Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №522/9836/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/9836/26

Провадження №2/522/8794/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючої – судді Косіциної В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом КП «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію.

Заочним рішенням Приморського районного суду від 20 липня 2026 року позовну заяву КП «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію – задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Теплопостачання міста Одеси» заборгованість за теплову енергію у розмірі 17 673,15 гривень та суму сплаченого судового збору у розмірі 3 328,00 гривень.

25 серпня 2026 року від представника ОСОБА_1 – адвоката Гіріч Юлії Петрівни надійшла заява про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.07.2026 у справі №522/9836/26, у якій заявник просить скасувати заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.07.2026 у справі №522/9836/26 та призначити справу до судового розгляду в порядку позовного провадження.

Ухвалою суду від 27 серпня 2026 року заяву прийнято до провадження. Призначено проведення судового засідання на 07 вересня 2026 року.

03 вересня 2026 року від представника ОСОБА_1 – адвоката Гіріч Юлії Петрівни надійшло клопотання про долучення доказів, а саме акту №36 про дозвіл на відключення квартири від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП, затвердженого протоколом рішення комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП №4 від 08.06.2017, підписаного головою комісії Буймовіч С.І.

07 вересня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 – адвоката Гіріч Юлії Петрівни про розгляд справи без її участі.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2026 року заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Гіріч Юлії Петрівни про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 липня 2026 року у справі №522/9836/26 – задоволено. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 липня 2026 року у справі №522/9836/26 за позовом КП «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання – скасовано. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

09 жовтня 2026 року від представника КП «Теплопостачання міста Одеси» – Гумуржи Івана Дмитровича надійшли додаткові пояснення, у яких заявник вказує, що до КП «Теплопостачання міста Одеси» споживач з документами про відокремлення квартири від системи централізованого опалення до 21 серпня 2026 року не звертався. Зазначає, що акт про дозвіл на відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП, який датований 2017 року був наданий до КП «Теплопостачання міста Одеси» у 2026 році та не є документом, який підтверджує відключення квартири від ЦО. Також вказує, що на підставі заяви споживачки було проведено обстеження вищезазначеної квартири представником абонентської групи ЕЕР-2 та 14.09.2026, складено акт про відключення квартири від внутрішньо будинкової системи централізованого опалення.

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи – не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

КП «Теплопостачання міста Одеси» є постачальником теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10.07.2026 №485494062, ОСОБА_1 є співвласником об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

На ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким здійснюється облік наданих послуг з постачання теплової енергії на опалення та гарячої води за адресою: АДРЕСА_1

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

У ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вказано, що до житлово-комунальних послуг належать: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

У постанові КЦС ВС від 23.11.2022 у справі №761/43664/18 вказано, що частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а тому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.

У ч. 1 ст. 10 Закону вказано, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

В клопотанні про долучення доказів представник ОСОБА_1 – адвокат Гіріч Юлія Петрівна просить суд долучити акт №36 про дозвіл на відключення квартири від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП, затвердженого протоколом рішення комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП №4 від 08.06.2017, підписаний головою комісії Буймовіч С.І. та вказує, що квартира відповідачки, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 відключена від мереж ЦО і ГВП ще з 2017 року, а наданий документ спростовує підстави нарахування заборгованості позивачем.

Однак, суд не погоджується із зазначеними доводами відповідачки з огляду на таке.

Згідно частини 12 розділу 2 «Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води» затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 26 липня 2019 року №169, після виконання робіт із відключення будівлі від ЦО та/або ГВП складається акт про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від зовнішніх інженерних мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання)/постачання гарячої води (додаток 2) - по одному примірнику для власника/представника співвласників та кожного виконавця відповідної комунальної послуги, а також для оператора зовнішніх інженерних мереж або іншого суб`єкта господарювання (у разі їх залучення відповідно до пункту 10 цього розділу). Такий акт підписується усіма присутніми під час відключення сторонами: власником/представником співвласників та кожним виконавцем відповідної комунальної послуги, а також оператором зовнішніх інженерних мереж або іншим суб`єктом господарювання (у разі їх залучення).

