Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №160/17034/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокуСправа №160/17034/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18.06.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.08.2009 по 10.10.2011, з 11.10.2011 по 26.02.2021 в повному обсязі та неперерахунку пенсії під час розгляду звернення №ВЕБ-04001-Ф-С-26-293270 від 14.05.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.08.2009 по 10.10.2011, з 11.10.2011 по 26.02.2021 в повному обсязі на підставі дублікату трудової книжки НОМЕР_1 ;

- зобов`язати провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням страхового стажу з 01.08.2009 по 10.10.2011, з 11.10.2011 по 26.02.2021, з 01.05.2026.

Позовна заява обґрунтована тим, що страховий стаж позивача підтверджено записами трудової книжки, разом з тим, позивач як робітник не може нести відповідальність за неповну, несвоєчасну або неналежну сплату роботодавцем страхових внесків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/17034/26 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Також означеною ухвалою суду від 23.06.2026 відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Адміністративний позов та копія ухвали від 23.06.2026 отримані відповідачем в системі «Електронний суд» 18.06.2026 та 23.06.2026 відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 7 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.

Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідачем, на виконання ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно із ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

З 24.03.2024 ОСОБА_1 перебуває на обліку та одержує пенсію за віком в територіальних органах Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

14.05.2026 позивач через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою №ВЕБ-04001-Ф-С-26-293270 про зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.08.2009 по 10.10.2011, з 11.10.2011 по 26.02.2021 в повному обсязі на підставі дублікату трудової книжки НОМЕР_1 та зробити відповідний перерахунок пенсії з 01.05.2026, до якої були додані: заява про перерахунок пенсії за встановленою формою, сканована копія оригіналу дублікату трудової книжки НОМЕР_1 , Довідка про стаж, врахований для розрахунку пенсії, Індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5.

16.06.2026 Позивач через веб-портал отримав відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оформлену листом №72024-49412/К-01/8-0400/26 від 12.06.2026 про те, що періоди роботи з 01.08.2009 по 10.10.2011, з 11.10.2011 по 26.02.2021 до страхового стажу зараховано залежно від факту та суми сплачених внесків згідно даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вважаючи відмову у зарахуванні стажу протиправною позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.

Роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно із абзацом 1 ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із ч. 2 ст. 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Як передбачено ч.ч. 4-6, 9, 10 ст. 20 Закону №1058-IV сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення.

Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи.

Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Днем сплати страхових внесків вважається:

у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду;

у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв`язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового чи пільгового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.

Крім того, при вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №316/1392/16-а, відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Отже суд зазначає, що несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків може бути підставою для зарахування періодів роботи до страхового стажу, проте факт роботи особи на підприємстві має бути підтверджений доказами, при цьому також має бути підтверджений факт отримання заробітної плати протягом таких періодів роботи та утримання із заробітної плати єдиного соціального внеску.

Згідно із записами дублікату трудової книжки НОМЕР_1 позивач 27.04.2004 був прийнятий в Кредитну спілку Дніпропетровщини (код ЄДРПОУ 26510721) головою правління (наказ від 27.04.2004 № 01-к) та 10.10.2011 звільнений у зв`язку з переведенням згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України (наказ від 10.10.2011 №03-к).

За даними Індивідуальних відомостей про застраховану особу за Формою ОК-5 страхувальником (роботодавцем) позивача з 27.04.2004 по 10.10.2011 була Кредитна спілка Дніпропетровщини (код ЄДРПОУ 26510721).

Страхувальником нараховувалася заробітна плата і сплачувалися страхові внески за період з 27.04.2004 по 31.07.2009 в повному обсязі.

За період з 01.08.2009 по 10.10.2011 заробітна плата та страхові внески страхувальником нараховувалися і сплачувалися не в повному розмірі, а саме:

серпень 2009 - 4 дні, вересень 2009 – 4 дні, жовтень 2009 – 4 дні, листопад 2009 – 4 дні, грудень 2009 – 4 дні, січень 2010 – 4 дні, лютий 2010 – 3 дні, березень 2010 – 4 дні, квітень 2010 – 3 дні, травень 2010 – 4 дні, червень 2010 – 3 дні, липень 2010 – 4 дні, серпень 2010 – 4 дні, вересень 2010 – 3 дні, жовтень 2010 – 4 дні, листопад 2010 – 3 дні, грудень 2010– 3 дні, січень 2011 – 31 дні, лютий 2011 – 0 днів, березень 2011 – 0 днів, квітень 2011 – 0 днів, травень 2011 – 0 днів, червень 2011 – 0 днів, липень 2011 – 0 днів, серпень 2011 – 0 днів, вересень 2011 – 0 днів, жовтень 2011 – 0 днів.

Відповідачем за період з 01.08.2009 по 10.10.2011 враховано до страхового стажу Позивача 0 років 3 місяці 3 дні (93 дні: 4 + 4 + 4 + 4 + 4 + 4 +3 + 4 + 3 + 4 + + 3 + 4 + 4 + 3 + 4 + 3 + 3 + 31 + 0 + 0 + 0 + 0 + 0 + 0 + 0 + 0 + 0).

Згідно із записами дублікату трудової книжки НОМЕР_1 позивач 11.10.2011 був прийнятий в Асоціацію "Правозахист" (код ЄДРПОУ 34561180) директором (наказ від 11.10.2011 № 01-к) і 26.02.2021 звільнений у зв`язку з переведенням згідно п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (наказ від 26.02.2021 №02-к).

За даними Індивідуальних відомостей про застраховану особу за Формою ОК-5 в період з 11.10.2011 по 26.02.2021 заробітна плата страхувальником Асоціацією "Правозахист" не нараховувалася, страхові внески не сплачувалися.

В свою чергу підставою для неврахування періодів роботи позивача з 01.08.2009 по 10.10.2011, з 11.10.2011 по 26.02.2021 слугувала відсутність даних щодо сплати за позивача страхових внесків протягом означених періодів роботи.

З огляду на те, що починаючи з 01.07.2000 страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, враховуючи той факт, що за періоди з 01.08.2009 по 10.10.2011, з 11.10.2011 по 26.02.2021 в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про нараховану позивачу заробітну плату та за нарахування за позивача страхових внесків, суд доходить висновку, що відповідачем правомірно не враховано позивачу дані періоди роботи до страхового стажу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд робить висновок про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський