Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №620/643/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 620/643/24

адміністративне провадження № К/990/33329/24

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Соколова В.М.,

суддів: Білак М.В., Єресько Л.О., Дашутіна І.В., Желєзного І.В., Жука А.В., Загороднюка А.Г., Кашпур О.В., Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М., Радишевської О.Р., Смоковича М.І., Уханенка С.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 620/643/24,

за позовом ОСОБА_1 до Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито,

за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року (суддя Тихоненко О.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2024 року (суддя-доповідач - Заїка М.М., судді: Голяшкін О. В., Швед Е. Ю.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ), яка виразилася у ненарахуванні та невиплаті йому за період з 27 жовтня 2017 року до 15 серпня 2023 року індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII), Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, - січень 2008 року та березень 2018 року;

- зобов`язати Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_1 ) здійснити нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за період із 27 жовтня 2017 року до 15 серпня 2023 року в повному обсязі із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 27 жовтня 2017 року до 28 лютого 2018 року - січень 2008 року, а в період з 01 березня 2018 року до 15 серпня 2023 року - березень 2018 року;

- визнати протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) щодо невиплати йому компенсації вартості за неотримане речове майно та щодо ненарахування вихідної допомоги за 11 повних календарних років вислуги;

- зобов`язати Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) виплатити йому грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно;

- зобов`язати Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2024 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період із 27 жовтня 2017 року до 31 грудня 2022 року. Зобов`язано Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із 27 жовтня 2017 року до 31 грудня 2022 року з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) щодо ненарахування ОСОБА_1 вихідної допомоги за 11 повних календарних років вислуги. Зобов`язано Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_1 ) виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що індексація грошового забезпечення є обов`язковою у разі перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, а базовим місяцем для її обчислення є місяць підвищення складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру, у зв`язку з чим відповідач зобов`язаний здійснити її нарахування та виплату у встановленому законом порядку. Водночас суди попередніх інстанцій дійшли висновку про передчасність позовних вимог у частині визначення базових місяців для обчислення індексації та правомірності нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з жовтня 2017 року до листопада 2018 року, з вересня 2019 року до жовтня 2019 року, у травні 2020 року та з серпня 2020 року до листопада 2020 року, оскільки нарахування і виплату індексації грошового забезпечення не було здійснено. Крім того, щодо періоду з 01 січня 2023 року до 15 серпня 2023 року зазначено, що у зв`язку із зупиненням на 2023 рік дії Закону № 1282-XII правові підстави для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення були відсутні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно із витягом з наказу начальника Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України від 15 серпня 2023 року № 360-ос припинено (розірвано) контракт та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення позивача, звільненого з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) (через такі сімейні обставини або інші поважні причини: у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я), з 15 серпня 2023 року.

Окрім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки позивача звільнено з військової служби з підстав, передбачених Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413 (далі - Перелік № 413), а також, зважаючи на наявність у нього вислуги понад десять календарних років, останній має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо виплати грошової компенсації вартості неотриманого речового майна, суди попередніх інстанцій виходили з того, що така компенсація була виплачена позивачу у серпні 2023 року в сумі 57 256,67грн.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

Не погодившись із указаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2024 року в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Як на підставу оскарження судових рішень попередніх інстанцій відповідач послався на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначив про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 140/1143/23.

Касаційна скарга мотивована тим, що звільнення військовослужбовця з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII, у зв`язку із сімейними обставинами або іншими поважними причинами під час дії особливого періоду, зокрема під час мобілізації чи воєнного стану, не є підставою для набуття права на одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 15 Закону № 2011-XII. На думку касатора, законодавець розмежував сімейні обставини та інші поважні причини звільнення, визначені Законом № 2232-XII, як підстави припинення військової служби, та сімейні обставини й інші поважні причини, встановлені Кабінетом Міністрів України, з настанням яких пункт 2 статті 15 Закону № 2011-XII пов`язує виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги. Отже, касатор стверджує, що оскільки підстави звільнення позивача визначені безпосередньо законом, а не нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України, передбачені законодавством умови для виплати зазначеної допомоги у цьому випадку відсутні.

Касаційна скарга, як указує скаржник, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також становить значний суспільний інтерес.

Ухвалою від 07 жовтня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

У зв`язку з обранням судді Губської О.А. до Великої Палати Верховного Суду здійснено повторний автоматизований розподіл цієї справи та визначено склад колегії: судді-доповідача Соколова В.М., суддів: Білак М.В., Уханенко С.А.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у силу частини четвертої статті 338 КАС України.

Ухвалою від 30 червня 2026 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2026 року передано справу № 620/643/24 на розгляд судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата).

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. від 12 жовтня 2026 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

IV. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Переглянувши оскаржувані судові рішення у межах, визначених статтею 341 КАС України, Судова палата зазначає таке.

Предметом спору у цій справі є правомірність дій (бездіяльності) відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, правильності визначення базового місяця для обчислення індексу споживчих цін при розрахунку індексації грошового забезпечення, а також виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та одноразової грошової допомоги за 11 повних календарних років вислуги.

При цьому у межах цього касаційного провадження Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права виключно в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом № 2232-XII.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2232-XII Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Частиною першою статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби або під час дії воєнного стану визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Згідно з частиною п`ятою статті 26 Закону № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: 1) у мирний час: <…>; 2) під час дії особливого періоду (крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану): <…>; 3) під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: <…> г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) [пункт 3 частини п`ятої статті 26 доповнено підпунктом «г» згідно із Законом України від 1 квітня 2022 року № 2169-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян»]: <…> у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я; <…>.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом № 2011-XII.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Згідно з абзацом 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Аналогічні положення визначено підпунктом 1 пункту 9 Розділу V Інструкції «Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Держприкордонслужби», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558 (далі - Інструкція № 558), та пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року №393 (далі - Порядок № 393).

На виконання положень статті 26 Закону № 2232-ХІІ, статті 106 Кодексу цивільного захисту України, пункту 35 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 10 серпня 2012 року №470, пункту 28 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 29 жовтня 2012 року № 618, Кабінетом Міністрів України ухвалено Перелік № 413.

Відповідно до Переліку № 413 військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.

Таким чином, із аналізу наведених норм убачається, що Законом № 2232-XII врегульовано правовідносини, пов`язані зі вступом громадян на військову службу, її проходженням та звільненням з неї, тоді як Законом № 2011-XII визначено систему правових і соціальних гарантій військовослужбовців та членів їх сімей з урахуванням особливого характеру військової служби, зокрема гарантії щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Характерною особливістю такої виплати є те, що право на її отримання пов`язується законодавцем саме з фактом звільнення особи з військової служби та підставою такого звільнення.

З аналізу положень абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII вбачається, що право на одноразову грошову допомогу у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби поставлено законодавцем у залежність від одночасної наявності двох умов: звільнення військовослужбовця через сімейні обставини або інші поважні причини, які входять до переліку, що визначається Кабінетом Міністрів України, та наявності вислуги 10 років і більше.

Отже, для цілей застосування абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII підлягає з`ясуванню наявність сукупності передбачених цією нормою умов, зокрема чи відбулося звільнення військовослужбовця через сімейну обставину або іншу поважну причину, яка входила до визначеного Кабінетом Міністрів України переліку, а також наявність установленої законом вислуги років.

Водночас сімейні обставини та інші поважні причини, які можуть бути підставою для звільнення військовослужбовців з військової служби, визначені Переліком №413, до яких, зокрема, віднесено необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком.

Таким чином, положення абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII та Переліку № 413 перебувають у нормативно-правовому взаємозв`язку та підлягають застосуванню у сукупності при вирішенні питання щодо наявності права на виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовця через сімейні обставини або інші поважні причини.

З огляду на викладене, Судова палата зазначає, що ані Закон № 2011-XII, ані Перелік № 413 у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, не містили положень, які б виключали право на одноразову грошову допомогу у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у разі звільнення, зокрема, під час дії воєнного стану з підстав, передбачених зазначеним Переліком.

Так, Законом України від 06 вересня 2023 року № 3379-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб», який набрав чинності 05 жовтня 2023 року, внесено зміни до пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII, якими право на одноразову грошову допомогу у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у разі звільнення за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини пов`язано зі звільненням військовослужбовця у мирний час. Водночас повноваження щодо визначення переліку сімейних обставин та інших поважних причин, які можуть бути підставою для звільнення з військової служби, залишалися за Кабінетом Міністрів України.

Надалі Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року, змінено підхід законодавця до визначення таких підстав, а саме перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення військовослужбовців з військової служби, визначено безпосередньо у частині дванадцятій статті 26 Закону № 2232-XII.

У зв`язку з набранням чинності Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2024 року № 588 внесено зміни до Переліку № 413, якими виключено положення про військовослужбовців. Унаслідок цього Перелік № 413 втратив значення нормативно-правового акта, що визначає перелік сімейних обставин та інших поважних причин для звільнення військовослужбовців з військової служби, та надалі підлягав застосуванню виключно до осіб рядового і начальницького складу.

Отже, наведена еволюція нормативно-правового регулювання вказує на послідовну відмову законодавця від моделі, за якого сімейні обставини та інші поважні причини для звільнення військовослужбовців визначалися Кабінетом Міністрів України, та про перехід до їх безпосереднього законодавчого врегулювання у Законі № 2232-XII.

Водночас Судова палата виходить із того, що сама по собі зміна законодавчого регулювання підстав звільнення військовослужбовців не може ототожнюватися зі зміною умов реалізації права на одноразову грошову допомогу, визначених Законом № 2011-XII. Такий висновок зумовлений тим, що Закон № 2232-XII та Закон № 2011-XII мають різний предмет правового регулювання. Якщо Закон №2232-XII визначає правові та організаційні засади проходження військової служби, а також підстави і порядок її припинення, то Закон № 2011-XII регулює відносини у сфері соціального захисту військовослужбовців, зокрема встановлює умови виникнення права на одноразову грошову допомогу при звільненні. Отже, зміна нормативно-правового регулювання, запроваджена Законом № 2232-XII, сама по собі не змінює змісту правової норми, закріпленої в абзаці 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII.

При цьому зі змісту абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII убачається, що законодавець пов`язав право на одноразову грошову допомогу зі звільненням через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з чим для застосування цієї норми підлягає встановленню, чи відбулося звільнення військовослужбовця через сімейну обставину або іншу поважну причину, яка на момент звільнення входила до визначеного Кабінетом Міністрів України переліку.

Водночас абзац 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII не ставить виникнення права на одноразову грошову допомогу у залежність від того, чи передбачена відповідна сімейна обставина як підстава для звільнення безпосередньо статтею 26 Закону № 2232-XII або визначена у ній з урахуванням Переліку № 413. Тому закріплення відповідної сімейної обставини безпосередньо у статті 26 Закону №2232-XII не виключає застосування абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII, якщо на момент звільнення така обставина входила до визначеного Кабінетом Міністрів України переліку.

Наведений висновок узгоджується і з подальшим розвитком законодавчого регулювання спірних правовідносин. Так, Законом № 3379-IX законодавець, вносячи зміни саме до абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII, переглянув окремі умови реалізації права на одноразову грошову допомогу, однак зберіг законодавчу конструкцію, відповідно до якої право на таку допомогу пов`язувалося зі звільненням через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Лише згодом Законом № 3633-IX було внесено зміни до Закону № 2232-XII, яким переглянуто механізм нормативно-правового визначення підстав звільнення військовослужбовців, а постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2024 року № 588 - приведено у відповідність Перелік № 413.

Послідовність зазначених законодавчих змін свідчить, що законодавець розмежовував правове регулювання підстав звільнення військовослужбовців та правове регулювання умов реалізації права на одноразову грошову допомогу. Таким чином, внесення змін до Закону № 2232-XII не зумовлювало автоматичної зміни правового регулювання, встановленого Законом № 2011-XII, оскільки умови реалізації відповідної соціальної гарантії змінювалися шляхом внесення змін безпосередньо до цього Закону. Така законодавча послідовність виключає висновок про те, що зміна правового регулювання підстав звільнення військовослужбовців змінювала зміст абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII або припиняла застосування передбаченого ним Переліку № 413.

При цьому предметом відступу є висновок Верховного Суду щодо застосування абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII, сформульований у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 140/1143/23, відповідно до якого звільнення військовослужбовця під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, безпосередньо передбачені підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII, не є звільненням через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, у розумінні абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII, оскільки таке звільнення здійснено безпосередньо на підставі Закону № 2232-XII, а не Переліку № 413.

Водночас Судова палата виходить із того, що усунення зазначеної розбіжності не може бути досягнуто шляхом конкретизації попереднього правового висновку, оскільки останній ґрунтується на іншому розумінні умов виникнення права на одноразову грошову допомогу, ніж те, яке випливає зі змісту абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII.

З огляду на викладене Судова палата вважає за необхідне відступити від зазначеного висновку, оскільки абзац 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII пов`язує право на одноразову грошову допомогу з наявністю сімейної обставини або іншої поважної причини, включеної на момент звільнення до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України, і не ставить виникнення такого права у залежність від того, чи була ця сама обставина безпосередньо визначена у статті 26 Закону № 2232-XII як підстава звільнення.

Відтак зміст абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII підлягає застосуванню виходячи з наявності передбачених ним умов, а безпосереднє визначення відповідної сімейної обставини у статті 26 Закону № 2232-XII як підстави звільнення саме по собі не виключає права військовослужбовця на одноразову грошову допомогу, якщо така обставина на момент звільнення входила до переліку сімейних обставин та інших поважних причин, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Як установлено судами попередніх інстанцій, згідно із витягом з наказу начальника Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України від 15 серпня 2023 року № 360-ос припинено (розірвано) контракт та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення позивача, звільненого з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII (через такі сімейні обставини або інші поважні причини: у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я), з 15 серпня 2023 року.

Отож на момент виникнення спірних правовідносин положення абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII пов`язували виникнення права на одноразову грошову допомогу зі звільненням через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначався Кабінетом Міністрів України. Таким переліком був Перелік № 413, який поширював дію на військовослужбовців та містив, зокрема, таку підставу для звільнення, як необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

З огляду на викладене Судова палата дійшла висновку, що звільнення військовослужбовця з указаних підстав відповідало одній із передбачених абзацом 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII умов виникнення права на одноразову грошову допомогу, а саме звільненню через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначався Кабінетом Міністрів України.

Ураховуючи, що установлена судами попередніх інстанцій наявність у позивача вислуги понад 10 років касатором не заперечується, передбачені абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII умови для виплати одноразової грошової допомоги були дотримані у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, переглянуті судом касаційної інстанції в передбачених статтею 341 КАС України межах, ухвалені з додержанням норм матеріального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2024 року у справі № 620/643/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Соколов

Судді М.В. Білак

Л.О. Єресько

І.В. Дашутін

І.В. Желєзний

А.В. Жук

А.Г. Загороднюк

О.В. Кашпур

В.Е. Мацедонська

Ж.М. Мельник-Томенко

О.Р. Радишевська

М.І. Смокович

С.А. Уханенко