Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №502/1916/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4094/26

Справа № 502/1916/25

Головуючий у першій інстанції Маслеников О. А.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

учасники справи: позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в особі свого представника Мосійчук Альони Ігорівни

на заочне рішення Кілійського районного суду Одеської області від 04 грудня 2025 року, ухвалене Кілійським районним судом Одеської області у складі: судді Масленикова О.А. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У вересні 2025 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1391-8689 від 07.05.2024 в розмірі 40285,98 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 8400 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 31885,98 грн.

Позов мотивував тим, що 07.05.2024 між ТОВ “УКР КРЕДИТ ФІНАНС” і ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1391-8689, за умовами якого кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 4200 грн строком на 365 днів із базовим періодом 30 днів, комісією за видачу кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту, промо-ставкою 0,58 % на день та зниженою і стандартною процентними ставками 1,45 % на день.

Надалі, 08 травня 2024 року та 18 червня 2024 року, між сторонами було укладено додаткові угоди № 1 та № 2 до кредитного договору, відповідно до яких кредитодавець надав відповідачу додаткові кредитні кошти по 2100 грн за кожною угодою.

Позивач зазначав, що свої зобов`язання за кредитним договором та додатковими угодами виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти. Водночас відповідач належним чином не виконав своїх договірних зобов`язань, не повернув кредитні кошти та не сплатив проценти за користування ними, чим порушив умови договору й вимоги статтей 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України та статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За розрахунком позивача, станом на 02 вересня 2025 року загальна заборгованість відповідача за кредитним договором становила 53953,20 грн, з яких 8400 грн — заборгованість за тілом кредиту та 45553,20 грн — заборгованість за нарахованими процентами.

Разом із тим, кредитодавець прийняв рішення про застосування до відповідача Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», яка передбачала часткове списання заборгованості за процентами в розмірі 13667,22 грн за умови погашення решти заборгованості за кредитним договором у сумі 40285,98 грн.

Ураховуючи зазначене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 40285,98 грн, з яких 8400 грн — заборгованість за тілом кредиту та 31885,98 грн — заборгованість за нарахованими процентами.

Заочним рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 04 грудня 2025 року позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 16800 гривень заборгованості за кредитним договором та 1010,86 гривень судових витрат, всього 17810,86 гривень.

В апеляційній скарзі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в особі свого представника Мосійчук А.І. просить рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 1391-8689 від 07.05.2024 року у розмірі 16800 грн та судових витрат в розмірі 1010,86 грн скасувати та прийняти нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 1391-8689 від 07.05.2024 в розмірі 40285,98 гривень, що складається з: простроченої заборгованості за кредитом – 8400,00 гривень та простроченої заборгованості за нарахованими процентами – 31885,98 гривень.

Зазначає, що ОСОБА_1 не скористалася передбаченим законом правом відмовитися від договору про споживчий кредит протягом чотирнадцяти днів та продовжувала користуватися кредитними коштами на погоджених сторонами умовах.

Вважає, що погоджені сторонами умови кредитного договору щодо розміру процентів не можуть вважатися несправедливими, оскільки визначені за взаємною згодою сторін, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України.

Вказує, що відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не нараховувало відповідачу процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України, пені, штрафів чи інших платежів за неналежне виконання умов кредитного договору, а комісія була нарахована одноразово за видачу кредитних коштів.

Зазначає, що положення пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» стосуються обмеження розміру неустойки (пені), а не всіх умов кредитного договору. Посилається на те, що товариство здійснювало виключно нарахування процентів за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку дії договору відповідно до його пунктів 4.10, 4.13, 10.1 та пункту 2.5 додаткової угоди до договору.

Наголошує, що проценти за користування кредитними коштами, правове регулювання яких передбачене статтями 1048, 1056-1 ЦК України, не є неустойкою за порушення або прострочення виконання зобов`язань. Вважає, що кредитодавець дотримався вимог законодавства щодо встановлення розміру процентів за користування кредитом та належним чином довів відповідні умови до відома позичальника.

Також посилається на положення Закону України № 2120-IX щодо звільнення позичальника в період дії воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, а також від сплати неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання та зазначає, що наведені законодавчі обмеження не передбачають припинення нарахування процентів за правомірне користування кредитними коштами протягом погодженого сторонами строку кредитування, а тому вважає такі нарахування правомірними.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 40285,98 грн, тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328*30 = 99840 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 вказаної норми).

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Предметом апеляційного перегляду справи є рішення суду в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами, в іншій частині рішення суду не переглядається.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції в оскаржуваній частині виходив з того, що заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 8400 грн, тоді як нараховані проценти за користування кредитними коштами — 31885,98 грн. З огляду на істотну різницю між сумою кредиту та нарахованими процентами, а також з метою дотримання засад справедливості, добросовісності й розумності як складових принципу верховенства права, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру процентів до суми основного боргу — 8 400 грн. Водночас суд визнав доведеним обов`язок відповідача повернути отримані кредитні кошти відповідно до умов укладеного договору, а порушене право позивача — таким, що підлягає судовому захисту на підставі статей 15, 16, 1048, 1049 ЦК України.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 07.05.2024 між ОСОБА_1 та позивачем було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1391-8689.

Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у сумі 13667,22 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 40285,98 гривень, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у сумі 8400,00 гривень та простроченої заборгованості за нарахованими процентами – 31885,98 гривень.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

Із матеріалів справи вбачається, що 07.05.2024 між ОСОБА_1 та позивачем було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1391-8689 продукту «CreditKasa», який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «С3155».

Загальний розмір кредиту за цим договором становить 4200 грн, дата надання/видачі кредиту: 07.05.2024 (п. 4.1., 4.2. договору).

У відповідності до п. 3.1 договору, цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Укладаючи договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи (в тому числі цей договір), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи цей договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами цього договору та правил (п. 3.10 договору).

Згідно з п. 2.2 кредитного договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користуванням кредитом, комісію за видачу кредиту (якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту) та інші платежі, передбачені цим договором у порядку, передбаченому цим договором.

За п. 4.4. Договору для оформлення Додаткової угоди про отримання у Кредит додаткових грошових коштів та продовження строку кредитування, Позичальник повинен здійснити в Особистому кабінеті наступні дії: обрати суму грошових коштів, яку Позичальник бажає отримати додатково у Кредит в межах запропонованої Кредитодавцем суми (ліміту) в Особистому кабінеті Позичальника, яка додатково надається Позичальнику у рахунок Кредиту у разі укладення Додаткової угоди, та натиснути відповідну кнопку «Взяти ще гроші».

Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок Кредиту: Кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, на банківський рахунок Позичальника шляхом використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, здійснюється Кредитодавцем безпосередньо після укладення Сторонами цього Договору та надіслання Позичальнику примірнику (оригіналу) Договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. При наданні Кредитодавцем Позичальнику в Кредит додаткових грошових коштів на підставі Додаткової угоди, ініціювання безготівкового переказу грошової суми здійснюється Кредитодавцем безпосередньо після укладення Сторонами відповідної Додаткової угоди та надіслання її примірника (оригіналу) Позичальнику у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим Позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку Кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений Позичальником при оформленні Кредиту. (4.6. Договору)

Відповідно до п. 4.7. Договору плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту). Тип процентної ставки за користуванням Кредитом – фіксована. Процентна ставка за користуванням Кредитом не змінюється протягом усього строку користування Кредитом, однак Позичальнику на умовах, вказаних у цьому Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися Кредитом за Промо-ставкою та/або Пільговою, та/або Зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності. Тип комісії – одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо п. 4.11. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту).

Згідно з п. 4.8. Договору базовий період складає 30 (тридцять цілих, нуль сотих) календарних днів. Перебіг першого Базового періоду починається з дати надання/видачі Кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого Базового періоду. Перебіг кожного наступного Базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього Базового періоду. Перебіг останнього Базового періоду закінчується в останній день строку дії цього Договору.

Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою:

Стандартна процентна ставка становить 1,45% (одна ціла, сорок п`ять сотих відсотки (-ів)) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Промоставкою та/або Зниженою, та/або Пільговою процентною ставкою). (4.10. Договору)

У відповідності до п. 4.13. строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі – Строк кредитування). Дата повернення (виплати) Кредиту 06.05.2025 року. Строк дії Договору є рівним Строку кредитування. У будь-якому випадку Договір діє до 24 (двадцять четвертої) години (включно) доби, наступної після дати повного та належного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Продовження Строку кредитування або строку дії Договору або строку виплати кредиту в односторонньому порядку Кредитодавцем або Позичальником не допускається. У Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим Договором. Строк кредитування/строк дії Договору можу бути продовжений за взаємною згодою Сторін шляхом укладення Додаткової угоди до цього Договору. У такому випадку актуальний Строк кредитування/строк дії Договору зазначається в останній укладеній Сторонами Додатковій угоді до цього Договору, якою змінювався Строк кредитування/строк дії Договору.

Денна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає: 1,491% (одна ціла, чотириста дев`яносто одна тисячна) процентів. (п. 4.16. Договору)

Додатковою угодою № 1 від 08.05.2024 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 1391-8689 від 07.05.2024 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2100,00 грн.

Додатковою угодою № 2 від 18.06.2024 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 1391-8689 від 07.05.2024 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2100,00 грн, за п. 2.5. якої, з урахуванням продовження строку кредитування/строку дії Договору, згідно викладених вище умов Додаткової угоди, строк кредитування, тобто строк на який надається Кредит Позичальнику становить: 407 днів.

Позивач через АТ КБ «Приват Банк» на підставі договору про відкриття кредитної лінії № 1391-8689, видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний відповідачем у договорі № НОМЕР_1 , 07.05.2024 в сумі 4200 грн, 08.05.2024 - 2100,00 грн, 18.06.2024 - 2100,00 грн, що підтверджується листом про перерахування коштів. (а.с. 22зв)

За встановлених обставин колегія суддів вважає, що сторонами погоджено всі істотні умови договору про відкриття кредитної лінії, оскільки даний електронний договір містить істотні умови щодо суми кредиту, дати його видачі, строк надання коштів, розмір процентів та умови кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, при цьому правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Зважаючи на обов`язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі №775/7704/15 від 23 січня 2018 року), колегія суддів здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості.

Так, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Звертаючись до суду, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1391-8689 від 07.05.2024 в розмірі 40285,98 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 8400 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 31885,98 грн, зазначивши, що кредитодавцем прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 13667,22 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 40285,98 гривень.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, проценти нараховувались наступним чином:

з 07.05.2024 по 05.06.2024 з розрахунку 0,58% (тіло кредиту: 07.05.2024 – 4200 грн, з 08.05.2024 по 05.06.2024 – 6300 грн);

- з 06.06.2024 по 17.06.2025 включно з розрахунку 1,45% (тіло кредиту: з 06.06.2024 по 17.06.2024 – 6300 грн (12 днів), з 18.06.2024 по 17.06.2025 – 8400 грн (365 днів).

22 листопада 2023 року прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Закон набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення, зокрема, до Закону України № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».

Так, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 року у справі № 552/672/23 зроблено висновок про те, що «норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure;

за загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року. Для того щоб правила про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на договори, які вчинені до 24 грудня 2023 року, необхідно, щоб строк дії таких договорів було продовжено після 24 грудня 2023 року».

Враховуючи наведене, на спірні правовідносини поширюються обмеження щодо розміру процентної ставки 1%, оскільки Договір № 1391-8689 укладено 07.05.2024, а вказані вимоги закону є імперативними, спрямовані на захист прав споживачів, є чіткими та зрозумілими та не містять іншого тлумачення. Натомість, Перехідні положення вищезазначеного Закону № 1734-VIII щодо поступового зменшення процентів за споживчими кредитами, стосуються виключно договорів, укладених до 24.12.2023 та строк дії яких продовжується після набрання законом сили, про що прямо зазначено в законі.

Умови договору в частині перевищення розміру денної процентної ставки більше ніж на 1% є нікчемними.

Договір № 1391-8689 укладено 07.05.2024, тому розмір процентів підлягає обрахуванню, виходячи із процентної ставки 1 %.

Колегія суддів вказує, що 07.05.2024 по 05.06.2024 кредитором нараховувалися проценти за ставкою 0,58 % в день, що узгоджується з положеннями наведених вище вимог закону.

Згідно розрахунку заборгованості, 05.06.2024 відповідачем сплачено кошти у розмірі 1714,02 грн, яка позивачем зарахована на сплату комісії у сумі 630 грн та відсотків - 1047,48 грн.

Станом на 05.06.2024 заборгованість за відсотками – 0,00 грн, тіло кредиту – 6300 грн.

Отже, загальний розмір процентів за користування коштами за кредитним договором з урахуванням положень Закону України «Про споживче кредитування» за період з 06.06.2024 по 17.06.2025 відповідає такому розрахунку:

- 6300 грн*12 днів *1% = 756 грн:

- 8400*365 днів *1% = 30660 грн.

Загалом 31416 грн.

Разом із тим, як зазначалося вище, кредитодавець зарахував сплачені відповідачем кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, у тому числі комісії у розмірі 630 грн.

Водночас, згідно з ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг, однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Згідно з пунктом 3.6. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, провадження № 61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банку безоплатно.

Враховуючи, що кредитодавець зарахував сплачені відповідачем кошти в рахунок погашення заборгованості, у тому числі комісію в розмірі 630 грн, яка не підлягає стягненню, зазначену суму необхідно відняти від загального розміру заборгованості: 31416 грн - 630 грн = 30786 грн - розмір заборгованості за процентами.

Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що заборгованість відповідача за нарахованими процентами складає 30786 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд першої інстанції, зазначаючи про те, що процентна ставка визначена у договорі не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, які закріплені Закону України «Про захист прав споживачів», не врахував обов`язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а також перевірити, чи поширюються на правовідносини сторін положення Закону України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Колегія суддів вважає, оскільки до правовідносин сторін підлягає застосуванню Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким законодавчо визначена денна процента ставка, то це забезпечує справедливий баланс інтересів та захист прав відповідача.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених обставин рішення суду не відповідає вимогам закону та суперечить обставинам, що мають значення для справи, має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити, збільшивши розмір стягнутої з відповідача на користь позивача заборгованості з 16800 до 39186 грн.

Відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн, за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн, а загалом 6056 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, що складають 97,30 % від загальної ціни позову, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 5892,48 грн (6056*97,30%).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в особі свого представника Мосійчук Альони Ігорівни задовольнити частково.

Заочне рішення Кілійського районного суду Одеської області від 04 грудня 2025 року змінити, збільшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором № 1391-8689 від 07.05.2024 з 16800 грн до 39186 грн та змінивши мотивувальну частину рішення щодо стягнення відсотків, виклавши її в редакції цієї постанови.

Заочне рішення Кілійського районного суду Одеської області від 04 грудня 2025 року в частині стягнення судових витрат скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, оф. 407) судовий збір в розмірі 5892,48 грн

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Дата складення повного тексту постанови – 13 жовтня 2026 року

Судді: М.В. Назарова

В.А. Коновалова

В.В. Кострицький