Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №497/794/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5897/26

Справа № 497/794/25

Головуючий у першій інстанції Раца В.А.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Назарової М.В., Коновалової В.А.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу за апеляційною скаргою адвоката Деревенського Ігоря Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 24 лютого 2026 року, ухвалене у складі судді Раца В.А., у приміщенні того суду,

по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

установив:

Короткий зміст позовних вимог.

04.04.2025 року представник позивача Шкапенко О.В., який діє на підставі довіреності №22908652-К-Н-О від 23.01.2024 року (а.с.20 на звороті-а.с.21), звернувся до суду із зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким стягнути на користь позивача з відповідача суму заборгованості за кредитним договором №АВН0СТ155101706527507388 від 29.01.2024 року у розмірі 35 243,44 гривень станом на 03.04.2025 року та суму судових витрат у розмірі 2 422,40 гривень судового збору.

Свої вимоги мотивує тим, що 29.01.2024 року ОСОБА_1 будучи клієнтом банку, уклала кредитний договір №АВН0СТ155101706527507388, щодо надання останній кредиту в розмірі 20 000,00 грн. строком на 36 місяців (тобто до 28.01.2027 року) зі сплатою процентів у розмірі 85,00 щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн. У відповідності до п.п.3-5 Кредитного договору, ліміт цього договору 20 000,00 грн. на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 28.01.2027 року. Станом на 03.04.2025 року заборгованість відповідача за даним кредитним договором складала суму в розмірі 35 243,44 грн. Договір підписано боржником за допомогою електронного підпису, використання якого погоджено сторонами в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. На виконання приписів п.6 ч.3 ст. 175 ЦПК України – проводилось інформування відповідача про наявну заборгованість шляхом повідомлення за допомогою телефонних дзвінків та SMS-повідомлень, письмово вимоги не направлялись, оскільки договором їх направлення не передбачено. Відповідач ухиляється від виконання зобов`язання, в добровільному порядку заборгованість не погашає, в зв`язку з чим представник звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути заборгованість в примусовому порядку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 24 лютого 2026 року позов Акціонерного товариства «Акцент-банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.

Суд виходив із доведеності укладення кредитного договору, надання кредиту та неналежного виконання відповідачкою зобов`язань, що спричинило заборгованість у заявленому банком розмірі.

Стягнення пені суд обґрунтував укладенням договору після 23.01.2024 та непоширенням на нього звільнення від відповідальності, передбаченого пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

У розстроченні виконання рішення відмовив через недоведеність виняткових обставин, які ускладнюють його виконання.

Доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням частково, адвокат Деревенський І.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення Болградського районного суду Одеської від 24.02.2026– скасувати частково, в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 1417,94 гривень і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1417,94 гривень.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції безпідставно стягнув пеню в розмірі 1 417,94 грн, не застосувавши пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який звільняє позичальника від її сплати за прострочення зобов`язань у період воєнного стану незалежно від дати укладення кредитного договору.

Представник відповідача зазначає, що укладення кредитного договору після 23.01.2024 не виключає застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Вважає, що суд помилково обмежився застосуванням пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», не врахувавши самостійної підстави звільнення позичальника від сплати пені, нарахованої за прострочення виконання зобов`язань у період воєнного стану, передбаченої зазначеною нормою ЦК України.

Рішення в частині стягнення тіла кредиту та процентів не оспорює.

Щодо явки сторін

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 35243,44 грн. і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Позиція апеляційного суду.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Із змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідачем рішення суду в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу та стягуваних відсотків, не оскаржується, тому рішення суду в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку № 12 від 24 жовтня 2008 року.

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13.04.2021 року відповідач ОСОБА_1 підписала анкету-заяву та приєдналася до умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» з метою отримання встановленого кредитного ліміту на її банківський рахунок та отримання платіжної картки, зі сплатою процентів за користування кредитом (а.с.6), тобто вона є клієнтом банку.

Так, 29.01.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Банку з заявою про надання послуги «Швидка готівка» №АВН0СТ155101706527507388 про видачу строкового кредиту на придбання товару/здійснення платежу/ оплату послуг на суму 20 000,00 грн., строком на 36 місяців з 29.01.2024 року по 28.01.2027 року зі сплатою фіксованої ставки в розмірі 85%, платіжна картка, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується кредит - 5169155120859135. Заява підписана електронним підписом, який перевіряється за допомогою відкритого ключа (а.с.7 на звороті-а.с.8). Також відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.6 на звороті -а.с.7).

Відповідно до п.12 Заяви про надання послуги «Швидка готівка» та/або Паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка» У випадку порушення Клієнтом зобов`язань із погашення Заборгованості Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п`ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.

АТ "А-БАНК" виконав свої зобов`язання за кредитним договором, перерахувавши на картковий рахунок Відповідача кредитні кошти у розмірі 20 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № TR.35030100.34622.65455 від 29.01.2024 року (а.с.10 на звороті).

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала. Згідно з випискою по рахунку, наданою позивачем, Відповідач здійснювала нерегулярні платежі протягом строку дії договору. Станом на час подання позову заборгованість Відповідача перед АТ "А-БАНК" за кредитним договором №АВН0СТ155101706527507388 від 29.01.2024 року станом на 03.04.2025 року, становить 35 243,44 грн, з яких: 16 985,81 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2542,55 грн. – заборгованість за тілом кредиту (прострочений); 14 297,14 грн. - заборгованість за процентами; 241,60 грн. заборгованість за процентами на прострочену заборгованість; 1417,94 грн. – заборгованість за пенею, що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем (а.с.10).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Умовами кредитного договору встановлено нарахування 85% річних за користування кредитом. Позивач правомірно нарахував проценти за користування кредитними коштами.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором відповідач порушив зазначені вище умови кредитного договору.

Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала.

При таких обставинах, позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню, тем більше факту укладення договороу та отримання грошових коштів відповідач не оспорює.

Відповідачка не оскаржує вказану частину рішення, а тому апеляційний суд не переглядає.

Щодо нарахованої позивачем пені за неналежне виконання відповідачем своїх боргових зобов`язань суд першої інстанції зазначив, що норми Цивільного кодексу України щодо нарахування пені є загальними та підлягають застосуванню з урахуванням пріоритету норм спеціального законодавства, а саме Закону України «Про споживче кредитування». Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону встановлено, що неустойка не застосовується до кредитних договорів, укладених до 24 січня 2024 року, тоді як з цієї дати така заборона відсутня, оскільки кредитний договір №АВН0СТ155101706527507388 укладено після 23 січня 2024 року, тобто після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22.11.2023, дія пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону №3498-IX від 22.11.2023 щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит не поширюється, тому пеня стягується в повному обсязі.

Однак колегія суддів не погоджується із вказаним висновком з огляду на таке.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Оскільки пеня за кредитним договором нарахована за період воєнного стану, то відповідач звільняється від обов`язку її сплати на користь АТ «Акцент-Банк».

Посилання в оскаржуваному рішення суду про те, що п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не підлягає застосуванню у цій справі, оскільки є загальною нормою законодавства, а у цій справі має бути застосовано спеціальний Закон України «Про споживче кредитування», на підставі якого укладено спірний кредитний договір з умовою про сплату пені, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України.

Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. ч. 3-4 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Зміст і суть відносин між сторонами у цій справі- це виконання позичальником, грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) зроблено правовий висновок про те, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (п. 69 постанови).

Отже, сторони вправі в умовах договору обумовлювати сплату пені, але зобов`язані враховувати положення основного акту цивільного законодавства, яким є Цивільний Кодекс України, яким визначено, що у період дії воєнного стану особа звільняється від виконання цивільного обов`язку щодо сплати пені, встановленої кредитним договором.

Відтак, відсутні будь-які правові підстави для стягнення з Відповідача пені за кредитним договором.

Таким чином, судом першої інстанції були порушені норми матеріального права, невірно застосований закон, внаслідок чого безпідставно задоволені позовні вимоги в частині стягнення пені, однак пеня є складовою суми стягнення, тому оскаржуване рішення слід змінити, зменшивши стягувану суму з 35 243,44 грн. до 33825,50 грн..

Щодо судових витрат.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено частково, а оскаржуване рішення підлягає зміні шляхом зменшення стягуваної суми, то стягнутий судовий збір також підлягає зменшенню з 2 422,40 грн. до 2325,50 грн., враховуючи відсоток задоволених позовних вимог (96%).

Також з матеріалів справи вбачається, що стороною скаржника було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2906,64 грн., враховуючи , що вимоги апеляційної скарги задоволено, а тому вказана сума підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 2 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив :

Апеляційну скаргу адвоката Деревенського Ігоря Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Болградського районного суду Одеської області від 24 лютого 2026 року – змінити, зменшивши стягнуту зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк», заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101706527507388 від 29.01.2024 року станом на 03.04.2025 року з 35 243,44 грн. до 33825,50 грн., та судові витрати з 2 422, 40 грн. до 2325,50 грн., а всього з 37 665,84 грн. до 36 151 грн..

Стягнути зі Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 2906,64 грн..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

В.А. Коновалова