Вирок від 11 жовтня 2026 р. у справі №376/2634/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 376/2634/25

1-кп/357/259/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.10.2026 м. Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі колегії суддів,

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретарів судового засідання: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 міста Біла Церква Київської області, кримінальне провадження № 12025111260000179 від 05.06.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Монастирище Монастирищенського району Черкаської області, громадянина України, одруженого, військовослужбовця військової служби по мобілізації, у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурори: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

потерпілі: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

захисник – адвокат: ОСОБА_12 ,

обвинувачений: ОСОБА_6

У С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_6 , не маючи передбаченого законом дозволу на придбання та зберігання вибухових пристроїв, усвідомлюючи незаконність своїх дій, без передбаченого законом дозволу, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання вибухового пристрою, у невстановлений досудовим розслідуванням дату, час, але не пізніше 04.06.2025, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, придбав саморобний вибуховий пристрій, а саме саморобну ручну осколкову гранату з маркуванням на запалі дистанційної дії типу УЗРГМ (УЗРГМ 2) «25-83 УЗРГМ-2 349-2» та «386-110-83».

Після цього, ОСОБА_6 , усвідомлюючи незаконність своїх дій, без передбаченого законом дозволу, реалізуючи свій злочинний умисел на незаконне зберігання вищевказаного вибухового пристрою, помістив вищевказаний саморобний вибуховий пристрій в тумбу в коридорному приміщенні власного помешкання, а саме квартири АДРЕСА_2 , де його незаконно зберігав до 04.06.2025, близько 22 год 15 хв.

Крім того, 04.06.2025, близько 22 години 00 хвилин, ОСОБА_6 , перебував біля будинку АДРЕСА_3 в стані алкогольного сп`яніння, де між останнім та потерпілими ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 виник словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_6 виник умисел на позбавлення життя останніх.

В подальшому, 04.06.2025, близько 22 години 15 хвилин, ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на позбавлення життя потерпілих, будучи військовослужбовцем та усвідомлюючи зону ураження вибухових пристроїв типу «граната наступальної дії», зайшов до свого місця проживання, а саме до квартири АДРЕСА_2 , де взяв раніше незаконно придбаний ним саморобний вибуховий пристрій, а саме саморобну ручну осколкову гранату з маркуванням на запалі дистанційної дії типу УЗРГМ (УЗРГМ 2) «25-83 УЗРГМ-2 349-2» та «386-110-83» та вийшов з ним на вулицю до зазначених вище потерпілих.

Одразу після цього, маючи прямий умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, усвідомлюючи, що його дії носять небезпечний для життя багатьох осіб характер та можуть загрожувати життю багатьох осіб, ОСОБА_6 привів у дію вищевказаний саморобний вибуховий пристрій, відірвавши кільце з чекою накольного механізму вказаного вибухового пристрою, чим привів його в дію та кинув його в напрямку місця знаходження ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , внаслідок чого вищевказаний вибуховий пристрій здетонував та стався вибух, спричинивши потерпілому ОСОБА_10 тілесні ушкодження у виді рани на правому стегні, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, ОСОБА_9 тілесні ушкодження у виді синця та саден на задній поверхні правого плечового суглоба, саден на верхній поверхні правого плечового суглоба, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, ОСОБА_11 тілесні ушкодження у виді ран на обличчі зліва, шиї зліва, лівій сідниці, на лівій руці та лівій нозі, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, тим самим ОСОБА_6 виконав усі дії, які вважав за необхідне для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки небезпечних наслідків для життя потерпілих вдалось уникнути у зв`язку з своєчасним попередженням ОСОБА_11 оточуючих його осіб про небезпеку вибуху вказаного вище вибухового пристрою та їх миттєвих дій, спрямованих на збереження власного життя.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 263 КК України, а саме за ознаками придбання та зберігання вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу, та за ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме за ознаками закінченого замаху на умисне вбивство двох і більше осіб, вчиненому способом, небезпечним для життя багатьох осіб.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд, у відповідності до положень КПК України, в межах пред`явленого обвинувачення, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши учасникам процесу необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків у межах та у спосіб, передбачених КПК України зокрема заслухавши доводи останніх, а саме: провівши судовий розгляд, судові дебати, надавши останнє слово обвинуваченому, вивчивши матеріали кримінального провадження за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у справі, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходячи з наступного.

У ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_6 будучи допитаним у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, визнав повністю, а свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України не визнав, з підстав невірної, на його думку, кваліфікації кримінального правопорушення та показав, що дійсно він незаконно зберігав гранату, яку привіз з зони бойових дій.

ОСОБА_6 пояснив, що у вечірній час перебував біля входу до свого будинку АДРЕСА_3 , де сидів на лавці та висловлювався нецензурною лайкою на адресу працівників поліції маючи на них образу за їх попередні дії пов`язані з його мобілізацією. Після цього до нього підійшло семеро осіб, а саме двоє чоловіків та п`ятеро жінок, які почали його ображати та спровокували конфлікт. У цей час ОСОБА_6 перемістився вглиб двору, ближче до господарських будівель. За його словами, один з чоловіків знаходився перед ним, а інший - позаду та намагався нанести йому удар в голову. У зв`язку з цим ОСОБА_6 побіг до будинку, де вжив алкогольний напій (горілку), скрутив самокрутку, після чого взяв з тумби ніж, який поклав його собі за пояс штанів з правого боку, і вийшов з будинку та сів на лавку. Надалі до нього знову підійшли двоє чоловіків, один з яких, за описом ОСОБА_6 , був повнішої тілобудови. Цей чоловік завдав ОСОБА_6 удар правою рукою в брову, внаслідок чого останній впав на землю, приземлившись на сідниці. Після цього ОСОБА_6 різко підвівся та витягнув ніж з-за поясу штанів та почав погрожувати чоловікам задля того щоб захиститись й змусити їх покинути його домоволодіння. Далі він знову побіг до будинку, поклав ніж на стіл у веранді та, вийшовши з будинку, побачив, що двоє чоловіків знову почали наближатися до нього. В подальшому, як пояснив ОСОБА_6 , коли він перебував посеред двору, один з чоловіків наніс йому удар правою ногою в область лівої ноги знизу, зваливши ОСОБА_6 з ніг. Другий чоловік наніс йому два удари кулаком в потилицю, від яких ОСОБА_6 , на його думку, втратив свідомість на пів години. Прийшовши до тями, він побачив, що один із чоловіків знаходиться біля нього, у зв`язку з чим він побіг до дерева, з якого зняв косу, та почав погрожувати нею чоловікам, розмахуючи нею. Зрозумівши, що такі дії не дали бажаного результату, ОСОБА_6 повісив косу на дерево та забіг до будинку, де знову вжив горілку, скрутив самокрутку, а потім узяв із серванта гранату, з якою вибіг надвір і почав погрожувати присутнім, вимагаючи, щоб його залишили в спокої. Надалі, за словами ОСОБА_6 , третій чоловік, а саме ОСОБА_11 , вдарив його по руці, в якій знаходилась граната, внаслідок чого обвинуваченим випадково було витягнуто кільце з гранати. Після цього ОСОБА_11 звалив його ( ОСОБА_6 ) з ніг, завдав удару ліктем у ділянку голови та застосував газовий балончик. Під час падіння ОСОБА_6 кинув гранату в бік дороги, однак, за його поясненнями, через темряву не бачив, куди саме її кинув, та не мав умислу кидати її в бік людей. Після цього він отримав удар у потиличну ділянку голови та втратив свідомість. Прийшовши до тями ОСОБА_6 був затриманий працівниками поліції.

На запитання прокурора ОСОБА_6 повідомив, що в день події вжив алкогольні напої в кількості близько півтора літра горілки (самогону), що, за його словами, було зумовлено стресом. Під час вживання алкогольних напоїв він викрикував, що працівники поліції не хочуть іти воювати, та постійно ображав їх, використовуючи нецензурну лексику. На той час ОСОБА_6 перебував у статусі військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину понад місяць тому. Також ОСОБА_6 зазначив, що особи, які прибули на місце події, відразу почали його ображати та провокувати конфлікт. За його словами, основною метою його дій було захистити себе та дружину, а також змусити непроханих осіб залишити територію його домоволодіння. Після того як зазначені особи залишили подвір`я, ОСОБА_6 зайшов до будинку. Почувши, що вони не розходяться, хоча й перебувають за межами його домоволодіння, він вирішив знову вжити алкогольний напій — горілку, після чого взяв гранату та вийшов до цих осіб, щоб продовжити погрожувати їм. Як пояснив ОСОБА_6 , метою таких погроз було змусити присутніх розійтися по домівках. ОСОБА_6 також пояснив, що, вийшовши до присутніх, тримав гранату в лівій руці, а вказівним пальцем правої руки утримував її кільце. При цьому, за його словами, погроз завдати тілесних ушкоджень він не висловлював, а лише погрожував можливістю застосування гранати.

На запитання захисника ОСОБА_6 повідомив, що наміру позбавляти будь-кого життя не мав і конкретно до присутніх на місці події осіб погроз позбавлення життя не висловлював. Вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, визнає повністю, натомість вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України не визнає, з підстав невірної, на його думку, кваліфікації кримінального правопорушення, зазначаючи що його дії мають бути кваліфіковані за ч. 4 ст. 296 КК України. В скоєному кається та має намір продовжити військову службу.

Суд вказані пояснення обвинуваченого сприймає як такі, що заслуговують на увагу, однак не беззаперечні за своєю суттю в цілому, у розрізі такого.

Будучи допитаною в судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 353 КПК України та попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, потерпіла ОСОБА_13 показала, що 04.06.2025 вона зі своїм нареченим ОСОБА_14 пішла запрошувати на своє весілля ОСОБА_10 . Близько 21.00 до них прийшли ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які попросили допомогти заспокоїти сусіда ОСОБА_6 , який голосно кричав і висловлювався нецензурною лайкою. Після цього вона разом зі своїми знайомими ОСОБА_10 та ОСОБА_17 та двома сусідками ОСОБА_18 та ОСОБА_16 прийшла на подвір`я будинку АДРЕСА_3 , де проживав ОСОБА_6 . Під час спілкування останній дістав із-за пояса штанів ніж, почав ним розмахувати, ображати присутніх та поліцейських, а також погрожувати оточуючим фізичною розправою. На прохання заспокоїтись не реагував. Надалі ОСОБА_6 перемістився в іншу частину двору, зняв з дерева косу та почав погрожувати нею присутнім. У зв`язку з цим усі вибігли на тротуар біля проїжджої частини, а ОСОБА_6 побіг за ними, після чого повернувся на власне подвір`я. Через деякий час ОСОБА_6 знову вибіг із подвір`я та попрямував до чоловіків, які перебували на тротуарі. У цей час ОСОБА_9 перебігла дорогу та зупинилася на краю проїжджої частини. Приблизно через 15–20 хвилин від початку конфлікту до присутніх під`їхав ОСОБА_19 . На той момент ОСОБА_6 кричав, що має гранату та всіх підірве. Самої гранати й ножа потерпіла не бачила, оскільки ОСОБА_6 мав налобний ліхтар, світло якого її засліплювало.

Коли ОСОБА_6 наблизився до чоловіків, ОСОБА_11 вигукнув: «граната!», після чого присутні почали розбігатися. Потерпіла відвернулася, маючи намір відійти якомога далі, і в цей момент почула вибух, який пролунав у місці перебування ОСОБА_6 та ОСОБА_11 . Одразу після вибуху вона відчула різкий біль у правому плечі. Підійшовши до них, потерпіла побачила, що обвинувачений лежить на животі. Надалі присутні почали надавати допомогу ОСОБА_11 , оскільки виявили в нього поранення обличчя, шиї та тулуба. ОСОБА_6 хтось тримав до приїзду поліції.

На запитання учасників судового процесу ОСОБА_13 повідомила, що вибух стався між зеленим насадженням і тротуаром, поблизу місця, де перебували ОСОБА_11 та ОСОБА_6 . З її слів, присутні не вчиняли провокативних дій щодо ОСОБА_6 .

Будучи допитаним в судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 353 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, потерпілий ОСОБА_10 повідомив, що близько 20.00 він повернувся з роботи, приїхали діти, щоб запросити на весілля. Через деякий час до нього прийшли сусідки з проханням допомогти заспокоїти сусіда ОСОБА_6 який голосно кричав та висловлювався нецензурною лайкою. 04.06.2025 приблизно о 22:00 він разом зі своїми знайомими ОСОБА_13 , ОСОБА_17 і ОСОБА_16 — прийшов до будинку АДРЕСА_3 , де проживав ОСОБА_6 . Між ними та останнім виник словесний конфлікт, під час якого присутні висловлювали невдоволення поведінкою ОСОБА_6 , яка порушувала громадський порядок і спокій, тоді як його дружина ОСОБА_20 намагалася його заспокоїти. Під час конфлікту ОСОБА_6 спочатку погрожував присутнім ножем, па згодом узяв косу та почав активно розмахувати нею, у зв`язку з чим усі почали розбігатися та виходити з подвір`я на проїжджу частину дороги. За словами потерпілого, обвинувачений мав вигляд особи, яка вжила алкоголь, постійно ображав присутніх і погрожував застосуванням фізичної сили. Надалі ОСОБА_6 метушився, бігав від будинку до тротуару, у тому числі з ножем у руках, продовжував погрожувати та висловлював наміри підірвати присутніх. З огляду на те, що ОСОБА_6 брав участь у бойових діях, зазначені погрози сприймали як реальні. У цей момент під`їхав автомобіль з якого вийшов знайомий потерпілого - ОСОБА_21 , який підійшов до присутніх та почав розпитувати що відбувається. Надалі ОСОБА_6 почав кричати, що всіх підірве, у зв`язку з чим ОСОБА_11 підійшов до останнього та намагався припинити його дії. Як зазначив потерпілий, поведінка ОСОБА_11 була спокійною, він намагався заспокоїти обвинуваченого, не підвищуючи голосу. Згодом ОСОБА_6 знову пішов до будинку, а повернувшись, мав при собі гранату. ОСОБА_11 крикнув «граната», після чого пролунав вибух. Унаслідок вибуху ОСОБА_10 отримав поранення шиї та ноги. Після вибуху ОСОБА_6 лежав на животі, ОСОБА_11 лежав на траві, його тіло було в крові.

На запитання учасників судового провадження ОСОБА_10 повідомив, що протягом конфлікту ОСОБА_6 неодноразово погрожував присутнім підірвати їх гранатою. Коли вони прийшли до нього з метою припинити порушення громадського порядку, обвинувачений одразу в нецензурній формі вимагав, щоб усі пішли. Надалі він узяв ніж, яким реально розмахував і погрожував присутнім фізичною розправою. Аналогічну поведінку ОСОБА_6 демонстрував і з косою, якою активно розмахував, продовжуючи погрожувати. Перебуваючи біля дороги, обвинувачений спочатку мав при собі ніж, а згодом повернувся до будинку по гранату. При цьому на голові у ОСОБА_6 був налобний ліхтар.

Будучи допитаним в судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 353 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, потерпілий ОСОБА_11 показав, що 04.06.2025 приблизно о 22:00 повертаючись додому від своєї дівчини, він направлявся до ОСОБА_22 , щоб забрати запрошення на весілля останнього. Проїжджаючи автомобілем біля будинку № 45 по вул. Карла Болсуновського в м. Сквира Білоцерківського району Київської області, він помітив скупчення людей, які стояли ближче до проїжджої частини, та зрозумів, що там відбувалась якась подія. Він зупинився, вийшов з автомобіля й направився до присутніх. Підійшовши, ОСОБА_11 побачив ОСОБА_13 , ОСОБА_23 та ОСОБА_10 , у яких запитав, що відбувається. У цей час ОСОБА_6 постійно переміщався між будинками, розмахував ножем та висловлювався нецензурною лайкою. Обвинувачений неодноразово погрожував присутнім заподіянням тілесних ушкоджень, а також заявляв, що може всіх підірвати.

Після цього ОСОБА_11 розпочав розмову з ОСОБА_6 та намагався його заспокоїти. Однак обвинувачений продовжував кричати: «Я всіх підірву!», після чого пішов за будинок, вигукуючи: «Зараз вам всім буде п…». Приблизно через 30 секунд ОСОБА_6 вийшов з-за будинку з увімкненим налобним ліхтарем та повідомив, що має гранату, заявивши: «Зараз я вас всіх підірву!». Після цього він продовжив наближатися до ОСОБА_11 та інших осіб, які стояли позаду останнього, продемонстрував гранату, яку тримав у лівій руці, та заявив, що має бойову гранату, якою зараз усіх підірве. При цьому ОСОБА_6 почав здійснювати певні рухи руками. ОСОБА_11 продовжував намагатися заспокоїти обвинуваченого, однак той не припиняв ображати його. У певний момент ОСОБА_6 повернув голову в бік своєї лівої руки та побачив, що граната вже без запобіжного кільця. Тоді ОСОБА_11 схопив його за ліву руку, проте ОСОБА_6 різким рухом кисті кинув гранату в бік людей, які стояли позаду потерпілого. Побачивши це, ОСОБА_11 вигукнув: «Граната, лягайте!», після чого схопив ОСОБА_6 за руки та повалив його на землю. Коли потерпілий перевертався разом з обвинуваченим, перебуваючи на землі, граната вибухнула. Після вибуху ОСОБА_11 підвівся, утримував ОСОБА_6 за обидві руки, заведені за спину. У цей момент підійшов знайомий ОСОБА_14 , який підняв ОСОБА_11 та перемістив його на траву, оскільки потерпілий мав поранення. Унаслідок вибуху ОСОБА_11 отримав численні осколкові поранення.

На запитання учасників судового провадження ОСОБА_11 додатково пояснив, що подія з вибухом гранати відбулась в місці загального користування. На момент його прибуття ОСОБА_6 тримав у руках ніж. Коли потерпілий підійшов до обвинуваченого, він представився працівником поліції, після чого ОСОБА_6 почав ображати його у зв`язку з професійною діяльністю та погрожувати. ОСОБА_11 додав, що фізичну силу до обвинуваченого не застосовував, а також заперечив використання газового балончика. За його словами, граната вибухнула безпосередньо поруч із ним. Усі свої дії потерпілий пояснив прагненням мінімізувати ризик настання тяжких наслідків від вибуху гранати.

Отже, показання потерпілих суд визнає послідовними й такими, що узгоджуються між собою, а також не містять істотних суперечностей, і підстав не довіряти їм у суду немає.

Таким чином, вказані показання потерпілих суд визнає належними, оскільки вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, враховуючи, що показання отримані у порядку, встановленому КПК України.

Допитана в судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попереджена про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань, а також за відмову від надання показань, свідок ОСОБА_15 показала, що 04.06.2025 вона приїхала з роботи додому. За її словами, напередодні події, а також протягом двох тижнів до цього дня сусід ОСОБА_6 постійно влаштовував галасливі сварки, під час яких висловлювався нецензурною лайкою, чим порушував спокій як свідка, так і інших сусідів. Приблизно о 22:00 свідок разом із сусідами ОСОБА_14 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 прийшла до будинку АДРЕСА_3 , де проживав ОСОБА_6 , щоб зробити йому зауваження з приводу гучної поведінки та порушення громадського порядку. Спілкування з обвинуваченим першою розпочала ОСОБА_15 . За його поведінкою та манерою спілкування вона зрозуміла, що він перебував у стані алкогольного сп`яніння. Спочатку їй здалося, що сторонам вдалося домовитися та конфлікт вичерпано. Однак згодом ОСОБА_6 зайшов до будинку, а приблизно через одну-дві хвилини повернувся з ножем у руці, хоча, на думку свідка, для цього не було жодних підстав.

Надалі ОСОБА_6 перемістився до господарської будівлі, звідки повернувся з косою, якою почав розмахувати та погрожувати присутнім, вигукуючи: «Підірву всіх, уб`ю». Через таку поведінку обвинуваченого присутні почали тікати за будинок, а ОСОБА_15 перебігла дорогу та почала телефонувати до поліції. У цей час ОСОБА_26 попросив її викликати поліцію, оскільки ОСОБА_6 тримав у руках гранату. Згодом свідок почула вигук «Граната!» та побачила вибух. Свідок пояснила, що не може точно вказати місце вибуху та розташування присутніх у цей момент, оскільки було темно, а вона дуже погано бачить. Після вибуху ОСОБА_15 викликала швидку медичну допомогу. Коли вона підійшла до місця події, то побачила пораненого ОСОБА_11 , якому надавали допомогу.

На запитання учасників судового процесу ОСОБА_15 повідомила, що протягом приблизно двох тижнів до події ОСОБА_6 щодня голосно висловлювався образливо та погрожував усіх підірвати. При цьому він не адресував погрози персонально комусь із присутніх, а висловлював їх щодо невизначеного кола осіб.

Допитаний в судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань, а також за відмову від надання показань, свідок ОСОБА_26 повідомив, що приблизно о 20:00 він разом із ОСОБА_13 приїхав у гості до ОСОБА_10 , де вони провели близько години. Надалі до ОСОБА_10 прийшли сусідки та попросили його разом із ними піти до ОСОБА_6 , щоб поговорити з приводу його поведінки та попросити не кричати й не вживати нецензурної лайки, оскільки у дворі також проживають неповнолітні діти.

04.06.2025 приблизно о 22:00 ОСОБА_26 разом із ОСОБА_13 , сусідками ОСОБА_18 та ще однією особою, а також ОСОБА_10 прийшли до будинку АДРЕСА_3 , де проживав ОСОБА_6 , щоб обговорити його поведінку, оскільки той часто влаштовував сварки та голосно кричав. Під час спілкування ОСОБА_6 дістав з-за поясу штанів кухонний ніж та почав розмахувати ним й погрожувати оточуючим, однак активних дій не вчиняв. В подальшому, ОСОБА_27 окликнула присутніх, які на той момент уже стояли спиною до обвинуваченого, та повідомила, що ОСОБА_6 зняв із дерева косу й почав розмахувати нею, погрожуючи присутнім фізичною розправою та супроводжуючи свої дії нецензурною лайкою. У зв`язку з чим всі вибігли на тротуар. Через деякий час з подвір`я знову вибіг ОСОБА_6 з ввімкненим налобним ліхтарем на голові. У цей момент до присутніх приєднався знайомий ОСОБА_11 . ОСОБА_6 підійшов до тротуару та повідомив що в нього граната, яку він має намір використати. Найближче до ОСОБА_6 у цей момент перебував ОСОБА_11 , який вигукнув: «Граната!». Почувши це, ОСОБА_26 побіг ліворуч від будинку № 45. ОСОБА_10 також побіг у тому самому напрямку. У цей момент пролунав вибух у місці, де перебували ОСОБА_6 та ОСОБА_11 . Свідок пояснив, що не бачив, у якому положенні перебували ОСОБА_6 та ОСОБА_11 безпосередньо в момент вибуху. Коли він підійшов до них після вибуху, то побачив, що обвинувачений лежав на землі на животі, трохи повернувшись на бік, а ОСОБА_11 тримав у руках газовий балончик. Чи застосовував потерпілий цей балончик, свідок не бачив. Після цього ОСОБА_26 почав надавати ОСОБА_11 домедичну допомогу.

Досліджуючи та аналізуючи показання обвинуваченого, потерпілих та вищевказаних свідків, суд вважає за необхідне надати оцінку їх показанням після аналізу доказів у провадженні в сукупності.

У свою чергу, з досліджених судом, у порядку статті 358 КПК України, у судовому засіданні письмових доказів, а саме документів, судом встановлено наступне.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про злочин, передбачений за ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України, внесені 05.06.2025 о 00:10:12 год. за №12025111260000179, за матеріалами правоохоронних органів, судових та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень (том 1 а.с. 175).

Згідно з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про злочин, передбачений за ч. 1 ст. 263 КК України внесені 22.08.2025 о 12:15:27 год. за №12025111030001810, за матеріалами правоохоронних органів, судових та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень. (том 3 а.с. 186-187).

Незважаючи на те, що ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів, оскільки реєстр є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру, суд приймає до уваги наявність вказаного витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки з урахуванням положення ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, тобто відповідно до ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до рапорту старшого слідчого СВ Білоцерківського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_28 , в ході проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню №12025111260000179 від 05.06.2025 встановлено, що ОСОБА_6 04.06.2025, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, придбав саморобний вибуховий пристрій, а саме саморобну ручну осколкову гранату з маркуванням на запалі дистанційної дії типу УЗРГМ (УЗРГМ 2) «25-83 УЗРГМ-2 349-2» та «386-110-83». Після цього, ОСОБА_6 , усвідомлюючи незаконність своїх дій, без передбаченого законом дозволу, реалізуючи свій злочинний умисел на незаконне зберігання вищевказаного вибухового пристрою, помістив вищевказаний саморобний вибуховий пристрій, в тумбу в коридорному приміщенні власного помешкання, а саме квартири АДРЕСА_2 , де його незаконно зберігав до 04.06.2025, близько 22 год 15 хв. У зв`язку з вищевикладеним слідчий просив зареєструвати даний факт в ІКС ІПНП Білоцерківського РУП ГУНП в Київські області, для подальшого внесення відомостей до ЄРДР за ч. 1 ст. 263 КК України. (том 3 а.с 188).

Постановою прокурора Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 від 22.08.2026, матеріали досудового розслідування №12025111260000179 від 05.06.2025 за ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України об`єднано в одне провадження з матеріалами досудового розслідування №12025111030001810 від 22.08.2025 за ч. 1 ст. 263 КК України в одне провадження №12025111260000179. (том 3 а.с 189-191).

Відповідно до рапорту старшого інспектора чергового відділу поліції (м. Сквира) Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_29 , зареєстрованого в ЄО 04.06.2025 за № 3741 зазначено, що 04.06.2025 о 22 год. 14 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 04.06.2025 о 22 год. 13 хв. за адресою: АДРЕСА_3 , місцевий мешканець бігає з гранатою та з косою, заявник ОСОБА_15 (том 1 а.с. 186).

Крім цього, відповідно до рапорту старшого інспектора чергового відділу поліції (м. Сквира) Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_29 , зареєстрованого в ЄО 04.06.2025 за № 3742 зазначено, що 04.06.2025 о 22 год. 16 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 04.06.2025 о 22 год. 16 хв. за адресою: АДРЕСА_4 , вибухнула граната, поряд стоїть авто на аварійці, великий стовп диму, чи є потерпілі невідомо, чути крики людей про те, що потрібно ШМД, заявник військовослужбовець позивний ОСОБА_30 (том 1 а.с. 187-188).

Згідно з рапортом старшого інспектора чергового відділу поліції (м. Сквира) Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_29 , зареєстрованого в ЄО 04.06.2025 за № 3743 зазначено, що 04.06.2025 о 22 год. 20 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 04.06.2025 о 22 год. 20 хв. за адресою: АДРЕСА_3 , чоловік приблизно 25 років зірвав гранату, є кровотеча, ДСНС прямує на місце події, заявник ОСОБА_31 (том 1 а.с. 189).

Відповідно до рапорту старшого інспектора чергового відділу поліції (м. Сквира) Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_29 , зареєстрованого в ЄО 04.06.2025 за № 3744 зазначено, що 04.06.2025 о 23 год. 12 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 04.06.2025 о 23 год. 10 хв. за адресою: АДРЕСА_5 , доставили потерпілого ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з діагнозом: множинні осколкові поранення шиї та сідниць, госпіталізований, заявник ОСОБА_33 (том 1 а.с. 190).

Щодо зауваження сторони захисту про те, що у вказаному рапорті невірно вказано ім`я та по батькові ОСОБА_34 , суд зазначає, що дійсно потерпілим у кримінальному провадженні є ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а у рапорті старшого інспектора чергового відділу поліції (м. Сквира) Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_29 , зареєстрованого в ЄО 04.06.2025 за № 3744 зазначено ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з тим, суд виходить з того, що рапорт чергового поліції є документом, який фіксує первинне повідомлення про кримінальне правопорушення, що надходить в умовах необхідності негайного реагування. Усі інші ідентифікуючі ознаки: дата події, характерні тілесні ушкодження, адреса події, а також прізвище « ОСОБА_36 » повністю збігаються з анкетними даними потерпілого ОСОБА_10 , правовий статус якого належним чином встановлено у цьому кримінальному провадженні. Вказані розбіжності у первинному інформаційному документі чергової частини не спростовують факт події та не вказують на те, що ушкодження отримала інша особа. Розумних сумнівів у тому, що в рапорті йдеться саме про потерпілого ОСОБА_10 , у суду немає. Тому суд відхиляє вказане зауваження захисту.

Згідно з рапортом старшого інспектора чергового відділу поліції (м. Сквира) Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_29 , зареєстрованого в ЄО 04.06.2025 за № 3745 зазначено, що 04.06.2025 о 23 год. 12 хв. за адресою: АДРЕСА_5 , доставили потерпілого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з діагнозом: множинні осколкові поранення шиї, живота та лівої гомілки, госпіталізований, отримав дані тілесні ушкодження внаслідок вибуху гранати, заявник ОСОБА_33 (том 1 а.с. 191).

Відповідно до рапорту старшого інспектора чергового відділу поліції (м. Сквира) Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_29 , зареєстрованого в ЄО 04.06.2025 за № 3747 зазначено, що 04.06.2025 о 23 год. 08 хв. за адресою: АДРЕСА_5 , доставили потерпілу ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з діагнозом: множинні осколкові поранення лівого плеча, госпіталізована, отримала дані тілесні ушкодження внаслідок вибуху гранати, заявник ОСОБА_33 (том 1 а.с. 192).

