Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №347/1942/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1942/26

Провадження № 2/347/1347/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої – судді Кіцули Ю.С.,

секретаря Сумарука І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в

Стислий виклад позицій позивача, та заперечень відповідача.

03.08.2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтований тим, що 19.04.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №6274853, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у розмірі 10000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором. Строк кредитування 345 днів, остаточний термін повернення кредиту 30.03.2025 року.

Відповідно до п.6.1 Договору, вказаний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Отже, даний Кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі, та згідно п.6.5 Договору, прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.

Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 77169,20 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту – 9400 грн.; прострочена заборгованість за відсотками – 61819,20 грн., прострочена заборгованість за комісіями – 950 грн. та заборгованість по неустойці – 5000 грн.

В ході укладеного договору факторингу, зобов?язання відповідача за кредитним договором перейшло до позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», який як правонаступник та новий кредитор, вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку.

У зв?язку із цим, позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за Договором про споживчий кредит №6274853 від 19.04.2024 року у розмірі 77169,20 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, і такий було подано представником відповідача ОСОБА_2 в системі Електронний суд 06.10.2026 року. Окрім того, відповідач ОСОБА_1 подала до суду заперечення на позовну заяву від 06.10.2026 року аналогічне відзиву на позов.

У відзиві на позов та аналогічному до нього запереченні на позовну заяву сторона відповідача із позовними вимогами не погодилась. Зокрема: 1) заперечили твердження позивача про доведеність фактичного надання кредитних коштів за Договором №6274853, та отримання відповідачем кредитних коштів; 2) не погодились із розміром заборгованості у сумі 77169,20 грн., в т.ч. із розміром нарахованих позивачем відсотків у сумі 61819,20 грн., посилаючись, що такі суперечать вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів». Навели свій розрахунок заборгованості, згідно якого вважають, що максимальний розмір процентів за весь строк кредитування складає 39012 грн., але з урахуванням сплачених відповідачем процентів у розмірі 12684, максимально можлива заборгованість за процентами складає 26328 грн.; 3) також заперечили щодо нарахованого позивачем штрафу у сумі 5000 грн., оскільки таке нарахування суперечить нормам чинного законодавства, а саме пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України; 4) заперечили щодо заборгованості по комісії з тих підстав, що сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними; 5) щодо стягнення судових витрат, то зазначили, що витрати на правничу допомогу у сумі 8000 грн. є необґрунтованою та завищеною у контексті обсягу фактично наданих ним послуг, із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно співмірності обсягу цих послуг, то вважають , що вартість таких мала б становити 1000 грн., що становить 10% від тіла кредиту.

У зв?язку із наведеним просили в позові відмовити в повному обсязі, однак, якщо суд дійде до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, то просили відмовити у стягненні 5 000 грн. штрафу, 950,00 грн. комісії та процентів 35 491,20 грн., а витрати на правничу допомогу обмежити 1000,00 грн., та здійснити перерахунок заборгованості, виключивши суми, нарахування яких не підтверджено належними доказами або здійснено з порушенням вимог законодавства. А у разі, якщо за результатами розгляду даної справи, суд дійде висновку про обґрунтованість позову, відповідач просить суд зменшити витрати на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність зі складністю справи, обсягом наданих послуг, до 10 % від тіла кредиту.

Заяви, та клопотання учасників справи.

Представник позивача в судове засідання призначене для розгляду справи не з?явився, однак в позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач та її представник в судове засідання не з?явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином заяв про розгляд справи без їхї участі до суду не поступало.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 05.08.2026 року позовну заяву ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторони відповідача та призначено до судового розгляду на 21.09.2026 року.

Також, ухвалою від 05.08.2026 року витребувано докази у АТ «Райффайзен Банк».

Ухвалою від 21.09.2026 року у зв?язку із клопотанням відповідача, судове засідання відкладено на 06.10.2026 року.

Враховуючи те, що сторони в судове засідання не з`явились, представник позивача у позові просив про розгляд справи без участі представника позивача, а відповідач та її представник в судове засідання не з?явилися, однак подали відзив на позов, в якому висловили свою думку щодо позовних вимог, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом установлено, що 19.04.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №6274853, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у розмірі 10000 грн., загальним строком на 345 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів, дата остаточного повернення кредиту – 30.03.2025 року (п.1.4 Договору), зі сплатою комісії у розмірі 1150 грн. за ставкою 11,50% від суми кредиту (п.1.5.1 Договору) (а.с.12-22).

Згідно п.1.5.2 та п.1.5.3 Договору, проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 511.00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 876,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів.

Згідно копії Графіка розрахунків, який є Додатком №1 до кредитного договору, відповідач зобов?язалася погасити кредит у загальній сумі 75818 грн., з яких: 10000 грн. – сума кредиту, 64668 грн. – проценти за користування кредитом та 1150 грн. комісія за надання кредиту (а.с.23-24).

З копії Заявки на отримання кредиту №6274853 від 19.04.2024 року, яка є Додатком №2 до кредитного договору, встановлено, що з метою отримання кредиту відповідач ОСОБА_1 19.04.2024 року звернулася до ТОВ «Мілоан» з вказаною заявкою, в якій зазначено суму кредиту, розмір відсотків, строк кредитування та періодичність здійснення платежів (а.с.25).

З копії Довідки з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан» про надсилання одноразового ідентифікатора у формі смс №б/н від 02.06.2026 року, встановлено номер телефону, дату та час надсилання відповідачу ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора у формі смс на номер телефону для підписання договору про споживчий кредит (а.с.27).

Згідно копії платіжного доручення №128750089 від 19.04.2024 року відповідачу ОСОБА_1 були перераховані грошові кошти згідно договору №6274853 на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 10000 грн. (а.с.27).

Згідно копії Відомості про щоденні нарахування та погашення надані ТОВ «Мілоан» по кредитному договору №6274853, встановлено, що 19.04.2024 відбулось надання кредиту у розмірі 10000 грн. і нарахування комісії за надання кредиту у розмірі 1150 грн., а починаючи з 20.04.2024 року по 28.10.2024 року – відбувалось нарахування процентів згідно п.1.5.2 та п.1.6, 2.3.1.2 Договору, а також часткове погашення кредиту позичальником (а.с.28-29).

Згідно копії Виписки з особового рахунку за Кредитним договором №6274853 від 19.04.2024 року (а.с.30) та копії розрахунку заборгованості (а.с.31-33) виданих позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем станом на 15.07.2026 року складає 77169,20 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту – 9400 грн., прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту – 950 грн., прострочена заборгованість за відсотками – 61819,20 грн. та заборгованість по неустойці – 5000 грн.

Відповідно до копії інформації наданої АТ «Райффайзен Банк» на вимогу суду в порядку витребування доказів за №81-15-9/13901-БТ від 11.08.2026, та копії Виписки з рахунка приватного клієнта за період з 19.04.2024 року по 26.04.2024 року, – підтверджено, що на ім?я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку було здійснено зарахування коштів 19.04.2024 року у розмірі 10000 грн. (а.с.44,45).

Також, судом було досліджено електронні докази подані позивачем у системі Електронний суд:

- копію Паспорта споживчого кредиту, який містить інформацію, яка надається споживачу щодо умов кредитування до укладення договору про споживчий кредит;

- копію Договору відступлення прав вимоги №111-МЛ від 28.10.2024 року з додатками, згідно якого ТОВ «Мілоан» (кредитор) відступило ТОВ «ФК «Кредит Капітал» (новий кредитор) право вимоги згідно Реєстру боржників;

- копію Акта приймання-передачі Реєстру боржників від 28.10.2024 року;

- копію платіжної інструкції від 28.10.2024 року по оплаті за відступлення права вимоги;

- копію Витягу з Реєстру боржників від 10.09.2025 року Договору відступлення прав вимоги №111-МЛ від 28.10.2024 року – з якого встановлено передачу прав вимоги, де позичальником за порядковим №473 є відповідач ОСОБА_1 , сума заборгованості якої складає 42652,40 грн.;

- копію Претензії від 01.07.2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надісланої відповідачу щодо виконання нею зобов`язання за кредитним договором шляхом погашення заборгованості у розмірі 77169,20 грн.;

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником (відповідачем ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов`язань за договором споживчого кредиту, право вимоги по якому згідно укладеного договору факторингу перейшло до нового кредитора (позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі – ЦК України). Окрім того, спірні правовідносини регулюються нормами Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну комерцію».

Приписами пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «Мілоан»).

Згідно з приписом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів частини 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормою статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з положеннями частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

За змістом частини 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно дост.5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно ст.8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Положеннями ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно положень ст.ст.3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України"Про електронні документи та електронний документообіг"та"Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст.ст. 1077-1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором . Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що 19.04.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №6274853, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у розмірі 10000 грн., загальним строком на 345 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів, дата остаточного повернення кредиту – 30.03.2025 року (п.1.4 Договору), зі сплатою комісії у розмірі 1150 грн. за ставкою 11,50% від суми кредиту (п.1.5.1 Договору).

Відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором, зокрема згідно Графіку платежів, який є Додатком №1 до Договору.

Таким чином, між сторонами виникли договірні зобов`язання із приводу надання кредиту, які регулюються главою 71 ЦК України та загальними положеннями ЦК України про зобов`язання та договір.

Первісний кредитор ТОВ «Мілоан» відступило своє право грошової вимоги до відповідача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», згідно Договору відступлення прав вимоги №111-МЛ від 28.10.2024 року.

Всупереч умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 не виконала в повному обсязі свої зобов?язання і фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку кредитору повернуті не були.

При цьому, заперечення відповідача проти укладення договору з ТОВ «Мілоан» і отримання кредитних коштів за договором №6274853 спростовуються дослідженими судом доказами, а також частковою сплатою відповідачем коштів за кредитом, що відображено у розрахунку наданому первісним кредитором (відомість про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан»).

Так, з копії Відомості про щоденні нарахування та погашення надані ТОВ «Мілоан» по кредитному договору №6274853, встановлено, що 19.04.2024 відбулось надання кредиту у розмірі 10000 грн. і нарахування комісії за надання кредиту у розмірі 1150 грн., а починаючи з 20.04.2024 року по 28.10.2024 року – відбувалось нарахування процентів згідно п.1.5.2 та п.1.6, 2.3.1.2 Договору, а також часткове погашення кредиту позичальником.

А згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем станом на 15.07.2026 року складає 77169,20 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту – 9400 грн., прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту – 950 грн., прострочена заборгованість за відсотками – 61819,20 грн. та заборгованість по неустойці – 5000 грн.

Однак, суд не погоджується із сумою заборгованості з огляду на таке.

Щодо суми нарахованих відсотків.

У постанові об?єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19 зазначено, що суд має з?ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом?якшують або скасовують відповідальність особи.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Отже наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 2,5% від суми кредиту за кожен день, з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1,5% від суми кредиту за кожен день, з 20 серпня 2024 року – 1% від суми кредиту за кожен день.

Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися із нормами Закону.

Судом встановлено, що Кредитний договір №6274853 був укладений 19.04.2024 року строком на 345 днів. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року набрав чинності 24 грудня 2023 року. Тобто такий кредитний договір був укладений після набрання чинності цим Законом, а тому на момент укладення між сторонами кредитного договору діяли внесені до ЗУ «Про споживче кредитування» зміни, що вказує на підставність застосування до цих правовідносин зазначеного вище закону.

Згідно п.1.5.2 та п.1.5.3 Договору, проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 511.00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 876.00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості судом встановлено, що нарахування відсотків за користування кредитом як первісним кредитором, так і новим кредитором після відступлення прав вимоги здійснювалось за кожен день користування кредитом відповідно до п.1.5.2 та п.1.5.3 Договору до остаточної дати повернення кредиту зазначеної у п. 1.4 Договору – до 30.03.2025 року.

Однак, здійснивши математичний розрахунок (511,00% річних : 365 днів у році х 1 день = 1,4% у день), судом встановлено, що передбачені п.1.5.2 Договору відсотки за стандартною ставкою становлять 1,4 % за кожен день користування кредитом, а передбачені п.1.5.3 Договору відсотки за стандартною ставкою становлять 2,4 % за кожен день користування кредитом (876,00% річних : 365 днів у році х 1 день = 2,4% у день). Проте, з огляду на внесені зміни в законодавство, в т.ч. в ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування», такі відсотки мали застосовуватись кредитором лише по 19 серпня 2024 року, розмір якої не міг перевищувати 1,5% від суми кредиту за кожен день, а з 20 серпня 2024 року до закінчення строку дії договору кредитор мав нараховувати відсотки у розмірі, що не перевищували 1% від суми кредиту за кожен день.

Таким чином, відсотки за весь строк кредитування мали становити 38671 грн., зокрема по періодах:

- 2100 грн. - за період з 20 квітня 2024 року по 04 травня 2024 року (15 днів), нараховані відповідно до п.1.5.2 Договору (за ставкою 511.00 відсотків річних, що в перерахунку становить – 1,4% за кожен день), що не суперечить вимогам закону;

- 8700 грн. за період з 05 травня 2024 року по 01 липня 2024 року, нараховані відповідно до вимог Закону за ставкою відсотків яка не перевищує – 1,5% за кожен день.;

- 6909 грн. за період з 02 липня 2024 року по 19 серпня 2024 року (з урахуванням сплачених позичальником сум на погашення тіла кредиту 600 грн.);

- 20962 грн. за період з 20 серпня 2024 року по 30 березня 2025 року, нараховані відповідно до вимог ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» за ставкою 1% за кожен день.

Однак, від суми відсотків розрахованих судом за весь період кредитування 38671 грн. слід відняти суму відсотків сплачених позичальником первісному кредитору - 12684 грн. (2100 грн. + 3456 грн. + 3528 грн. + 3600 грн. = 12684 грн.), що дорівнює 25987 грн.

Отже, заборгованість за відсотками за вказаним кредитним договором становить 25987 грн.

Щодо суми нарахованої по неустойці.

Згідно розрахунку заборгованості наданої позивачем, сума нарахована по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов?язання, становить 5000 грн.

Проте, положенням п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

А тому, з урахуванням викладеного суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по неустойці у розмірі 5000 грн., є безпідставними та задоволенню не підлягають.

З огляду на наведене, загальна сума заборгованості за вказаним кредитним договором становитиме 36337 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 9400 грн., заборгованість за відсотками – 25987 грн. та заборгованість за комісією – 950 грн.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 36337 грн.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд враховує, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).

Суд виходить із диспозиції ч.1 ст.137 ЦПК України, у відповідності до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

За змістом положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

З приводу наведеного приймається до уваги те, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

На підтвердження понесених витрат позивачем у системі Електронний суд надано: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об?єднанням «Апологет» про надання правової допомоги, копію ордеру, копію Акта №Д/27566 наданих послуг від 15.07.2026 року, згідно якого вартість наданих послуг складає 8000 грн. та копію Детального опису наданих послуг до Акту №Д/27566, в якому зазначено найменування послуги та час виконання.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, та беручи до уваги задекларовані в п.6 ч.3 ст.2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає їх обґрунтованими, співмірними складності справи та фактично виконаним адвокатом роботам (наданим послугам), часові, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг).

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, правова допомога підлягає стягненню пропорційно до задоволених вимог у розмірі 3767,20 грн. (8000 : 100 х 47,09 = 3767,20 грн.).

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1253,72 грн. (36337 х 100% : 77169,20 = 47,09; 2662,40 : 100% х 47,09 = 1253,72 грн.).

На підставі статей 11, 207, 526, 549, 598, 599, 611, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, IBAN НОМЕР_3 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» – заборгованість за Кредитним договором №6274853 від 19.04.2024 року – у розмірі 36337 (тридцять шість тисяч триста тридцять сім) грн., а також 1253,72 грн. сплаченого судового збору та 3767,20 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення у зв?язку із перебуванням судді у відрядженні складено 14 жовтня 2026 року.

Суддя Ю.С. Кіцула