Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №522/9309/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/7429/26

Справа № 522/9309/26

Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач – ОСОБА_1 , відповідач – ОСОБА_2 , третя особа – приватний нотаріус Одеського нотаріального округу Мирончук Валерія Валеріївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 27 травня 2026 року, постановлену Приморським районним судом м. Одеси, у складі: судді Бондаря В.Я. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: приватний нотаріус Одеського нотаріального округу Мирончук Валерія Валеріївна, про визнання права власності за законом та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій,

в с т а н о в и в:

Предметом апеляційного перегляду є ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 27 травня 2026 року, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову – відмовлено (в.м. а.с. 11-12).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просив скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 27.05.2026 та задовольнити заяву про забезпечення позову про заборону ОСОБА_2 відчуження квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 2338571851101, квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний 2338540951101, квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 4780025051101 та кв. АДРЕСА_4 , реєстраційний номер 3318713351100.

Доводами апеляційної скарги є те, що відповідач ОСОБА_2 може здійснити відчуження вказаних квартир, оскільки має оригінали правовстановлюючих документів на зазначену нерухомість. Доказом можливого вчинення відповідачкою дій з відчуження частини спадкового майна є постанова приватного нотаріуса Одеського нотаріального округу Мирончук Валерії Валеріївни від 01.04.2026 про відмову у вчиненні нотаріальних дій та тривалий час не надання відповідачем ОСОБА_2 документів на спадкове майно.

Крім того, скаржник зазначає, що відповідач здійснює дії з перереєстрації власності, на частку якої має право спадкоємець відносно квартири за адресою: АДРЕСА_5 ; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 84413104 від 22.04.2026.

Повідомляє, що маючи намір заволодіння всім майном спадкодавця, відповідач ОСОБА_2 чинила перепони надання документів на власність, яке було придбано у шлюбі, ставила умови, які неможливо виконати. З цього приводу зазначає, що згідно з переданою через приватного нотаріуса Мирончук В.В. позивачу та його брату заяви, відповідач запропонувала частину майна тільки батька ОСОБА_3 і у зв`язку з цим позивач і звернувся до суду із заявою про забезпечення позову (в.м. а.с. 18-20).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_4 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, зазначаючи, що право власності на об`єкт нерухомості, а саме квартиру АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3318713351100) набуто відповідачкою 10.08.2006, тобто до укладення шлюбу зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який зареєстровано 15.09.2009, а отже зазначене майно є особистою приватною власністю відповідачки.

Щодо спростування доводів скаржника про наявність ризиків відчуження (приховування) майна зазначає, що такі є неспроможними, так як у період з 27 по 28 березня 2026 року внаслідок форс-мажорних обставин воєнного характеру (атаки БПЛА на м. Одесу) руйнувань та пошкоджень зазнав житловий фонд міста, зокрема, об`єкт за адресою: АДРЕСА_5 і такий факт підтверджується протоколом № 10 позачергового засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.03.2026: у зв`язку з пожежею та руйнуваннями у вищевказаному приміщенні було фізично знищено паперові примірники правовстановлюючих документів на майно відповідача. Тому, з метою відновлення втрачених документів та актуалізації відомостей про право власності у державному реєстрі відповідач здійснила повторне внесення (поновлення) відомостей про належне їй право власності і станом на теперішній час усі спірні об`єкти нерухомого майна перебувають у власності ОСОБА_2 , будь-які дії щодо їх реалізації чи приховування відповідачем не вчинялися, а реєстраційні дії були зумовлені виключно необхідністю ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

Крім того, відповідач зазначає, що в апеляційній скарзі позивачем не наведено жодних нових належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо відсутності обставин на підтвердження реального наміру відповідача вчинити дії з відчуження майна або які б підтверджували наявність об`єктивних ризиків приховування майна (в.м. а.с. 44-47).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

У судовому засіданні 13.10.2026 представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Теплицька Д.І. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Інші учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, позивач ОСОБА_1 та третя особа приватний нотаріус Мирончук В.В. - у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як судові повістки-повідомлення на 13.10.2026 повернулися до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», відповідач ОСОБА_2 – у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України, так як її повноважний представник ОСОБА_4 отримала судову повістку-повідомлення на 13.10.2026 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 17.08.2026 о 18:24:47, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (в.м. а.с. 58), в судове засідання не з`явилися.

Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з`явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Заявник не надає жодних доказів наявності обставин на підтвердження реальності наміру відповідача вчинити дії щодо відчуження майна. Твердження заявника не підтвердженні жодним доказом.

Отже, доказів неможливості чи утруднення виконання рішення суду, у разі задоволення позову, суду не представлено.

Таким чином, суд не міг зробити висновку про наявність підстав, які б свідчили, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, заявником не доведено факту унеможливлення чи утруднення виконання рішення суду, у разі невжиття заходів забезпечення позову, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у забезпеченні позову.

Переглядаючи оскаржувану ухвалу за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема, заборона вчиняти певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Подібних висновків дійшла Велика Палати Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року по справі № 914/1570/20 вказано, що «…важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Таким чином питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. При цьому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За матеріалами справи, позивач у травні 2026 року звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: приватний нотаріус Одеського нотаріального округу Мирончук Валерія Валеріївна, про визнання права власності за законом та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій, в якому просив, крім іншого, визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_3 право власності на 1/3 наступного нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 2338571851101, квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 2338540951101, квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 478025051101 та квартири АДРЕСА_4 , реєстраційний номер 3318713351100.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення вказаного позову шляхом заборони ОСОБА_2 відчужувати квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 2338571851101, квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 2338540951101, квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 478025051101 та квартири АДРЕСА_4 , реєстраційний номер 3318713351100, позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що він як спадкоємець першої черги після смерті його батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до приватного нотаріуса Одеського нотаріального округу Мирончук В.В. із заявою про прийняття спадщини за законом. Крім нього, до нотаріуса звернулися спадкоємці відповідач ОСОБА_2 (як той з подружжя, який його пережив) та брат позивача ОСОБА_5 , інших спадкоємців немає. На час звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у позивача не було всіх правовстановлюючих документів на спадщину і такі, як повідомляє позивач, знаходяться у відповідача ОСОБА_2 , яка не бажає, щоб позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 спадкового майна та приховувала дійсну інформацію про спадкове майно. У зв`язку із ненаданням усіх правовстановлюючих документів на спадщину нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину.

В період шлюбу, як зазначає позивач, спадкодавець ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 набули право власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 2338571851101, квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 2338540951101, квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 478025051101та квартири АДРЕСА_4 , реєстраційний номер 3318713351100. І оскільки правовстановлюючі документи на вказане нерухоме майно знаходять у відповідача, то позивач вважає, що наявні підстави для забезпечення позову шляхом заборони відповідачу відчужувати вказане майно, так як існують ризики, що ОСОБА_2 може реалізувати таке до моменту вирішення спору по суті.

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги, суд погоджується із аргументами позивача щодо наявності реального ризику утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки у даному спорі позивач просить визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на 1/3 спірних квартир, право власності на які, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер інформаційної довідки: 476890978; дата, час формування: 12.05.2026 17:00:28, зареєстроване за ОСОБА_2 , що свідчить про наявність майнового спору. При цьому, вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися спірним майном) свідчить про застосування у разі вимоги надання відповідних доказів завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Зазначений підхід застосовується і до інших позовів майнового характеру, коли предмет позову майно, яким відповідач може у будь-який момент розпорядитися (постанова КГС ВС від 10.09.2025 у справі № 907/523/25).

Враховуючи передбачений ч. 4 ст. 263 ЦПК України обов`язок суду щодо врахування висновків Верховного Суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, колегія суддів враховує, що у разі подання позову про стягнення коштів/майна відповідач, якщо немає відповідних обмежень, може у будь-який момент розпорядитися коштами та відчужити майно. І це у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

На вказане не впливає відсутність доказів щодо намірів відповідачки відчужити спірне майно, а достатньою підставою є наявність у неї такої можливості як у титульного власника спірного майна.

Наведеного не спростовують твердження заявниці та її представника в судовому засіданні про те, що єдиною метою звернення відповідачки за дублікатами правовстановлюючих документів на спірне майно була їх втрата у зв`язку із збройною агресією рф.

Суд наведеного не врахував, через що припустився помилки під час своїх висновків.

Колегія суддів наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14 лютого 2022 року у справах № 644/3734/21, № 367/3628/21.

Вказаний захід жодним чином не обмежує відповідачку у можливості користуватися спірним майном та не покладає на неї будь-який тягар.

Проте, враховуючи, що предметом позову є лише спірна 1/3 частка від належних відповідачці спірних квартир, на які претендує позивач, то заходи забезпечення позову у вигляді заборони відчуження слід вжити лише відповідно на 1/3 частку спірних квартир, а не на нерухоме майном в цілих частках.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, за встановлених обставин оскаржуване судове рішення суду першої інстанції як ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 відчуження 1/3 частки спірних квартир.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 27 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення у справі № 522/9309/26.

Заборонити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 ) відчуження:

1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2338571851101;

1/3 частки квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2338540951101;

1/3 частки квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 478025051101;

1/3 частки квартири АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3318713351100.

Стягувач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 ).

Боржник: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 ).

Строк пред`явлення виконавчого документу до виконання до 13 жовтня 2029 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 14 жовтня 2026 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

В.В. Кострицький