Щодо зауваження сторони захисту про те, що у вказаному рапорті невірно вказано інформацію, а саме, що у ОСОБА_9 осколкові поранення лівого плеча, а згідно з висновком експерта № 105 від 06.06.2025, встановлено, що при судово-медичній експертизі гр. ОСОБА_9 , 2004 року народження, знайдені наступні ушкодження: синець та садна на задній поверхні правого плечового суглоба; садна на верхній поверхні правого плечового суглоба, суд зазначає, що рапорт чергового поліції є первинним інформаційним документом, який складається оперативно, в умовах невідкладної фіксації події та переважно зі слів медичних працівників чи очевидців, які надавали першу медичну допомогу, тому зафіксована черговим інспектором локалізація поранень (ліве плече) має попередній характер. Водночас висновок судово-медичного експерта № 105 від 06.06.2025 є результатом безпосереднього, детального та кваліфікованого дослідження проведеного лікарем-експертом.

Отже, вказані розбіжності не вказують на суперечливість доказів чи наявність іншої події. Анкетні дані потерпілої, дата, час, місце події та загальний механізм утворення ушкоджень у цих документах повністю збігаються. Відтак, суд оцінює розбіжність щодо локалізації травм у рапорті як неістотну та відхиляє це зауваження обвинуваченого.

Незважаючи, на той факт, що досліджені рапорти є процесуальними документами та в розумінні ч. 2 ст. 84 КПК України є процесуальним джерелом доказів, суд приймає до уваги вказані письмові документи, з яких підтверджується встановлена дата, орієнтовний час та місце вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме 04.06.2025 приблизно о 22:15 год. за адресою: АДРЕСА_3 .

Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення, 05.06.2025 о 16:10 прийнято заяву від ОСОБА_9 з якої вбачається, що 04.06.2025 приблизно о 22:00 перебуваючи поблизу буд. №25 по вул. Карла Болсуновського в м. Сквира, в результаті дії вибухового пристрою ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження. Матеріальної шкоди не завдано. Лунали словесні погрози з боку ОСОБА_6 . Заподіяно тілесні ушкодження, а саме осколкове вогнепальне сліпе поранення правого плеча. Особу, яка вчинила кримінальне правопорушення зазначила як ОСОБА_37 , який проживає в будинку АДРЕСА_3 . Очевидці ОСОБА_26 та ОСОБА_38 , ОСОБА_39 (том 1 а.с. 230-232).

Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення, 05.06.2025 о 00:10 прийнято заяву від ОСОБА_11 , з якої вбачається, що останній просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 , який 04.06.2025 приблизно о 22:00 перебуваючи поблизу буд. №25 по вул. Карла Болсуновського в м. Сквира, застосував предмет схожий на гранату, яка вибухнула, внаслідок чого ОСОБА_11 отримав осколкові поранення. (том 2 а.с. 102-103).

Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення, 05.06.2025 об 11:10 прийнято заяву від ОСОБА_10 , з якої вбачається, що 04.06.2025 приблизно о 22:00 його сусід ОСОБА_6 перебуваючи поблизу буд. №25 по вул. Карла Болсуновського в м. Сквира, застосував невідомий вибуховий пристрій, ймовірно гранату, внаслідок чого ОСОБА_10 отримав мінно-вибухову травму легку контузію. (том 2 а.с. 109-111).

З протоколу огляду місяця події, (том 1 а.с. 193-204), складеного 04.06.2025 з 22:47 год. по 00:31 год. та фототаблиці до нього вбачається, що огляд був проведений слідчим Білоцерківського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_40 у присутності понятих, під час якого оглянуто земельну ділянку розміром приблизно 15 на 15 поблизу буд. АДРЕСА_6 на відстані приблизно 3 метрів на асфальтованій дорозі знаходиться металеве кільце ззовні схоже на запобіжне кільце до гранати, яке поміщено до паперового конверту. На відстані приблизно 1 метр ближче до будинку №27 на асфальтованій поверхні виявлено плями рідини бурого кольору схожі на кров, з якої за допомогою аплікатора здійснено змиви та поміщено до паперового конверту №2. На відстані приблизно 3 метрів на асфальтованій поверхні знаходиться налобний ліхтарик у ввімкненому стані, який поміщено до паперового конверту №1. На відстані приблизно 5 метрів від будинку №27 в напрямку проїжджої частини на трав`яному покритті виявлено балончик металевий чорного кольору з написами Pepper КО JЕТ, який поміщений до паперового конверту з відповідними написами Пакет №3. На відстані приблизно 7 метрів від будинку №25 на трав`яному покритті виявлено білу вату зі слідами РБК, яку поміщено до паперового конверту з відповідними написами Пакет№4. На відстані приблизно 11 метрів від будинку №25 на трав`яному покритті виявлено упакування білого кольору з написом «серветки марлеві», які поміщенні до паперового конверту з відповідними написами Пакет №5. На відстані приблизно 5 метрів від будинку №25 виявлено марлю зі слідами бурого кольору, яку поміщено до паперового конверту з відповідними написами Пакет№6.

На відстані приблизно 10 метрів від будинку №27 та на відстані приблизно 2 метри від проїжджої частини виявлено вирву, поверхня асфальту діаметром 0,15 см глибиною приблизно 2 см. У вирві виявлено металеві уламки різної форми та розміру зі слідами вибухового навантаження, які не магнітяться. Зроблено змиви з епіцентру вибуху, які поміщені до паперового конверту.

На відстані приблизно 2 метри від епіцентру вибуху виявлено металевий предмет ззовні схожий на підривач до ручної уламкової гранати з написом «УЗРГМ-2» з маркуванням на зовнішній стороні «25-83 УЗРГМ-2 349-2» на внутрішній стороні важеля «386-110-83». На відстані приблизно 5 метрів від вирви виявлено сліди бурого кольору, які поміщено до спец пакету. Важель ззовні схожий на підривач поміщено до паперового конверту. На проїжджій частині виявлено частину накального механізму від підривача до ручної гранати.

Згідно акту перевірки об`єкта на наявність вибухових матеріалів від 05.06.2025, в результаті огляду об`єкта, а саме місця вибуху поблизу буд. 25 в м. Сквира вул. Болсуновського, виявлено: вирву на асфальтованому покритті діаметром 13 см глибиною приблизно 2 см. У вирві виявлено металеві уламки ймовірно з алюміневого сплаву різної форми та розміру. На відстані приблизно 2 метри від вирви виявлено підривач до ручної гранати «УЗРГМ-2» з маркуванням на зовнішній стороні «25-83 УЗРГМ-2 349-2» на внутрішній стороні важеля «386-110-83». На відстані приблизно 26 метрів від вирви виявлено металеві частини підривача «УЗРГМ-2», ймовірно стався вибух саморобного вибухового пристрою конструкція якого складалася з підривача до ручної гранати «УЗРГМ-2» та корпус гранати РГН. (Том 1 а.с. 205).

Згідно довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 05.06.2025 під час огляду металевих уламків різної форми та розміру характерні корпусу гранати РГН після вибуху. Частина від підривача до ручних гранат, ймовірно «УЗРГМ-2» після вибуху. (Том 1 а.с 206).

Ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 17.06.2025 за клопотанням слідчого від 05.06.2025 накладено арешт на вилучене 04.06.2025 року в ході огляду земельної ділянки за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Сквира. Вул. Карла Болсуновського, навпроти будинку 25 майно: металеве кільце ззовні схожого на запобіжне кільце до гранати, яке поміщено до паперового конверту, змиви РБК, які поміщено до паперового конверту Пакет № 2, налобний ліхтар з написом «WD 133100000W», який поміщено до паперового конверту з відповідними написами Пакет № 1, металевий балончик чорного кольору з написом «PEPPER KO JET», який поміщено до паперового конверту з відповідними написами Пакет № 3, вату із слідами РБК, яку поміщено до паперового конверту з відповідними написами Пакет № 4, упакування білого кольору з написом «серветки марлеві», які поміщено до паперового конверту з відповідними написами Пакет №5, марлю із слідами РБК, яку поміщено до паперового конверту з відповідними написами Пакет № 6, змиви з центру вибуху, які поміщено до паперового конверту, предмет ззовні схожий на важель підривача до ручної уламкової гранати з написом «УЗРГМ-2» з маркуванням на зовнішній стороні «25-83 УЗРГМ-2349-2» на внутрішній стороні важеля «386-110-83», який поміщено до паперового конверту, частину від підривача до ручних гранат «УЗРГМ-2» після вибуху, поміщено до спеціального пакету CRI1031694. (том 1 а.с. 207-213).

Щодо зауваження сторони захисту про те, що у вищевказаній ухвалі про арешт майна від 17.06.2025 упущено момент, який передував вибуху, а саме ухвалою слідчого судді не накладено арешт на ніж та косу, оскільки останні не мають відношення до події кримінального правопорушення, суд зазначає наступне.

Так, досліджуючи вказану ухвалу слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 17.06.2025 вбачається, що клопотання слідчого про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у рамках кримінального провадження № 12025111260000179 від 05.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 1 п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України, задоволено частково та накладено арешт на вилучене у ході проведення огляду земельної ділянки майно: металеве кільце ззовні схожого на запобіжне кільце до гранати, змиви РБК, налобний ліхтар з написом «WD 133100000W», металевий балончик чорного кольору з написом «PEPPER KO JET», вату із слідами РБК, упакування білого кольору з написом «серветки марлеві», марлю із слідами РБК, змиви з центру вибуху, предмет ззовні схожий на важель підривача до ручної уламкової гранати з написом «УЗРГМ-2» з маркуванням на зовнішній стороні «25-83 УЗРГМ-2349-2» на внутрішній стороні важеля «386-110-83», частину від підривача до ручних гранат «УЗРГМ-2». У накладенні арешту на косу, слідчим суддею відмовлено, оскільки під час розгляду клопотання не доведено, що вилучена коса має відношення до подій кримінального правопорушення, яке розслідується СВ ВП ВП № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області у кримінальному провадженні № 12025111260000179 від 05.06.2025.

Суд зазначає, той факт, що слідчий суддя під час досудового розслідування не визнав косу речовим доказом, є виключно процесуальною оцінкою майна на стадії досудового розслідування і жодним чином не нівелює показання свідків, адже сам обвинувачений ОСОБА_6 у своїх поясненнях підтвердив обставини використання ним ножа та коси безпосередньо перед вибухом.

Суд наголошує, що добровільне визнання ОСОБА_6 факту розмахування ножем та косою повністю узгоджується з показаннями свідків події та усуває будь-які сумніви щодо достовірності цих обставин. Водночас це спростовує твердження захисту про те, що відсутність арешту на вказані предмети свідчить про упущення чи неповноту встановлення подій, які передували вибуху.

Згідно з довідкою завідуючого відділення лікаря ОСОБА_41 від 07.06.2025 наданої на запит слідчого від 07.06.2025 №132483 вбачається, що під час виконання перев`язки у хворого ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 , історія хвороби № 2564/866, з рани на лівій бічній поверхні шиї після ВОСП від 04.06.2025 - видалено стороннє тіло (металевий уламок) р-ми 1.5x1 та 0.6 і 0.2 см з нерівними краями. Вказані предмети було вилучено в паперовому конверті. (том 1 а.с. 214-215).

З протоколу огляду приміщення, складеного 07.06.2025 з 11:18 год. по 11:40 год. та проведеного з дозволу за заявою завідувача відділення КНП БМР «Сквирська ЦМЛ» ОСОБА_41 від 07.06.2025 з фототаблицею до нього, вбачається, що огляд був проведений старшим слідчим Білоцерківського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_42 на підставі заяви завідуючого відділення хірургії ОСОБА_41 , (том 1 а.с 216), у присутності понятих та спеціаліста, в приміщенні палати №13 в ЦМЛ м. Сквира по вул. Київська, 12, під час якого виявлено та вилучено марлеву пов`язку з бурими плямами схожими на кров у якій знаходились три металеві уламки темного кольору розміром 1.5x1 та 0.6 і 0.2 см з нерівними краями, які запаковано до паперового конверту. (том 1 а.с. 216-221).

З протоколу огляду приміщення, складеного 07.06.2025 з 15:10 год. по 15:40 год. з фототаблицею до нього вбачається, що огляд був проведений старшим слідчим Білоцерківського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_43 , у присутності понятих та спеціаліста, в приміщенні палати в ЦМЛ м. Сквира по вул. Київська, 12, під час якого виявлено та вилучено футболку білого кольору та шорти сірого кольору, які поміщено до картонної коробки. (том 1 а.с. 222-229).

Так, дослідивши в судовому засіданні вказані протоколи огляду місця події судом встановлено, що підстави для висновків про недотримання органом досудового розслідування вимог статті 237 КПК України відсутні.

Відповідно з протоколу слідчого експерименту, з долученим відеозаписом, складеного старшим слідчим Білоцерківського РУП в Київській області ОСОБА_44 , від 05.06.2025 з 14:48 години по 15:11 годину проведеного за участю свідка ОСОБА_9 , спеціаліста та інших осіб, слідує, що хід його проведення був зафіксований за допомогою відеокамери, в ході якого свідок ОСОБА_9 розповіла та відтворила обставини, які мали місце 04.06.2025, біля будинку АДРЕСА_3 (том 2 а.с. 30-32).

Зазначена слідча дія зафіксована на носії інформації.

З відеозапису зазначеної процесуальної дії вбачається, що потерпіла ОСОБА_45 продемонструвала, як вона 04.06.2025 приблизно о 22:00 прийшла на подвір`я до сусіда ОСОБА_6 , а саме будинку АДРЕСА_3 , разом з ОСОБА_17 та ОСОБА_46 . Під час спілкування ОСОБА_6 дістав із-за поясу штанів кухонний ніж та почав погрожувати оточуючим фізичною розправою. В подальшому, перемістившись в іншу частину двору ОСОБА_6 зняв з дерева косу та почав нею погрожувати присутнім. У зв`язку з чим всі вибігли на тротуар та ОСОБА_6 побіг за ними, та потім повернувся у свій двір. Через деякий час з подвір`я знову вибіг ОСОБА_6 та направився до чоловіків, які стояли на тротуарі, а ОСОБА_9 в цей час перебігла дорогу та стояла на краю проїжджої частини. В цей час до них підійшов ОСОБА_21 , який приєднався до чоловіків, які стояли на тротуарі. Коли до чоловіків підійшов ОСОБА_6 , ОСОБА_47 закричав «обережно граната», і всі почали розбігатися, а ОСОБА_9 відвернулась. В цей момент пролунав вибух в місці, де знаходились ОСОБА_6 та ОСОБА_11 . Коли вона підійшла до місця події, то побачила, що ОСОБА_6 лежить на животі, а ОСОБА_11 , притиснувши останнього коліном, застосував газовий балончик, який направив в обличчя ОСОБА_6 . В подальшому ОСОБА_11 почали надавати допомогу, оскільки побачили, що він має поранення обличчя, шиї та тулуба, ОСОБА_6 хтось тримав до приїзду поліції.

