Вирок від 12 жовтня 2026 р. у справі №127/26779/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/26779/26

Провадження № 1-кп/127/698/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.06.2026 за № 12026020020000354, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , із середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , несудимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 01.06.2026, використовуючи власний мобільний телефон марки «Samsung», в застосунку для миттєвого обміну повідомленнями «ТеІеgram», від невідомого акаунту отримав пропозицію про здійснення підпалу приміщення. Після чого, в ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на знищення чужого майна шляхом підпалу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 01.06.2026 близько 21 год. 18 хв., перебуваючи за адресою: м. Вінниця, вул. Брацлавська, буд. 1, біля приміщення перукарні «Клеопатра», належного ОСОБА_6 , вирішив підпалити приміщення.

Після цього, 01.06.2026 приблизно о 21 год. 25 хв., перебуваючи за адресою: м. Вінниця, вул. Брацлавська, буд. 1, діючи умисно, з метою умисного знищення чужого майна шляхом підпалу, використовуючи заздалегідь підготовлені для вчинення злочину каністру для палива, об`ємом 10 л із легкозаймистою речовиною - бензином, розлив його перед входом до перукарні та підпалив за допомогою заздалегідь принесеної з собою запальнички, внаслідок чого легкозаймиста речовина спалахнула та виникла пожежа, пошкодивши вхідні двері до приміщення. Пожежа в подальшому була ліквідована працівниками ГУ ДСНС України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області. ОСОБА_3 залишив місце місце вчинення злочину та не здійснював будь-яких заходів для ліквідації пожежі. Своїми умисними діями ОСОБА_3 заподіяв потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 2857,44 грн.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України, - умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав та показав, що дійсно вчинив злочин за вказаних в обвинувальному акті обставин. Оскільки йому напередодні відмовили в даній перукарні у наданні послуг, він образився. В мережі інтернет спілкувався з особами, які також були незадоволені обслуговуванням в даній перукарні. Він вирішив завдати шкоди, однак наміру завдавати значну шкоду не мав. 01.06.2026 приблизно о 21 год. 25 хв., перебуваючи за адресою: м. Вінниця, вул. Брацлавська, буд. 1, використовуючи придбану каністру з бензином, він розлив бензин перед входом до перукарні та підпалив за допомогою запальнички, внаслідок чого виникла пожежа, пошкодивши вхідні двері до приміщення. Він сказав перехожому, що виникла пожежа та покинув місце вчинення злочину. У вчиненому щиро кається та дуже жалкує про вчинене, завіряє суд, що зрозумів свої помилки і подібне більше не повториться, просить вибачення за вчинене. Просить суд врахувати, що він раніше не судимий, характеризується позитивно. Крім того, зрозумівши свої помилки та щиро розкаявшись у вчиненому, він є законослухняним громадянином, не несе загрози суспільству. Завдану злочином шкоду потерпілій відшкодував. Просить суд його суворо не карати, не позбавляти волі та надати шанс на виправлення. Просить перерахувати кошти, внесені як заставу, на спеціальний рахунок для ЗСУ.

У судове засідання потерпіла ОСОБА_6 не прибула, однак надала до суду заяву, в якій просила судовий розгляд кримінального провадження здійснювати за її відсутності, зазначила, що претензій майнового характеру до обвинуваченого немає, при призначенні покарання покладається на розсуд суду.

Відповідно до ст. 325 Кримінального процесуального кодексу України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.

Суд, заслухавши думку сторін судового провадження, які не заперечують проти проведення судового розгляду без потерпілої, вважає за можливе проведення судового розгляду без потерпілої.

Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, врахувавши, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясував, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, судом також роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

А тому, крім допиту обвинуваченого, інші докази, за погодженням з учасниками судового провадження, не досліджувалися, за винятком документів, які стосуються особи обвинуваченого та характеризуючих його даних, заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

Допитавши обвинуваченого, який визнав себе винним та добровільно повідомив суду обставини вчинення злочину, а також дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши виступи учасників судового провадження в дебатах та останнє слово обвинуваченого, суд дійшов таких висновків.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

А тому суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України, як умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд, відповідно до вимог статей 50, 65-67 Кримінального кодексу України щодо загальних засад призначення покарання, враховує положення статті 12 Кримінального кодексу України, фактичні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, є особою молодого віку, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Також суд враховує відношення обвинуваченого до своїх дій, а саме те, що він щиро кається та жалкує про вчинене, завіряє суд, що подібне більше не повториться.

Обставинами, які, згідно ст. 66 Кримінального кодексу України, пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданої шкоди.

Крім того, відповідно до положень частини 2 статті 66 Кримінального кодексу України, при призначенні покарання суд визнає такою, що його пом`якшує, обставину, не зазначену в частині першій цієї статті, а саме, визнання вини.

Обставин, які, згідно ст. 67 Кримінального кодексу України, обтяжують покарання, судом, з урахуванням положень ст. 337 КПК України, не встановлено.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання, зокрема, чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме.

Ззгідно п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню зокрема обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.

Обов`язок доказування перелічених обставин згідно зі ст. 92 КПК України покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що орган досудового розслідування не інкримінував обвинуваченому вчинення правопорушення у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів. Даної обставини не зазначено в обвинувальному акті як такої, що обтяжує покарання відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 291 КПК України. А тому суд не має права ураховувати дану обставину як обтяжуючу покарання у судовому рішенні та тим самим виходити за межі висунутого обвинувачення (ст. 337 КПК України), оскільки це порушує право обвинуваченого на захист та межі судового розгляду.

Суд зазначає, що згідно положень частини 2 статті 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частинами 1 та 2 статті 65 Кримінального кодексу України, зокрема встановлено, що суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчиненене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про наявність достатніх підстав для застосування положень статті 69 Кримінального кодексу України, про що клопотала сторона захисту, суд, дотримуючись загальних принципів, встановлених законом, щодо призначення покарання, враховує особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, є особою молодого віку, характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, також суд враховує обставини, які пом`якшують покарання, - щире каяття, визнання вини та добровільне відшкодування завданої шкоди.

Зазначені обставини, на думку суду, є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та свідчать про усвідомлення обвинуваченим вчиненого злочину та щире розкаяння.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для застосування положень ст. 69 Кримінального кодексу України та вважає доцільним при призначенні покарання перейти до іншого, більш м`якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України, а саме штрафу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 Кримінального кодексу України, штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом, з урахуванням положень частини другої цієї статті. Розмір штрафу визначається судом з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.

В абзаці другому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24.10.2003 № 7 роз`яснюється, що якщо санкція статті (санкція частини статті) не передбачає основного покарання у виді штрафу, він може бути призначений лише в порядку переходу до більш м`якого виду покарання за наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 69 КК України. У цьому разі штраф призначається в розмірах, визначених ч. 2 ст. 53 КК України.

Враховуючи викладене, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд дійшов висновку, що покаранням справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде більш м`який вид покарання, не зазначений в санкції ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України, із застосуванням положень ст. 69 Кримінального кодексу України, у виді штрафу.

При визначенні розміру штрафу суд враховує положення ч. 2 ст. 53 КК України, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, а також майновий стан обвинуваченого.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 02.06.2026 ОСОБА_3 був затриманий 02.06.2026.

Відповідно до ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2026 до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 31.07.2026, визначено розмір застави 66 560 грн 00 коп. з покладенням відповідних обов`язків.

Заставу було внесено та обвинуваченого звільнено з-під варти 05.06.2026.

Відповідно до ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 30.07.2026 було продовжено строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_3 , ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2026, до 30.09.2026 включно.

Заставу в розмірі 66 560 грн 00 коп., внесену згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №2274201979303 від 04.06.2026 відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2026 за ОСОБА_3 заставодавцем ОСОБА_7 , враховуючи заяву заставодавця, слід перерахувати на спеціальний рахунок Національного банку України, для цілей оборони України.

Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2026, на майно, вилучене 01.06.2026 під час проведення огляду місця події за адресою: місто Вінниця, вулиця Брацлавська, 1, а саме: змив з металевих дверей, який поміщено до спец пакету НПУ ICR0181130; змив з поверхні плитки, який поміщено до спец пакету НПУ ICR0181131; контрольний зразок, який поміщено до спец пакету НПУ ICR0181132; каністру зі слідами термічної дії, яку поміщено до паперового конверту НПУ; слід взуття, який поміщено до спец пакету НПУ RAWO111801, слід скасувати, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.06.2026, на майно, вилучене 02.06.2026 під час проведення невідкладного обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , а саме на: пластикову картку банку «Monobank» № НОМЕР_2 , яку поміщено до спецпакета НПУ СУ № PSP2206176; запальничку оранжевого кольору з написом «FROG», яку поміщено до спецпакета НПУ № CRI1042016; чек № 358066 з АЗС на придбання каністри для палива, який поміщено до спецпакета НПУ № CRI1041999; чек № 358067 з АЗС на придбання бензину, який поміщено до спецпакета НПУ № CRI1042018; мобільний телефон марки «iPhone 12 Pro Max» у чохлі фіолетового кольору, який поміщено до спецпакета НПУ № PSP3363406; мобільний телефон «Samsung Galaxy A71» із номером телефону НОМЕР_3 , який поміщено до спецпакета НПУ № RAWO113457; пару кросівок чорного кольору з білою підошвою, які поміщено до спецпакета НПУ № PSP3363414; джинсові штани синього кольору, які поміщено до спецпакета НПУ № RAWO113455; футболку білого кольору з написом «PUMA», яку поміщено до спецпакета НПУ № RAWO113456; наплічну сумку з написом «Nike», яку поміщено до спецпакета НПУ № PSP3363405, слід скасувати, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

На підставі ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експертів: висновки експертів № СЕ-19/102-26/11544 - ФХД від 09.07.2026 в розмірі 5 776 грн. 32 коп., № СЕ-19/102-26/14317 - ФХД від 15.07.2026 в розмірі 3 850 грн. 88 коп., № 987/26-21 від 18.06.2026 в розмірі 2 290 грн. 05 коп., в загальному розмірі 11 917 грн. 25 коп.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 50, 65-67, 69 Кримінального кодексу України, статтями 100, 124, 174, 349, 368-371, 373-374, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання, застосувавши ст. 69 Кримінального кодексу України, у виді штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 000 (сто сімдесят тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експертів в розмірі 11 917 (одинадцять тисяч дев`ятсот сімнадцять) грн. 25 коп.

Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2026, на майно, вилучене 01.06.2026 під час проведення огляду місця події за адресою: місто Вінниця, вулиця Брацлавська, 1, а саме: змив з металевих дверей, який поміщено до спец пакету НПУ ICR0181130; змив з поверхні плитки, який поміщено до спец пакету НПУ ICR0181131; контрольний зразок, який поміщено до спец пакету НПУ ICR0181132; каністру зі слідами термічної дії, яку поміщено до паперового конверту НПУ; слід взуття, який поміщено до спец пакету НПУ RAWO111801, - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.06.2026, на майно, вилучене 02.06.2026 під час проведення невідкладного обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , а саме на: пластикову картку банку «Monobank» № НОМЕР_2 , яку поміщено до спецпакета НПУ СУ № PSP2206176; запальничку оранжевого кольору з написом «FROG», яку поміщено до спецпакета НПУ № CRI1042016; чек № 358066 з АЗС на придбання каністри для палива, який поміщено до спецпакета НПУ № CRI1041999; чек № 358067 з АЗС на придбання бензину, який поміщено до спецпакета НПУ № CRI1042018; мобільний телефон марки «iPhone 12 Pro Max» у чохлі фіолетового кольору, який поміщено до спецпакета НПУ № PSP3363406; мобільний телефон «Samsung Galaxy A71» із номером телефону НОМЕР_3 , який поміщено до спецпакета НПУ № RAWO113457; пару кросівок чорного кольору з білою підошвою, які поміщено до спецпакета НПУ № PSP3363414; джинсові штани синього кольору, які поміщено до спецпакета НПУ № RAWO113455; футболку білого кольору з написом «PUMA», яку поміщено до спецпакета НПУ № RAWO113456; наплічну сумку з написом «Nike», яку поміщено до спецпакета НПУ № PSP3363405, - скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні - змив з металевих дверей, змив з поверхні плитки, контрольний зразок, каністру зі слідами термічної дії, слід взуття, запальничку оранжевого кольору з написом «FROG», які, відповідно до постанов про визнання речовими доказами від 02.06.2026 та квитанції № 3232 (без дати), передані до камери зберігання речових доказів відділу поліції № 1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області - знищити.

Речові докази у кримінальному провадженні - пластикову картку банку «Monobank» № НОМЕР_2 , мобільний телефон марки «iPhone 12 Pro Max» у чохлі фіолетового кольору, мобільний телефон «Samsung Galaxy A71» із номером телефону НОМЕР_3 , пару кросівок чорного кольору з білою підошвою, джинсові штани синього кольору, футболку білого кольору з написом «PUMA», наплічну сумку з написом «Nike», які, відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 02.06.2026 та квитанції № 3232 (без дати), передані до камери зберігання речових доказів відділу поліції № 1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області - повернути власнику ОСОБА_3 .

Речові докази у кримінальному провадженні - два комп`ютерних диски «DVD-R» із відеозаписами, які, відповідно до постанов слідчого від 02.06.2026, визнані речовими доказами та зберігаються в матеріалах кримінального провадження, чек № 358066 з АЗС на придбання каністри для палива, чек № 358067 з АЗС на придбання бензину, які, відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 02.06.2026 та квитанції № 3232 (без дати), передані до камери зберігання речових доказів відділу поліції № 1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Заставу в розмірі 66 560 грн 00 коп., внесену згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №2274201979303 від 04.06.2026 відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2026 за ОСОБА_3 заставодавцем ОСОБА_7 , - перерахувати на спеціальний рахунок Національного банку України, для цілей оборони України.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілій та прокурору.

Суддя