Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №946/6612/24 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/6612/24

Провадження № 2/946/794/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді - Баннікової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Клопот М.П.,

розглянувши у спрощеному проваджені в залі суду м. Ізмаїл цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про стягнення грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПрАТ «АК «КИЇВВОДОКАНАЛ» про стягнення грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

Позовні вимоги обґрунтувала наступним. Вона перебувала із відповідачем у трудових відносинах і займала посаду інженера II категорії відділу головного енергетика. У період з 04.02.2021 р. по 08.06.2021 р. вона перебувала на лікарняному у зв`язку з пологами. З 10.06.2021 р. - знаходилась у відпустці для догляду за дитиною. 01.03.2024 р. за власним бажанням її було звільнено. Вважає, що вона, як одинока матір, оскільки відомості про батька її дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внесені до актового запису про народження відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (зі слів матері), має право на компенсацію за невикористану додаткову соціальну відпустку за 2021, 2022, 2023 та 2024 роки тривалістю по 10 календарних днів за кожен рік. Однак, при звільненні - 01.03.2026 р. відповідач не провів із нею повного розрахунку та не виплатив грошову компенсацію за невикористані дні додаткової соціальної відпустки як одинокій матері. 25.04.2024 р. вона надіслала відповідачу заяву про здійснення виплати компенсації невикористаної додаткової соціальної відпустки. 21.05.2024 р. - отримала відповідь про відсутність підстав такого нарахування. Тому просила стягнути суму компенсації за 40 днів невикористаної додаткової соціальної відпуски в сумі 16 690,40 грн., що визначена без утримання сум податків та інших обов`язкових платежів та поновити строк звернення до суду, пропущений з поважних причин.

09.10.2024 року представник відповідача ПрАТ «АК «Київводоканал» подала відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначила, що позивачка з 10.06.2021 року по 01.03.2024 року перебувала у соціальній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Посилаючись на норми ст. 19 Закону України «Про відпустки», роз`яснення у листі Міністерства економіки України від 05.06.2023 № 4706-05/26141-09 та роз`яснення у відповіді Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 05.06.2024 № Ц/1/18344-24,вважає, що чинним законодавством про працю не передбачено надання працівникові двох соціальних відпусток одночасно за один і той самий період. Оскільки у спірний період позивачка вже скористалася правом на соціальну відпустку для догляду за дитиною до 3-х років, вона не набула права на отримання додаткової соціальної відпустки працівникам, які мають дітей, передбаченої ст. 19 Закону України «Про відпустки», а тому підстави для нарахування та виплати грошової компенсації за таку відпустку при звільненні відсутні.

У поданих до суду 05.12.2024 року письмових поясненнях представник відповідача ПрАТ «АК «Київводоканал» додатково зазначила, що у роботодавця не виникло обов`язку щодо виплати позивачці компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку як одинокій матері, оскільки під час перебування у трудових відносинах вона не надала документів на підтвердження наявності у неї такого статусу. Відповідач вказує, що для реалізації права на вказану відпустку працівник повинен повідомити роботодавця про набуття відповідного статусу та надати документ, що підтверджує факт виховання дитини без участі батька. За твердженням відповідача, за час роботи позивачка надала лише свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_1 , у якому зазначені відомості про батька, а Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження, відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, було додано лише до заяви про виплату компенсації від 25.04.2024 року, тобто вже після звільнення. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.12.2020 року у справі № 520/2226/19, відповідач наголошує, що обов`язок виплати компенсації за невикористану відпустку при звільненні виникає у роботодавця лише у разі, якщо працівник належним чином повідомив про наявність підстав для її надання під час роботи, чого позивачкою зроблено не було.

Представники сторін про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність. Раніше у судових засіданнях свої правові позиції підтримували.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Право працівників на відпочинок шляхом надання їм відпустки закріплено у статті 45 Конституції України.

Право на відпустку мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Державні гарантії та відносини, пов`язані з відпусткою, також регулюються Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законом України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон № 504), Законом України від 15 березня 2022 року № 2136 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136) іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходилась у трудових відносинах із відповідачем в період з 16.12.2013 р. по 01.03.2024 р.

У період з 04.02.2021 р. по 08.06.2021 р. перебувала на лікарняному у зв`язку з пологами.

У період з 10.06.2021 р. по 01.03.2024 р. знаходилась у відпустці для догляду за дитиною до 3-х років.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» встановлено такі види відпусток:

1)щорічні відпустки: основна відпустка (ст.6 Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст.7 Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст.8 Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2)соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (ст.17 Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст.18 Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (ст.18-1 Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи (ст.19 Закону); відпустка при народженні дитини (ст.19-1 Закону).

Право на надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачено ст. 18 Закону України «Про відпустки», за змістом даної норми після закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами за бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Право на надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю підгрупи А І групи, передбачено статтею 19 Закону України «Про відпустки», за змістом даної норми одному з батьків, які мають двох і більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

Відпустки, передбачені статтями 18, 19 Закону України «Про відпустки» є соціальними відповідно до пункту 4 статті 4 вказаного Закону.

Згідно з копією свідоцтва про народження серії № НОМЕР_2 , виданого Святошинським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14).

Як вбачається з копії Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, відомості про батька дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані відповідно до ч.1 ст. 135 СК України (а.с.16).

01.03.2024 року ОСОБА_1 було звільнено з посади інженера ІІ категорії відділу головного енергетика, що підтверджується наказом № 70-к від 01.03.2024 року заступника генерального директора - директора Департаменту експлуатації каналізаційного господарства ПрАТ «АК «КИЇВВОДОКАНАЛ», на підставі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) (а.с.9).

За положеннями статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день звільнення; якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 25.04.2024 року, остання звернулась до заступника генерального директора - директора Департаменту експлуатації каналізаційного господарства ПрАТ «ВК «КИЇВВОДОКАНАЛ» - Мазура Ю.П. з проханням здійснити виплату компенсації невикористаної додаткової соціальної відпустки на дитину у кількості 40 календарних днів за 2021, 2022, 2023, 2024 роки (а.с.10).

Отже, у період з 10.06.2021 р. по 22.04.2024 р. позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, звільнилася з роботи з 01.03.2024 р. , тобто без виходу на роботу по/до закінчення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Виходячи зі змісту ч.7 ст.20 Закону України «Про відпустки», додаткові відпустки працівникам, переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному ст. 11 цього Закону.

Разом з тим, за період 2021, 2022, 2023, 2024 роки (до звільнення) останній не могла бути надана соціальна додаткова відпустка тривалістю 10 календарних днів, так як у цей період вона перебувала у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Чинне законодавство не передбачає права на додаткову відпустку у період перебування цього ж працівника у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Оскільки позивачка не набула права на додаткову відпустку, передбачену ст. 19 Закону України «Про відпустки», у період перебування її у відпустці, передбаченій ст. 18 Закону України «Про відпустки», а по закінченню відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на роботу не вийшла, звільнилася, то, відповідно, не мала як таких днів невикористаної додаткової відпустки, передбаченої ст. 19 вказаного Закону, з огляду на що у ПрАТ «АК «КИЇВВОДОКАНАЛ», як роботодавця відсутній обов`язок здійснювати звільненому працівнику виплату компенсації за додаткову відпустку за спірний період, а, від так, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст..ст. ст. 4, 18,19, 20 Закону України «Про відпустки», ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141, 263 265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «КИЇВВОДОКАНАЛ» про стягнення грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду.

Рішення проголошено 13.10.2026 р.

Суддя:Н.В.Баннікова