Відеозапис зазначеної процесуальної дії у судовому засіданні досліджений, жодних процесуальних порушень з боку слідчого не встановлено, протокол слідчого експерименту від 05.06.2025 складений відповідно до вимог статей 104-106, 240 КПК України.

Так, згідно з дослідженого протоколу слідчого експерименту та відеозапису до нього встановлено, що показання, надані свідком ОСОБА_9 в судовому засіданні, узгоджуються з показаннями та відтворенням механізму нанесення тілесних ушкоджень потерпілим біля будинку АДРЕСА_3 .

Зауваження сторони захисту щодо того, чи був дозвіл від власника на проведення слідчої дії – слідчого експерименту, суд зазначає, що вказана слідча дія проводилася за участю свідка, на подвір`ї загального користування біля будинку АДРЕСА_3 , який безпосередньо на місці події відтворив обставини конфлікту та момент кидання ОСОБА_6 гранати, при цьому суд зазначає, що, оскільки доступ до вказаної території є вільним, проведення слідчого експерименту на подвір`ї загального користування не порушило конституційне право на недоторканність житла чи іншого володіння особи, а подвір`я (домоволодіння загального користування) не є іншим володінням особи у розумінні ст. 233 КПК України, а тому для проведення там слідчого експерименту отримання ухвали слідчого судді або згоди когось із мешканців не вимагається. З огляду на це, зауваження сторони захисту щодо відсутності дозволу власника є безпідставними, а протокол слідчого експерименту повністю відповідає критеріям допустимості доказів.

При цьому, згідно з договором купівлі-продажу квартири від 28.06.2023, квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_48 . (том 3 а.с. 116-121).

Згідно з технічним паспортом виданим Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації зареєстрованому в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно № 21151929 вбачається, що у право власності входить саме квартира АДРЕСА_7 .

Разом з тим суд констатує, що відповідно до п. 4, п. 6 ч. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, віднесені до спільного майна, що є спільною сумісною власністю всіх співвласників. Вона призначена для обслуговування будинку і за своїм функціональним призначенням є відкритою для проходу, перебування та користування невизначеного кола осіб (мешканців, їх гостей, перехожих, а також служб екстреної допомоги тощо).

Крім того, в матеріалах міститься заява ОСОБА_49 про надання добровільної згоди на проникнення слідчого до її житла за адресою: квартира АДРЕСА_2 . (том 3 а.с. 162).

З протоколу слідчого експерименту, з долученим відеозаписом, складеного старшим слідчим Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_50 , від 05.06.2025 з 15:18 години по 15:39 годину проведеного за участю свідка ОСОБА_15 , в присутності інших осіб, слідує, що хід його проведення був зафіксований за допомогою відеокамери, в ході якого свідок ОСОБА_15 розповіла та відтворила обставини, які мали місце 04.06.2025, біля будинку № 45 по вул. Карла Болсуновського в м. Сквира Білоцерківського району Київської області. (том 2 а.с. 42-44).

Зазначена слідча дія зафіксована на носії інформації.

З відеозапису зазначеної процесуальної дії вбачається, що свідок ОСОБА_15 відтворила обставини події 04.06.2025, яка відбулася приблизно о 22:00 біля будинку АДРЕСА_3 . Зокрема, свідок пояснила, що прийшла до сусіда ОСОБА_6 разом із сусідами ОСОБА_14 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , щоб зробити йому зауваження з приводу гучної поведінки та порушення громадського порядку. Під час спілкування ОСОБА_6 спочатку начебто заспокоївся та пішов до будинку, однак приблизно через одну-дві хвилини повернувся та почав демонструвати ніж, яким погрожував присутнім і висловлював наміри заподіяти їм тілесні ушкодження. Надалі обвинувачений перемістився до господарської будівлі, звідки повернувся з косою, якою розмахував та продовжував погрожувати присутнім. У зв`язку з такою поведінкою обвинуваченого присутні почали тікати за будинок, а ОСОБА_15 перебігла дорогу та почала телефонувати до поліції. У цей час свідок почула вигук: «Обережно, граната!» та побачила вибух, який, за її словами, пролунав між будинками в провулку. Точного місця вибуху та розташування учасників події свідок повідомити не змогла, пояснивши це тим, що було темно, а вона погано бачить. Після вибуху ОСОБА_15 викликала швидку медичну допомогу, а підійшовши до місця події, побачила пораненого ОСОБА_11 , якому надавали допомогу.

Відеозапис зазначеної процесуальної дії у судовому засіданні досліджений, жодних процесуальних порушень з боку слідчого не встановлено, протокол слідчого експерименту від 05.06.2025 складений відповідно до вимог статей 104-106, 240 КПК України.

Так, згідно з дослідженого протоколу слідчого експерименту та відеозапису до нього встановлено, що показання надані свідком ОСОБА_51 в судовому засіданні узгоджуються з показаннями та відтворенням механізму нанесення тілесних ушкоджень потерпілим біля будинку АДРЕСА_3 .

Щодо зауваження сторони захисту про те, що свідок ОСОБА_15 на слідчому експерименті невпевнено зазначає місце події та не може повідомити точної інформації, оскільки вона дуже погано бачить, суд зазначає, що показання свідка ОСОБА_15 , зафіксовані на відеозаписі слідчого експерименту, є послідовними, логічними та повністю узгоджуються з іншими зібраними у справі доказами. Те, що свідок не змогла вказати точне місце вибуху гранати чи детально описати розташування учасників у секунду детонації через темну пору доби та проблеми із зором, не нівелює доказове значення її показань і не свідчить про їх недостовірність.

Відповідно до протоколу слідчого експерименту, з долученим відеозаписом, складеного старшим слідчим Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_52 , від 05.06.2025 з 14:14 години по 14:40 годину проведеного за участю свідка ОСОБА_26 , спеціаліста, в присутності інших осіб, слідує, що хід його проведення був зафіксований за допомогою відеокамери, в ході якого свідок ОСОБА_26 розповів та відтворив обставини, які мали місце 04.06.2025, біля будинку № 45 по вул. Карла Болсуновського в м. Сквира Білоцерківського району Київської області. (том 2 а.с. 76-78).

Зазначена слідча дія зафіксована на носії інформації.

З відеозапису зазначеної процесуальної дії вбачається, що свідок ОСОБА_26 відтворив, як він разом з ОСОБА_53 та сусідами ОСОБА_18 та ОСОБА_46 04.06.2025 приблизно о 22:00 прийшли до сусіда ОСОБА_6 , а саме будинку АДРЕСА_3 , приблизно о 22:00 щоб поговорити з приводу поведінки ОСОБА_6 , оскільки він часто влаштовував сварки та крики.

Під час спілкування ОСОБА_6 дістав із-за поясу штанів кухонний ніж та почав погрожувати оточуючим фізичною розправою, однак активних дій не вчиняв. В подальшому, перемістившись до господарської будівлі та території двору зняв з дерева косу та почав нею погрожувати оточуючим. У зв`язку з чим всі вибігли на тротуар. Через деякий час з подвір`я знову вибіг ОСОБА_6 з ввімкненим налобним ліхтарем на голові. В цей час до них приєднався знайомий ОСОБА_11 . ОСОБА_6 підійшов до тротуару та повідомив, що в нього граната, яку він має намір використати. В цей час найближче до ОСОБА_6 знаходився ОСОБА_11 , який закричав «обережно граната». В цей час ОСОБА_26 побіг в ліву сторону відносно будинку №45. ОСОБА_10 також вибіг в ліву сторону. В цей момент пролунав вибух в місці, де перебували ОСОБА_6 та ОСОБА_11 . ОСОБА_26 не бачив, в якому положенні останні були в момент вибуху, однак коли підійшов до них, то побачив, що ОСОБА_6 лежить на землі в положенні на животі, трохи повернутий на бік, а ОСОБА_11 застосував газовий балончик, який направив в обличчя ОСОБА_6 . ОСОБА_26 побачив кров на шиї та тілі ОСОБА_11 та почав надавати йому допомогу.

Відеозапис зазначеної процесуальної дії у судовому засіданні досліджений, жодних процесуальних порушень з боку слідчого не встановлено, протокол слідчого експерименту від 05.06.2025 складений відповідно до вимог статей 104-106, 240 КПК України.

Так, згідно з дослідженого протоколу слідчого експерименту та відеозапису до нього встановлено, що показання надані свідком ОСОБА_26 в судовому засіданні узгоджуються з показаннями та відтворенням механізму нанесення тілесних ушкоджень потерпілим біля будинку АДРЕСА_3 .

Щодо зауваження сторони захисту про те, що з вказаних показань свідка вбачаються неспівпадіння, а саме щодо дистанції, а також свідок не розповів як били ОСОБА_6 , захист наголошував, що ОСОБА_6 конкретно нікому не погрожував, суд зазначає, що зафіксовані на відеозаписі показання свідка ОСОБА_26 є послідовними, логічними та повністю узгоджуються з іншими зібраними у справі доказами, зауваження захисту не впливають на достовірність показань свідка щодо ключових обставин злочину. Твердження захисту про те, що ОСОБА_6 конкретно нікому не погрожував, повністю спростовуються послідовними діями обвинуваченого, які відтворив свідок ОСОБА_26 . Так, ОСОБА_6 спочатку демонстративно дістав із-за поясу кухонний ніж, згодом зняв з дерева косу, розмахуючи якими висловлював погрози фізичною розправою всім присутнім. Вихід ОСОБА_6 до людей із налобним ліхтарем та прямим попередженням про наявність гранати й намір її використати є очевидними, адресними та реальним вираженням агресивного наміру щодо всієї групи присутніх на той момент людей. Щодо зауваження захисту про те, що свідок не розповів, як били ОСОБА_6 , суд зазначає, що з матеріалів справи та показань самого ОСОБА_26 не вбачається фактів заподіяння обвинуваченому побоїв з боку присутніх громадян до моменту вибуху. Оцінку висновкам експерта щодо наявних тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 судом надаватиметься окрема та після дослідження всіх доказів в сукупності.

У зв`язку з цим суд визнає показання свідка ОСОБА_26 під час слідчого експерименту належними та допустимими.

Відповідно до протоколу слідчого експерименту, з долученим відеозаписом, складеного слідчим Білоцерківського РУП в Київській області ОСОБА_43 , від 09.07.2025 з 17:02 години по 17:13 годину проведеного за участю потерпілого ОСОБА_11 , спеціаліста та інших осіб, слідує, що хід його проведення був зафіксований за допомогою відеокамери, в ході якого потерпілий ОСОБА_11 розповів та відтворив обставини, які мали місце 04.06.2025, біля будинку № 45 по вул. Карла Болсуновського в м. Сквира Білоцерківського району Київської області. (Том 2 а.с. 104-108).

Зазначена слідча дія зафіксована на носії інформації.

З відеозапису зазначеної процесуальної дії вбачається, що потерпілий ОСОБА_11 відтворив, як 04.06.2025 приблизно о 22:00 він проїжджав автомобілем біля будинку АДРЕСА_3 , та помітив четверо людей, які стояли ближче до проїжджої частини, а навпроти них між будинками стояв ОСОБА_6 , розмахуючи ножем. Підійшовши до людей, які перебували на місці події, та запитавши, що відбувається, ОСОБА_11 почув від них, що сусід бігав за ними з косою, а тепер погрожує ножем. Після цього ОСОБА_11 розпочав розмову з ОСОБА_6 , під час якої останній кричав: «Я всіх поріжу!», після чого пішов за будинок, вигукуючи: «Щас вам всім буде п…». Приблизно через секунд 30 ОСОБА_6 вийшов з-за будинку з ввімкненим налобним ліхтарем та повідомив, що має гранату, після чого заявив: «Щас я вас всіх підірву!». Надалі обвинувачений продовжив наближатися до ОСОБА_11 та інших осіб, які перебували позаду останнього, продемонстрував гранату, яку тримав у лівій руці, та повідомив, що має бойову гранату, якою зараз усіх підірве та почав робити якісь рухи руками. У цей момент ОСОБА_11 схопив ОСОБА_6 за ліву руку, однак обвинувачений вирвав її та кинув гранату в бік людей, які стояли позаду ОСОБА_11 . Побачивши спалах від гранати, ОСОБА_11 вигукнув: «Граната, лягайте!», після чого схопив ОСОБА_6 за руки та повалив його на землю. Коли ОСОБА_11 , перебуваючи на землі, перевертався разом з обвинуваченим, граната вибухнула. Після вибуху ОСОБА_11 піднявся, взяв ОСОБА_6 за дві руки, які тримав за його спиною. У цей момент підійшов знайомий ОСОБА_14 підняв ОСОБА_11 та перемістив його на траву, оскільки останній мав поранення шиї.

Відеозапис зазначеної процесуальної дії у судовому засіданні досліджений, жодних процесуальних порушень з боку слідчого не встановлено, протокол слідчого експерименту від 05.06.2025 складений відповідно до вимог статей 104-106, 240 КПК України.

Так, згідно з дослідженого протоколу слідчого експерименту та відеозапису до нього встановлено, що показання надані потерпілим ОСОБА_11 в судовому засіданні узгоджуються з показаннями та відтворенням механізму нанесення тілесних ушкоджень потерпілим біля будинку АДРЕСА_3 .

Щодо зауваження сторони захисту про те, що ОСОБА_11 на слідчому експерименті не відтворив, як задував ОСОБА_6 газовим балончиком в лице, суд зазначає, що відсутність відтворення моменту застосування ОСОБА_11 газового балончика не ставить під сумнів достовірність всіх його показань. Сам факт використання балончика після вибуху підтверджується іншими матеріалами справи, зокрема показаннями свідків та ухвалою про арешт майна. Слідчий експеримент за участю потерпілого ОСОБА_11 мав на меті відтворення ключових обставин самого замаху на вбивство, а саме механізму та напрямку кидання вибухового пристрою. Не відображення ним другорядних дій, які відбувалися вже після детонації, не нівелює доказового значення процесуальної дії.

Щодо зауваження захисту про те, що ОСОБА_6 нібито кинув гранату мимоволі внаслідок того, що ОСОБА_11 схопив його за руку, а чека була зірвана під час боротьби, що, на думку захисту, виключає умисел на вбивство, суд зазначає, що вказана версія повністю спростовується ходом подій, показами свідків та логікою дій самого обвинуваченого, оцінку яким суд надасть після дослідження доказів в сукупності.

Відповідно до протоколу слідчого експерименту, з долученим відеозаписом, складеного начальником слідчого відділу Білоцерківського РУП в Київській області ОСОБА_54 , від 05.06.2025 з 21:05 години по 21:24 годину проведеного за участю потерпілого ОСОБА_10 , спеціаліста та інших осіб, слідує, що хід його проведення був зафіксований за допомогою відеокамери, в ході якого свідок ОСОБА_10 , розповів та відтворив обставини, які мали місце 04.06.2025, біля будинку № 45 по вул. Карла Болсуновського в м. Сквира Білоцерківського району Київської області. (том 2 а.с. 112-117).

Зазначена слідча дія зафіксована на носії інформації.

З відеозапису зазначеної процесуальної дії вбачається, що свідок ОСОБА_10 відтворив, як він разом зі своїми знайомими ОСОБА_53 та ОСОБА_17 та двома сусідками ОСОБА_18 та ОСОБА_16 перебував біля будинку АДРЕСА_3 , приблизно о 22:00, де відбувся словесний конфлікт із візуально знайомим йому сусідом ОСОБА_6 , який під час конфлікту неодноразово погрожував предметом, зовні схожим на ніж. У подальшому ОСОБА_6 повернувся до свого будинку, при цьому мав із собою косу та почав розмахувати нею, у зв`язку з чим усі почали розбігатися на проїжджу частину дороги. Надалі ОСОБА_6 пішов назад до свого будинку. У цей час до присутніх під`їхав автомобіль, з якого вийшов знайомий свідка ОСОБА_21 , який підійшов до них та почав розпитувати, що вони там роблять. ОСОБА_21 стояв найближче до ОСОБА_6 , поряд із тротуаром, тоді як ОСОБА_24 та ОСОБА_14 перебували на проїжджій частині дороги, а ОСОБА_18 та ОСОБА_16 — у невідомому напрямку. Після цього ОСОБА_6 почав кричати, що всіх підірве, у зв`язку з чим ОСОБА_21 підійшов до ОСОБА_6 та намагався зупинити дії останнього. Однак у певний момент ОСОБА_6 кинув гранату в бік, де перебували ОСОБА_14 та ОСОБА_24 . Водночас під час проведення слідчого експерименту свідок ОСОБА_10 не зазначив, у якій саме руці ОСОБА_6 тримав гранату.

Відеозапис зазначеної процесуальної дії у судовому засіданні досліджений, жодних процесуальних порушень з боку слідчого не встановлено, протокол слідчого експерименту від 05.06.2025 складений відповідно до вимог статей 104-106, 240 КПК України.

Так, згідно з дослідженим протоколом слідчого експерименту та відеозапису до нього встановлено, що показання надані свідком ОСОБА_10 , в судовому засіданні узгоджуються з показаннями та відтворенням механізму нанесення тілесних ушкоджень потерпілим біля будинку АДРЕСА_3 .

З протоколу слідчого експерименту, з долученим відеозаписом, складеного слідчим слідчого відділу Білоцерківського РУП в Київській області ОСОБА_52 , від 16.06.2025 з 16:00 години по 16:45 годину проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_6 , захисника та інших осіб, слідує, що хід його проведення був зафіксований за допомогою відеокамери, в ході якого підозрюваний ОСОБА_6 розповів та відтворив обставини, які мали місце 04.06.2025, біля будинку АДРЕСА_3 . (том 2 а.с. 118-120).

Зазначена слідча дія зафіксована на носії інформації.

З відеозапису зазначеної процесуальної дії вбачається, що ОСОБА_6 відтворив, як він у вечірній час перебував біля входу до свого будинку АДРЕСА_3 , де сидів на лавці та голосно виражався нецензурною лайкою про працівників поліції. Після цього до ОСОБА_6 підійшли семеро осіб, а саме двоє чоловіків та п`ятеро жінок, які почали робити йому зауваження, унаслідок чого виник конфлікт. У цей час ОСОБА_6 перемістився всередину подвір`я, ближче до господарських будівель. Один із чоловіків перебував перед ним, а інший переліз через паркан позаду нього та намагався завдати удару в голову. Однак ОСОБА_6 побіг до будинку, де випив чарку горілки, скрутив самокрутку, взяв із тумби ніж, поклав його за пояс штанів із правого боку та вийшов із будинку, після чого сів на лавку. Згодом до нього знову підійшли двоє чоловіків, один із яких був повнішої тілобудови, та завдав ОСОБА_6 удару правою рукою в ділянку правої брови. Від цього удару ОСОБА_6 упав на землю на сідниці, після чого різко підвівся, дістав ніж з-за поясу штанів та почав погрожувати чоловікам, щоб вони відчепилися від нього. При цьому, залишаючись на місці, він двічі замахнувся ножем у бік чоловіків, які перебували на відстані приблизно 1,5–2 метрів від нього, та кричав: «Я вас уб`ю, або уходьте, або уб`ю». Після цього ОСОБА_6 знову побіг до будинку, поклав ніж на стіл у веранді та вийшов із будинку. При цьому він побачив, що двоє чоловіків перебували на розі будинку на відстані приблизно 7–10 метрів від нього, а п`ятеро жінок пішли за будинок у бік проїжджої частини дороги.

Відповідаючи на запитання слідчого, ОСОБА_6 повідомив, що на той момент будь-якої небезпеки для нього не було, а також він мав можливість зателефонувати та викликати поліцію, однак не зробив цього, оскільки боявся, що на нього складуть протокол.

Надалі ОСОБА_6 зайшов до будинку, скрутив самокрутку та, вийшовши з будинку, побачив, як двоє чоловіків знову почали наближатися до нього. Перебуваючи посеред подвір`я, він отримав від одного з чоловіків удар правою ногою в нижню частину лівої ноги, унаслідок чого впав. Після цього інший чоловік завдав йому двох ударів кулаком у потилицю, від яких, за словами ОСОБА_6 , він утратив свідомість приблизно на пів години. Прийшовши до тями, ОСОБА_6 побачив, що чоловік перебуває біля нього, у зв`язку з чим побіг до дерева, з якого зняв косу, та почав погрожувати чоловікам, розмахуючи нею. Після цього він повісив косу на дерево, забіг до будинку, де випив чарку горілки, скрутив самокрутку, узяв із серванта гранату та вибіг із будинку. Підійшовши до бічної частини будинку, ОСОБА_6 почав погрожувати гранатою та крикнув: « ОСОБА_55 …..». Надалі третій чоловік повалив його на землю, завдав удару ліктем у ділянку голови та застосував газовий балончик. За словами ОСОБА_6 , у момент падіння він зірвав чеку з гранати, а після удару кинув її в бік дороги. Після цього він отримав удар у потиличну ділянку голови та втратив свідомість. Прийшовши до тями ОСОБА_6 був затриманий працівниками поліції.

Відеозапис зазначеної процесуальної дії у судовому засіданні досліджений, жодних процесуальних порушень з боку слідчого не встановлено, протокол слідчого експерименту від 16.06.2025 складений відповідно до вимог статей 104-106, 240 КПК України.

Так, згідно з дослідженого протоколу слідчого експерименту та відеозапису до нього встановлено, що показання надані обвинуваченим ОСОБА_6 в судовому засіданні узгоджуються з показаннями та відтворенням механізму нанесення тілесних ушкоджень потерпілим біля будинку АДРЕСА_3 .

Згідно з протоколу отримання предметів від 05.06.2025, слідчим слідчого відділу Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_56 отримано від ОСОБА_9 рубашку в клітинку коричневого кольору. (том 2 а.с. 36).

Наявна ж у справі постанова від 05.06.2025 про визнання сорочки (рубашки) речовим доказом, підтверджує факт набуття нею відповідного статусу у відповідності до норм КПК України. (том 2 а.с. 37).

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання складеного 06.08.2025 у період з 18:20 год. по 18:40 год. вбачається, що свідку ОСОБА_15 , у присутності понятих, для впізнання пред`явлено чотири фотознімка з людьми чоловічої статі, на що свідок вказала на фотознімок під № 2, на якому впізнала чоловіка-сусіда, який біля будинку АДРЕСА_3 , вів себе неадекватно, погрожував оточуючим ножем і косою та в подальшому застосував гранату. Свідок впізнала чоловіка за загальними рисами обличчя, формою носа, вилиць та розрізом очей. (том 2 а.с. 39-41).

Відповідно до довідки до протоколу пред`явлення особи для впізнання по фотознімкам від 06.08.2025 зазначено, що на фотознімку № 2 зображений ОСОБА_6 . (том 2 а.с. 41).

З протоколу тимчасового доступу до речей і документів, складеного 01.07.2025 з 14:00 год. по 14:10 год. вбачається, що огляд був проведений начальником слідчого відділу Білоцерківського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_57 на підставі ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.06.2025, в приміщенні ЦМЛ м. Сквира по вул. Київська, 12, під час якого виявлено та вилучено медичну карту стаціонарного хворого ОСОБА_11 на 10 аркушах. (том 2 а.с. 240-241).

З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 05.06.2025 складеного слідчим Білоцерківського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_40 встановлено, що ОСОБА_6 фактично був затриманий 05.06.2025 о 00:15 годин, під час огляду у затриманої особи ОСОБА_6 нічого не вилучалося. (том 3 а.с. 122-125).

Згідно постанови слідчого Білоцерківського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_44 від 18.08.2025 виправлено опису у протоколі затримання особи ( ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), підозрюваного у вчиненні злочину від 05.06.2025 в частині дати, часу та місця фактичного затримання та вважати вірною дату, час та місце затримання - 04 червня 2025 року о 22 год. 21 хв. поблизу будинку № 45 по вул. Карла Болсуновського в м. Сквира, Білоцерківського району, Київської області. (том 3 а.с. 160-161).

З протоколу огляду речей, складеного 18.08.2025 з 12:40 год. по 17:30 год. вбачається, що огляд був проведений слідчим слідчого відділу Білоцерківського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_52 , огляду підлягали 4 оптичні DVD - R диски, марки «НР». (том 3 а.с. 134-159).

Відтворено оптичний диск з рукописними позначеннями: « ОСОБА_6 04.06.2025 1/4», на якому виявлено 9 відео файлів формату «mp4» з назвами: «с1ір-0», «clip-І», «с1ір-2», «clip-3», «clip-4», «с1ір-5», «clip-6», «с1ір-7», «с1ір-8», які відображають процес опрацювання виклику 04.06.2025. Відеозапис починається з моменту як патрульні поліцейські отримавши виклик прямують на місце події. Відеозаписи «с1ір-0», «clip-І», «с1ір-2», «clip-3», «clip-4», «с1ір-5», відтворюють процес опрацювання виклику 1-м поліцейським, відеозаписи з назвами «clip-6», «с1ір-7», «с1ір-8», опрацюють процес опрацювання виклику 2-м поліцейським та відтворюють процес опрацювання виклику 2-м поліцейським.

По прибуттю на виклик, зафіксовано, що потерпілий ОСОБА_11 знаходиться на трав`яному настилі, якому надають допомогу оточуючі, а на асфальтному покритті ОСОБА_10 тримає ОСОБА_6 в положенні лежачи на спині.

Перший поліцейський підйшов до потерпілого ОСОБА_58 , який пояснює, що ОСОБА_59 , якого тримають, кинув гранату.

В цей час о 22 год. 21 хв. 04.06.2025 2-й поліцейський підійшовши до ОСОБА_60 , разом з ОСОБА_61 надягає кайданки на руки (в положенні за спиною) ОСОБА_62 , при цьому останній чинить опір. В подальшому о 22 год. 58 хв. поліцейський телефонує до Центру надання безоплатної вторинної правової допомоги та повідомляє про затримання ОСОБА_6 в порядку ст. 208 КПК України

На місці події присутня ОСОБА_63 , у якої поліцейські запитали паспорт затриманого, на що остання пішла до помешкання, при цьому хтось з оточуючих повідомляє, що у затриманого є автомат, на що ОСОБА_6 кричить: «Не віддавай».

При з`ясуванні обставин поліцейськими, помітно, що на обличчі ОСОБА_6 є тілесні ушкодження у виді ран та садини на правій частині обличчя в районі скроневої долі та на правій щоці. Також неподалік ОСОБА_60 , на асфальтному покритті виявлено сліди бурого кольору, які схожі на кров. Крім цього, поряд з місцем знаходження ОСОБА_60 з правої сторони (зі сторони голови) на асфальтній ділянці помітно, що є світло схоже на те, що там лежить ліхтар у ввімкненому стані. Крім цього, під час з`ясування обставин виявлено, що ОСОБА_10 також має поранення. В подальшому працівник поліції спілкуються зі свідками події.

О 23 год. 23 хв., лежачи на землі, ОСОБА_59 поводить себе агресивно, кричить в бік поліцейських, нецензурно висловлюється. Кричить: «Ви п…, с... Не воювали ніде. Не бачили війни, не різали нікого. Мені тут можна все, бо це війна. Я вам покажу зараз, с... Я покажу де война» «Я й їх зараз поріжу с…». О 23 год. 26 хв. ОСОБА_60 підняли та провели до автомобіля для доставки до відділку поліції. Прямуючи в патрульному автомобілі ОСОБА_59 продовжує себе агресивно поводити та гучно виражатись: «Якого х… я кинув? На п…. кинув». Під час спілкування у відділку ОСОБА_64 повідомив: «Мене побили ось. Ніс розбили». На питання «хто саме?» ОСОБА_64 відповів: «Оці що привезли тільки шо. Мене бив спереду». На питання: «за що побили?» ОСОБА_64 відповів: За то що я сказав що він пі…..». На питання: «А що ти ще зробив?», ОСОБА_59 відповів: «Кинув гранату на того мента, що він в мене живе біля дому».

Відтворено оптичний диск з рукописний позначеннями: « ОСОБА_6 04.06.2025 2/4», на якому виявлено 4 відео фай. формату «mp4» з назвами: «с1ір-9», «с1ір-10», «clip-11», «с1ір-12», які відображаю процес опрацювання виклику 04.06.2025.

Під час перегляду відеозапису з назвою: «с1ір-9» встановлено, що поліцейський перебуває на місці події та в подальшому спілкується з ОСОБА_65 , а ОСОБА_59 в цей час знаходячись на асфальті продовжує агресивно та нецензурно висловлюватись в бік поліцейських.

В подальшому поліцейські прямують до квартири ОСОБА_66 задля отримання її документів для подальшому складання адміністративних матеріалів.

Під час перегляду відеозаписів з назвами: «clip-11», «с1ір-12» встановлено, на початку першого відео поліцейський знаходиться у відділенні поліції та в подальшому вийшовши з відділення, сівши до службового автомобіля повернулись до місця події де в цей час працювали працівники поліції.

Під час перегляду відеозапису «с1ір-0», встановлено, що на ньому відображено аналогічні відомості до попередніх відеозаписів по прибуттю наряду поліції на місце події.

Під час перегляду відеозапису «с1ір-1», встановлено, що на ньому відображено аналогічні відомості до попередніх відеозаписів по прибуттю наряду поліції на місце події.

