Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №947/44494/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6258/26

Справа № 947/44494/25

Головуючий у першій інстанції Огренич І. В.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Коновалова В.А., Назарова М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Київського районного суду міста Одеси від 13 березня 2026 року, ухвалене у складі судді Огренич І.В., у приміщенні того ж суду,

у цивільний справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії,-

установив:

Короткий зміст обставин справи

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення суми надмірно виплаченої пенсії в розмірі 74225,39 грн., посилаючись на те, що відповідач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно довідки з акта огляду МСЕК від 06.08.2024 серія 12 ААД №072817 відповідачу призначено пенсію по інвалідності, що підтверджується рішенням №155250030483 від 02.09.2024. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.09.2025 №0400-011101-9/169251 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області передано Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи «Український державний науководослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України від 12.05.2025 №ЦО-9595/12, на підставі якого ОСОБА_1 скасовано інвалідність з 06.08.2024. Таким чином, по пенсійній справі №155250030483, ОСОБА_1 , виникла переплата пенсії за період з 06.08.2024 по 31.08.2025 у сумі 74 225, 39 грн.

Посилаючись на положення частини 1 статті 1212 ЦК України та те, що в добровільному порядку відповідач відмовляється повертати вищезазначену переплату, позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом..

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 13 березня 2026 року позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії – залишено без задоволення.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначає, що матеріалами справи встановлено, що нарахування пенсії проведено позивачем добровільно, за відсутності рахункової помилки, та за відсутності недобросовісності з боку набувача, у зв`язку із чим до даних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені кошти поверненню не підлягають.

Отже, без встановлення фактів недобросовісної поведінки відповідача, та наявності рахункової помилки при виплаті пенсії, відсутні підстави для стягнення з відповідача надмірно виплаченої суми пенсії.

При таких обставинах суд вважає вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із вказаним рішенням, представник позивача звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 13.03.2026 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми чинного законодавства.

Судом першої інстанції не взято до уваги, що виникнення переплати пов`язано із скасуванням групи інвалідності з 06.08.2024, що призвело до неправомірної виплати пенсії та виникнення переплати.

Окремо звертає увагу суду, що рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи «Український державний науководослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 12.05.2025 №ЦО-9595/12 про скасування ОСОБА_1 групи інвалідністі з 06.08.2024 - не скасовано.

Отже, кошти в розмірі 74 225, 39 грн на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України підлягають безумовному поверненню відповідачем, як такі, що набуті без достатньої правової підстави.

Позиція учасників справи.

Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду міста Одеси від 13.02.2026 залишити без змін.

В обґрунтування відзиву зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення надміру виплаченої пенсії.

Позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області обґрунтовуються тим, що після скасування інвалідності пенсія по інвалідності нібито була виплачена без достатніх правових підстав.

Разом з тим, відповідно до статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягають поверненню безпідставно набуті пенсії та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена добровільно, за відсутності рахункової помилки з боку платника та недобросовісності з боку набувача.

Щодо явки сторін.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 74225,39 грн. і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у письмовому порядку.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджується, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 02.09.2024 №155250030483 на підставі виписки з Акта огляду МСЕК від 06.08.2024 серія 12 ААД №072817 відповідачу було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до інформації з Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України від 12.05.2025 №ЦО-9595/12, ОСОБА_1 скасовано інвалідність з 06.08.2024.

За твердженням позивача, у зв`язку із скасуванням інвалідності по пенсійні справі №155250030483, ОСОБА_1 виникла переплата пенсії за період з 06.08.2024 по 31.08.2025 у розмірі 74225,39 грн.

Порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений статтею 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Відповідно до статті 50 Закону №1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до пункту 1 статті 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Виходячи із аналізу ст. 1215 ЦК України обов`язок довести наявність рахункової помилки або недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч. 1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів, які б свідчили про рахункову помилку з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, чи надання відповідачем завідомо неправдивих даних або підроблених документів, які стали підставою для переплати пенсії, а також зловживань з боку відповідача при отриманні пенсії, позивачем надано не було. Відповідач отримав пенсію по інвалідності на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, прийнятого відповідно до процедури та норм чинного законодавства, на підставі документів медико-соціальної експертизи.

Тобто, позивачем не доведено факту недобросовісного набуття відповідачем отриманих коштів у розмірі 74225,39 грн., які є пенсійною виплатою, призначеною Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.

В пункті 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії» (постанова Верховного Суду від 05.02.2018 у справі № 556/1231/17).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1ст. 95 ЦПК України). Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (ст. 78 ЦПК України). Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечення.

Матеріалами справи встановлено, що нарахування пенсії проведено позивачем добровільно, за відсутності рахункової помилки, та за відсутності недобросовісності з боку набувача, у зв`язку із чим до даних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені кошти поверненню не підлягають.

Отже, без встановлення фактів недобросовісної поведінки відповідача, та наявності рахункової помилки при виплаті пенсії, відсутні підстави для стягнення з відповідача надмірно виплаченої суми пенсії.

При таких обставинах суд першої інстанції вірно вважав, що вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Доводи позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України є безпідставними.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, правовідносини щодо надання пенсії є врегульованими спеціальним законодавством, а тому положення про безпідставне збагачення застосовуються лише за відсутності спеціального правового регулювання.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася судами, які виходять з того, що у спорах щодо зокрема виплати пенсії підлягають застосуванню норми спеціального законодавства, а не загальні положення про безпідставне збагачення.

Крім того, застосування ст. 1212 ЦК України можливе лише за наявності сукупності умов, зокрема відсутності правової підстави для набуття майна, чого у даному випадку не встановлено.

Однак ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані до апеляційної скарги позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач при отриманні пенсії діяв недобросовісно, подавав недостовірні документи, приховав обставини, що впливають на право на пенсію, чи іншим чином зловживав своїми правами.

Сам по собі факт подальшого перегляду рішення МСЕК та зміни групи інвалідності чи її скасування не свідчить про недобросовісність відповідача та не може автоматично покладати на нього обов`язок повернення отриманих пенсійних виплат.

Матеріалами справи підтверджується, що пенсія виплачувалась відповідачу на підставі чинного на той час рішення компетентного державного органу - МСЕК, правомірність якого відповідач не був зобов`язаний перевіряти чи оцінювати.

Також колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено наявності рахункової помилки при здійсненні пенсійних виплат.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки встановлених судом обставин та незгоди з правовими висновками суду першої інстанції, однак не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду чи підтверджували наявність передбачених законом підстав для стягнення спірної суми.

Посилання скаржника на необхідність ефективного використання коштів Пенсійного фонду України, можливий дефіцит бюджету Фонду та соціальну значимість пенсійних виплат не спростовують відсутності у справі доказів недобросовісності відповідача чи рахункової помилки та не можуть бути самостійною підставою для задоволення позову.

Фактично матеріали справи не містять відомостей, а позивачем усупереч ст.ст. 12,81 ЦПК України, що є його процесуальним обов`язком, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняттю рішення про призначення пенсії та сам факт здійснення надміру виплачених коштів, здійснено внаслідок поведінки відповідачки, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а відтак виплачені суми грошових коштів не підлягають поверненню. Документальних відомостей на підтвердження рахункової помилки зі своєї сторони, позивач також не надав.

Колегія суддів зауважує, що позивачем не надано доказів того, що при зверненні із заявою про призначення йому пенсії відповідачем були наданні недостовірні документи.

Встановивши відсутність двох обов`язкових складових, за наявності яких відповідно до вимог статті 1215 ЦК України можливе повернення безпідставно виплаченої пенсії, а саме: рахункової помилки з боку позивача і недобросовісності, зловживань з боку відповідача, місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог .

Доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального права, колегія суддів відхиляє, оскільки повно та всебічно встановивши дійсний характер спірних правовідносин, суд дійшов правильного висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, з вказаних вище підстав.

Інші доводи апеляційної скарги за своїм змістом та суттю є обґрунтуванням позовних вимог, і зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржником норм права та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, яким надано належну правову оцінку.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а підстави для його скасування відсутні.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області – залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 13 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

В.А. Коновалова