Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №521/28191/23 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 12 жовтня 2026 р.

Справа: №521/28191/23

Суддя: Кострицький В. В.

Номер провадження: 22-ц/813/4219/26

Справа № 521/28191/23

Головуючий у першій інстанції Мазун І. А.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кострицького В.В.,

суддів: Назарової М.В., Коновалової В.А.,

за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В.,

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк»

представник позивача – Шидерова Наталя Сергіївна

відповідачі – ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянули у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 08 липня 2025 року, ухвалене у складі судді Мазун І.А., у приміщенні того ж суду

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит та звернення стягнення на предмет іпотеки,-

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

29.12.2023 до Малиновського (нині Хаджибейський) районного суду м. Одеси звернулося АТ «Ощадбанк» з позовними вимогами до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості, в якому позивач просить стягнути з відповідачів на його користь заборгованість в розмірі 568 302,44 грн. та судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору у розмірі 8 524,54 грн та звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на двокімнатну квартиру під АДРЕСА_1 , загальною площею 89,0 кв. м., житловою площею 44,8 кв. м., що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 4243691, виданого 18 серпня 2015 року Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 27.10.2017 між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», в особі ТВБВ № 10015/0604 філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 604-206 (під іпотеку), відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 1 000 000 (один мільйон гривень 00 копійок) на строк 120 (сто двадцять) місяців з терміном остаточного повернення Кредиту не пізніше «27» жовтня 2027 року, зі сплатою процентів в розмірі 20,49 (двадцять цілих сорок дев`ять сотих) річних.

У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 27 жовтня 2017 року між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки 604-208.

Також у забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 27 жовтня 2017 року між Банком та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір 604-207, посвідчений того ж дня приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. за реєстровим номером 1788.

Предметом іпотеки, відповідно до п.2.3.1.1. Іпотечного договору є двокімнатна квартира під АДРЕСА_1 , загальною площею 89,0 кв. м., житловою площею 44,8 кв. м.

АТ «Ощадбанк» виконав свої зобов`язання, надавши Кредит у встановленому Договором розмірі, однак Позичальник в односторонньому порядку відмовився від виконання взятих на себе Зобов`язань, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 19.12.2023 складає 568 302,44 (п`ятсот шістдесят вісім тисяч триста дві гривні, 44копійки),з яких:

- заборгованість за основним боргом (кредитом) – 450 000,22 грн.;

- проценти за користування кредитом – 117 868,10 грн.;

- 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) за період з 05.01.2021р. по 23.02.2022р. –137,77грн.;

- 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом за період з 05.01.2021р. по 23.02.2022р. – 234,85 грн;

- втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) за червень 2021р. – 0,67 грн.;

- втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом за період з 28.02.2021р. по 31.10.2021р. – 60,83 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Хаджибейського районного суду міста Одеси від 08 липня 2025 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит та звернення стягнення на предмет іпотеки – задоволено частково.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем доведено позовні вимоги, а відповідачами не надано до суду у встановлений строк відзиву на позовну заяву, доказів в підтвердження того, що ними належним чином виконувалися умови кредитного договору, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, оскільки під час розгляду судом цивільної справи, 21.10.2024 ОСОБА_1 сплатила 40 000,00 гривень, якими частково погашено заборгованість за основним боргом по кредиту.

За таких обставин, суд вважає можливим стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором про споживчий кредит № 604-206 від 27.10.2017р. у розмірі 528 302,44 грн. та в рахунок погашення зазначеної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на двокімнатну квартиру під АДРЕСА_1 , загальною площею 89,0 кв. м., житловою площею 44,8 кв. м.

Разом з тим, суд враховує пункт 5-2 Розділу VI Прикінцевих положеннях Закону України «Про іпотеку», що на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону, тому суд прийшов до висновку про відстрочення виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості).

Доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 08 липня 2025 року – скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит та звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим із неповним з`ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідач зазначає, що суд першої інстанції не врахував обставини, які істотно вплинули на можливість належного виконання кредитного договору, зокрема введення в Україні воєнного стану, погіршення економічної ситуації, інфляційні процеси та інші наслідки збройної агресії.

На думку скаржника, такі обставини мають ознаки форс-мажорних і об`єктивно ускладнили виконання зобов`язань за кредитним договором.