На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 надає суду акт про дозвіл на відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП №36 від 2017 року.

Як вбачається з наданого доказу, цей акт було вкладено представником власника будинку або уповноваженою ним особою головним інженером КП ЖКС «ПОРТО-ФРАНКІВСЬКИЙ» Царія Р.А., представником монтажної організації старшим майстром дільниці №8 Рудик А.А., представником виконавця послуг з ЦО і ГВ КП ТГО ЄРР-2 Ікушенко О.В. та власником квартири ОСОБА_1 , які підтвердили дозвіл на відключення квартири від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Аналіз наданого відповідачем акту №36 від 2017 року, вказує на те, що ОСОБА_1 було отримано дозвіл на відключення її квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП. Однак, вказаний акт не дає суду підстав вважати, що квартира АДРЕСА_3 , була дійсно відключена від внутрішньо будинкових мереж центрального опалення та гарячого водопостачання (скорочено – ЦО і ГВП), оскільки таке відключення повинно підтверджуватися актом про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від зовнішніх інженерних мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) / постачання гарячої води у встановленій законом формі.

Також суд зазначає, що будь яких інших доказів на підтвердження факту відключення квартири АДРЕСА_4 , відповідачем по справі надано не було.

Окрім того, відповідно до пункту 5 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженого постановою КМУ від 21 серпня 2019 року №830, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

При цьому обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”, та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Варто зазначити, що обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення (скорочено ЗПО) розподіляється на споживачів, незалежно від того чи є підключеними або відключеними приміщення від внутрішньо будинкових мереж центрального опалення та гарячого водопостачання.

Згідно пункту 11 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року №315 (далі - Методика розподілу).

Згідно п. 12 розділу IV Методики розподілу №315, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалювальних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Таким чином, нормативними положеннями прямо передбачено, що наявність або відсутність індивідуального опалення не виключає його власника з числа осіб, між якими розподіляється обсяг теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення.

Окрім того, суд вважає за доцільне зазначити, що наданий позивачем розрахунок заборгованості містить необхідні дані, які дають можливість перевірити правильність здійснених нарахувань, а саме: площу квартири, кількість осіб, кількість днів опалювального періоду, вартість теплової енергії, вартість опалення та теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (ЗПО) та розмір плати за абонентське обслуговування.

Згідно з положеннями статей 530, 612, 625 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у термін, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

На підставі наданих суду доказів, було встановлено, що КП «Теплопостачання міста Одеси» постачає теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1 , де зокрема, розташоване майно, що належить ОСОБА_1 , тоді як остання належним чином не виконує свої обов`язки, які є похідними від належних їй як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном, шляхом невнесення плати за постачання теплової енергії.

Доказів зворотного суду – не було надано.

Відповідно наданого позивачем реєстру нарахувань та оплат по абоненту – ОСОБА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , розмір заборгованості за спожиту теплову енергію у період з квітень 2021 року по березень 2026 року становить 17 673,15 гривень.

Суд погоджується із зазначеним розрахунком заборгованості та доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо судового збору суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору, розмір якого становить 3 328,00 гривень.

Згідно платіжної інструкції від 18.05.2026 №3081, КП «Теплопостачання міста Одеси» сплатило в якості судового збору грошову суму у розмірі 3 328,00 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, вимога позивача про стягнення суми сплаченого судового збору – підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 530, 612, 625, 628, 638ЦК України, ст.ст. 77, 79, 80, 141, 263 – 265, 279, 282-283 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію – задовольнити.

Стягнути з відповідача – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , на користь позивача – Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси», м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б, ЄДРПОУ - 34674102, заборгованість за теплову енергію у розмірі 17 673 (сімнадцять тисяч шістсот сімдесят три) гривні 15 (п`ятнадцять ) копійок.

Стягнути з відповідача – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , на користь позивача – Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси», м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б, ЄДРПОУ - 34674102, суму сплаченого судового збору у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення складено та підписано 13 жовтня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.