Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №497/196/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4919/26

Справа № 497/196/25

Головуючий у першій інстанції Кравцова А. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

учасники справи: позивач – Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в особі свого представника Пучкової Людмили Анатоліївни

на заочне рішення Болградського районного суду Одеської області від 26 грудня 2025 року, ухвалене Болградським районним судом Одеської області у складі: судді Кравцової А.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У січні 2025 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 30.09.2021 року в розмірі 36983,37 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 11.01.2021 відповідач ознайомився з умовами кредитування та підписав Паспорт кредиту. Також 30.09.2021 відповідачем було підписано власноруч Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та погодив наступні умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювальна кредитна лінія до 20000 грн (п. 1.2 Договору); тип кредитної карти: картка «Універсальна»; строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п. 1.2 Договору); процентна ставка, відсотків річних: 40,8% (п. 1.3 Договору); кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п. 1.4. Договору); Розмір мінімального обов`язкового платежу: 5% від заборгованості, але не менше, ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п. 1.4. Договору); проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п. 1.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору).

Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідач підписав власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 "Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України".

На підставі укладеного Договору отримав платіжний інструмент кредитну картку номер – НОМЕР_1 , строк дії – 10/25, тип – Універсальна Gold, що підтверджується випискою по рахунку.

Відповідач користувався кредитним лімітом, відповідно до виписки по рахунку вчиняв операції, таким чином, згідно до Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ № 164 від 29.07.2022 року, відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.

Таким чином, у порушення умов Договору, а також ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 2.1.1.3.5 Договору сторони узгодили, що в разі порушення відповідачем зобов`язань, з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст. 212, 611, 651 ЦК України терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов`язаний повернути банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов`язання за договором в повному обсязі. Тобто, сторони згідно до ст. 212 ЦКУ передбачили відкладальну обставину, внаслідок виникнення якої терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань відповідача з погашення кредиту.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 26.12.2024 року має заборгованість в розмірі 36983,37 грн, яка складається з наступного: 30948,74 грн заборгованість за тілом кредиту; 6034,63 грн заборгованість за простроченими відсотками.

Заочним рішенням Болградського районного суду Одеської області від 26 грудня 2025 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” заборгованість за кредитним договором № б/н від 30.09.2023 року в розмірі 30948,74 гривень та 2422,40 гривень судових витрат, а всього 33711,14 гривень.

У задоволенні решти вимог позову щодо стягнення інших коштів – відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" в особі свого представника Пучкової Л.А. просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 6034,63 грн, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не врахував укладення між сторонами 30.09.2021 кредитного договору шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, у якій погоджено істотні умови кредитування, зокрема кредитний ліміт, процентну ставку 40,8 % річних, порядок повернення кредиту та відповідальність за порушення зобов`язань.

Зазначає, що факт користування відповідачем кредитними коштами та рух коштів за рахунком підтверджуються банківською випискою, яка є первинним бухгалтерським документом. При цьому заборгованість почала формуватися з 03.04.2024, тобто після погодження сторонами умов кредитування, а проценти в сумі 6034,63 грн нараховані за період з 01.06.2024 до 26.12.2024 відповідно до умов договору.

Вважає помилковим застосування судом першої інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, та зазначає, що суд не надав належної оцінки поданим доказам у їх сукупності, внаслідок чого безпідставно відмовив у стягненні заборгованості за процентами.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 36983,37 грн, тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 вказаної норми).

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Предметом апеляційного перегляду справи є рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченими відсотками у сумі 6034,63 грн, в іншій частині рішення не переглядається.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції в оскаржуваній частині виходив із недоведеності погодження сторонами відповідних умов кредитування, оскільки надані банком витяги з Умов та Тарифів не підписані відповідачем, а матеріали справи не містять підтверджень ознайомлення останнього саме з цими редакціями документів та погодження їх змісту.

Судом встановлено, що згідно з відомостями та матеріалами, наданими позивачем, ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про отримання банківських послуг, у зв`язку з чим 30.09.2021 року підписав заяву № б/н, якою підтвердив свою згоду з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку становить договір про надання банківських послуг між ним та Банком. У заяві також зазначено, що відповідач був повністю проінформований про умови кредитування та ознайомлений із ними, однак доказів на підтвердження цього суду не надано.

З наданих позивачем довідок убачається, що відповідачу було видано платіжну картку, строк дії якої закінчувався у жовтні 2025 року, а також оформлено кредитну картку на ім`я ОСОБА_4 .

Крім того, представником АТ КБ «ПриватБанк» надано виписку за договором № б/н за період з 01.10.2021 року до 26.12.2024 року, відповідно до якої відповідач ОСОБА_3 користувався платіжними картками, зокрема кредитними коштами, у період з 01.10.2021 року до 01.12.2024 року. Останньою операцією, відображеною у виписці, є поповнення картки 18.09.2024 року на суму 2000 грн.

Отже, проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку, що відповідач отримав банківську платіжну картку та користувався кредитними коштами в період з 01.10.2021 року до 01.12.2024 року.

Водночас суд установив, що наданий позивачем витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку не містить відомостей про період їх дії та підпису відповідача. Аналогічно, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», долучений до матеріалів справи, також не містить відомостей про період його дії та підпису відповідача. З огляду на це суд, керуючись статтями 78, 79, 95 ЦПК України, дійшов висновку, що зазначені документи не можуть бути визнані належними доказами погодження відповідачем відповідних умов кредитування.

Зі змісту наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 30.09.2021 року станом на 26.12.2024 року вбачається, що відповідачем було погашено заборгованість за тілом кредиту в розмірі 699992,96 грн та заборгованість за простроченими процентами в розмірі 2230,21 грн. Водночас за відповідачем утворилася заборгованість у загальному розмірі 36983,37 грн, з яких 30948,74 грн становить заборгованість за тілом кредиту, а 6034,63 грн — заборгованість за «простроченими» процентами.

При цьому суд зауважив, що поняття «прострочені проценти» не передбачене чинними ЦК України та ЦПК України, а тому вважав, що позивач має на увазі проценти, нараховані як плата за користування кредитними коштами, що передбачено чинним законодавством України.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У справі, що переглядається, встановлено, що 30.09.2021 ОСОБА_3 підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (досліджено в АСДС КП Д-3), у якій містяться відомості про тип банківського продукту, розмір процентної ставки, реальну річну процентну ставку, порядок повернення кредиту та інші істотні умови кредитування.

Суд не звернув уваги на підписання такого особистим підписом позичальника.

Підписавши зазначену заяву, ОСОБА_3 відповідно до статті 627 ЦК України добровільно погодився з умовами договору, зокрема щодо процентної ставки за користування кредитними коштами, порядку та строку їх повернення, строку кредитування, та взяв на себе відповідні зобов`язання.

При цьому договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та недійсним не визнавався.

Крім того, з наданої банком виписки за картковим рахунком убачається, що після отримання платіжних карток відповідач неодноразово здійснював операції з використанням кредитних коштів, зокрема знімав готівку, переказував кошти, оплачував товари та послуги, здійснював поповнення мобільного номера, а також частково погашав кредитну заборгованість, зокрема: 23.04.2024 – 4000 грн, 04.07.2024 - 230,21 грн, 18.09.2024 – 2000 грн.

Таким чином, наведені обставини у їх сукупності свідчать про те, що між сторонами виникли договірні правовідносини щодо надання та повернення кредитних коштів, а відповідач, підписавши заяву про приєднання та, надалі користуючись кредитними коштами, прийняв погоджені сторонами умови кредитування.

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 26.12.2024 за відповідачем обліковувалася заборгованість за простроченими процентами у сумі 6034,63 грн.

За таких обставин, враховуючи погоджені сторонами умови кредитного договору, факт користування відповідачем кредитними коштами та наявність простроченої заборгованості, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні заборгованості за простроченими процентами у розмірі 6034,63 грн, дійшов помилкового висновку, який не відповідає встановленим у справі обставинам та наданим доказам.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених обставин рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитом щодо процентів не відповідає вимогам закону та суперечить обставинам, що мають значення для справи, має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, тому апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду в оскаржуваній частині позовних вимог — скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченими відсотками з викладенням абзацу другого резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” (ЄДРПОУ: 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) заборгованість за кредитним договором № б/н від 30.09.2021 року в розмірі 36983,37 гривень» та виклавши мотивувальну частину рішення в цій частині в редакції цієї постанови.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За подачу позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» сплатило судовий збір у розмірі 2422,40 грн, а за подачу апеляційної скарги– 3633,60 грн, а підлягав, з урахуванням оскаржуваних позовних вимог, - 581,37 грн.

Оскільки позовна заява та апеляційна скарги задоволені повністю, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3003,77 грн (2422,40+581,37).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в особі свого представника Пучкової Людмили Анатоліївни задовольнити.

Заочне рішення Болградського районного суду Одеської області від 26 грудня 2025 року в оскаржуваній частині щодо позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” (ЄДРПОУ: 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) заборгованість за кредитним договором № б/н від 30.09.2021 року в розмірі 36983,37 гривень» та виклавши мотивувальну частину рішення в цій частині в редакції цієї постанови.

Заочне рішення Болградського районного суду Одеської області від 26 грудня 2025 року в частині судових витрат скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” (ЄДРПОУ: 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) судовий збір в сумі 3003,77 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Дата складення повного тексту постанови – 13 жовтня 2026 року

Судді: М.В. Назарова

В.А. Коновалова

В.В. Кострицький