Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №522/844/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/844/26-Е

Провадження 2/522/4905/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

01 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання – Зелінська К.Ю.,

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа Приморська державна нотаріальна контора у місті Одесі про визнання права власності на спадкове майно

В С Т А Н О В И В:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана адвокатом Князь І.І. до Одеської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа Приморська державна нотаріальна контора у місті Одесі про визнання права власності на спадкове майно.

За результатами автоматизованого розподілу справа передана на розгляд судді Приморського районного суду міста Одеси Науменко А.В.

Позивач обґрунтовує позов тим, що після смерті його матері відкрилася спадщина на відповідну частку домоволодіння, яку вона за життя набула на підставі біржового договору. Позивач зазначає, що він постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та фактично прийняв її, проте державний нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність реєстрації місця проживання та невідповідність правовстановлюючого документа чинним нормам законодавства. Оскільки попередній позов про визнання правочину дійсним було залишено без задоволення через обрання неналежного способу захисту, а позасудове оформлення прав стало неможливим через об`єктивні перешкоди, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання за ним права власності на спадкове майно в порядку спадкування.

Ухвалою суду від 13.02.2026 року провадження по справі відкрито та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

17.03.2026 року від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача.

03.03.2026 року до суду надійшло клопотання представника позивача – Князь І.І. про витребування доказів, в якому просить витребувати від Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса (65012, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 19-б) завірену належним чином копію спадкової справи № 148с/2025.

У судове засідання призначене на 25.03.2026 року сторони не з`явилися, про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 25.03.2026 року вирішено клопотання представника позивача – Князь І.І. про витребування доказів – задовольнити та витребувати від Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса (65012, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 19-б) завірену належним чином копію спадкової справи № 148с/2025, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 06.08.2026 року вирішено підготовче провадження по справі закрити та призначити справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання призначене на 01.10.2026 року сторони не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до наступних висновків.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради та ОСОБА_2 , третя особа - Приморська державна нотаріальна контора у м. Одесі, про визнання за ним у порядку спадкування права власності на 17/100 домоволодіння загальною площею 118,6 кв.м, житловою площею 65,4 кв.м, у будинку АДРЕСА_1 .

13.03.2025 позивач звернувся до Приморської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, заведено спадкову справу № 148с/2025. 09.04.2025 державний нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину, мотивуючи це пропуском строку для прийняття спадщини, непідтвердженням факту постійного проживання із спадкодавицею на час відкриття спадщини та невідповідністю правовстановлюючого документа вимогам чинного законодавства.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06.01.2026 у справі № 522/8807/25-Е відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання договору № 5872 дійсним, оскільки позивач не був стороною договору, а особа, яка мала таке право, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач стверджує, що постійно проживав із матір`ю за адресою спадкового майна, проте місце проживання за цією адресою не зареєстроване. Згідно з довідкою про зареєстрованих осіб у будинку АДРЕСА_1 № Д1-57992-ю/о, у будинку зареєстровано 9 осіб, позивача серед них немає.

Належних і допустимих доказів постійного проживання позивача зі спадкодавицею суду не подано. Довідка № 1 від 22.08.2024 року не є достатнім доказом обставині постійного проживання.

Спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , шестимісячний строк для її прийняття сплив 18.05.2024. До нотаріуса позивач звернувся 13.03.2025, тобто після спливу строку. Вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини він не заявляв.

Позивач вказує, що спадкодавиці належало 3/10 частини будинку загальною площею 104,3 кв.м на підставі біржового договору № 5872 від 02.12.1994. Ці 3/10 він визначає як 19,5 кв.м загальної площі, хоча 3/10 від 104,3 кв.м становлять близько 31,3 кв.м. Одночасно позивач зазначає, що в 2018 році внаслідок збільшення об`єму житлової нерухомості здійснено перерахунок часток співвласників. За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спадкодавиці належить 17/100 домоволодіння загальною площею 118,6 кв.м, житловою площею 65,4 кв.м. Саме на 17/100 позивач просить визнати право власності.

