Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №736/152/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 736/152/26Головуючий у 1 інстанції Кутовий Ю. С.

Провадження № 33/4823/863/26

Категорія - справи про адміністративні правопорушення

П О С Т А Н О В А

13 жовтня 2026 рокумісто Чернігів

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду Карун В.П., за наслідками розгляду апеляційної скарги захисника Соколова О.В., поданої в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 20.02.2026

встановив:

Постановою Корюківського районного суду Чернігівської області від 20.02.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665.60 грн.

В апеляційні скарзі, датованій 02.10.2026, захисник ОСОБА_1 - адвокат Соколов О.В., просить поновити строк на апеляційне оскарження вказаної постанови суду першої інстанції, прийняти апеляційну скаргу до розгляду та скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга подана поза межами визначеного ст.294 КУпАП десятиденного строку, апеляційний суд цією постановою вирішує лише подане разом з апеляційною скаргою клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Корюківського районного суду Чернігівської області від 20.02.2026 апелянт, на обґрунтування поважності причин пропуску такого строку, покликається на такі фактичні обставини:

-- ОСОБА_1 не було повідомлено про розгляд 20.02.20206 його справи в Корюківському районному суді Чернігівської області;

--за адресою місця реєстрації у АДРЕСА_1 , куди судом направлявся виклик, ОСОБА_1 не проживає з першого дня військової служби за мобілізацією;

--станом на день розгляду справи ( 20.02.2026), а також у період, що передував та слідував за цією датою ОСОБА_1 перебував безпосередньо у районі ведення активних бойових дій, що стверджується довідкою про обставини травми від 30.05.2026 №2152/108;

--у період перебування на бойових позиціях та в зоні активних бойових дій ОСОБА_1 був позбавлений можливості користуватися персональним мобільним телефоном та засобами електронного зв`язку;

--копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не отримував, а про її існування дізнався лише нещодавно, отримавши можливість скористатись правовою допомогою адвоката після повернення з району виконання бойових завдань та проходження лікування.

Надаючи правову оцінку поважності причин пропуску строку на оскарження постанови суду першої інстанції через призму наведених апелянтом доводів, апеляційний суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до приписів ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першої статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Статтею 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу.

Отже, приписи Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг десятиденного строку для подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції пов`язують не з датою отримання такої постанови, а з датою її винесення.

Апеляційний суд зазначає, що норми Кодексу України про адміністративні правопорушення не містять в собі чітких правових орієнтирів для вирішення питання про те, які причини слід вважати поважними для цілей застосування другого речення статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Тому суд бере за основу правозастосування поняття «поважні причини», як воно трактується Верховним Судом у кримінальних справах.

Отже, під поважними причинами суд розуміє ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Суд свідомий того, що він не може зобов`язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, має миритися з процесуальними наслідками свого рішення.

Суд також зауважує, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Аналізуючи наведені апелянтом доводи на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційний суд оцінює їх в комплексі з наявними у матеріалах справи відомостями.

У матеріалах справи наявний складений 14.01.2026 відносно ОСОБА_1 протокол КИЧН/С №24 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП. Зі змісту протоколу слідує, що ОСОБА_1 в присутності свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовився від надання пояснень та отримання копії протоколу.

В матеріалах справи наявна адресована Корюківському районному суду Чернігівської області заява ОСОБА_1 від 14.01.2026 про отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлень у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП на підставі протоколу КИЧН/С №24 від 14.01.2026. Зі змісту цієї заяви слідує, що ОСОБА_1 просить суд здійснювати надсилання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді на його мобільний номер телефону НОМЕР_1 . Ця заява датована 14.01.2026 та містить підпис в графі « ОСОБА_1 ».

В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, а також в тексті самої апеляційної скарги апелянт не ставить під сумнів підписання ОСОБА_1 вказаної заяви, а тому апеляційний суд приходить до переконання, що з моменту складення протоколу про військове адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був обізнаний про ініціювання військовою службою правопорядку розгляду щодо нього в конкретно визначеному суді справи про військове адміністративне правопорушення.

У матеріалах справи наявне датоване 09.02.2026 повідомлення ОСОБА_1 про розгляд його справи Корюківським районним судом Чернігівської області 20.02.2026 о 11.40 год.

Після постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції 19.03.2026 ОСОБА_1 повідомлено по вказаному ним номеру телефону ( НОМЕР_2 ) про дату та зміст постанови суду, що слідує з повідомлення секретаря судових засідань Корюківського районного суду Чернігівської області.

14 квітня 2026 року постанова суду направлена до Хмельницького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області для примусового виконання.

З огляду на наведене апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції при розгляді цієї справи вживалися заходи для належного повідомлення ОСОБА_1 , як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату та час судових засідань задля забезпечення його права на захист та права бути почутим судом. Апеляційний суд також робить висновок, що ОСОБА_1 , як особа, яка притягалася до адміністративної відповідальності, не проявляв жодного інтересу до стану розгляду відомої йому справи про адміністративне правопорушення.

Обізнаність ОСОБА_1 про розгляд відносно нього Корюківським районним судом Чернігівської області справи про адміністративне правопорушення, тривалість часу, який минув з дня складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення та вжиття судом практично можливих заходів для повідомлення його про результати розгляду справи апеляційний суд сукупно розцінює як свідоме небажання ОСОБА_1 своєчасно отримати інформацію про прийняте у його справі судове рішення та отримати копію такого рішення.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що дискреційні повноваження судів при вирішенні питання щодо поновлення строку на оскарження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічного висновку дійшов ЄСПЛ в рішенні від 29.10.2015 у справі «Устименко проти України» зазначивши також, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

За наведених обставин зазначені в апеляційній скарзі доводи про необізнаність ОСОБА_1 про дати судових засідань Корюківського районного суду Чернігівської області у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП та неотримання ним копії постанови суду у цій справі, сукупно з пасивною поведінкою ОСОБА_1 та наданими його захисником доказами і обґрунтуваннями, апеляційний суд не визнає настільки поважними, щоб цього було достатньо для поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови Корюківського районного суду Чернігівської області від 20.02.2026.

Апеляційний суд зазначає, що сам по собі факт перебування ОСОБА_1 на військовій службі у період розгляду щодо нього справи про адміністративне правопорушення в суді не є безумовною підставою для поновлення йому строку на апеляційне оскарження. ОСОБА_1 не надано суду переконливих доказів про наявність об`єктивного і прямого причинного зв`язку між проходженням ним служби і неможливістю подати апеляційну скаргу у визначений законом строк.

Суд не може прийняти як належний доказ поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження додану захисником до клопотання довідку військово - лікарської комісії від 03.03.2026, оскільки вона стосується поранення отриманого ОСОБА_1 ще 15.02.2023.

Окрім того, згідно вказаної довідки ОСОБА_1 цього дня був визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНС, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, що є додатковим свідченням відсутності впливу отриманого ним 15.02.2023 поранення на можливість реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі у визначений законом строк.

Апеляційний суд безумовно враховує надані апелянтом відомості про отримане ОСОБА_1 05.05.2026 поранення за наслідками якого йому було встановлено такий діагноз: ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків; бойова травма; акубаротравма (баротравма вуха) без пошкодження цілісності барабанних перетинок; супутньо зафіксовану велику пара орбітальну гематому. Водночас, цей факт не є свідченням перебування ОСОБА_1 в зоні активних бойових дій в інший тривалий проміжок часу, окрім як того дня, про що зазначає в апеляційній скарзі захисник. У всякому випадку ця дата отримання ОСОБА_1 поранення є далеко поза межами строків на апеляційне оскарження постановленої щодо нього 20.02.2026 постанови Корюківського районного суду Чернігівської області.

