Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №344/7072/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7072/26

Провадження № 2/344/4852/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Польської М.В.,

секретаря судового засідання Соляник Т.І.,

за участі:

представника позивача Римарук Ю.І.,

представника відповідача Івасишин З.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Римарук Юрій Ігорович, до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини по квитанції за оплату за навчання,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, інтереси якого представляє адвокат, в квітні 2026 року звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по квитанції за оплату за навчання від 30.10.2024 року у сумі 5 550 грн.

Позов мотивовано тим, що з 2015 по 2026 рік сторони перебували у шлюбі, за судовим рішенням від 09.09.2025 року у справі №344/6876/25 стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 6000 грн. Станом на 2025-2026 рік дочка й надалі навчається у ТОВ «Приватний ліцей «Унікум» м.Києва, фактичне місцезнаходження м.Івано-Франківськ, вартість навчання в рік 100 000 грн. Рішенням суду від 29.12.2025 року у справі №344/21397/25 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання дочки у сумі 67 236 грн. (половини їх вартості покладеного на одного з батьків). Позивач 30.10.2024 року вніс за навчання дочки кошти в сумі 11 110 грн. на рахунок ліцею, а отже половину даної суми в розмірі 5 550 грн. слід стягнути з відповідача. Також слід вирішити питання судових витрат та стягнути їх з відповідача на користь позивача.

22.06.2026 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення (відзив), в яких просила відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки дочка (яка має інвалідність з липня 2017 року), разом з матір`ю змушені були покинути придбаний за час шлюбу спільний будинок через поведінку позивача. Через відсутність фінансової допомоги зі сторони батька дитини, відповідач змушена була в судовому порядку вирішувати питання утримання дочки, в т.ч. на навчання, пов`язане з особливістю захворювання та необхідністю навчання в приватному навчальному закладі. Рішення суду про стягнення додаткових витрат оскаржувалось зі сторони батька, однак залишене без змін. Щодо суми, які за вимогою позову підлягають стягненню, то дана сума коштів оплачена позивачем ще 30.10.2024 року до розірвання шлюбу, відповідач є також особою з інвалідністю ІІІ гр. внаслідок аварії та проходить періодичне лікування, житлом відповідач з дитиною не забезпечені, хоча таке було спільний майном подружжя і в ньому залишився проживати позивач. Аналогічно відповідач немає у власності автомобіля, однак два ТЗ також залишив позивач собі, не зважаючи на спільно придбане таке колишнім подружжям, та відчужив без її згоди, тобто є достатній матеріальний рівень позивача для оплати тих чи інших коштів на дочку. Просить стягнути з позивача на користь відповідача пов`язані з розглядом даної справи – витрати на правничу допомогу, які будуть заявлені додатково.

29.06.2026 року стороною позивача подані докази про понесення витрат на правничу допомогу надану АО «Вайсмен» у сумі 10 000 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги заперечила, просила відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сторони у справі.

Шлюб між сторонами на підставі поданого позову ОСОБА_1 від 31.01.2025 року було розірвано 06.03.2025 року за рішенням суду, яке набрало законної сили 10.04.2025 року (дані з матеріалів судового рішення в іншій справі).

Як вбачається з матеріалів даної цивільної справи, згідно рішення Івано-Франківського міського суду від 09.09.2025 року у справі №344/6876/25, яке набрало законної сили, з ОСОБА_1 стягуються на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 6 000 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття. Стягнення розпочато з 16.04.2025 року Окрім того, також вирішено стягнення аліментів на утримання самої ОСОБА_2 по 2 000 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання рішення законної сили, на весь час інвалідності ОСОБА_2 (а.с.5-7).

Дочка ОСОБА_4 навчалася й надалі навчається у ТОВ «Приватний ліцей «Унікум» м.Києва, фактичне місцезнаходження м.Івано-Франківськ.

Сторона позивача обґрунтовуючи вимоги позову про стягнення 5 550 грн. за оплату батьком навчання дівчинки навчальному закладу (а.с.12) доводила те, що оскільки позивач разово 30.10.2024 року вніс за навчання суму 11 110 грн. на рахунок ліцею, де навчається дочка ОСОБА_4 , а отже половину даної суми підлягає стягненню з відповідача. Щодо позиції відповідача про продаж ним та залишення собі ТЗ, то такі дії були вчинені саме з метою погашення платежів по аліментах на дочку та колишню дружину, з врахуванням що дохід позивача був нижчий за нарахування, а один ТЗ дійсно залишено ним у користування, так як він також є особою з інвалідністю ІІІ групи.

Заперечуючи дані вимоги сторона відповідача вказала на те, що дана сума коштів оплачена позивачем 30.10.2024 року ще до розірвання шлюбу, а отже зі спільних коштів подружжя, дівчинка ОСОБА_4 є особою з інвалідністю до досягнення повноліття (а.с.70-71), відповідач є також особою з інвалідністю ІІІ гр. внаслідок аварії, яку спричинив позивач (а.с.72,79-80) та проходить періодичне лікування, житлом відповідач з дитиною не забезпечені маючи в наявності спільне майно подружжя, право власності на яке: садовий будинок та земельну ділянку зареєстроване 22.02.2020 року за ОСОБА_1 (а.с.60) і в будинку залишився проживати саме позивач, а відповідач з дочкою саме через поведінку батька дитини змушені були покинути житло (а.с.75-78). Аналогічно відповідач немає у власності ТЗ, натомість два ТЗ як спільне майно подружжя також залишив позивач собі та відчужив без її згоди (а.с.62-63), позивач володіє зброєю яка теж має значну вартість (а.с.61), тобто є достатній матеріальний рівень позивача для оплати тих чи інших коштів на дочку, в т.ч. за навчання.

При цьому, щодо спільного майна колишнього подружжя, то такі відносини врегульовані були ними у шлюбному договорі від 27.04.2016 року (а.с.97-98), а також суд не може враховувати доводи сторони відповідача по неправомірному на її думку розпорядження майном іншим з подружжя, оскільки такі відносини щодо майна врегульовані як договором, так і є наявною можливість поділу такого в судовому порядку при наявності підстав для поділу спільного майна колишнього подружжя.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 29.12.2025 року, яке набрало законної сили 03.03.2026 року у справі №344/21397/25 (матеріали даної справи було оглянуто судом для встановлення питання чи була предметом судової оцінки надана ОСОБА_1 квитанція від 30.10.2024 року при вирішенні питання стягнення з нього, як батька, половину витрат понесених матір`ю на навчання та харчування і інші додаткові витрати на дочку) було вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_3 у сумі 67 236 грн. (а.с.8-11). Як вбачається зі змісту даного рішення предметом спору була половина понесених додаткових витрат іншим з батьків пов`язаних з потребами дитини. При цьому, розглядаючи дану справу суд зазначив, що угода про навчання дитини в приватному ліцею була укладена з 05.04.2023 року, пролонговувалась в червні 2024 року та травні 2025 року. З врахуванням предмета спору про стягнення половини вартості з батька на навчання дитини, судом досліджувались квитанції про оплату надані ОСОБА_2 , зокрема і за вересень 2024 року у сумі 9 856 грн. та у грудні 2024 року двома платежами на суму 11 256 грн. та 11 411 грн. (3 аркуш та 6 аркуш рішення у справі №344/21397/25 – а.с.9-11), при цьому загальна сума сплачених мамою дівчинки коштів на її навчання та харчування в ліцеї складала суму - 113 793 грн. за період з вересня 2024 року по вересень 2025 року включно. При розгляді судом позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 у справі №344/21397/25, представник відповідача у відзиві на позов просив врахувати сплачені ОСОБА_1 на навчання дитини 6 квитанцій, в т.ч. квитанцію на переказ коштів від 30.10.2024 року (аркуш 2 рішення суду), однак судом надавалась оцінка частині квитанцій наданих відповідачем (аркуш 6 рішення), які не були враховані в оплату навчання дитини батьком, тому на таку були посилання у відзиві, проте не враховані у частині зменшення понесених матір`ю витрат.

