Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №349/1247/26 — Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/1247/26

Провадження № 2/349/871/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 жовтня 2026 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

в складі судді Могили Р.Г.

за участі секретаря судового засідання Матасової Н.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

У серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» ( далі - ТОВ «ФК «Ейс» ), інтереси якого представляє Сахарова О.І., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 13 566,40 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 24 листопада 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» (далі - ТОВ «Макс Кредит») та ОСОБА_1 укладений в електронній формі шляхом підписання одноразовим ідентифікатором договір кредитної лінії № 00-10756134, згідно якого він отримав кредит в розмірі 8 000,00 грн, строком на 360 днів, зі сплатою відсотків у розмірі 0,89% в день протягом перших 25 днів користування кредитом, в подальшому - 0,94% вдень, а також комісії в розмірі 1 600,00 грн.

13 травня 2026 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №13052026-МК/ЕЙС, відповідно до якого ТОВ «Макс Кредит» передало ТОВ «ФК «Ейс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема, за кредитним договором № 00-10756134.

Зазначає, що загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 00-10756134 від 24 листопада 2025 року становить 16 766,40 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9 600,00 грн, заборгованість за відсотками - 3 966,40 грн, заборгованість за штрафними санкціями - 3 200,00 грн.

Однак позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором на загальну суму 13 566,40 грн, з яких: 9 600,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 3 966,40 грн – заборгованість за відсотками, а також понесені судові витрати із сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 не подав відзив на позов.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового засідання з викликом сторін. Також вказаною ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування в АТ КБ «ПриватБанк» документів, що становлять банківську таємницю.

01 вересня 2026 року на виконання ухвали суду з АТ КБ «ПриватБанк» надійшли витребувані документи.

Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2026 року позовну заяву залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам п.5 ч.3 ст. 175, ч.5 ст. 177 ЦПК України, у зв`язку з чим представнику позивача надавався строк для усунення недоліків позовної заяви.

28 вересня 2026 року представник позивача подав заяву про усунення недоліків позовної заяви .

У судове засідання представник позивача Сахарова О.І. не з`явилася, просила розглянути справу за її відсутності, про що зазначила у позовній заяві.

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 3150757 від 10 серпня 2026 року, ОСОБА_1 зареєстований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання, призначене 09 вересня 2026 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Судові повістки про виклик відповідача ОСОБА_1 у наступні судові засідання повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній».

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явився повторно, відзиву на позовну заяву не подав, суд провів заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. ст.223,280 ЦПК України.

У зв`язку з тим, що особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи

24 листопада 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №00-10756134 ( далі - Договір ) ( а.с.8-12 ).

Відповідач ОСОБА_1 підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) 73603.

Відповідно до пунктів 1.2., 1.3. Договору сума кредиту- 8 000,00 грн, строк кредиту 360 календарних днів, до 19 листопада 2026 року.

За надання кредиту позичальник зобов`язався склатити кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 20,00% від суми кредиту, що становить 1 600,00 грн ( п. 1.6 Договору).

Стандартна процентна ставка - 0,94% від суми кредиту за кожен день користування кредитом в межах строку дії кредитної лінії ( п. 1.5.1. Договору).

Знижена процентна ставка - 0,89% від суми кредиту за кожний день користування кредитом та застосовується виключно протягом 25 днів користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом ( п.1.5.2. Договору)

У п.2.1. Договору зазначено, що для отримання кредиту позичальник має зареєструватися на Сайті кредитодавця https://lehko.credit та мати доступ до Особистого кабінету. При здійсненні реєстрації позичальник має пройти процедури ідентифікації/верифікації, керуючись підказками Сайту.

Кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту – 24 листопада 2025 року. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 8 000,00 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу ( платіжної карти) НОМЕР_1 ( п.2.10. Договору).

24 листопада 2025 року кредитні кошти в розмірі 8 000,00 грн були перераховані на платіжну карту НОМЕР_2 , емітовану на ім`я ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією, наданою суду АТ КБ «ПриватБанк» від 20 серпня 2026 року, а також повідомленням ТОВ «ПрофітГід» (а.с.69-70,18).

Згідно детального розрахунку заборгованості, який сформований ТОВ «Макс Кредит» станом на 13 травня 2026 року за боржником ОСОБА_1 рахувалася заборгованість за договором №00-10756134 від 24 листопада 2025 року на загальну суму 13 566,40 грн, а саме: 8 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 3 966,40 грн - заборгованості за відсотками, 1 600,00 грн - заборгованості за комісією та 3 200,00 грн штрафу ( а.с. 34 ).

Перехід до позивача права грошової вимоги за договором кредитної лінії №00-10756134 від 24 листопада 2025 року, боржником в якому виступає відповідач по справі ОСОБА_1 підтверджується договором факторингу № 13052026-МК/ЕЙС від 13 травня 2026 року, укладеним між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» та актом прийому-передачі Реєстру боржників до цього договору ( а.с. 26-28, 33).

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 13052026-МК/ЕЙС від 13 травня 2026 року, за боржником ОСОБА_1 рахувалася заборгованість за договором №00-10756134 від 24 листопада 2025 року на загальну суму 16 766,40 грн, а саме: 9 600,00 грн - заборгованості за тілом кредиту та комісії, 3 966,40 грн - заборгованості за відсотками, 3 200,00 грн штрафу ( а.с. 32).

Однак, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 13 566,40 грн заборгованості за кредитним договором, а саме: 9 600,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 3 966,40 грн заборгованості за відсотками.

Між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення відповідачем заборгованості за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Застосовані норми права та висновки суду за результатами розгляду справи

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ч. 1, 2 та ч. 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивачем надано належні та допустимі докази виникнення між первісним кредитором ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 правовідносин у зв`язку з укладенням 24 листопада 2025 року договору кредитної лінії №00-10756134 за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, перерахування кредитних коштів відповідачу в розмірі 8 000,00 грн та наявності з його сторони невиконаних зобов`язань за цим договором.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, відповідно до договору факторингу № 13052026-МК/ЕЙС від 13 травня 2026 року до позивача перейшло право вимоги за договором № 00-10756134 від 24 листопада 2025 року, боржником в якому виступає ОСОБА_1 .

Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору №0010756134 від 24 листопада 2025 року, сума кредиту - 8 000,00 грн.

24 листопада 2025 року позичальнику ОСОБА_1 на платіжну карту № НОМЕР_2 було перераховано кошти в сумі 8 000,00 грн, що підтверджується доказами, наданими позивачем, а також наданими АТ КБ «ПривактБанк» на виконання ухвали судді про витребування доказів.

З розрахунку заборгованості, проведеного первісним кредитором ТОВ «Макс Кредит» (а.с.34) встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту станом на 13 травня 2026 року, тобто на день укладення договору факторингу становила 8 000,00 грн.

В той же час відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №0010756134 від 24 листопада 2025 року (а.с.35), наданої позивачем, ОСОБА_1 має заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 9 600,00 грн.

Доказів зарахування на платіжну карту ОСОБА_1 коштів в сумі 1 600,00 грн ( 9 600,00 грн – 8 000,00 грн) суду не надано.

Водночас з матеріалів справи встановлено, що 1 600,00 грн це комісія за надання коштів у кредит (п. 1.6. Договору), проте такої вимоги позивачем не заявлено, а згідно ч.2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Таким чином, розмір заборгованості за тілом кредиту, тобто за основною сумою коштів, яку позичальник ОСОБА_1 отримав від кредитора і яку зобов`язаний повернути, без урахування відсотків, комісій та інших додаткових платежів, становить 8 000,00 грн і саме ця сума підлягає стягненню з нього як заборгованість за тілом кредиту.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Окрім того доповнено Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 17, де передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % ; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року в справі № 552/672/23 висловив такі висновки про застосування цих норм права.

Норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure.

За загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року.

Судом встановлено, що кредитний договір № 00-10756134 укладений 24 листопада 2025 року, тобто після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, а відсотки, які передбачені договором не перевищують максимальний розмір денної процентної ставки, яка встановлена ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» .

Водночас, з метою повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, суд перевіряє правильність нарахування відсотків шляхом самостійного їх перерахування.

З розрахунку заборговавності, який сформований первісним кредитором встановлено, що відсотки нараховані за період з 24 листопада 2025 року по 19 січня 2026 року, тобто в межах строку кредитування та на підставі п.1.5.4. Договору із застосуванням стандартної щоденної відсоткової ставки, встановленої п.1.5.1 Договору, тобто 0,94%, оскільки позичальник не виконав умови для застосування впродовж перших 25 календарних днів з дати надання кредитних коштів зниженої процентної ставки.

Таким чином розмір заборгованості відповідача зі сплати відсотків за період з 24 листопада 2025 року по 19 січня 2026 року становить 4 286,40 грн ( 8 000,00 грн х 0,94% = 75,20 грн в день х 57 днів).

З розрахунку заборгованості встановлено, що 23 грудня 2025 року відповідачем сплачено кошти в сумі 320,00 грн, які зараховано в рахунок сплати відсотків.

Отже з відповідача необхідно стягнути 3 966,40 грн ( 4 286,40 грн – 320,00 грн) заборгованості за відсотками, що відповідає розміру заборгованості зазначеному в позові.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованості за кредитним договором №00-10756134 від 25 листопада 2025 року в розмірі 11 966,40 грн, з яких: 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3 966,40 грн - заборгованість за відсотками.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи встановлено, що позовна заява подана через систему «Електронний суд» та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір позивачем сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 53458 від 06 серпня 2026 року (а.с. 47).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог на суму 11 966,40 грн, що становить 88,21 % від ціни позову (11 966,40 грн х 100% : 13 566,40 грн), тому розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2 348,50 грн ( 2 662,40 грн х 88,21 %).

Водночас судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша – друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

На підтвердження судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суду надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю видане Тимошенку О.О., договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, додаткову угоду №25771577125 від 25 травня 2026 року, акт наданих послуг правничої допомоги від 05 червня 2026 року, згідно яких загальна вартість наданої позивачу правової допомоги адвоката становить 7 000,00 грн ( а.с. 36- 39).

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, визначаючи суми судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд має виходити з критерію їх реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21).

Враховуючи складність цієї справи, яка з врахуванням п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України є малозначною справою, обсяг виконаних адвокатом робіт, а також виходячи з критерію розумності їхнього розміру, суд визначає судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 4 000,00 грн.

Окрім того, оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 528,40 грн судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, які розраховано в такий спосіб: 4 000,00 грн х 88,21 % .

Керуючись ст. ст. 141, 263-265, 280-284 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 00-10756134 від 24 листопада 2025 року в розмірі 11 966,40 гривень, з яких: 8 000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 3 966,40 гривень - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати в розмірі 5 876,90 гривень, з яких: 2 348,50 гривень судовий збір, 3 528,40 гривень - витрати на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Рогатинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: вул. Юрія Поправки, 6, каб. 13 м. Київ, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 14 жовтня 2026 року.

Суддя Р.Г. Могила