Крім того, ОСОБА_2 посилається на те, що позичальниця тривалий час добросовісно виконувала умови кредитного договору та регулярно здійснювала платежі за кредитом, а прострочення виникло вже після початку воєнного стану.

На його думку, суд не надав належної оцінки цій обставині та безпідставно дійшов висновку про наявність підстав для дострокового стягнення всієї суми заборгованості.

Також апеляційна скарга мотивована тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним та непропорційним, оскільки предметом іпотеки є квартира, вартість якої, за твердженням скаржника, істотно перевищує розмір заявленої до стягнення заборгованості.

ОСОБА_2 вважає, що суд першої інстанції не врахував співмірність заявлених банком вимог із наслідками звернення стягнення на житло.

Окремо зазначає, що банк не довів належними та допустимими доказами факт направлення йому як поручителю вимоги про дострокове повернення кредиту.

На думку скаржника, наявність лише опису вкладення не підтверджує належного направлення та отримання такої вимоги, а тому у банку не виникло право вимагати дострокового стягнення заборгованості саме з поручителя.

У зв`язку з цим ОСОБА_2 вважає, що суд першої інстанції помилково поклав на нього солідарну відповідальність за кредитним договором, не перевіривши належним чином дотримання банком порядку пред`явлення вимог до поручителя.

Позиція учасників справи.

Не погодившись з доводами апеляційної скарги представник банка подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 08 липня 2025 року - залишити без задоволення, а рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 08 липня 2025 року - залишити без змін.

В обґрунтування зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим із правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Банк зазначає, що між сторонами був укладений кредитний договір, договір поруки та іпотечний договір, а позичальниця належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів.

У зв`язку з цим у банку виникло право вимагати стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Щодо посилань відповідача на воєнний стан як форс-мажорну обставину банк зазначає, що сам факт введення воєнного стану не звільняє боржника від виконання грошового зобов`язання.

На думку банку, скаржник не довів, що саме ці обставини унеможливили виконання кредитного договору.

Також банк вказує, що суд першої інстанції правильно врахував часткове погашення боргу в сумі 40 000 грн та зменшив розмір заборгованості, яка підлягає стягненню, до 528 302,44 грн.

Щодо доводів про передчасність звернення стягнення на іпотеку банк заперечує, оскільки квартира була передана в іпотеку саме для забезпечення виконання кредитного зобов`язання, а прострочення боргу є підставою для реалізації такого способу захисту.

Крім того, банк не погоджується з доводами поручителя про відсутність підстав для солідарного стягнення, оскільки договір поруки передбачає відповідальність поручителя в тому ж обсязі, що й боржника, а ненаправлення окремої вимоги поручителю не позбавляє банк права звернутися з вимогою про стягнення боргу.

Щодо явки сторін.

Сторони належним чином завчасно повідомлені про час, місце та дату судового засідання.

Адвокат Бессараб П.А., який діє в інтересах подав клопотання про відкладення, оскільки він перебуває у відрядженні з 12.10.2026 по 15.10.2026, а ОСОБА_2 тимчасово непрацездатний з 09.10.2026 по 13.10.2026.

Враховуючи позиції сторін, розуміючи дуальність завдань сторін, діючи на підставі дії принципу пропорційності, колегія суддів вважає за можливе відмовити у вказаному клопотанні з огляду на таке.

Згідно ст. 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Явка до суду апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалася.

Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Позиція відповідача ОСОБА_2 щодо рішення суду першої інстанції чітко викладена у апеляційної скарзі.

Окрім цього, справа вже була відкладена два рази, зокрема попереднє судове засідання призначене на 23.06.2026 було відкладено у зв`язку із заявою про відкладення адвоката Бессараба П.А.

Також апеляційний суд враховує те, що апеляційна скарга перебуває у провадженні апеляційного суду з 05.08.2025, тобто більше року.

При цьому, колегія суддів бере до уваги необхідність забезпечення розгляду справи у розумні строки та недопущення безпідставного затягування судового розгляду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд в постанові від 01.10.2020 по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у як найскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що судом не встановлено обставин, які б перешкоджали розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_2 , та його представника Бессараба П.А,., колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши позиції сторін та доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», в особі ТВБВ № 10015/0604 філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 , 27.10.2017 укладено Договір про споживчий кредит № 604-206 (під іпотеку) (т.1 а.с.8-13).

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору, Банк зобов`язується надати Позичальнику на умовах цього договору, а Позичальник має право отримати та зобов`язується належним чином використати і повернути в передбачені цим договором строки Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 2.2 Кредитного договору Кредит надається в загальному розмірі 1 000 000 (один мільйон гривень 00 копійок) на строк 120 (сто двадцять) місяців з терміном остаточного повернення Кредиту не пізніше «27» жовтня 2027 року, якщо в інший строк та/або термін не буде встановлено згідно з умовами цього Договору.

Згідно п. 2.4.1 Кредитного договору за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Банку відповідну плату (проценти) в розмірі 20,49 (двадцять цілих сорок дев`ять сотих) процентів річних. Зазначена в цьому пункті Договору процентна ставка є фіксованою.

У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 27 жовтня 2017 року між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки 604-208. (т.1 а.с.17-21)

У відповідності до п.п.2.4, 2.4.1.1., 2.4.1.2. Іпотечного договору право власності Іпотекодавця на Предмет іпотеки підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 4243691, виданим 18 серпня 2015 року Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 42437050, виданим 15 серпня 2015 року Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області, що підтверджує реєстрацію права власності на майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та згідно з яким: номер запису про право власності: 10840683, дата реєстрації права власності – 28.07.2015, реєстраційний номер майна – 705417051101.

Згідно п. 3.3.4. Кредитного договору, Позичальник зобов`язується здійснювати повернення Кредиту рівними частинами в розмірі 8 333,33 грн. та сплату процентів, нарахованих Банком на залишок Основної суми боргу за Кредитом, щомісячно до 01 числа місяця, наступного за звітним, починаючи з листопада 2017 року, шляхом внесення коштів на Поточний рахунок, які Банк використовуючи право договірного списання коштів, наданого йому згідно з умовами цього Договору, списує в рахунок погашення Основної суми боргу за Кредитом, сплати процентів та комісійних винагород відповідно до черговості, визначеної цим Договором.

Останній платіж в рахунок повернення Кредиту, сплати процентів та комісійних винагород Позичальник зобов`язується здійснити не пізніше дати (терміну) остаточного повернення Кредиту, визначеної цим Договором.

Відповідно до п.п. 3.9.2, 3.9.2.1., 3.9.2.2., 3.9.2.3, 3.9.2.4, 3.9.2.5, 3.9.2.6 Кредитного договору Банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання Позичальником та/або Майновим поручителем/Поручителем взятих на себе обов`язків та недотримання умов, передбачених цим Договором та/або Документами забезпечення та/або іншими договорами, укладеними Позичальником з Банком, вимагати дострокового повернення суми Кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування Кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають до сплати за цим Договором), у тому числі, але не виключно, у разі, якщо відбулося:

- затримання сплати частини Основної суми Кредиту та/або процентів за користування Кредитом, інших платежів за цим Договором на три календарні місяця;

- використання Кредиту не за Цільовим призначенням Кредиту;

- втрати Предметом іпотеки ліквідності або зменшення її вартості, позбавлення Позичальника та/або Майнового поручителя права власності на Предмет іпотеки відповідно до умов Документів забезпечення, виникнення обставин, що унеможливлюють звернення стягнення на Предмет іпотеки;

- неподання Позичальником та/або Поручителем на вимогу Банку документів, що стосуються його фінансового стану;

- порушення Позичальником та/або Поручителем та/або Майновим Поручителем умов Документів забезпечення, в тому числі в разі несплати страхових платежів, порушення умов зберігання Предмету іпотеки, що призвело до пошкодження, знищення та втрати його вартості, що обумовлена Документом забезпечення;

- невиконання Позичальником вимог Банку, які надаються відповідно до пп. 4.2.4. Договору щодо укладення договорів для надання додаткового забезпечення своїх Зобов`язань за цим Договором.

Згідно з п.3.9.3. Кредитного договору, виконання Позичальником Вимоги Банку щодо дострокового повернення Кредиту, належних до сплати процентів, комісійних винагород та інших платежів відповідно до умов цього Договору повинно бути проведено Позичальником протягом шістдесяти календарних днів з дати одержання такої вимоги від Банку. Сторони підтверджують, що термін дострокового повернення всієї суми Кредиту, нарахованих процентів за його користування та інших платежів, що містяться у Вимозі Банку, направленої Позичальнику, відповідно до цього пункту Договору є зміною остаточного повернення Кредиту в бік його зменшення. Сторони домовились, що вказана в цьому пункті зміна терміну, на який надано Кредит, не є зміною Банком в односторонньому порядку умов цього Договору.

Сторони за взаємною згодою встановили, що визначений у абзаці першому цього пункту Договору строк починає відліковуватись з дати вручення Позичальнику відправлення, яка зазначена в повідомленні про вручення поштового відправлення, або з дати визначеної на такому листі Позичальником при отриманні такого листа Позичальником особисто. Якщо пошта (поштова служба) не може вручити письмову вимогу про усунення порушення Зобов`язання Позичальнику через відсутність за місцем проживання вказаної особи, через його відмову прийняти поштове відправлення, незнаходження фактичного місця проживання Позичальника або з інших причин, письмова вимога про усунення порушення Зобов`язання, вважається врученою Позичальнику у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до п. п. 4.2.1- 4.2.2 Кредитного договору Банк має право вимагати від Позичальника належного виконання останнім взятих на себе зобов`язань по цьому Договору. При виникненні простроченої заборгованості за Основною сумою боргу за Кредитом та/або процентами, більше ніж на три місяця, а також в інших випадках, передбачених цим Договором, вимагати дострокового повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів та інших платежів за цим Договором, та стягнути заборгованість за цим Договором в примусовому порядку, в тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Згідно п. п. 4.3.1-4.3.4 Кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов`язаний належним чином виконувати всі умови цього Договору та взяті на себе за цим Договором зобов`язання. У строки, обумовлені цим Договором, повернути Кредит, своєчасно сплачувати проценти за користування Кредитом, комісійні винагороди за банківські послуги та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов`язання за цим Договором. У випадку порушення умов цього Договору та/або Документів забезпечення достроково повернути Кредит в порядку, передбаченому п.3.9. Договору, з одночасною сплатою процентів нарахованих на фактичний залишок заборгованості за кредитом, комісійних винагород, а також сплатити неустойку (штрафні санкції), як це передбачено в Договорі, а також відшкодувати Банку в повному обсязі Збитки. Відповідати всіма власними коштами та майном по своїх зобов`язаннях, що випливають з цього Договору.

Відповідно до п. 9.3. Кредитного договору, за порушення взятих на себе зобов`язань по своєчасному поверненню Основної суми боргу та сплати процентів за користування Кредитом, Позичальник зобов`язується сплатити на користь Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожний день прострочення, але не більше 15% суми простроченого платежу.

Згідно з п. 11.1.1 Кредитного договору, цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами, скріплення печаткою Банку та діє до повного виконання Зобов`язання.

Відповідно до 11.1.3 Кредитного договору, до всіх правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням цього Договору (у тому числі щодо всіх грошових Зобов`язань – повернення суми Кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені тощо), застосовується строк позовної давності тривалістю у 30 років.

Згідно з п. 2.1. Договору поруки, Поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно з Боржником за виконання в повному обсязі Зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов Кредитного договору та додаткових договорів до нього.

У відповідності до п.п.2.2., 2.2.1., 2.2.2., 2.2.3 Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Зобов`язання у тому ж обсязі, що і Боржник, в порядку та строки, визначені Кредитним договором, у тому числі, але не виключно у разі: часткового невиконання Боржником Зобов`язання, зокрема щодо сплати процентів та/або повернення частини Кредиту в строки, визначені графіком погашення Кредиту; невиконання Боржником зобов`язання щодо повернення Кредиту при закінченні строку користування ним; виникнення підстав для дострокового повного/часткового погашення Зобов`язання за вимогою Кредитора.

Відповідно до п.3.2.2. Договору поруки, у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Боржником зобов`язання в порядку та строки, встановлені Кредитним договором, Кредитор набуває право вимоги до Боржника і Поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним Зобов`язанням, а Поручитель та Боржник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Згідно з 3.2.4. Договору поруки, з метою реалізації відповідно до умов цього Договору права вимоги до Поручителя Кредитор має право пред`явити (направити) Поручителю Вимогу. Не направлення Кредитором Вимоги не позбавляє Кредитора права вимагати у Поручителя виконання Зобов`язання відповідно до умов цього Договору та Законодавства.

Відповідно до п.3.2.6. Договору Поруки, Поручитель зобов`язується здійснити виконання порушеного Зобов`язання протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання Вимоги від Кредитора та в обсязі, зазначеному у Вимозі.

Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище десятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається Кредитору відділенням зв`язку при відправленні Кредитором Поручителю зазначеного вище письмового повідомлення листом з повідомленням про вручення або дата, зазначена на вказаному вище повідомленні Кредитора, при особистому його отриманні Поручителем (представником Поручителя) від Кредитора.

У відповідності до п.10.1.1. Договору поруки, цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і скріплення печатками Сторін (за наявності) та діє протягом 30 (тридцяти) років з моменту підписання Договору, але в будь-якому разі до повного виконання Зобов`язання за Кредитним договором та зобов`язань Поручителя за цим Договором.

Пунктом 10.1.2. передбачено, що до всіх правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням цього Договору (у тому числі щодо всіх грошових зобов`язань Поручителя – повернення суми Кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені тощо), застосовується строк позовної давності тривалістю у 30 (тридцять) років.

Відповідно до п. 7.1. Іпотечного договору, Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на Предмет іпотеки у випадках, передбачених цим Договором та Законодавством, в тому числі у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником умов Зобов`язання (повністю або частково), зокрема, але не виключно, якщо в строки, встановлені Кредитним договором, Позичальник не поверне (повністю або частково) Іпотекодержателю суму Кредиту, та/або не сплатить проценти за користування кредитом, та/або не сплатить комісії та/або іншу заборгованість, платежі, неустойки (пені, штрафи), що передбачені та/або випливають із Зобов`язання, а також в інших випадках, передбачених Кредитним договором, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій/запевнень або будь-який документ, надані Іпотекодавцем у відповідності з цим Договором, виявляться (стануть) недійсними.

Згідно з п. 7.2. Іпотечного договору, при настанні у п.7.1. Договору випадків Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю та/або Позичальнику письмову вимогу про усунення порушення Зобов`язання та/або Зобов`язань, передбачених цим Договором, у строк, що не перевищує 60 (шістдесят) календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом зазначеного строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на Предмет іпотеки відповідно до умов цього Договору.

Сторони за взаємною згодою встановили, що визначений у абзаці першому цього пункту Договору строк починає відліковуватись з дати вручення Позичальнику відправлення, що зазначена в повідомленні про вручення поштового відправлення, або з дати визначеної на такому листі Позичальником при отриманні такого листа Позичальником особисто. Якщо пошта (поштова служба) не може вручити письмову вимогу про усунення порушення Зобов`язання Позичальнику через відсутність за місцем проживання вказаної особи, через його відмову прийняти поштове відправлення, незнаходження фактичного місця проживання Позичальника або з інших причин, письмова вимога про усунення порушення Зобов`язання, вважається врученою Позичальнику у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до п.п.7.3., 7.3.1., 7.3.2, 7.3.3., 7.3.4., Іпотечного договору за вибором Іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на Предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя:

- за рішенням суду;

- у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Виконавчий напис вчиняється на примірнику даного Договору, який після нотаріального посвідчення виданий Іпотекодержателю;

- Згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, викладене в п.7.4. цього Договору;

- Іншими способами, передбаченими Законодавством на момент звернення стягнення та умовами цього Договору.

Пунктом 13.1.1. Іпотечного договору, передбачено, що цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами скріплення печатками Сторін (за наявності) та нотаріального посвідчення і діє до виконання Зобов`язання за Кредитним договором в повному обсязі.

Згідно з п. 13.1.2. Іпотечного договору до всіх правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням цього Договору (у тому числі щодо всіх грошових зобов`язань Іпотекодавця – повернення суми Кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені тощо), застосовується строк позовної давності тривалістю у 30 (тридцять) років.

Керуючись пунктом 3.9. Кредитного договору, 14.07.2023р. АТ «Ощадбанк» направлено на адресу ОСОБА_1 Вимогу про дострокове повернення кредиту за вих. № 55/5.6-02/35768/2023, відповідно до якої вимагав повернення всієї суми Кредиту та здійснення платежів за нарахованими процентами за користування Кредитом та інших платежів у 60-денний строк з дня одержання вимоги. (т.1 а.с.117)

Вказана Вимога отримана Позичальником 25.07.2023р., що вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. (т.1 а.с.119)

У відповідності до п.7.2. Іпотечного договору, 14.07.2023р. АТ «Ощадбанк» направлено на адресу ОСОБА_1 Вимогу про дострокове повернення кредиту за вих. № 55/5.6-02/35767/2023, згідно якої вимагав повернення всієї суми Кредиту та здійснення платежів за нарахованими процентами за користування Кредитом та інших платежів у 60-денний строк з дня одержання вимоги, а також повідомив Іпотекодавця, що якщо протягом зазначеного строку вимога Іпотекодержателя залишиться без задоволення, Іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов Іпотечного договору № 604-207. (т.1 а.с.118,120)

Вказана Вимога отримана Іпотекодавцем 25.07.2023р., що вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та з роздруківки відстеження поштового відправлення з сайту Укрпошти. (т.1 а.с.121)

Враховуючи п. 3.2.4. Договору поруки, 14.07.2023р. АТ «Ощадбанк» направлено на адресу ОСОБА_2 Вимогу про дострокове повернення кредиту за вих. № 55/5.6-02/35766/2023, згідно якої вимагав повернення всієї суми Кредиту та здійснення платежів за нарахованими процентами за користування Кредитом та інших платежів у 10-денний строк з дня одержання вимоги. (т.1 а.с.125-126)

Згідно роздруківки відстеження поштового відправлення з сайту Укрпошти, вбачається, що Вимога не була вручена поручителю у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання. (т.1 а.с.127)

З розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит № 604-206 від 27.10.2017р. вбачається, що станом на 19.12.2023р. заборгованість відповідачів перед АТ «Ощадбанк» складає 568 302,44 (п`ятсот шістдесят вісім тисяч триста дві гривні, 44копійки), з яких:

- заборгованість за основним боргом (кредитом) – 450 000,22 грн.;

- проценти за користування кредитом – 117 868,10 грн.;

- 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) за період з 05.01.2021р. по 23.02.2022р. –137,77 грн.;

- 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом за період з 05.01.2021р. по 23.02.2022р. – 234,85 грн.;

- втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) за червень 2021р. – 0,67 грн.;

- втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом за період з 28.02.2021р. по 31.10.2021р. – 60,83 грн..

В ході розгляду справи в суді 28 жовтня 2024 року адвокатом відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 направлено до суду клопотання про долучення доказів, а саме квитанції про сплату ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на суму 40 000,00 грн. (т.1 а.с.205)

Як передбачено ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст. ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язань (неналежне виконання).

Згідно з положеннями ст. ст. 530, 612 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Частинами 1 та 2 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ст.12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Тобто законодавцем передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки, як один із способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя.

Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (ч.4 ст.33 Закону України «Про іпотеку»).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 27.06.2018 року по справі № 308/1870/13-ц зробив висновок: «Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням відсутня».

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку, у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до ст. ст. 76,77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд першої інстанції зазначив, що зв`язку з тим, що позивачем доведено позовні вимоги, а відповідачами не надано до суду у встановлений строк відзиву на позовну заяву, доказів в підтвердження того, що ними належним чином виконувалися умови кредитного договору, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, оскільки під час розгляду судом цивільної справи, 21.10.2024р. ОСОБА_1 сплатила 40 000,00 гривень, якими частково погашено заборгованість за основним боргом по кредиту.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні докази направлення АТ «Ощадбанк» вимоги поручителю, оскільки матеріали справи підтверджують протилежне.

Також судом при ухваленні рішення досліджено п. 3.2.4 договору поруки, з якого вбачається право кредитора пред`явити (направити) Поручителю вимогу. Не направлення Кредитором Вимоги не позбавляє Кредитора права вимагати у Поручителя виконання зобов`язання відповідно до умов Кредитного договору та законодавства.

Разом з тим, суд врахував пункт 5-2 Розділу VI Прикінцевих положеннях Закону України «Про іпотеку», що на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону, тому суд прийшов до висновку про відстрочення виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості).

Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на неналежну оцінку судом доказів по справі, оскільки, відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. А не зазначення в мотивувальній частині рішення мотивів, з яких суд бере до уваги або відхиляє докази, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, не може бути підставою для скасування чи зміни рішення суду, якщо справа вирішена по суті правильно.

Доводи ОСОБА_2 про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є загальними та не спростовують встановлених судом обставин щодо укладення кредитного договору, договору поруки, іпотечного договору, отримання позичальником кредитних коштів та наявності простроченої заборгованості.

Суд першої інстанції встановив, що між банком і ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту, між банком і ОСОБА_2 договір поруки, а також укладено іпотечний договір щодо квартири, яка забезпечує виконання кредитного зобов`язання.

Посилання скаржника на те, що воєнний стан є форс-мажорною обставиною, яка унеможливила виконання кредитного договору, колегія суддів відхиляє, оскільки сам факт введення воєнного стану не звільняє боржника від виконання грошового зобов`язання та не є безумовною підставою для відмови у стягненні заборгованості.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що форс-мажорні обставини мають бути доведені щодо конкретного зобов`язання, а боржник повинен підтвердити причинно-наслідковий зв`язок між такими обставинами та неможливістю виконання саме цього зобов`язання.

Відповідачем не надано належних і допустимих доказів того, що введення воєнного стану, інфляція чи погіршення економічної ситуації об`єктивно унеможливили виконання зобов`язань за кредитним договором, та що такі обставини можуть впливати на майновий стан боржника, однак самі по собі не припиняють кредитного зобов`язання та не звільняють від обов`язку повернути отримані кошти.

Доводи про те, що позичальниця тривалий час здійснювала платежі за кредитом, також не є підставою для скасування рішення, оскільки належне виконання договору в попередні періоди не спростовує факту виникнення простроченої заборгованості у подальшому та не позбавляє кредитора права на судовий захист.

Суд першої інстанції врахував часткове погашення боргу в сумі 40 000 грн і саме з цієї підстави зменшив розмір заборгованості, яка підлягає стягненню, до 528 302,44 грн.

Посилання ОСОБА_2 на передчасність звернення стягнення на предмет іпотеки є безпідставними, оскільки іпотека була укладена саме з метою забезпечення виконання кредитного договору, а невиконання позичальником забезпеченого зобов`язання є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на іпотечне майно в цьому випадку здійснюється не як самостійне додаткове стягнення, а в рахунок погашення тієї ж кредитної заборгованості.

Не заслуговують на увагу й доводи апелянта про неспівмірність боргу з вартістю квартири, так як закон не ставить можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у залежність від того, чи дорівнює вартість предмета іпотеки сумі боргу.

Реалізація майна здійснюється в межах виконавчого провадження, а початкова ціна визначається на стадії виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці виходить із того, що одночасне стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки не є подвійним стягненням, якщо звернення стягнення здійснюється в рахунок погашення основного боргу.

Доводи ОСОБА_2 про не направлення йому як поручителю вимоги про дострокове повернення кредиту не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки з договору поруки вбачається, що поручитель зобов`язався відповідати перед банком солідарно з боржником за виконання кредитного зобов`язання у тому ж обсязі, що й боржник, а умовами договору передбачено, що не направлення кредитором окремої вимоги поручителю не позбавляє банк права вимагати виконання зобов`язання від поручителя.

Також посилання, що в матеріалах справи відсутні докази направлення АТ «Ощадбанк» вимоги поручителю є помилковими, оскільки матеріали справи підтверджують протилежне.

Крім того, саме по собі заперечення поручителя щодо неотримання вимоги не спростовує факту існування основного боргу та чинності договору поруки, а скаржником не доведено припинення поруки, недійсність договору поруки або зміну основного зобов`язання без його згоди в обсязі, який би збільшував його відповідальність.

Відтак підстави для звільнення поручителя від солідарної відповідальності відсутні.

Посилання ОСОБА_2 на те, що він не знав про заборгованість, не має правового значення для вирішення спору, оскільки поручитель, укладаючи договір поруки, прийняв на себе ризик невиконання боржником кредитного зобов`язання.

Обов`язок поручителя виникає з договору поруки та факту порушення боржником забезпеченого зобов`язання, а не виключно з моменту фактичного ознайомлення поручителя із заборгованістю.

Також не приймаються доводи про те, що суд першої інстанції не врахував майновий характер квартири як житла або її вартість, оскільки предмет іпотеки був визначений сторонами в іпотечному договорі, право власності іпотекодавця на квартиру підтверджено матеріалами справи, а тому банк як іпотекодержатель має право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у разі невиконання забезпеченого зобов`язання.

Оцінивши наведені в апеляційній скарзі доводи в сукупності, колегія суддів доходить висновку, що вони фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками суду першої інстанції, однак не містять обставин, які б свідчили про неправильне застосування судом норм матеріального права або істотне порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Частиною першою статті 229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 08 липня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

В.А. Коновалова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua