Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №495/496/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/7413/26

Справа № 495/496/26

Головуючий у першій інстанції Мишко В. В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг», в інтересах якого діє представник Калачик Володимир Вікторович, на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 квітня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Мишко В.В., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

У січні 2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» (далі по тексту – ТОВ «Ум Факторинг») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що 19.03.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту № 1380917, на підставі якого відповідач отримав кредитні кошти в сумі 1200,00 грн. шляхом їх зарахування на його банківську картку № НОМЕР_1 . Строк кредитування становить 350 днів, а процентна ставка за користування коштами - 2,5 % від суми кредиту за кожний день протягом терміну дії договору.

18.12.2024 року ТОВ «Селфі Кредит» передало право вимоги за кредитним договором № 1380917 від 19.03.2024 року ТОВ «Ум Факторинг», на підставі договору факторингу № 18.12.24 від 18.12.2024 року.

Станом на дату звернення до суду відповідач борг та нараховані відсотки не погасив, наявне прострочення за договором споживчого кредитування № 1380917 від 19.03.2024 року у розмірі 5 400,00 грн., у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із даними позовними вимогами та просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 5 400 грн. та судові витрати у розмірі 2662,40 грн.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.04.2026 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Ум Факторинг», в інтересах якого діє представник Калачик В.В., звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що матеріали справи містять повний збіг всіх ідентифікуючих даних відповідача, зокрема його РНОКПП, дати народження, паспортних даних, адреси проживання та номера платіжної картки. При цьому, скаржником стверджується, що матеріали справи не містять жодного доказу існування іншої особи з аналогічними паспортними даними тощо, яка могла б бути стороною спірного кредитного договору.

Апеляційна скарга мотивована тим, що з наявних матеріалів справи вбачається повний збір паспортних даних особи, що додатково спростовує висновки суду першої інстанції про неможливість ідентифікації відповідача та свідчить про неповне дослідження доказів судом. При цьому, скаржником стверджується про фактичне позбавлення можливості усунути розбіжності у написані прізвища відповідача під час розгляду справи по суті.

Своїм правом передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України учасники справи не скористалися, відзив на адресу суду не надходив.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що суд позбавлений можливості встановити чи є ОСОБА_2 тією особою, яка укладала кредитний договір № 1380917 від 19.03.2024, а також чи існує взагалі особа з анкетними даними ОСОБА_1 зазначеними позивачем.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції та з огляду на доводи апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Окрім того, відповідно до ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно матеріалів справи, 19.03.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 у відповідності до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» укладено договір № 1380917 про надання споживчого кредиту за продуктом «New Short», згідно умов якого товариство надає споживачу кошти у кредит в національній валюті України – гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти, сплатити проценти за користування ними та інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту – 1200,0 грн. (п. 1.2). Строк кредиту – 350 днів (п. 1.3).

На підтвердження заявлених вимог про стягнення заборгованості за вказаним договором про надання споживчого кредиту, позивачем долучено до матеріалів справи копію договору укладеного з ОСОБА_1 , погоджений сторонами графік платежів, паспорт споживчого кредиту, лист про перерахування коштів, а також розрахунок заборгованості за кредитом.

Разом з тим, як вбачається з відповіді ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області № 5188/14137 від 13.04.2026 зазначений позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим/знятим з реєстрації не значиться, зазначивши про необхідність уточнення прізвища відповідача (а.с. 51) та згідно відповіді АТ «Універсал Банк», направлену на виконання ухвали суду від 26.01.2026 року про витребування відомостей, встановлено, що ідентифікацію власника – ОСОБА_1 зазначеної в договорі картки не виконано, оскільки вказане прізвище не відповідає прізвищу зазначеному в посвідчувальному документі, зазначивши про необхідність перевірки коректність вказаного ПІБ (а.с. 44).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, в подальшому на адресу суду надійшла заява ОСОБА_2 про відмову у задоволенні позовних вимог, а також долучено копію документу, що посвідчує особу, а саме копія паспорту, з якого вбачається ПІБ – ОСОБА_2 , номер документу, що в свою чергу збігається із зазначеним номером документу в кредитному договорі.

Разом з тим, слід зазначити, що ТОВ «Ум Факторинг» має зареєстрований електронний кабінет в Електронному Суді, а тому був обізнаний та ознайомлений з матеріалами справи, в тому числі й з листами АТ «Універсал Банк» та ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області, а також з наданою ОСОБА_2 копією документу, що посвідчує особу, проте із відповідними клопотаннями щодо витребування доказів, уточнення відомостей у АТ «Універсал Банк» не звертався. Із вимогами щодо уточнення позовних вимог, в тому числі й в частині відомостей щодо відповідача по справі тощо до суду першої інстанції також не звертався. Відповідних доводів в частині не обізнаності із вищенаведеними встановленими судом обставинами справи апеляційна скарга не містить.

З підстав викладеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

За положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами в розумінні положень ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Таким чином, зважаючи на викладене в своїй сукупності, оскільки позивачем не доведено належними та достатніми доказами в своїй сукупності заявлені позовні вимоги, а саме щодо підтвердження факту укладення кредитного договору з ОСОБА_2 , приналежність вказаної в договорі картки останньому та відповідно отримання кредитних коштів, доводи апеляційної скарги в даній частині відхиляються апеляційним судом. При цьому, позивач не був позбавлений права на уточнення заявлених позовних вимог, долучивши при цьому відповідні докази на обґрунтування таких або ж звернутися до суду із клопотаннями щодо витребування необхідних доказів, проте відповідним правом не скористався.

З підстав викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність в даному випадку правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду,

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Таким чином, оскільки скаржником не наведено обґрунтованих доводів на спростування правильних по суті висновків суду першої інстанції, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

З огляду на положення п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг», в інтересах якого діє представник Калачик Володимир Вікторович – залишити без задоволення.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 14 жовтня 2026 року.

Головуючий О.С. Комлева

Судді М.М. Драгомерецький

С.М. Сегеда