Отже, за позовом матері вже було вирішено питання в судовому порядку про стягнення половини витрат з батька понесених саме ОСОБА_2 за навчання та харчування (освітні послуги) за період з вересня 2024 року по вересень 2025 року включно, зустрічний позов у даній справі не пред`являвся, сума оплаченої батьком разової квитанції від 30.10.2024 року, судом в іншій цивільній справі не враховувалась.

Натомість даний спір, що розглядається виник у сторони позивача за одну оплату 30 жовтня 2024 року, без зазначення у платіжній квитанції періоду навчання за який здійснена ОСОБА_1 сума коштів 11 100грн. на одержувача приватний ліцей Унікум, цільове призначення «батьківська плата за навчання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Стороною позивача на вимогу суду надано додатково: копію договору від 04.06.2024 року про надання освітніх послуг за навчальний період 2024/2025 років, згідно п.6.4.1,6.4.3 договору якого оплата у місяць за навчання складає 8 000 грн. по 10 платежів, зокрема щомісяця 5 числа; відповідь приватного ліцею від 02.10.2026 року, що такий внесений батьком платіж був зарахований навчальним закладом як оплата за листопад 2024 року, а саме на на два види освітньої послуги: 8 000 грн. за навчання та 3 100 грн. за харчування.

Водночас, у жовтні-листопаді 2024 року мама дитини ОСОБА_2 плату за навчання та харчування не вносила, це підтвердили, як сторони справи, так і вбачається з судового рішення у справі №344/21397/25.

Главою 15 Сімейного кодексу України, до якої відноситься і стаття 185, регулюється обов`язок батьків утримувати дитину.

Так, за статтею 185 СК, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Звідси, враховуючи здійснений позивачем – батьком дитини ОСОБА_1 разовий платіж 30.10.2024 року за освітні послуги за листопад місяць 2024 року, що надаються приватним навчальним закладом дитині ОСОБА_5 за договірними відносинами на суму 11100 грн., на підставі ст.185 СК України слід розділити дані коштияк витрати обох батьків, а тому вимоги щодо стягнення 5 550 грн., є доведеними перед судом і підлягають до задоволення.

За вимогами ст.12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., які позивач просив стягнути з відповідача, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанова від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)). Такі ж висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 січня 2026 у справі № 681/947/24, постанові Верховного Суду 16 березня 2026 року у справі № 522/7662/23.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Встановлено, що до матеріалів справи стороною позивача долучено договір про надання правової допомоги від 04.12.2025р., ордер про надання правничої допомоги виданий 10.04.2026 року АО «Вайсмен» адвокату Римарук Ю.І., додаткову угоду №2 від 29.06.2026 року щодо участі у справі №344/7072/26 з визначенням суми у 10 000 грн. (оплачуються протягом 30 днів з часу винесення судового рішення), Акт надання послуг від 29.06.2026 року про перелік послуг: 2 000 грн. консультація, 4 000 грн. підготовка та подання позовної заяви, 4 000 грн. участь у судових засіданнях. При цьому, кількість витраченого часу на види наданих послуг, як і кількість запланованої участі у судових засіданнях, сторони угоди не визначали.

Адвокат відповідача заперечила щодо стягнення витрат на правничу допомогу вцілому, з врахуванням повного не визнання позовних вимог. Щодо виду послуг, часу та зазначеної остаточної суми 10 000 грн. не висловлювалась, просила відмовити за недоведеністю позовних вимог.

За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України, здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що подані позивачем документи не дають можливості встановити обсяг фактично наданих адвокатом послуг у межах розгляду даної справи, перелік виконаних робіт до їх саме витраченого часу, а також що позовна вимога вдвічі менша за заявлену вимогу на правничу допомогу. Отже, на переконання суду, з врахуванням вищезазначеного щодо стягнень витрат на правничу допомогу, вимоги в цій частині слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 1 500 грн.

Підсумовуючи вищевикладене та норми статті 185 СК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81-82, 133, 141, 200, 211, 247,263-265, 267-268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Задовольнити позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Римарук Юрій Ігорович, до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини по квитанції за оплату за навчання.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , додаткові витрати на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5 550 грн. (п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , витрати на правничу допомогу у розмірі 1 500 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА