Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №522/6743/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/6743/26-Е

Провадження 2/522/7448/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

07 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Зелінська К.Ю.,

розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За результатами автоматизованого розподілу справа передана на розгляд судді Приморського районного суду міста Одеси Науменко А.В.

Згідно відповіді ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області від 11.05.2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , знято з реєстрації 25.11.2024 року.

Позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 248046163 від 27.06.2021, укладеним в електронній формі між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Відповідачем, загальна сума якої становить 16 188,18 грн, що складається з 9 996,46 грн заборгованості за тілом кредиту та 6 191,72 грн несплачених відсотків. Первісний кредитор у повному обсязі виконав зобов`язання з надання коштів, натомість Відповідач порушив строки їх повернення. Надалі право грошової вимоги за кредитним договором було послідовно відступлено за договорами факторингу: спочатку від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», згодом до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а 11.07.2025 - до поточного позивача ТОВ «ФК «ЕЙС», що підтверджується відповідними реєстрами прав вимоги та актами приймання-передачі. Позивач наголошує на чинності та правомірності укладених договорів факторингу відповідно до презумпції правомірності правочину та просить стягнути з Відповідача загальну суму заборгованості разом із понесеними судовими витратами та витратами на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 08.06.2026 року вирішено відкрити провадження по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначенням судового засідання.

Також ухвалою суду від 08.06.2026 року вирішено Витребувати у АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (ЄДРПОУ: 14360570, електронна адреса: sud@privatbank.ua):

1. Інформацію:

- чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжну картку (платіжні картки) :

• маска Карти: 5457-08XX-XXXX-4035

• маска Карти: 5168-74XX-XXXX-5077

- про факт зарахування коштів :

• зарахування на платіжну Карту (маска Карти) 5457-08XX-XXXX-4035 за період від 27.06.2021 до 02.07.2021 в сумі 2600,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК";

• зарахування на платіжну Карту (маска Карти) 5168-74XX-XXXX-5077 за період від 21.07.2021 до 26.07.2021 в сумі 2000,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК";

• зарахування на платіжну Карту (маска Карти) 5168-74XX-XXXX-5077 за період від 29.07.2021 до 03.08.2021 в сумі 5400,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК";

- чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 );

- чи є/був номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером телефону за платіжною карткою (платіжними картками):

• маска Карти: 5457-08XX-XXXX-4035

• маска Карти: 5168-74XX-XXXX-5077

- та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

2.У разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ):

• зарахування на платіжну Карту (маска Карти) 5457-08XX-XXXX-4035; за період від 27.06.2021 до 02.07.2021 в сумі 2600,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК";

• зарахування на платіжну Карту (маска Карти) 5168-74XX-XXXX-5077; за період від 21.07.2021 до 26.07.2021 в сумі 2000,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК";

• зарахування на платіжну Карту (маска Карти) 5168-74XX-XXXX-5077; за період від 29.07.2021 до 03.08.2021 в сумі 5400,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК";

- витребувати інформацію у вигляді:

• первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти Позичальника)

• повного номера рахунка (рахунків) що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ):

• маска Картки: ІНФОРМАЦІЯ_2 -XXXX-4035

• маска Картки: 5168-74XX-XXXX-5077

3.У випадку, якщо номер телефону НОМЕР_2 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за платіжною карткою (платіжними картками):

• маска Картки: 5457-08XX-XXXX-4035

• маска Картки: НОМЕР_3 -XXXX-5077

-витребувати номери телефонів що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) (Клієнта банку) за платіжною карткою (платіжними картками):

• маска Картки: 5457-08XX-XXXX-4035

• маска Картки: 5168-74XX-XXXX-5077

4.У випадку, якщо картковий рахунок за:

• маска Картки: НОМЕР_4 -XXXX-4035

• маска Картки: 5168-74XX-XXXX-5077

- не належить Позичальнику - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), витребувати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок:

• маска Картки: 5457-08XX-XXXX-4035

• маска Картки: 5168-74XX-XXXX-5077.