Твердження апелянта про перебування ОСОБА_1 станом на день розгляду судом справи (20.02.2026), а також у період, що передував та слідував за цією датою безпосередньо у районі ведення активних бойових дій не підтверджені жодними належними доказами.

З очевидністю ОСОБА_1 мав можливість надати суду переконливі докази стосовно того, де саме від перебував (проходив військову службу) щонайменше у період з дня складання стосовно нього протоколу про військове адміністративне правопорушення і до дня закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови Корюківського районного суду від 20.02.2026, однак не скористався таким правом.

В тексті апеляційної скарги апелянт вказує, що 14.01.2026 відносно ОСОБА_1 також було складено протокол про адміністративне правопорушення (не надаючи його копії) за ч.5 ст.126 КУпАП за керування ним того дня автомобілем по АДРЕСА_2 , зазначаючи, дослівно : «…однак факт зупинки ОСОБА_1 і оформлення протоколу серії ААД №800565 від 14.01.2026 нами не заперечується».

Місто Корюківка Чернігівської області не знаходилось в зоні ведення активних бойових дій, а тому визнаний ним факт перебування 14.01.2026 в цьому місті викликає у апеляційного суду потребу побачити додаткові докази на підтвердження слів апелянта про те, що у період який передував 20.02.2026 та слідував за цією датою ОСОБА_1 перебував безпосередньо у районні ведення активних бойових дій, виконуючи бойові завдання із захисту незалежності та територіальної цілісності України на лінії бойового зіткнення. Однак, обмежившись лише словесними твердженнями апелянт не надає цьому будь - яких доказів.

Суд констатує, що надана апелянтом довідка від 27.08.2026 №1549 про те, що старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 свідчить лише про проходження ним військової служби у вказаній в довідці військовій частині у вказаний в довідці час не співвідносно до того, пов`язане таке проходження військової служби з перебуванням у районі ведення активних бойових дій чи ні.

Апеляційний суд також враховує той факт, що до апеляційної скарги захисника додано копію оскаржуваної постанови суду першої інстанції з наявним на ній QR-кодом. Відсутність у цій постанові елементів знеособлення та наявність QR-коду, сканування якого додатково відсилає користувача до опублікованої в Єдиному реєстрі судових рішень оскаржуваної постанови суду першої інстанції, відсутність у матеріалах справи відомостей про звернення ОСОБА_1 чи його захисника до суду з заявою про надання їм копії оскаржуваної постанови, суд сприймає щонайменше як обізнаність ОСОБА_1 з фактом наявності оскаржуваної постанови навіть без її безпосереднього отримання в суді.

Водночас, захисник, додаючи до клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказану копію постанови суду першої інстанції вказує, що ОСОБА_1 дізнався про існування оскаржуваного судового рішення лише нещодавно, не зазначаючи відповідної дати та не надаючи доказів на підтвердження точного часу настання цього факту. Таке твердження апелянта позбавляє апеляційний суд можливості розуміти, якого саме числа та місяця ОСОБА_1 , за його ж твердженням, довідався про наявність оскаржуваної постанови суду першої інстанції та отримав її в такому вигляді, в якому долучив до апеляційної скарги. Відсутність належної конкретизації в доводах апелянта про дату, коли він довідався про наявність оскаржуваної постанови та отримав її копії у наданому ним же вигляді схиляє суд до переконання, що не отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови суду безпосередньо в суді не є свідченням його необізнаності про наявність такої постанови.

З огляду на наведене, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання апелянта про поновлення строку на оскарження постанови Корюківського районного суду Чернігівської області від 20.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП

постановив:

В задоволені клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Соколова Олександра Вячеславовича, про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Корюківського районного суду Чернігівської області від 20.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП, відмовити.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Соколова Олександра Вячеславовича, на постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 20.02.2026 повернути особі, яка її подала.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Вадим КАРУН