Таким чином, частка та площа за біржовим договором (3/10, 104,3 кв.м) не співпадають із часткою та площею за відомостями реєстру і позовною вимогою (17/100, 118,6 кв.м). Розрахунку, який пов`язував би ці показники, а також доказів того, що 17/100 є результатом перерахунку саме частки 3/10, позивач не надав.

Договір № 5872 у судовому порядку дійсним не визнано, оскільки у такому позові рішенням від 06.01.2026 відмовлено.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Відповідно до положень ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (стаття 1268 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Положеннями ст.1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 цього Кодексу.

Згідно положень ст.ст.1297, 1298 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Відповідно до положень підпунктів 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно положень п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, в установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно абзаців 1, 15, 16 пункту 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до положень ст.272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, встановленому ст.1269 ЦК України, та набути право на спадщину відповідно до ч.5 ст.ст.1268, 1296 - 1299 ЦК України.

Відповідно до статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

У постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 205/4311/14-ц (провадження № 61-10174св19), зазначено, що визнання права на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, зокрема, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Подібні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 03 січня 2025 року у справі № 754/7860/22 (провадження № 61-13339св24).

Верховним Судом у постанові від 05.06.2019 по справі №554/3192/16-ц висловлена правова позиція про те, що при вирішенні справ про спадкування слід звернути увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. У разі, якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Порядок оформлення права на спадщину встановлений главою 89 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами та являє собою визначеною законодавством сукупністю функцій, притаманною юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів.

Відповідності до глави 13 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом МЮ України 22.02.2012 №296/5, про відмову особі у вчиненні нотаріальних дій нотаріус виносить вмотивовану постанову, в якій зокрема, зазначається причина такої відмови з посиланням на чинне законодавство та порядок і строки оскарження відмови.

Положеннями глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 № 296/5 передбачено, що спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

Свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1298 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Втім, позивачем не надано доказів відмови нотаріуса у видачі свідоцтва, а лише зазначено про дану обставину за текстом позовної заяви.

Позивач не довів, що саме майно, право власності на яке він просить визнати (17/100 домоволодіння площею 118,6 кв.м), входило до складу спадщини. Правовстановлюючий документ спадкодавиці, на який посилається позивач, - біржовий договір № 5872 - у судовому порядку дійсним не визнано. Відомості реєстру про 17/100 домоволодіння площею 118,6 кв.м не співпадають із договором (3/10, 104,3 кв.м), а належних доказів того, що вони стосуються одного й того ж майна, не надано. Тому суд не може визначити, право власності на яке саме майно слід визнати за позивачем.

Позивач не довів факту постійного проживання зі спадкодавицею на час відкриття спадщини. Місце його проживання за адресою спадкового майна не зареєстроване, в довідці про зареєстрованих осіб № Д1-57992-ю/о він не значиться. Довідка № 1 від 22.08.2024 не є достатнім доказом.

Оскільки постійне проживання не доведено, позивач мав подати заяву про прийняття спадщини до 18.05.2024, проте звернувся до нотаріуса лише 13.03.2025, не заявивши вимоги про визначення додаткового строку. Тому підстав вважати, що позивач прийняв спадщину в установлені законом строк і спосіб, немає, а право власності на спадкове майно може бути визнане лише за спадкоємцями, які його прийняли.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку. Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2021 року по справі № 227/3750/19, від 11 травня 2022 року у справі № 450/3258/17, від 28 квітня 2022 року у справі № 352/494/16-ц.

Отже, вирішення судом спору щодо визнання права власності в порядку спадкування може відбуватися лише після прийняття спадщини. В той же час, позивачем не надано суду доказів про прийняття спадщини та відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Тому звернення позивача, до суду з позовними вимогами про визнання за ним права власності на спадкове майно, без звернення до суду з вимогами про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини, є передчасним.

На думку суду, позивачем обраний невірний спосіб захисту цивільних прав та інтересів.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог відмовити.

З огляду на викладене, передумови для застосування ст. 392 ЦК України відсутні, позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Одеської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа Приморська державна нотаріальна контора у місті Одесі про визнання права власності на спадкове майно– відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 12.10.2026 року.

Суддя А.В. Науменко

01.10.26