Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №522/22594/25-Е — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4543/26

Справа № 522/22594/25-Е

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

учасники справи: позивач – ОСОБА_1 , відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в особі свого представника Нестерук Катерини Олегівни

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2025 року, ухвалене Приморським районним судом м. Одеси у складі: судді Домусчі Л.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, який обґрунтувала тим, що 03.09.2020 Одеським окружним адміністративним судом прийнято рішення у справі № 420/6848/20 за позовом ОСОБА_2 до ГУ ПФУ в Одеській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, яким позовні вимоги задоволено, зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 .

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом ОМНО Фьодоровим Є.А., вбачається, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом до майна померлого ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_2 ГУ ПФУ в Одеській області рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/6848/20 виконано не було. Після смерті чоловіка позивачка звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із запитом щодо можливості отримання неотриманих коштів на виконання рішення суду, однак відповідач повідомив, що у відповідності до ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Відповідно до розрахунків, сума невиплаченої пенсії на виконання рішення суду у справі № 420/9848/20 становить 33915,33 грн, у зв`язку з чим позивачка була змушена звернутись до суду та із посиланням як на правову підставу своїх вимог на ст. 316, 328, 1216, 1219, 1227 ЦК України, ст. 46, 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» просила стягнути з відповідача на свою користь зазначену суму в порядку спадкування за законом.

27.10.2025 ГУ ПФУ в Одеській області надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що ГУ ПФУ в Одеській області на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 року по справі № 420/6848/20, яке набрало законної сили 06.10.2025, здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_2 , і сума доплати пенсії з 01.01.2018 по 31.10.2020 з урахуванням фактично виплачених сум склала 33915,33 грн.

Станом на дату смерті ОСОБА_2 зазначена заборгованість пенсії не виплачена, оскільки за рахунок виділеного фінансування здійснено погашення заборгованості з Пенсійних виплат за рішенням суду з датою набрання рішенням законної сили по 19.11.2020 включно. Оскільки позивач не є стороною у справах № 420/6848/20 в розумінні статті 46 КАС України, то право на отримання доплати, нарахованої на виконання рішення суду, вона матиме виключно у разі заміни сторони виконавчого провадження по вищевказаній справі в порядку, передбаченому статтею 379 КАС України. При цьому, належним доказом та підставою для заміни стягувача правонаступником є наявність документів, визначених законом, про те, що права та обов`язки померлого ОСОБА_2 перейшли до позивача ОСОБА_1 (а.с. 24-28).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування - задоволено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії, яка набута в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , у розмірі 33915,33 гривень.

Стягнуто з Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 969 гривень.

В апеляційній скарзі відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області в особі свого представника Нестерук К.О. просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що покладені на нього судом зобов`язання виконані в повному обсязі, у порядку, визначеному чинним законодавством, та в межах наданих повноважень. Доплата до пенсії ОСОБА_2 у розмірі 33915,33 грн, нарахована на виконання рішення суду у справі № 420/6848/20, підлягала виплаті після виділення з Державного бюджету України відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за судовими рішеннями. Оскільки на момент смерті ОСОБА_2 зазначена заборгованість залишалася невиплаченою, ОСОБА_1 не має права на її отримання без попередньої заміни сторони виконавчого провадження у порядку статті 379 КАС України, оскільки вона не була стороною у справі № 420/6848/20.

Також скаржник посилається на положення статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до якої суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте, батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, за умови звернення за ними не пізніше шести місяців після смерті пенсіонера.

При цьому, з посиланням на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16 травня 2023 року у справі № 420/288/21, зазначає, що право на одержання таких сум виникає не в порядку спадкового правонаступництва, а на підставі спеціального правового регулювання. Оскільки ОСОБА_1 не надано доказів набуття нею статусу правонаступника померлого щодо отримання невиплачених коштів, скаржник вважає, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва та заміни сторони у виконавчому провадженні щодо виконання рішення суду в частині перерахунку і виплати пенсії. На підтвердження своєї позиції посилається також на статтю 1219 ЦК України та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 8 травня 2012 року у справі № К/9991/8624/11.

Крім того, скаржник вважає безпідставною вимогу про стягнення з Головного управління судових витрат, оскільки, відповідно до статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», кошти Пенсійного фонду України мають цільове призначення та можуть використовуватися виключно на визначені законом потреби. На думку скаржника, стягнення судових витрат за рахунок зазначених коштів призведе до їх нецільового використання та суперечитиме вимогам чинного законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На обґрунтування заперечень зазначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, який призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Вказує, що після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить нарахована, але не виплачена доплата до пенсії за період із січня 2018 року по жовтень 2020 року в розмірі 33915,33 грн, право на отримання якої перейшло до неї в порядку спадкування. Позивачка є спадкоємицею першої черги за законом відповідно до статті 1261 ЦК України та у встановлений статтею 1270 ЦК України строк прийняла спадщину після смерті чоловіка.

Зазначає, що вона набула право на отримання належних спадкодавцеві коштів у тому розмірі, на який він мав право на момент смерті, а дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України не впливає на розмір належних до виплати сум і не надає пенсійному органу права обмежувати їх виплату. При цьому видача свідоцтва про право на спадщину, у якому зазначено менший розмір недоотриманої пенсії, ніж передбачено законом, сама по собі не є підставою для відмови у стягненні всіх належних спадкодавцеві нарахованих сум.

Також посилається на те, що листом від 16 вересня 2025 року № 1500-027-8/154387 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило її про можливість розгляду питання щодо виплати суми, нарахованої на виконання рішення суду у справі № 420/6848/20, лише за наявності судового рішення на користь правонаступника. На думку позивачки, така відмова пенсійного органу у виплаті належних їй коштів порушує її права та є підставою для звернення до суду за їх захистом.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом у розмірі 33915,33 грн, тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328*30 = 99840 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 вказаної норми).

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 01.12.2023 року Доброславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 78 років, про що складено відповідний актовий запис № 2359 (а.с. 8).

ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні та отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Виплата пенсії припинена з 01.12.2023 у зв`язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис від 01.12.2023 № 2359.

ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , виданого 17.09.1968 року, актовий запис № 2881, згідно з якого прізвище після укладання шлюбу дружини « ОСОБА_4 » (а.с. 8 зв.).

Спадкова справа до майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена 13.03.2024 року приватним нотаріусом ОМНО Фьодоровим Є.А. за № 8/2024.

Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за законом (спадкова справа № 8/2024, зареєстровано в реєстрі за № 3847) посвідченого 24.07.2024 року приватним нотаріусом ОМНО Фьодоровим Є.А., спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з ст. 1261 ЦК України, є його дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 9 зв.).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що нарахована, але не виплачена за життя ОСОБА_2 доплата до пенсії в розмірі 33915,33 грн за період із січня 2018 року по жовтень 2020 року є спадщиною, що належала спадкодавцю, який перебував на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області, у розмірі 33915,33 грн за період з січня 2018 року по жовтень 2020 року, нарахована на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 року по справі № 420/6848/20, і підлягає виплаті позивачці після смерті її чоловіка як спадкоємиці за законом.

Суд зазначив, що відповідно до статті 1227 ЦК України суми пенсії та інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були одержані ним за життя, передаються членам його сім`ї, а за їх відсутності входять до складу спадщини. При цьому позивачка є спадкоємицею першої черги за законом, прийняла спадщину після смерті чоловіка та має право на отримання належних йому коштів у повному обсязі.

Суд також урахував, що листом від 16 вересня 2025 року № 1500-027-8/154387 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило позивачку про можливість розгляду питання щодо виплати спірної суми лише за наявності судового рішення на користь правонаступника. На думку суду, така відмова пенсійного органу порушує права позивачки та є підставою для судового захисту. Посилаючись на положення статтей 12, 81 ЦПК України та правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19, суд зазначив, що право членів сім`ї на отримання належних померлому грошових сум виникає безпосередньо на підставі закону та внаслідок його смерті. Невиконання за життя спадкодавця судового рішення про нарахування та виплату підвищення до пенсії саме по собі не позбавляє його правонаступників можливості вимагати виплати відповідних коштів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і необхідність стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 33915,33 грн недоотриманої пенсії. Крім того, суд зазначив, що відмова у виплаті нарахованих, але не отриманих за життя пенсійних коштів становить втручання у право позивачки на мирне володіння майном, гарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21).

Частиною 1 статті 316 ЦК передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1220 ЦК спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина 3 статті 46 цього Кодексу).

Статтями 1217, 1223 ЦК передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК).

Зазначена стаття регулює питання спадкування сум соціальних виплат, право на одержання яких виникло у спадкодавця за життя, але не було ним реалізоване. За своєю правовою природою право на одержання заробітної плати, пенсії та інших подібних виплат є суворо особистим, оскільки виникає у чітко визначеної особи і має на меті саме її матеріальне забезпечення. Тому зі смертю одержувача цих коштів правовідносини щодо їх сплати, безумовно, припиняються. Таким чином, у даній статті визначається подальша доля тільки тих платежів, право на які виникло за життя спадкодавця.

У статті 1227 ЦК встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК процедури оформлення спадщини (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19).

Право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20)).

Право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20)).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 91 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Статтею 52 Закону № 1058-IV передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст частини 3 статті 52 Закону № 1058-IV узгоджується зі змістом статті 1277 ЦК.

Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями ст. 91 Закону № 1788-XII.

Положення частин 2, 3 статті 52 № 1058-IV, які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Аналіз наведених норм права вказує на те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.

Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06 липня 2020 року у справі №750/8819/19 та від 23 вересня 2020 року у справі №428/6685/19.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина 1 статті 18 ЦПК).

Тлумачення статті 1227 ЦК, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке набрало законної сили за життя спадкодавця, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити нарахування та виплату спадкодавцю підвищення до пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.

За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 статті 78 ЦПК).

Достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК).

Згідно з частинами 1, 2 статті 89 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , а тому вона успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до статті 1227 ЦК у розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням, а позивачка є особою, що прийняла спадщину після смерті свого чоловіка як спадкоємець за законом першої черги.

Встановивши, що суми, що підлягали виплаті чоловіку позивачки – ОСОБА_2 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі № 420/6848/20 щодо виплати ОСОБА_2 пенсії, залишилися ним недоодержаними у зв`язку з його смертю, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка як єдиний спадкоємець успадкувала належні її спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК, а тому заявлена нею вимога про стягнення грошових коштів у розмірі 33915,33 грн з органу пенсійного фонду є ефективною в розрізі поновлення порушених спадкових прав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивачки як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що сума коштів на виконання рішення суду у справі № 420/6848/20 не була виплачена ОСОБА_2 за життя через відсутність відповідного фінансування, не заслуговують на увагу, оскільки невиконання рішення суду з підстав не передбачених законом, яке ухвалено за життя спадкодавця, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю, не позбавляє його спадкоємця можливості спадкувати право на отримання грошових сум.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не має права на отримання заборгованості за пенсійними виплатами без попередньої заміни сторони виконавчого провадження в порядку статті 379 КАС України, оскільки вона не була стороною у справі № 420/6848/20, колегія суддів зазначає таке.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі № 420/6848/20, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_2 перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 86 відсотків сум грошового забезпечення, та здійснити виплату донарахованих сум з урахуванням уже виплачених коштів. Також відповідача зобов`язано провести перерахунок пенсії з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року, та виплатити донараховані суми з урахуванням уже виплачених коштів.

Колегія суддів зазначає, що стаття 61 Закону № 2262-XII установлює спеціальний правовий режим виплати сум пенсії, які належали пенсіонерові з числа військовослужбовців, але залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Ця норма передбачає особливий порядок переходу права на одержання таких коштів до визначеного законом кола осіб, зокрема членів сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, а також батьків, дружини (чоловіка) та членів сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.

Отже, право на одержання недоотриманих пенсійних виплат у цьому випадку виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а безпосередньо на підставі спеціального закону за наявності передбачених ним юридичних фактів. Відтак, вирішення питання про належність позивачки до кола осіб, які мають право на отримання відповідних коштів, потребує встановлення обставин, визначених статтею 61 Закону № 2262-XII, зокрема дотримання встановленого цією нормою строку звернення.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги зобов`язального характеру, заявлені позивачем у цій справі, нерозривно пов`язані з особою спадкодавця і не допускають правонаступництва, а тому заміна стягувача, у цьому випадку, не є належним способом захисту прав заявниці.

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність стягнення з Головного управління судових витрат з огляду на цільове призначення коштів Пенсійного фонду України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

При цьому положення статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на які посилається скаржник, визначають напрями використання коштів Пенсійного фонду України, однак не встановлюють винятку із загальних правил розподілу судових витрат та не звільняють органи Пенсійного фонду України від обов`язку відшкодувати іншій стороні понесені нею судові витрати у випадках, передбачених процесуальним законом.

Отже, саме по собі цільове призначення коштів Пенсійного фонду України не є достатньою підставою для звільнення відповідача від відшкодування судових витрат, присуджених за результатами розгляду справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в особі свого представника Нестерук Катерини Олегівни залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Дата складення повного тексту постанови – 13 жовтня 2026 року

Судді: М.В. Назарова

В.А. Коновалова

В.В. Кострицький