Вирок від 13 жовтня 2026 р. у справі №504/3390/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 11-кп/813/1233/26

Справа № 504/3390/25

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 та прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 на вирок Доброславського районного суду Одеської області від 22.10.2025 у кримінальному провадженні №12025161200000375 від 16.07.2025 стосовно:

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Судострой, КОМІ, громадянина України, офіційно неодруженого, який має середню освіту, пенсіонера, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом першої інстанції обставин.

Зазначеним вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та йому призначено покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт.

На підставі ч. 1 ст. 91-1 КК України застосовано до засудженого ОСОБА_7 на строк два місяці обмежувальні заходи, відповідно до яких покладено такі обов`язки:

1) пройти програму для кривдників «Подолання домашнього насильства»;

2) заборонити листування, телефонні переговори із ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто.

Відповідно до вироку місцевого суду з кінця 1998 року більш точну дату не встановлено ОСОБА_7 та ОСОБА_10 перебувають у сімейних відносинах та мешкають без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_2 .

У період з 11.11.2024 по 09.07.2025 гр. ОСОБА_7 у порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також у порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», систематично вчиняв психологічне насильство стосовно своєї цивільної дружини ОСОБА_10 , знаходячись за місцем спільного проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Зокрема, 11.11.2024 о 17:30 год. ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив сварку зi своєю цивільною дружиною ОСОБА_11 , а саме висловлювався нецензурною лайкою в її бік, погрожував фізичною розправою, чинив психологічний тиск, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, відповідальність за що передбачено ч. 1 ст.173-2 КУпАП.

За вказаним фактом, постановою Комiнтернiвського районного суду Одеської області від 17.12.2024 у справі № 504/4979/24 ОСОБА_12 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та призначено покарання у вигляді громадський робіт строком 30 годин.

У продовження своїх умисних протиправних дiй, спрямованих на систематичне вчинення домашнього насильства, 17.05.2025 о 17.30 год. ОСОБА_13 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив сварку зi своєю цивільною дружиною ОСОБА_11 , а саме висловлювався нецензурною лайкою в її бік, кидався у бійку, чинив психологічний тиск, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, вчинене повторно протягом року, відповідальність за що передбачено ч. 3 ст.173-2 КУпАП.

За вказаним фактом, постановою Комiнтернiвського районного суду Одеської області від 26.06.2025 у справі №504/2447/25 ОСОБА_12 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Надалі в продовження свого злочинного умислу, спрямованого на систематичне вчинення домашнього насильства відносно своєї цивільної дружини ОСОБА_11 , 09.07.2025 близько 20:30 год., ОСОБА_7 будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо останньої, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 пiд час сварки, почав висловлюватись нецензурною лайкою в адресу ОСОБА_10 , та погрожував фiзичною розправою, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру.

Таким чином 11.11.2024, 17.05.2025, та 09.07.20205 ОСОБА_7 , на грунтi особистих неприязних відносин, діючи систематично, умисно та цілеспрямовано, усвiдомлюючи суспiлъио небезпечний характер своїх дiй, передбачаючи їx суспiльно небезпечнi наслiдки i бажаючи їx настання, з мотивiв явної неповаги до iснуючих норм спiвжиття, маючи прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, вчиняв психологiчне насильство щодо своєї цивiльної дружини ОСОБА_11 , з якою винний перебуває у сiмейних вiдносинах.

Систематичнi протиправнi дiї ОСОБА_12 , призвели до психологічних страждань його цивільної дружини ОСОБА_11 , погіршення якостi її житгя, що виявилось у втратi повноцiнного сну та вiдпочинку, перебування у пригніченому тривожному станi, емоційний невпевненості, постійному стресi, індивідуально психологічних проявах, якi перешкоджають активному соцiальному функцiонуваннi її як особистостi i виникли внаслiдок вчинення вiдносно неї систематичного домашнього насильства, яке мало мiсце з 11.11.2024 по 09.07.2025.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.

В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_14 , не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, вказує на те, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки приписами ч. 3 ст. 56 КК України передбачено, що покарання у виді громадських робіт не може бути застосоване до осіб, які досягли пенсійного віку (60 років) та призначив обвинуваченому ОСОБА_7 , який на момент вчинення кримінальних правопорушень і на момент ухвалення судового рішення, відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» досяг пенсійного віку (65 років), покарання у виді громадських робіт.

Таким чином суд застосував до обвинуваченого вид покарання, який зважаючи на його вік, не може бути призначений, у зв?язку з чим ОСОБА_7 має бути визначено інший вид покарання.

З урахуванням даних про особу ОСОБА_7 та альтернативи видів покарань, передбачених санкцією ст. 126-1 КК України, йому має бути призначено покарання у виді 1 року пробаційного нагляду із застосуванням ч. 2 ст. 59-1 КК України.

За таких обставин прокурор ОСОБА_14 , просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання та ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 вважати засудженим за ст. 126-1 КК України до 1 року пробаційного нагляду з покладанням обов?язків на підставі ч. 2 ст. 59 КК України:

- періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_15 на строк два місяці обмежувальні заходи, відповідно до яких покласти такі обов?язки:

- пройти програму для кривдників;

- заборонити листування, телефонні переговори із ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв?язку чи електронних комунікацій особисто.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Крім того, у своїй апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_9 вимоги обґрунтовує аналогічними доводами.

Просить змінити вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання та призначити ОСОБА_7 покарання за ст. 126-1 КК України у виді 1 року пробаційного нагляду. Відповідно до ст. 59-1 59-1 КК України покласти на ОСОБА_7 обов?язки, передбачені п. п. 1, 2, 3 ч. 2 та п. 3 ч. 3 ст. 59-1 КК України, а саме:

-періодично з?являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк два місяці обмежувальні заходи, відповідно до яких покласти такі обов?язки:

1) пройти програму для кривдників «Подолання домашнього насильства»;

2) заборонити листування, телефонні переговори із ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв?язку чи електронних комунікацій особисто

В іншій частині вирок залишити без змін.

Потерпіла ОСОБА_10 будучи належним чином повідомленою про дату та час судового засідання не з`явилась, клопотань про розгляд апеляційної скарги за її участі не надсилала до суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 підтримав вимоги апеляційної скарги прокурора ОСОБА_8 у повному обсязі та частково підтримав вимоги апеляційної скарги прокурора ОСОБА_9 , водночас обвинувачений ОСОБА_16 , не заперечував проти задоволення апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши позиції учасників провадження, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд доходить наступних висновків.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Системний аналіз вироку суду 1-ої інстанції показав, що оскаржуване судове рішення приписам наведеної норми кримінального процесуального закону відповідає не в повному обсязі з огляду на наступне.

Оскільки вирок суду в частині доведеності винуватості ОСОБА_16 у вчиненні інкримінованого йому злочину та кваліфікація дій обвинуваченого ніким не оскаржується, апеляційний суд не перевіряє вирок в цій частині та констатує, що дії ОСОБА_16 правильно кваліфіковані за ст. 126-1 КК України, як дії, які виразились в домашньому насильстві, тобто умисному систематичному вчиненні психологічного насильства щодо особи з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якостi життя потерпілої особи.

Водночас, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи прокурорів відносно неправильного застосування судом першої інстанції закону про кримінальну відповідальність, в частині призначеного покарання з таких підстав.

Приписами ст. 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відносяться до категорії нетяжких, те, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, раніше не судимий, не працевлаштований, пенсіонер. Відповідно до досудової доповіді органу пробації ризик вчинення ОСОБА_7 повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі окремих осіб - середній.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, яка пом`якшують покарання обвинуваченого, суд першої інстанції визнав щире каяття.

Зазначену у пред`явленому обвинуваченні обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 згідно статті 67 КК України - вчинення кримінального правопорушення щодо особи з якою винний перебуває у сiмейних вiдносинах, суд виключив із обвинувачення, оскільки ця обставина увійшла в об`єктивну сторону складу злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, як кваліфікуюча ознака.

Таким чином, суд першої інстанції не встановив обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого.

З урахуванням вказаних вище обставин, місцевий суд прийшов до висновку про те, що за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, покарання у виді громадських робіт буде достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Однак, апеляційний суд зауважує, що у відповідності до положень ч. 3 ст. 56 КК України покарання у виді громадських робіт не застосовується, зокрема, до осіб, які досягли пенсійного віку.

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регламентовано, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначається, крім іншого, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

За загальними правилами, визначеними ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.

Аналізуючи вказані норми, колегія суддів наголошує на тому, що кримінальний закон не пов`язує призначення покарання з оформленням та отриманням певного виду пенсії, натомість пов`язує з досягненням особою пенсійного віку, яким слід вважати 60 років.

Зазначена позиція апеляційного суду узгоджується з правовою позицією суду касаційної інстанції, яка викладена у постанові Другої судової палати ККС у складі ВС від 24.01.2023 по справі №723/4583/21 (провадження №51-2846км22).

Так, з матеріалів справи, зокрема, ксерокопії паспорту громадянина України вбачається , що ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому вирок Доброславського районного суду Одеської області ухвалений 22.10.2025, тобто на момент винесення оскаржуваного вироку, ОСОБА_7 досяг пенсійного віку.

Однак, зазначена обставина судом першої інстанції врахована не була та стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 судом застосовано покарання, яке в силу ч. 3 ст. 56 КК України не може бути застосовано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами прокурора та констатує, що судом першої інстанції було допущене неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.

Вирішуючи питання про призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України апеляційний суд приходить до таких висновків.

У постанові Першої судової палати ККС у складі ВС від 15.08.2023 по справі №295/424/21 зазначено, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості кримінального правопорушення, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

Апеляційний суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, який відповідно є раніше не судимим, щиро розкаявся у вчиненому, не працевлаштований, пенсіонер. Відповідно до досудової доповіді органу пробації ризик вчинення ОСОБА_7 повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі окремих осіб - середній.

Водночас, колегія суддів зауважує, що норми закону України про кримінальну відповідальність наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Санкцією ст. 126-1 КК України передбачено покарання у виді громадських робіт на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або пробаційним наглядом на строк до п`яти років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до двох років.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку про те, що покарання за вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 126-1 КК України у виді 1 року пробаційного нагляду із застосуванням ч. 2 ст. 59-1 КК України, буде достатнім для виправлення обвинуваченого та відповідатиме принципам індивідуалізації та справедливості покарання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Пунктом 4 ч. 1 ст. ст. 409 КПК України, передбачено, що підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути неправильне застосування закону України по кримінальну відповідальність.

Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, згідно п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України, є застосування судом закону, який не підлягає застосуванню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

За таких обставин, враховуючи допущене судом першої інстанції неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, беручи до уваги, що покарання у виді пробаційного нагляду є більш суворим за покарання у виді громадських робіт, яке не могло бути призначене судом першої інстанції обвинуваченому, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_8 підлягає задоволенню, апеляційна скарга прокурора ОСОБА_9 частковому задоволенню, а оскаржуваний вирок – скасуванню в частині призначення покарання з ухваленнями в цій частині нового вироку.

Керуючись ст.ст. 24, 370, 404, 405, 407, 409, 413, 420, 532, 615 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 – задовольнити.

Вирок Доброславського районного суду Одеської області від 22.10.2025, яким ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначено йому покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт - скасувати, в частині призначеного покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік, з покладанням обов?язків на підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України:

- періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_15 на строк два місяці обмежувальні заходи, відповідно до яких покласти такі обов?язки:

- пройти програму для кривдників;

- заборонити листування, телефонні переговори із ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв?язку чи електронних комунікацій особисто.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору, а також не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати потерпілій, яка не була присутня в судовому засіданні; інші учасники судового провадження мають право отримати його копію в суді.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4