Лист-відповідь АТ КБ «ПриватБанк» від 07.07.2026 р. за вих. № 20.1.0.0.0/7-260707/113082-БТ, надісланий на запит Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/6743/26-E від 08.06.2026 р., містить інформацію щодо банківських рахунків та рухів коштів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). У документі зазначається, що на ім`я вказаної особи банком було емітовано картки № НОМЕР_5 (рахунок НОМЕР_6 ) та № НОМЕР_7 (рахунок НОМЕР_8 ), а також інші картки. Банк повідомляє, що номер телефону НОМЕР_2 міститься в анкетних даних клієнта, проте не був і не є фінансовим для підтвердження операцій за вказаною карткою. Крім того, у листі наведено інформацію про зарахування коштів: за період з 21.07.2021 по 03.08.2021 по першому рахунку зафіксовано зарахування на суми 2000 UAH (21.07.2021 р.) та 5400 UAH (29.07.2021 р.), а за період з 27.06.2021 по 02.07.2021 по другому рахунку - зарахування на суму 2600 UAH (27.06.2021 р.). Додатково до листа додаються відповідні виписки по рахунках.

24.06.2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає про повну необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення. Зокрема, наголошується, що нарахування відсотків за користування кредитними коштами поза межами встановленого строку кредитування є безпідставним, оскільки зі спливом такого строку у позичальника припиняється право на правомірне користування благами, а кредитор позбавлений права вимагати нові проценти, що узгоджується з положеннями статті 1048 Цивільного кодексу України та практикою Верховного Суду. Крім того, оспорювані умови договору щодо нарахування відсотків є несправедливими згідно із Законом України «Про захист прав споживачів». Водночас позивачем не надано належних і допустимих первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які б підтверджували фактичне перерахування та зарахування кредитних коштів відповідачу. Окрім цього, зазначається про відсутність у позивача належного процесуального правонаступництва, оскільки договір факторингу між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений раніше виникнення спірних кредитних правовідносин, що виключає можливість передачі неіснуючих на той момент прав вимоги та свідчить про неукладеність відповідного правочину в цій частині. З огляду на наведене, відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, а в разі задоволення позовних вимог - зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до двох тисяч гривень через їх неспівмірність і завищеність.

В судове засідання призначене на 07.10.2026 року сторони не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1-3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Судом встановлено, що 27 червня 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 248046163 в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, відповідно до умов якого позичальнику було надано кошти (первинно на суму 2 600 грн із подальшим збільшенням загальної суми до 10 000 грн), факт перерахування яких підтверджується виписками АТ КБ «ПриватБанк».

Надалі право грошової вимоги за цим кредитним договором було послідовно відступлено на підставі договорів факторингу: спочатку 28 листопада 2018 року за договором № 28/1118-01 між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» із наступним підписанням реєстру прав вимоги 05.05.2022 року, згодом 30 жовтня 2023 року за договором № 30/1023-01 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» із реєстром від 20.12.2023 року, а 11 липня 2025 року за договором факторингу № 11/07/25-Е право вимоги перейшло до позивача - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», що зафіксовано в акті приймання-передачі та реєстрі боржників від 14.07.2025 року.

З розрахунку заборгованості вбачається, що загальна сума забогованості становить 16 188,18 грн, що складається з 9 996,46 грн заборгованості за тілом кредиту та 6 191,72 грн несплачених відсотків.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 24.04.2018 року по справі № 914/868/17 зроблено висновок, що відповідно до положень ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги щодо майбутніх вимог можливе тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Зокрема частина «у будь-який передбачений договором спосіб» у визначенні поняття договору факторингу свідчить про те, що оплата договору факторингу не є імперативною нормою.

Таким чином, сторони договору можуть самостійно встановлювати строки для проведення оплати й даний фант не взаємопов`язаний з предметом договору та переходом права вимоги.

Така ж позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18, а саме, що ознаками договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Дослідивши умови договорів факторингу, додаткових угод до них, а також відповідних реєстрів прав вимоги й актів приймання-передачі, суд дійшов висновку, що зазначені документи є чинними, узгодженими відповідно до вимог закону та в сукупності належним чином підтверджують безперервний ланцюг і факт правомірного переходу права грошової вимоги за кредитним договором до позивача - ТОВ «ФК «Ейс».

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ч.1 ЦК України).

Станом на даний час заборгованість за кредитом відповідачем не погашена.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо розподілу судових витрат:

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Позивач ТОВ «ФК «Ейс» у позовній заяві просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу в розмірі 7 000 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14.11.2018 року у справі № 753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.

Враховуючизадоволення позову, а також беручи до уваги, що відповідачем подано заяву про зменшення судових витрат, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат у розмірі 4000 грн. на професійну правничу допомогу.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956 заборгованість за Кредитним договором № 248046163 від 27.06.2021 у розмірі 16 188,18 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956 Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 13.10.2026 року.

Суддя А.В. Науменко

07.10.26