Зауваження сторони захисту щодо того, що при затриманні ОСОБА_6 вдарив поліцейський, суд зазначає, що сторона захисту не надала жодних доказів оскарження чи визнання протиправними дій працівників поліції, які б підтверджували факт застосування до ОСОБА_6 недозволених методів під час затримання.

З протоколу огляду речей, складеного 09.06.2025 з 09:10 год. по 10:00 год. вбачається, що огляд був проведений слідчим слідчого відділу Білоцерківського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_52 , огляду підлягав паперовий конверт, який належним чином запечатаний, що унеможливлює вільний доступ. На вказаному паперовому конверті маються друковані та рукописні написи, а саме: «ГУНП в Київській області. ТВП № 1. Фабула ОСОБА_67 м.Сквира. Вилучено: предмет важіль взводу з маркуванням 25-83 УЗРГМ- 2 349-2. Поняті: 1. (підпис) ОСОБА_68 , 2. (підпис) ОСОБА_15 Спеціаліст ОСОБА_69 (підпис). Дата пакування 04.06.2025». При відкритті вказаного конверту в середині виявлено металевий предмет, плоскої фігурної форми, довжиною близько 10 см., шириною близько 1 см., на якому маються маркування: «25-83 УЗРГМ- 2 349-2» з одної сторони, та з маркуванням: «386-110-83». (том 3 а.с. 175-182).

При відкритті даного паперового конверту в середині виявлено аркуш паперу, в який запаковано металеве кільце, на якому приєднаний металевий відрізок металу, довжиною 3 см. Кільце круглої форми, діаметром близько 3-х см.

З поверхні даного сталевого кільця за допомогою ватної палички та води для ін`єкцій зроблено змив, який поміщено до паперового конверту.

При цьому, з досліджених судом, у судовому засіданні, висновків експертів, тобто докладних описів проведених експертом досліджень та зроблених за їх результатами висновків, судом встановлено наступне.

Даними висновку експерта № 105 від 06.06.2025, встановлено, що при судово-медичній експертизі гр. ОСОБА_9 , 2004 року народження, знайдені наступні ушкодження: синець та садна на задній поверхні правого плечового суглоба; садна на верхній поверхні правого плечового суглоба. Описані ушкодження заподіяні тупими предметами, могли виникнути в результаті дії вибухового пристрою (в тому числі гранати) з послідуючим ураженням уламками або осколками, можливо в строк та при обставинах вказаних у постанові. Дані ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які, згідно з пунктом 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу МОЗ №6 від 17 січня 1995 року, мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більш як шість днів. (том 1 а.с. 235).

Згідно висновку експерта № 676/д від 07.08.2025, не виключена можливість виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 за обставин, вказаних нею у протоколі проведення слідчого експерименту від 05.06.2025. (том 2 а.с. 34-35).

Даними висновку експерта № 181 від 26.06.2025, встановлено, що ОСОБА_6 , у період вчинення інкримінованих йому дій страждав на емоційно нестабільний розлад особистості. ОСОБА_6 , у період вчинення інкримінованих йому дій у тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності не перебував. За своїм психічним станом ОСОБА_6 у період вчинення інкримінованих йому дій міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_6 на даний час страждає на емоційно нестабільний розлад особистості. ОСОБА_6 за своїм психічним станом в даний час може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_6 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. ОСОБА_6 на даний час страждає на психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, епізодичне вживання. На даний час лікування від алкогольної/наркотичної залежності не потребує. ОСОБА_6 може брати участь в слідчих діях та у судовому засіданні. (том 2 а.с. 199-200).

Згідно висновку експерта № 108 від 05.06.2025, при судово-медичній експертизі гр. ОСОБА_6 знайдені наступні ушкодження: поверхнева рана в правій надбрівній ділянці; синець на повіках правого ока; садно на лівій щоці; садна на задній поверхні лівого ліктьового суглоба; садна на задній поверхні правого ліктьового суглоба; садно на задній поверхні правого плечового суглоба; садна на задній поверхні грудей справа; садно на лівій сідниці; садна на задній поверхні лівої гомілки; садно на передній поверхні правого колінного суглоба. Описані ушкодження заподіяні тупими предметами, не виключена можливість виникнення їх в результаті дії вибухового пристрою/гранати з подальшим ураженням уламками або осколками вибухового пристрою, можливо в строк та при обставинах казаних у постанові й обстежуваним. Дані ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які, згідно з пунктом 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу МОЗ №6 від 17 січня 1995 року, мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більш як шість днів. (том 2 а.с. 203-204).

Даними висновку експерта № 773/д від 06.08.2025-12.08.2025 встановлено, що локалізація та характер ушкоджень, дають змогу вважати, що мало бути не менш ніж шістнадцять точок прикладання сили. Не виключена можливість виникнення тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді поверхневої рани в правій надбрівній ділянці, синця на повіках правого ока, садна на лівій щоці, внаслідок падіння його з положення стоячи з послідуючим контактом передньою поверхнею голови об асфальтове покриття. Не виключена можливість виникнення тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_6 , у вигляді саден на задній поверхні правого ліктьового суглоба, садна на задній поверхні правого плечового суглоба, саден на задній поверхні грудей справа, садна на лівій сідниці, саден на задній поверхні лівої гомілки; садна на передній поверхні правого колінного суглоба, внаслідок падіння останнього на асфальтне покриття з положення стоячи та подальшого вибуху гранати поруч з послідуючим ушкодженням тіла ОСОБА_6 уламками та осколками вибухового пристрою. (том 2 а.с. 208-209).

Твердження захисту про відсутність аналізу інших шляхів утворення травм повністю спростовується змістом самого висновку № 773/д. Судово-медичний експерт розмежував механізм утворення різних ушкоджень. У висновку прямо зазначено про можливість виникнення низки саден та синців унаслідок падіння ОСОБА_6 з положення стоячи та його контакту з асфальтовим покриттям, що безпосередньо передувало або супроводжувало вибух гранати. Таким чином, експертизою вже враховано альтернативні чинники (падіння, тертя об поверхню), окрім безпосередньої осколкової дії вибухового пристрою. Тобто експерт надав чітку відповідь щодо можливості отримання ушкоджень іншим чином, ніж безпосередньо від уламків. Проведення такого роздільного аналізу свідчить про те, що експертиза була комплексною, а не однобокою.

Суд наголошує, що відповідно до ст. 22, ст. 93 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності. Сторона захисту користується рівними правами з обвинуваченням у збиранні та поданні доказів. Твердження захисника про неможливість отримання синців від вибуху є його особистим суб`єктивним припущенням, яке не підкріплене жодними медичними чи криміналістичними даними.

Таким чином, суд визнає висновок експерта належним, допустимим і достатнім доказом.

Згідно висновку експерта № 682/д від 07.08.2025, не виключена можливість виникнення ушкоджень у ОСОБА_6 при обставинах вказаних ОСОБА_11 у протоколі проведення слідчого експерименту за його участі від 09.07.2025, а саме в результаті дії вибухового пристрою (гранати з подальшим ураженням уламками або осколками вибухового пристрою) та послідуючим падінням на асфальтове покриття. (том 2 а.с. 211-212).

Даними висновку експерта № 683/д від 07.08.2025 встановлено, що не виключена можливість виникнення ушкоджень у ОСОБА_6 при обставинах вказаних ОСОБА_17 у протоколі проведення слідчого експерименту за його участі від 05.06.2025, а саме в результаті дії вибухового пристрою (гранати з подальшим ураженням уламками або осколками вибухового пристрою) та послідуючим падінням на асфальтове покриття. (том 2 а.с. 214-215).

Згідно висновку експерта № 684/д від 07.08.2025, не виключена можливість виникнення ушкоджень у ОСОБА_6 при обставинах вказаних ОСОБА_9 у протоколі проведення слідчого експерименту за її участі від 05.06.2025, а саме в результаті дії вибухового пристрою (гранати з подальшим ураженням уламками або осколками вибухового пристрою) та послідуючим падінням на асфальтове покриття. (том 2 а.с. 217-218).

Даними висновку експерта № 685/д від 07.08.2025 встановлено, що не виключена можливість виникнення ушкоджень у ОСОБА_6 при обставинах вказаних ОСОБА_10 у протоколі проведення слідчого експерименту за її участі від 05.06.2025, а саме в результаті дії вибухового пристрою (гранати з подальшим ураженням уламками або осколками вибухового пристрою) та послідуючим падінням на асфальтове покриття. (том 2 а.с. 221-222).

Згідно висновку експерта № 678/д від 07.08.2025, не виключена можливість виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 за обставин на які вказує ОСОБА_11 у протоколі проведення слідчого експерименту за його участю від 16.06.2025. (том 2 а.с. 224-225).

Даними висновку експерта № 679/д від 07.08.2025 встановлено, що не виключена можливість виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 за обставин на які вказує ОСОБА_26 у протоколі проведення слідчого експерименту за його участю від 05.06.2025. (том 2 а.с. 227-228).

Згідно висновку експерта № 680/д від 07.08.2025, не виключена можливість виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 за обставин на які вказує ОСОБА_10 у протоколі проведення слідчого експерименту за його участю від 05.06.2025. (том 2 а.с. 230-237).

Даними висновку експерта № 643/д від 16.07.2025 встановлено, що при вивченні медичної документації на ім`я ОСОБА_11 знайдені наступні ушкодження: рани на обличчі зліва, шиї зліва, лівій сідниці, на лівій руці та на лівій нозі. Локалізація та характер ушкоджень дають змогу вважати, що вони виникли від дії сторонніх металевих предметів (осколків), які могли утворитися і внаслідок вибуху вибухового пристрою (гранати) в строк вказаний в постанові. Дані ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (згідно з пунктами 2.3.2 та 2.3.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу МОЗ №6 від 17 січня 1995 року - тривалістю понад шести днів, але не більш як три тижні (21 День)). Локалізація та характер ушкоджень, дають можливість вважати, що мало бути не менш ніж п`ять точок прикладання сили. (том 2 а.с. 246-247).

Згідно висновку експерта № 691/д від 26.07.2025 вбачається, що локалізація та характер ушкоджень у ОСОБА_11 , виявлених при вивченні медичних документів, дають змогу вважати, що вони могли виникнути при обставинах вказаних потерпілим під час проведення слідчого експерименту 9 липня 2025 року. (том 3 а.с. 1-2).

Даними висновку експерта № 693/д від 26.07.2025 встановлено, що локалізація та характер ушкоджень у ОСОБА_11 , виявлених при вивченні медичних документів, не виключає можливість їх виникнення при обставинах вказаних свідком ОСОБА_26 під час проведення слідчого експерименту 5 червня 2025 року. (том 3 а.с. 4-5).

Згідно висновку експерта № 694/д від 26.07.2025 вбачається, що локалізація та характер ушкоджень у ОСОБА_11 , виявлених при вивченні медичних документів, не виключає можливість їх виникнення при обставинах вказаних свідком ОСОБА_9 під час проведення слідчого експерименту 5 червня 2025 року. (том 3 а.с. 7-8).

Даними висновку експерта № 695/д від 26.07.2025 встановлено, що локалізація та характер ушкоджень у ОСОБА_11 , виявлених при вивченні медичних документів, не виключає можливість їх виникнення при обставинах вказаних свідком ОСОБА_10 під час проведення слідчого експерименту 5 червня 2025 року. (том 3 а.с. 10-11).

Згідно висновку експерта № 604/д від 16.07.2025 вбачається, що при вивченні медичної документації на ім`я ОСОБА_10 знайдені наступні ушкодження: рана на правому стегні. Описане ушкодження заподіяне тупим предметом, яким міг бути осколок, можливо в строк вказаний в постанові. Дане ушкодження відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (тривалістю понад шести днів, але не більш як три тижні (21 день). Локалізація та характер ушкодження, дає змогу вважати, що мала місце бути одна точка прикладення сили. (том 3 а.с. 14-15).

Даними висновку експерта № 688/д від 08.08.2025 встановлено, що локалізація та характер ушкодження у ОСОБА_10 , виявленого при ВИвченні медичних документів, не виключають можливість його виникнення при обставинах вказаних свідком ОСОБА_11 під час проведення слідчого експерименту 09 липня 2025 року. (том 3 а.с. 17-18).

Згідно висновку експерта № 689/д від 08.08.2025 вбачається, що локалізація та характер ушкодження у ОСОБА_10 , виявленого при вивченні медичних документів, не виключають можливість його виникнення при обставинах вказаних свідком ОСОБА_26 під час проведення слідчого експерименту 05 червня 2025 року. (том 3 а.с. 20-21).

Даними висновку експерта № 690/д від 08.08.2025 встановлено, що локалізація та характер ушкодження у ОСОБА_10 , виявленого при вивченні медичних документів, не виключають можливість його виникнення при обставинах вказаних свідком ОСОБА_9 під час проведення слідчого експерименту 25 червня 2025 року. (том 3 а.с. 23-24).

Згідно висновку експерта № 686/д від 08.08.2025 вбачається, що локалізація та характер ушкодження у ОСОБА_10 , виявленого при вивченні медичних документів, не виключають можливість його виникнення при обставинах вказаних ним під час проведення слідчого експерименту 05 червня 2025. (том 3 а.с. 26-27).

Щодо твердження сторони захисту про те, що запитання, поставлені перед експертами у вищевказаних висновках є однобокими та спрямованими виключно на користь обвинувачення, оскільки в них не з`ясовувалася можливість виникнення ушкоджень іншим чином, суд зазначає, що предметом дослідження зазначених судово-медичних експертиз була перевірка конкретних слідчих версій, а саме показань учасників процесу, свідків та потерпілих, наданих ними під час відтворення обставин на слідчих експериментах. Завданням експерта у цьому випадку є виключно встановлення медичної та фізичної можливості чи неможливості утворення травм за обставин, на які вказали ці особи. Зазначені висновки констатують відповідність версії свідків об`єктивним науковим даним. З огляду на це, суд визнає вказані висновки експертів належними та допустимими, оскільки вони у своїй сукупності підтверджують відповідність версії свідків обставинам події.

Даними висновку експерта № КСЕ-19/111-25/35804 від 25.06.2025 встановлено, що надані на дослідження деформовані предмети є конструктивними елементами (фрагментами), залишками саморобного вибухового пристрою, а саме саморобної ручної осколкової гранати. На наданих на дослідження металевих фрагментах та предметах - вибухових речовин та продуктів вибуху не виявлено, в межах чутливості використаних методів дослідження. (том 3 а.с. 34-50).

Згідно висновку експерта № 61-17-2025 від 01.08.2025 вбачається, що при проведені судово-медичної криміналістичної експертизи одягу від потерпілих ОСОБА_70 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за матеріалами кримінального провадження № 12025111260000179 від 05.06.2025 року та у відповідності до питань, поставлених на вирішення, представилось можливим висловитись про наступне: питання слідчого №1,2,3,4 «Чи є на наданих на дослідження шортах сірого кольору та футболці білого кольору, вилучених 07.06.2025 в ході огляду медичної палати КИП СМР «Сквирська ЦМЛ», що розташована за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Сквира, вул. Київська 12, пошкодження? Якщо так, то яка їх локалізація, характер та механізм утворення?», «Чи є на наданій на дослідження сорочці коричневого кольору, яку долучила потерпіла ОСОБА_9 пошкодження? Якщо так, то яка їх локалізація, характер та механізм утворення?», «Внаслідок дії якого предмету виникли виявлені ушкодження шортах сірого кольору, футболці білого кольору, сорочці коричневого кольору?», «Чи могли виявлені пошкодження на шортах сірого кольору, футболці білого кольору, сорочці коричневого кольору, виникнути від наданих на дослідження металевих уламків, вилучених з тіла потерпілого ОСОБА_11 та подібних уламків, внаслідок вибуху гранати (РГН)?».

Отже, на передній та задній поверхні шортів наявні розриви, що утворилися внаслідок дії компактних тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, з високою та помірною кінетичною енергією та пробивною і клиноподібною дією.

На передній та задній поверхні фуфайки (футболки), білого кольору наявні розриви, що утворилися внаслідок дії компактних тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, з високою та помірною кінетичною енергією та пробивною і клиноподібною дією.

На спинці сорочки наявний розрив-зачеп, що утворився внаслідок дії тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, у результаті перерозтягування виток матеріалу, у напрямку знизу догори.

Також необхідно додати, що металеві уламки не є об`єктом судово-медичної криміналістичної експертизи. (том 3 а.с. 54-64).

Даними висновку експерта № СЕ-19/111-25/37208 від 30.06.2025 встановлено, що на наданих на дослідження змивах з правої та лівої рук ОСОБА_6 вибухових речовин та продуктів вибуху не виявлено, в межах чутливості використаних методів дослідження. (том 3 а.с. 69-73).

Згідно висновку експерта № СЕ-19/111-25/35805 від 09.09.2025 вбачається, що у змиві з кільця, схожого на запобіжне кільце до гранати (об`єкт № 1), виявлено клітини з ядрами та встановлено їх генетичні ознаки (таблиця 1.1, даток 1). У змиві з предмету, схожого на важіль зводу підривач до ручної уламкової гранати (об`єкт № 2), виявлено клітини з ядрами та встановлено їх генетичні ознаки (таблиця 1.1, додаток 1). Встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об`єкт №3) (таблиця 1.1, додаток 1). Генетичні ознаки клітин у змиві з кільця, схожого на запобіжне кільце до гранати (об`єкт № 1) збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_6 , (об`єкт № 3). Ймовірність походження даного ДНК-профілю від підозрюваного ОСОБА_6 , становить не менше ніж 99.99999999 %. Генетичні ознаки клітин у змиві з предмету, схожого на важіль зводу підривача до ручної уламкової гранати (об`єкт № 2) збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_6 . Ймовірність походження даного ДНК-профілю від підозрюваного ОСОБА_6 становить не менше ніж 99.99999999 %. (том 3 а.с. 82-94).

Відповідно до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Колегія Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховний Суд у постанові від 20.03.2018 в справі №753/11828/13-к вказала, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх.

У даному кримінальному провадженні порядок, встановлений КПК України (процесуальний порядок, форма, процедура), тобто певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій, дотриманий.

Як наслідок суд сприймає письмові докази, як належні та допустимі, які у своїй сукупності доводять обставини, визначені ст. 91 КПК України, та через їх призму останні сприймаються судом, як дійсні.

За наслідками судового розгляду, суд приходить до висновку, що досліджені докази надані стороною обвинувачення є належними, допустимим і достатніми, зокрема такими, що повністю доводять обсяг інкримінованих обвинуваченому протиправних дій, ставити їх під сумнів жодних підстав немає. Дослідженого обсягу доказів на переконання суду цілком достатньо для оцінки дій обвинуваченого, які органом досудового розслідування були кваліфіковані вірно, що також знайшло своє підтвердження і в суді.

Суд не має підстав ставити під сумнів показання потерпілих та свідків, оскільки вони узгоджуються з представленими стороною обвинувачення письмовими доказами.

Аналізуючи показання потерпілих та свідків, суд приходить до висновку, що вони є взаємоузгодженими та доповнюють один одного. При цьому суд зазначає, що безпосередній момент кидка гранати обвинуваченим ОСОБА_6 зафіксовано показаннями потерпілого ОСОБА_11 , який перебував у безпосередній близькості до ОСОБА_6 . Свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_26 та ОСОБА_13 , хоча й не бачили самого моменту відокремлення гранати від руки обвинуваченого через об`єктивні обставини, своїми показаннями підтверджують умисел обвинуваченого на підрив, наявність у нього гранати, послідовність розвитку конфлікту та настання наслідків у вигляді вибуху.

Разом з тим, наявна розбіжність у показаннях ОСОБА_26 , ОСОБА_13 , та ОСОБА_11 , щодо використання газового балончика, не впливає на встановлення обставин, що передували вибуху, та на доведення вини ОСОБА_6 . Учасники подій одностайно зазначають, що епізод із газовим балончиком відбувся виключно після вибуху гранати. До моменту детонації жодних дій із балончиком не вчинялося. Отже, використання газового балончика не могло спровокувати ОСОБА_6 на приведення гранати в дію чи її кидок.

При цьому, суд наголошує на тому, що будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачений КПК України, суду надано не було.

Щодо позиції обвинуваченого, слід зазначити наступне.

Аналізуючи показання обвинуваченого, надані в судовому засіданні, щодо невизнання винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України, суд вважає, що його показання не в повній мірі відповідають дійсності, висловлені з метою перешкодити встановленню істини у справі, уникнути кримінальної відповідальності та покарання за вчинений злочин, та є способом захисту від висунутого йому обвинувачення.

Версія обвинуваченого у повному обсязі спростовується дослідженими судом доказами, яким надана належна оцінка. Показання обвинуваченого суперечать показанням потерпілих та свідків, отриманих під час судового розгляду, які узгоджуються між собою, є послідовними, та об`єктивно підтверджується доказами, аналіз яким дано судом вище.

Що стосується доводів сторони захисту, то останні для суду не є переконливими, оскільки наявні у справі докази повністю і детально між собою узгоджуються, доповнюють один одного, викривають обвинуваченого у скоєнні інкримінованих злочинів.

Не заслуговують на увагу показання обвинуваченого щодо вчинення саме хуліганських дій, оскільки, зважаючи на роз`яснення п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22.12.2006 року "Про судову практику у справах про хуліганство", згідно якої суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставини вчинення ним кримінальнокараних дій.

Крім того, відповідно до частини першої статті 15 КК та положень пунктів 4, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року №2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи" замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Питання про умисел необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

При цьому якщо винна особа відмовилась від убивства потерпілого вже після вчинення дій, які вважала за необхідне виконати для доведення злочину до кінця, але його не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, діяння належить кваліфікувати відповідно до частини другої статті 15 КК України як закінчений замах на умисне вбивство, яке може бути вчинено лише з прямим умислом. Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України з приводу порушеного питання у своїх рішеннях (№ 5-32кс12 від 31 січня 2012 року, № 5 - 26кс13 від 4 липня 2013 року, № 5-46кс13 від 14 листопада 2013 року, № 5-10кс14 від 26 червня 2014 року, № 5-32кс14 від 11 грудня 2014 року) неодноразово висловлювала правову позицію про те, що замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату.

Наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо вони були включені в ціль його діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.

Отже, характер, послідовність і динамічність дій ОСОБА_6 , його поведінка до, під час і після вчинення злочину, локалізація тілесних ушкоджень у потерпілих та механізм їх спричинення, знаряддя злочину, збігаються з ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України та свідчать про те, що ОСОБА_6 у даному випадку діяв з прямим умислом на позбавлення життя потерпілих та вчинив для цього усі необхідні дії, які були для нього завідомо такими, що потягнуть його смерть, однак смертельний наслідок не настав лише через обставини, які не залежали від його волі.

Якщо конфлікт спровоковано особистими неприязними стосунками, а дії винного були спрямовані на позбавлення життя, наявність громадського місця чи порушення спокою інших осіб не перетворює вбивство на хуліганство.

При замаху на умисне вбивство, основним безпосереднім об`єктом суспільно небезпечного посягання є суспільні відносини, що забезпечують найвищу соціальну цінність — життя людини. При хуліганстві безпосереднім об`єктом є громадський порядок — тобто встановлені правовими нормами та моральними засадами правила поведінки громадян у суспільстві, що забезпечують спокій, умови для праці й відпочинку.

Так, ОСОБА_6 спрямував свою дію безпосередньо проти життя декількох осіб. Громадський порядок у цьому випадку не був самостійною ціллю, а лише фоном, на якому реалізовувався умисел на позбавлення життя.

Об`єктивна сторона злочину при замаху на умисне вбивство полягає у вчиненні дій, які створюють реальну загрозу для життя людини і здатні спричинити її смерть. У цьому провадженні обов`язковою ознакою є також спосіб, небезпечний для життя багатьох осіб (п. 5 ч. 2 ст. 115 КК), за якого була створена загроза для життя широкого кола осіб.

При хуліганстві об`єктивна сторона характеризується грубим порушенням громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Так, ОСОБА_6 висмикнув кільце бойової чеки вибухового пристрою та кинув його безпосередньо в напрямку перебування потерпілих. Такий спосіб дій об`єктивно є небезпечним для життя багатьох осіб, що повністю виключає рамки звичайного грубого порушення порядку.

Замах на умисне вбивство характеризується виною у формі прямого. Винна особа усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачає можливість або неминучість настання смерті інших осіб і бажає (при прямому умислі) або свідомо допускає (при непрямому) її настання.

При хуліганстві особа усвідомлює, що порушує громадський спокій, і бажає цього, прагнучи протиставити себе суспільству, продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм поведінки.

Так, ОСОБА_6 є чинним військовослужбовцем, який приводячи в дію вибуховий пристрій і кидаючи його в людей, чітко передбачав суспільно небезпечні наслідки та свідомо припускав, що осколки можуть убити потерпілих. Це вказує на наявність умислу саме на вбивство, а не на хуліганство.

При замаху на умисне вбивство мотивом виступають особиста неприязнь, помста, ревнощі або інші спонукання, пов`язані з конкретною особою. Метою є безпосереднє фізичне знищення (позбавлення життя) потерпілого або потерпілих.

При хуліганстві мотивом є явна неповага до суспільства, прагнення продемонструвати власну зверхність, зневагу до оточуючих чи безпричинна агресія. Конкретна мета вбити чи покалічити окрему людину при цьому відсутня.

Так, дії обвинуваченого ОСОБА_6 були викликані не раптово виниклим конфліктом, а особистими неприязними стосунками. Те, що він спеціально пішов до своєї квартири, взяв спочатку ніж, потім господарську косу та в подальшому гранату і повернувся до конкретних осіб для розправи, доводить наявність чітко сформованого мотиву помсти та мети вбивства цих осіб, що повністю спростовує хуліганські спонукання.

Закінчений замах на умисне вбивство двох або більше осіб, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб (ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК), полягає в тому, що винувата особа, реалізуючи умисел на позбавлення життя потерпілих, застосовує такі способи і методи вбивства, які, як вона усвідомлює, створюють небезпеку не тільки для життя тієї конкретної людини, яку вона хоче вбити, але й для іншої, хоча б однієї людини (вибухові пристрої, підпал будинку, отруєння джерела води, обстріл натовпу), проте злочин не було доведено до кінця (смерть не настала) з причин, що не залежали від її волі (наприклад, своєчасна медична допомога, втручання третіх осіб).

Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи сторони захисту щодо невірної кваліфікації та відсутності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину за ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України.

Суд враховує перебіг подій, що передували вчиненню злочину, зокрема, виниклий між обвинуваченим та потерпілими конфлікт, який мав розвиток у кілька етапів, під час яких ОСОБА_6 виявляв послідовну та наростаючу агресію, спочатку погрожував ножем, потім господарською косою, а зрештою свідомо виніс із квартири саморобну ручну осколкову гранату з наміром її застосувати. Потерпілі та свідки одностайно вказали, що ОСОБА_6 діяв ініціативно, вигукував погрози вбивством і фрази «зараз я вас всіх підірву», після чого умисно привів гранату в дію та кинув її в бік людей.

Показання потерпілих та свідків повністю підтверджуються результатами проведених на досудовому розслідуванні слідчих експериментів. Досліджені судом відеозаписи цих процесуальних дій доводять, що вони на місці події чітко й детально відтворили просторове розташування учасників конфлікту, траєкторію руху обвинуваченого та безпосередній момент вибуху.

Для спростування версії захисту та встановлення істини мають значення також безпосередньо відтворені в судовому засіданні відеозаписи з нагрудних камер (бодікамер) патрульних поліцейських, на яких записах зафіксовано первинну обстановку в перші хвилини після вибуху, затримання ОСОБА_6 та утримання його на асфальті потерпілим ОСОБА_10 , а також надання допомоги пораненому ОСОБА_11 . Суд звертає увагу на поведінку та висловлювання ОСОБА_6 , зафіксовані на відеокамерах поліції безпосередньо під час затримання та у відділку, зокрема, перебуваючи в патрульному автомобілі, обвинувачений висловив фразу: «Якого х…. я кинув? На п…… кинув». Безпосередньо у приміщенні відділку поліції на запитання «А що ти ще зробив?», ОСОБА_6 прямо зізнався: «Кинув гранату на того мента, що він в мене живе біля дому». Ці зафіксовані технічними засобами первинні висловлювання самого ОСОБА_6 також нівелюють його подальші судові свідчення про те, що він випадково впустив гранату. Вони свідчать про те, що обвинувачений чітко пам`ятав свої дії, усвідомлював характер та руйнівну силу предмета в його руках і здійснив умисний кидок у бік потерпілих.

Разом з тим, згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 181 від 26.06.2025, ОСОБА_6 хоч і страждає на емоційно нестабільний розлад особистості та поведінкові розлади внаслідок епізодичного вживання алкоголю, проте у період вчинення злочину на тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності не страждав, повною мірою міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тобто є повністю осудним.

Аналізуючи вищевикладене, суд розцінює висловлену обвинуваченим та стороною захисту версію про відсутність умислу на вбивство, випадкове випадіння кільця та використання гранати виключно з метою залякування мешканців, як неправдиву, таку, що повністю суперечить матеріалам справи, та вважає її виключно обраною лінією захисту, спрямованою на намагання обвинуваченого уникнути кримінальної відповідальності за вчинення більш тяжкого злочину.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 свідчать про наявність у нього прямого умислу на позбавлення життя потерпілих. Обвинувачений, будучи військовослужбовцем і достеменно знаючи характеристики та смертоносну зону ураження гранат, свідомо обрав знаряддям злочину саморобний вибуховий пристрій осколкового типу. Після словесного конфлікту він цілеспрямовано пішов до помешкання, взяв зброю, привів її в бойову готовність шляхом висмикування чеки та кинув у напрямку людей. ОСОБА_6 повністю усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав, що від вибуху настане смерть потерпілих та виникне загроза для життя багатьох інших осіб, і бажав настання цих наслідків.

Злочин не було доведено до кінця з причин, які не залежали від волі обвинуваченого, оскільки ОСОБА_11 вчасно помітив небезпеку, попередив оточуючих криком «граната» та вчинив дії із затримання, що дозволило людям розбігтися та мінімізувати ураження від вибуху вторинними осколками.

Враховуючи вищенаведені обставини вчинення злочинів, знаряддя злочину, а саме вибухового пристрою - гранати, поведінку обвинуваченого до, під час та після вчинення злочину, що свідчить про наявність умислу обвинуваченого на спричинення смерті потерпілим, застосовуючи вищезазначене знаряддя злочину, ОСОБА_6 усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій у вигляді спричинення смерті іншим людям. Особа не може не розуміти, що в результаті застосування знаряддя злочину - гранати в безпосередній близькості від потерпілих може наступити їх смерть, а також є небезпечним для багатьох осіб присутніх в зоні вибуху.

Оцінюючи показання обвинуваченого про те, що під час конфлікту у дворі будинку на нього було вчинено напад, у ході якого сторонні чоловіки завдавали йому ударів ногами й кулаками, зокрема в потилицю, від яких він втрачав свідомість на пів години, суд ставиться до них критично у сукупності з іншими дослідженими доказами, та розцінює їх як обраний спосіб захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене правопорушення. Версія обвинуваченого повністю спростовується сукупністю послідовних та узгоджених між собою доказів, що були надані свідками і потерпілими та підтверджені судово-медичними експертизами.

Так, відповідно до висновку експерта № 108 від 05.06.2025, виявлені у ОСОБА_6 ушкодження (поверхнева рана надбрівної ділянки, синець повік ока, садна щоки, ліктів, плеча, грудей, сідниці, гомілки та коліна) за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Висновком судово-медичної експертизи № 773/д від 06.08.2025–12.08.2025 встановлено механізм утворення травм обвинуваченого. Експерт дійшов висновку, що локалізація ушкоджень голови та обличчя ОСОБА_6 відповідає їх виникненню внаслідок падіння його з положення стоячи з послідуючим контактом передньою поверхнею голови об асфальтове покриття. Інша ж група чисельних саден на кінцівках, грудях та сідниці виникла внаслідок падіння останнього на асфальтне покриття з положення стоячи та подальшого вибуху гранати поруч з послідуючим ушкодженням тіла ОСОБА_6 уламками та осколками вибухового пристрою.

Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Згідно з положеннями ст. 24 КК наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.

Умисел має дві характерні ознаки інтелектуальну і вольову. Інтелектуальна це усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності та передбачення її суспільно небезпечних наслідків. Вольова наявність у суб`єкта бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння чи свідоме їх допущення.

Згідно з ч. 1 ст. 15 КК замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Тобто із суб`єктивної сторони замах на злочин можливий лише з прямим умислом.

Положеннями ч. 2 ст.15 КК України визначено, що замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК України).

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» (далі Постанова), замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання).

Згідно із пунктом 22 вказаної Постанови питання про наявність у діях особи умислу на вбивство слід вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, треба враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передували події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Умисне заподіяння смерті двом або більше особам кваліфікується за п. 1 ч. 2 ст.115 КК України за умови, що їх убивство охоплювалось єдиним умислом винного.

Для кваліфікації безпосереднє і вкрай важливе значення має встановлення виду прямого умислу за ступенем конкретизації у свідомості суб`єкта злочину передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків, до яких відносять визначений, альтернативний і невизначений умисел, оскільки вчинене може бути кваліфіковане як замах на злочин лише за умови встановлення прямого визначеного умислу.

На відміну від нього за альтернативного або невизначеного умислу свідомість винного охоплює можливість настання двох або більше конкретно визначених наслідків (альтернативний) або широкого спектру негативних наслідків у межах одного виду шкоди чи різних її видів, що, хоча і охоплюються передбаченням винного, але індивідуально не визначені в його свідомості (невизначений).

За невизначеного умислу, різновидом якого є альтернативний умисел, кваліфікація здійснюється залежно від тих наслідків, які були фактично заподіяні потерпілому (правовий висновок, викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суд від 28.09.2020 (справа №640/18653/17, провадження № 51-543кмо20).

Здобуті у справі та безпосередньо досліджені в судовому засіданні сукупність доказів, які суд визнав належними, допустимими та достовірними, беззаперечно свідчать про наявність у ОСОБА_6 прямого визначеного умислу на вбивство потерпілих.

На переконання суду, характер та послідовність дій ОСОБА_6 , його поведінка до, під час і після вчинення злочину, знаряддя злочину свідчать про наявність у нього прямого визначеного умислу на позбавлення життя потерпілих, для чого ОСОБА_6 учинив усі необхідні дії, однак смерть потерпілих не настала лише внаслідок обставин, що не залежали від волі ОСОБА_6 .

Суд виходить з того, що обвинувачений мав умисел на позбавлення життя потерпілих, та з цією метою здійснив кидок гранати в їх сторону.

На спрямованість умислу обвинуваченого на позбавлення життя потерпілих, який не був доведений до кінця з причин, що не залежали від його волі, суд приймає до уваги небезпечність засобу, яким були спричинені потерпілим тілесні ушкодження - застосування саморобної осколкової гранати, спосіб, характер та механізм їх спричинення. При цьому, суд враховує характер тілесних ушкоджень, обставини їх заподіяння, поведінку обвинуваченого перед подіями інкримінованих йому кримінальних правопорушень, взаємовідносини обвинуваченого з потерпілими, які передували безпосередньо до кримінального правопорушення та самих дій обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення.

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений умисно здійснив кидок саморобної ручної осколкової гранати в сторону потерпілих, відповідно усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав суспільно-небезпечні наслідки, бажав їх настання.

Детальний аналіз показань потерпілих, свідків, самого обвинуваченого, наявність конфлікту безпосередньо перед подією кримінального правопорушення, дозволяє суду зробити висновок, що обвинувачений здійснив активні дії направлені на застосування гранати, кинувши її в сторону потерпілих.

Суд також приймає до уваги той факт, що обвинувачений на момент вчинення кримінальних правопорушень, перебував у стані алкогольного сп`яніння, та, за показаннями потерпілих та свідків, поводив себе агресивно.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у порядку ст. 94 КПК України, оцінюючи кожний доказ, наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні придбання та зберігання вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу та у закінченому замаху на умисне вбивство двох і більше осіб, вчиненому способом, небезпечним для життя багатьох осіб, а тому його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 263 КК України та за ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України.

При цьому підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Мотиви призначення відповідного покарання.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Європейський Суд з прав людини також неодноразово зазначав у своїх рішеннях про те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд приймає до уваги роз`яснення, надані в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту 1 частини першої статті 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

При призначенні покарання відповідно до статей 65-69 КК України суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винної й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебувала у стані алкогольного сп`яніння.

При цьому суд враховуючи викладену правову позицію Верховного Суду у справі № 643/2047/15к, яку суд виклав у своїй постанові від 11.02.2020, в якій наголосив, що норми кримінального процесуального законодавства не передбачають, необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп`яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню і оцінці, виходячи з положень статей 84, 92, 94 КПК України.

Таким чином, факт вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_6 у стані алкогольного сп`яніння, підтверджується показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_6 .

Також, суд враховує, дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме останній одружений, раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; має місце реєстрації, яке співпадає з місцем проживання, у якого відсутні на утриманні члени сім`ї, які у розумінні Сімейного Кодексу України, являються учасниками сімейних правовідносин з останнім, військовослужбовець наявності позитивних характеристик.

Крім цього, судом враховані позиції сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання, які просила призначити покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 4 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України у виді 10 років позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у вигляді 10 років позбавлення волі.

Також судом врахована позиція сторони захисту, яка вважала, що вина обвинуваченого за ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України не доведена та необхідності в перекваліфікації за ч. 4 ст. 296 КК України, визнання вини за ч. 1 ст. 263 КК України та просила призначити покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням; за ч. 4 ст. 296 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням, враховуючи вимоги ст. 70 КК України призначити остаточну міру покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, звільнивши від відбування покарання з іспитовим строком три роки.

Враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а саме: класифікацію за ст. 12 КК України, згідно з якою ч. 1 ст. 263 КК України є тяжким злочином; за ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України, який є особливо тяжким злочином, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах встановлених у санкціях ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, що передбачає відповідальність за вчинення вказаних кримінальних правопорушень.

З урахуванням всіх вищенаведених обставин скоєння кримінального правопорушення та особи обвинуваченого суд дійшов висновку до призначення міри покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України у виді десяти років позбавлення волі, із визначенням остаточного покарання у порядку ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді десяти років позбавлення волі.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 05.06.2025 та постанови слідчого Білоцерківського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_44 від 18.08.2025 про виправлення описки у протоколі затримання особи встановлено, що ОСОБА_6 фактично був затриманий 04 червня 2025 року о 22 год. 21 хв.

Ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду від 06.06.2025 відносно ОСОБА_6 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який був неодноразово продовжений слідчим суддею та судом.

Під час судових дебатів прокурором заявлене клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на гауптвахті.

Відповідно до ст. 374 КПК України суд у резолютивній частині вироку має зазначити, крім іншого, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Таким чином, з метою забезпечення виконання призначеного даним вироком покарання, суд вважає необхідним до набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою продовжити.

Вирішуючи питання про зарахування до строку відбування покарання обвинуваченому терміну попереднього ув`язнення на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає необхідним зарахувати ОСОБА_6 термін попереднього ув`язнення з 22:21 год. 04.06.2025 по час набрання законної сили вироку, - з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Таким чином, арешт накладений ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 17.06.2025 підлягає скасуванню.

Питання речових доказів у кримінальному провадженні вирішено, відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати - в межах обвинувачення за ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України стягнути з ОСОБА_6 в порядку статей 122, 124 КПК України.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Керуючись статтями 368, 371, ч. 2 ст. 373, 374, 376, 615 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 , визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України у виді 10 (десяти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 за даним вироком призначити остаточне покарання у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту набрання вироком законної сили, зарахувавши в строк покарання на підставі ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув`язнення з 22:21 год. 04.06.2025 по час набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_5 продовжити до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів на суму 10 696,80 грн., 2 674,20 грн., 5 658,59 грн, що разом складає 19 029,59 грн.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 17.06.2025, а саме на: металеве кільце ззовні схожого на запобіжне кільце до гранати, яке поміщено до паперового конверту, змиви РБК, які поміщено до паперового конверту Пакет № 2, налобний ліхтар з написом «WD 133100000W», який поміщено до паперового конверту з відповідними написами Пакет № 1, металевий балончик чорного кольору з написом «PEPPER KO JET», який поміщено до паперового конверту з відповідними написами Пакет № 3, вату із слідами РБК, яку поміщено до паперового конверту з відповідними написами Пакет № 4, упакування білого кольору з написом «серветки марлеві», які поміщено до паперового конверту з відповідними написами Пакет №5, марлю із слідами РБК, яку поміщено до паперового конверту з відповідними написами Пакет № 6, змиви з центру вибуху, які поміщено до паперового конверту, предмет ззовні схожий на важель підривача до ручної уламкової гранати з написом «УЗРГМ-2» з маркуванням на зовнішній стороні «25-83 УЗРГМ-2349-2» на внутрішній стороні важеля «386-110-83», який поміщено до паперового конверту, частину від підривача до ручних гранат «УЗРГМ-2» після вибуху, поміщено до спеціального пакету CRI1031694, - скасувати.

Речові докази по справі, а саме: зрізи нігтьових пластин з лівої руки ОСОБА_6 , які запаковано де паперового конверту та зрізи нігтьових пластин з правої руки ОСОБА_6 , які запаковано до паперового конверту, що згідно квитанції №851 від 05.06.2025 передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУНП Київської області, після набрання вироком законної сили – знищити.

Змиви з правої та лівої рук ОСОБА_6 , які перебувають в спец, пакеті №6113661, що згідно квитанції №819 від 05.06.2025/05.07.2025 передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУНП Київської області, після набрання вироком законної сили – знищити.

Три металеві уламки разом з марлею з РБК, які поміщено до паперового конверт, що згідно квитанції №1009 від 16.06.2025 передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУНП Київської області, після набрання вироком законної сили – знищити.

Змиви РБК, які поміщенні до паперового конверту Пакет №2, налобний ліхтар з написом «WD 133100000W”, який поміщений до паперового конверту з відповідними написами Пакет №1, металевий балончик чорного кольору з написом « PEPPER KO JET”, який поміщений до паперового конверту з відповідними написами Пакет №3, вату зі слідами РБК, яку поміщено до паперового конверту з відповідними написами Пакет№4, упакування білого кольору з написом «серветки марлеві», які поміщенні до паперового конверту з відповідними написами Пакет №5, марлю зі слідами РБК, яку поміщено до паперового конверту з відповідними написами Пакет№6, змиви з епіцентру вибуху, які поміщені до паперового конверту, поміщено до спеціального пакету CRI1031694, що згідно квитанцій від 16.06.2025 №1105, та №997 від 05.06.2025 передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУНП Київської області, після набрання вироком законної сили – знищити.

Сорочку (рубашку) коричневого кольору, яка перебуває у спецпакеті №WAR1831364, яку передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУНП Київської області, після набрання вироком законної сили – повернути ОСОБА_9 .

Металеве кільце, предмет ззовні схожий на важіль підривача до ручної уламкової гранати з написом «УЗРГМ-2» з маркуванням на зовнішній стороні «25-83 УЗРГМ-2 349-2» на внутрішній стороні важеля «386-110-83», металеві уламки частину від підривача до ручних гранат «УЗРГМ-2» після вибуху, які перебувають в спец, пакеті № 2961821, що згідно квитанції №144 від 05.06.2025/05.07.2025 передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУНП Київської області, після набрання вироком законної сили – знищити.

Косу, яка складається із зігнутого металевого леза, закріпленого на дерев`яній ручці (держаці), яку опечатано бирками, що згідно квитанції від 04.06.2025 передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУНП Київської області, після набрання вироком законної сили – повернути ОСОБА_71 .

Цивільний позов не заявлявся.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.

Головуючий Суддя Суддя

ОСОБА_72 ОСОБА_73 ОСОБА_74