Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №522/19464/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/19464/26-Е

Провадження №2-а/522/463/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючої – судді Косіциної В.В.,

за участі секретаря судового засідання – Гресько Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення, у якій позивачка просить суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ОДП №8746340 від 22.09.2026 за ч. 1 ст. 122 КУпАП про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі щодо ОСОБА_1 , а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП – закрити.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 06 жовтня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження. Витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію справи про адміністративне правопорушення. Призначено судове засідання на 12 жовтня 2026 року.

09 жовтня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради надійшов відзив, у якому відповідач заперечував проти задоволення позову, просив відмовити.

12 жовтня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якому позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

У судове засідання, призначене на 12 жовтня 2026 року з`явився представник позивача та представник відповідача. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання суд перейшов до стадії ухвалення рішення. Встановлено, що текст рішення буде проголошено 13 жовтня 2026 року.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

22 вересня 2026 року інспектором з паркування Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради – Моченком Олександром Леонідовичем прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП №8746340, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 22.09.2026 о 14 годині 59 хвилин у м. Одесі, по вул. Грецька, 24, водій т/з Lexus LX570, д/н НОМЕР_1 здійснив стоянку на тротуарі (не позначену відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками), чим порушив п.15.10 б Правил дорожнього руху.

Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначає про те, що системний аналіз пункту 15.10 ПДР дає підстави зробити висновок про те, що правило, передбачене п.п. Б пункту 15.10 ПДР є загальною правовою нормою по відношенню до п.п. В, яка є спеціальною та за своєю суттю є виключенням із правила, встановленого п.п. Б., а тому, на думку позивача існують підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР).

Згідно п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР України.

Пунктом 15.1 ПДР України передбачено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху) (п. 15.2 ПДР України).

Пунктом 15.10 розд. 15 ПДР України встановлені випадки, коли стоянка транспортного засобу забороняється.

Так, згідно з пп. «б», «в» п. 15.10 розд. 15 ПДР України стоянка забороняється:

на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками);

- на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з наданих фотознімків з місця події автомобіль позивача було припарковано на краю тротуару.

Заміри, які б свідчили про те, що автомобіль припаркований таким чином, що ширина тротуару становила менше 2-х метрів інспектором не проводилися.

З аналізу фотознімків вбачається, що автомобіль припаркований таким чином, що ширина тротуару вочевидь більша 2-х метрів. Більше того, з фотознімків вбачається, що припаркований таким чином, що він не створював перешкоди для руху пішоходів та інших учасників руху.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на те, що тротуар – це елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини. Відповідач наголошує, що тротуар призначений саме для руху пішоходів, але аж ніяк для руху транспортних засобів.

Згідно з п.1.10 ПДР України, тротуар елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.

Аналіз викладених вище норм дає підстави дійти висновку, що водій наділяється правом на здійснення стоянки автомобіля на тротуарі за умови одночасного дотримання трьох вимог, а саме: стоянка здійснюється легковим автомобілем або ж мотоциклом; стоянка здійснюється на краю тротуару; стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри.

Дійсно, за загальним правилом стоянка забороняється на тротуарах крім визначених для цього місць, законодавець допускає можливість стоянки легкових автомобілів та мотоциклів на краю тротуару, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри.

Згідно наданої позивачем копії технічного паспорту серії НОМЕР_2 , т/з Lexus LX570, д/н НОМЕР_1 є легковим автомобілем, а тому, стоянка вказаного транспортного засобу на тротуарі є допустимою, за умови, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри.

Поряд з тим, як вже було зазначено, що заміри, які б свідчили про те, що ширина тротуару для руху пішоходів була меншою ніж два метри.

У п. 4 мотивувальної частини Рішення від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України зазначив, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Такий підхід неодноразово застосовувався у судовій практиці, зокрема, у постановах ВП ВС від 11 лютого 2021 р. у справі № 11-1219сап19 та від 2 вересня 2021 р. у справі № 11-97сап20.

Презумпція невинуватості особи (Presumption of innocence) визначена ст. 62 Конституції України: особа вважається невинуватою у вчиненні злочину й не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Слід зазначити, що презумпція невинуватості, крім кримінального процесу, підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення та означає, що всі сумніви стосовно події порушення та винуватості особи, яка притягується до відповідальності, повинні тлумачитись на її користь; недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

При цьому згідно висновку Верховного Суду, який міститься у постанові №461/4858/17 від 13 вересня 2018 року, презумпція невинуватості вважається порушеною, якщо судове рішення відображає думку про винуватість особи до того, як вину буде доведено.

Тому, оскільки транспортний засіб, на якому було здійснено стояну є легковим, що свідчить про можливість стоянки на тротуарі із дотриманням правил, визначених п.п.В п.15.10 ПДР, суд вважає, що у діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачених ч.1 ст.122 КУпАП та доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 251, 252, 280, 288, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 241, 242-246, 286, 293 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 22.09.2026 серії ОДП №8746340 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Текст рішення складено та підписано 13 жовтня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.