передано в повному об`ємі відповідно до умов договору факторингу, на підтвердження чого наданий відповідний витяг.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Натомість доказів сплати відповідачем зазначеної суми заборгованості у добровільному порядку як фактору так і первісному кредитору, не надано.

Частиною 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Так, представником позивача доведено та матеріалами справи підтверджується наявна у відповідача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4 000 грн. та процентами в розмірі 3 240 грн.

Відносно заборгованості за неустойкою (штрафом, пенею), суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Позивачем здійснено нарахування неустойки за прострочення зобов`язань за договором про надання фінансового кредиту № 70426-05/2025 від 30 травня 2025 року в розмірі 7 240 грн., після 24 лютого 2022 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у зазначеному розмірі задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищезазначене, встановлений судом та підтверджений матеріалами справи розмір заборгованості відповідача перед позивачем за вищевказаним договором становить 7 240 грн., та складає заборгованість за тілом кредиту – 4 000 грн., заборгованість за процентами – 3 240 грн.

Разом із тим, зазначена заборгованість відповідачем не спростована, контр розрахунку не надано.

За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких входять витрати на професійну правничу допомогу (ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача під час пред`явлення позову до суду, було сплачено судовий збір у належному розмірі 2 622 грн. 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 149521 від 16 січня 2026 року.

Отже, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача у відшкодування судових витрат зі сплати судового збору підлягає 1 331 грн. 20 коп. (50% від розміру задоволених позовних вимог).

Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом враховується, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 58, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, -

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ»» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, реквізити ІВАN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 70426-05/2025 від 30 травня 2025 року у розмірі 7 240 (сім тисяч двісті сорок) грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн., заборгованості за процентами в розмірі 3 240 (три тисячі двісті сорок) грн.

В задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ»» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, реквізити ІВАN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп. витрат зі сплати судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова