Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №347/1737/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1737/26

Провадження № 2/347/1232/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Книщука Р.М.,

секретаря Данилюк М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми,

в с т а н о в и в :

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Косівського районного суду від 10.11.2010р. позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено та вирішено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість згідно кредитного договору №014/0006/73/45813 від 18.04.2008р. в розмірі 289 650,11грн., оплачений судовий збір у розмірі 1700грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120грн. 18.01.2024р. між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» укладено договір про відступлення права вимоги №114/2-66 та 18.01.2024р. між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги №114/2-66-1, відповідно до якого позивач набув права вимоги за кредитним договором та договором поруки. На виконання рішення суду від 10.11.2010р. Косівським районним судом були видані виконавчі листи, однак станом на 22.06.2026р. рішення суду відповідачами не виконано. Враховуючи, що боржниками своєчасно не виконано грошове зобов`язання за кредитним договором, у них в силу закону (частина друга статті 625 ЦПК України) виникає обов`язок сплатити Кредитору поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення, та трьох процентів річних від простроченої суми. А тому, розрахована сума за період з 19.01.2018р. по 01.03.2020р. становить 54 394,23грн., яка складається з 35 991,53грн. – сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 18402,70грн. – сума боргу трьох процентів річних від простроченої суми. Просить стягнути в солідарному порядку з відповідачів суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 54 394,23грн.

Представник позивача у поданій до суду заяві просить справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.

Представник відповідачки ОСОБА_2 , адвокат Рищук В.В. подав відзив на позовну заяву в якому позов не визнав, вважає його необгрунтованим та недоведеним. Вказує, що ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.12.2021р. було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 , введено процедуру реструктуризації боргів та мораторій на задоволення вимог кредиторів. Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 26.10.2022р. ОСОБА_2 визнано банкрутом та введено процедуру погашення боргів. З цих підстав, провадження у справі в чатсині вимог до ОСОБА_2 підлягає закриттю. Що стосується вимог до ОСОБА_1 , то 09.12.2013р. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа Косівського районного суду від 25.03.2011р. та 28.10.2015р. в межах вказаного виконавчого провадження було реалізовано майно належне ОСОБА_1 , а саме автомобіль марки «Mersedes-Benz Sprinter» д.н.з. НОМЕР_1 . 25.06.2021р. Косівським відділом ДВС виконавче провадження було завершене на підставі п.2ч.1ст.37, а виконавчий документ повернуто стягувачу та повторно до виконання не пред`являвся. З цих підстав, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання закінчився 26.06.2024р., відомості про поновлення такого строку відсутні, а тому вимога до ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.

Представником відповідачки подано заяву в якій він просить розгляд справи провести у його відсутності та у відсутності відповідачки.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст. ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено в судовому засіданні рішенням Косівського районного суду від 10.11.2010р. позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено та вирішено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість згідно кредитного договору №014/0006/73/45813 від 18.04.2008р. в розмірі 289 650,11грн., оплачений судовий збір у розмірі 1700грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120грн.

Згідно матеріалів справи вбачається, що 18.01.2024р. між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» укладено договір про відступлення права вимоги №114/2-66 та 18.01.2024р. між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги №114/2-66-1, відповідно до якого позивач набув права вимоги за кредитним договором та договором поруки.

Як зазначає представник позивача, рішення суду від 10.11.2010р. відповідачами не виконано, а тому наявні підстави для стягнення з них суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми та розраховує такий борг за період з 19.01.2018р. по 01.03.2020р., який становить 54 394,23грн. та складається з 35 991,53грн. – сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 18402,70грн. – сума боргу трьох процентів річних від простроченої суми.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу вимог статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Отже, можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, про стягнення якої ухвалено рішення суду, вичерпується після закінчення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо такий строк не було поновлено в установленому законом порядку.

Ігнорування кредитором обставин закінчення строку пред`явлення рішення суду до виконання щодо стягнення заборгованості призвело б до надання стягувачу можливості безпідставно уникнути законодавчої вимоги щодо встановлених законом строків та призвело б до безпідставного перебування боржника у невизначеному стані понад встановлений Законом час, що порушило б принцип правової визначеності як один із основоположних аспектів верховенства права.

Відповідно до інформації про виконавче провадження, отриманої 22.07.2026р. вбачається, що 11.12.2013р. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа Косівського районного суду від 25.03.2011р. №2-2170/2010р. про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість згідно кредитного договору в розмірі 289 650,11грн., оплачений судовий збір у розмірі 1700грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу в розмірі 120грн.

В межах даного виконавчого провадження 12.02.2015р. було звернуто стягнення на майно боржника та винесено постанову про арешт майна боржника. 28.10.2015р. реалізовано майно належне ОСОБА_1 , а саме автомобіль марки «Mersedes-Benz Sprinter» д.н.з. НОМЕР_1 та постановою начальника відділу ДВС Йоника І.М. від 04.11.2015р. звільнено майно боржника з-під арешту.

Постановою заступника начальника відділу Сіреджуком І.О. 25.06.2021р. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2ч.1ст.37 (відсутність у боржника майна).

Тобто, як вбачається з матеріалів справи виконавчий документ повернуто стягувачу та з 2021року повторно до виконання не пред`являвся. Також матеріали справи не містять будь-яких доказів про те, що первісний стягувач АТ «Райффайзен Банк Аваль» чи його правонаступник ТОВ «Цикл Фінанс» звертався до суду який розглядав справу як суд першої інстанції із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Крім цього, як видно із розрахунку проведеного позивачем, останній розраховує суму боргу виходячи із суми вказаної у рішенні суду, а саме 289650,11грн., в той час коли за рахунок виручених від продажу майна коштів, а саме автомобіля марки «Mersedes-Benz Sprinter» д.н.з. НОМЕР_1 мало відбутися погашення заборгованості (часткове або повне, залежно від суми оцінки та розміру боргу). Якщо автомобіль було реалізовано у 2015 році, сума основного боргу зменшилася на розмір отриманих від реалізації коштів. Проте, жодних доказів на виконання боржником своїх зобов`язань за рахунок реалізованого майна представник позивача не надає, а неправомірно нараховує боргові суми за вказаний період.

Також суд бере до уваги і ту обставину, що ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.12.2021р. було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 , введено процедуру реструктуризації боргів та мораторій на задоволення вимог кредиторів. Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 26.10.2022р. ОСОБА_2 визнано банкрутом та введено процедуру погашення боргів.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України свідчить, що: 1) натуральним є зобов`язання вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном; 2) конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку; 3) кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

У постановах від 23.11.2022 у справі № 285/3536/20, від 18.03.2020 у справі № 442/398/15-ц Верховний Суд зауважив, що натуральним зобов`язанням (obligatio naturalis) є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку (оскільки боржник заявив про застосування позовної давності та вона застосована судом), але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном.

Конструкція статті 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов`язанні не має права нараховувати 3% річних та інфляційні втрати, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 757/44680/15-ц).

Отже, встановивши, що на виконанні не перебуває виконавче провадження з виконання виконавчих листів № 2-2170/2010р. виданих 25.03.2011року Косівським районним судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість згідно кредитного договору №014/0006/73/45813 від 18.04.2008р. в розмірі 289 650,11грн., оплачений судовий збір у розмірі 1700грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу в розмірі 120грн., тобто рішення суду не може бути виконано, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення у цій справі суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, оскільки вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором у цьому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18.09.2024 по справі № 761/26741/22 (провадження № 61-4584св24).

Таким чином, враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати в разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 263, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Р.М. Книщук