Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №340/7930/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13 жовтня 2026 року

справа № 340/7930/25

адміністративне провадження № К/990/40491/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої - Ханової Р. Ф.(судді-доповідача),

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року (суддя - Момонт Г. М.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2026 року (судді: Малиш Н. І., Баранник Н. П., Щербак А. А.),

у справі №340/7930/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

Рух справи

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач у справі) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 травня 2025 року:

- №0000/5103/2405, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 527 369,50 грн, у тому числі 421 895,60 грн за податковими та/або іншими зобов`язаннями та 105 473,90 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0000/5104/2405, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 340,00 грн;

- №0000/5105/2405, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 43 947,46 грн, у тому числі 35 157,97 грн за податковими та/або іншими зобов`язаннями та 8 789,49 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0000/5106/2405, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за порушення законодавства у сумі 8 000,00 грн.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2026 року, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №0000/5106/2405 від 06 травня 2025 року, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за порушення законодавства у сумі 8 000,00 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати (судовий збір) у розмірі 79,99 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

28 серпня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі № 340/7930/25, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2026 року, витребувано справу з суду першої та/або апеляційної інстанції.

10 вересня 2026 року справа № 340/7930/25 надійшла до Верховного Суду.

Обставини справи

Суди попередніх інстанцій установили, що 02 жовтня 2024 року Головне управління ДПС у Кіровоградській області отримало від Державної податкової служби України лист №27331/7/99-00-24-04-03-07 від 02 жовтня 2024 року (вх. №2963/8), у якому повідомлено інформацію, надану компетентним органом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії у порядку, передбаченому Конвенцією між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, яка набула чинності 11 серпня 1993 року, стосовно одержання доходів фізичними особами -резидентами України від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans за 2020 - 2022 роки, зокрема щодо ОСОБА_1 про отримання у 2022 році коштів у загальному розмірі 64 095,00 доларів США (55 транзакцій) (а. с. 47, 53).

Головне управління ДПС у Кіровоградській області сформувало запит №10320/6/11-28-24-10-08 від 04 жовтня 2024 року до ОСОБА_1 про надання обґрунтованого пояснення та документального підтвердження щодо одержання доходів від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans протягом 2020 - 2022 років, у тому числі, але не виключно договори, угоди, контракти з суб`єктом господарювання «Fenix International Ltd», банківські документи, що підтверджують отримання коштів за здійснені послуги/реалізацію товару, інші документи, які стосуються зазначеного питання (а. с. 57-58).

Запит №10320/6/11-28-24-10-08 від 04 жовтня 2024 року направлено на податкову адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), однак поштове відправлення повернуто відправнику без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 58, зі зворотного боку).

Наказом Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 20 січня 2025 року №84-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 » призначено проведення з 31 березня 2025 року тривалістю 3 робочі дні документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих платником податків (а. с. 59).

Суди попередніх інстанцій визнали встановленим, що копію наказу від 20 січня 2025 року №84-п та повідомлення від 20 січня 2025 року №49/11-28-24-05/ НОМЕР_1 направлено на податкову адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), однак поштове відправлення повернуто відправнику без вручення адресату з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 55).

У період з 31 березня 2025 року по 02 квітня 2025 року головний державний інспектор відділу позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Кіровоградській області Чудіна Тамара Станіславівна провела документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 , з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих платником податків за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, за результатами якої складено акт від 09 квітня 2025 року №4244/11-28-24-05/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 , (РНОК ПП НОМЕР_1 ) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих платником податків за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року» (далі - акт перевірки), висновками якого є порушення ОСОБА_1 :

- підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України - неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік до контролюючого органу;

- підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, підпункту 170.11.1 пункту 170.11 статті 170 Податкового кодексу України - в результаті чого донараховано податкове зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб за 2022 рік у сумі 421 895,60 грн;

- підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України - в результаті чого донараховано податкове зобов`язання з військового збору за 2022 рік у сумі 35 157,97 грн;

- підпункту 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України - ненадання до податкового органу відповіді на письмовий запит про надання інформації (а. с.48-52).

Копія акта перевірки направлена на податкову адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), однак поштове відправлення повернуто відправнику без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а. с.54).

На підставі акта перевірки податковий орган 06 травня 2025 року прийняв податкові повідомлення-рішення:

- №0000/5103/2405, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 527 369,50 грн, у тому числі 421 895,60 грн за податковими та/або іншими зобов`язаннями та 105 473,90 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0000/5104/2405, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 340,00 грн;

- №0000/5105/2405, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 43 947,46 грн, у тому числі 35 157,97 грн за податковими та/або іншими зобов`язаннями та 8 789,49 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0000/5106/2405, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за порушення законодавства у сумі 8 000,00 грн (а. с. 21-22, 64).

Копії цих податкових повідомлень-рішень направлено на податкову адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), однак поштове відправлення повернуто відправнику без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 56).

Позивач не погодившись з рішеннями податкового органу звернулася до суду із цим позовом.

Узагальнені висновки судів попередніх інстанцій

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що запит контролюючого органу від 04 жовтня 2024 року не містив печатки, а тому позивачка була звільнена від обов`язку надання відповіді на нього відповідно до підпункту 73.3.4 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України. З огляду на це суд визнав безпідставним застосування штрафу в сумі 8 000,00 грн за пунктом 121.2 статті 121 цього Кодексу та скасував податкове повідомлення-рішення від 06 травня 2025 року №0000/5106/2405.

Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, визнав наявними правові підстави для призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Суди врахували, що копію наказу та повідомлення про проведення перевірки направлено на податкову адресу позивачки, правильність якої вона не заперечувала, а поштове відправлення повернулося з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». За таких обставин суди дійшли висновку про дотримання відповідачем вимог статті 42 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України. Неотримання позивачкою кореспонденції суди не визнали порушенням порядку проведення перевірки, зазначивши, що контролюючий орган не зобов`язаний з`ясовувати причини її неодержання.

Щодо доведеності отримання доходу суди виходили з того, що відомості компетентного органу Великої Британії, передані листом ДПС України, є належною податковою інформацією, отриманою в порядку міжнародного обміну. Суди врахували, що ця інформація містить персональні дані позивачки, відомості про кількість транзакцій та суму доходу, і визнали її використання контролюючим органом правомірним.

На підставі зазначених відомостей суди вважали встановленим отримання позивачкою у 2022 році доходу від «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans у загальній сумі 64 095,00 доларів США, що надходив на електронний гаманець eWallet. Суд апеляційної інстанції зазначив, що така інформація є достатньою для визначення грошових зобов`язань за результатами перевірки, а позивачка не надала доказів на її спростування ні до, ні під час, ні після проведення перевірки.

Суди дійшли висновку, що отриманий іноземний дохід підлягав річному декларуванню та оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб і військовим збором. Урахувавши неподання позивачкою декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік, а також відсутність доказів сплати податків у країні походження доходу, суд першої інстанції визнав правомірними визначення відповідних грошових зобов`язань та застосування штрафних санкцій за пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України. Окремо суд визнав обґрунтованим штраф у сумі 340,00 грн за неподання декларації, застосований на підставі пункту 120.1 статті 120 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком про відсутність підстав для скасування цих податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги та відзиву на неї

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, постанову суду апеляційної інстанції повністю та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставами касаційного оскарження визначає пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

На обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржниця зазначає про застосування підпункту 163.1.3 пункту 163.1 статті 163, пунктів 164.3, 164.4 статті 164, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України та частин першої, другої статті 77 КАС України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17 червня 2026 року у справі №240/22077/25, щодо необхідності встановлення факту, розміру та періоду отримання оподатковуваного доходу.

Стверджує, що суди не надали належної оцінки листам ДПС України від 02 жовтня 2024 року та від 27 лютого 2026 року, доданим до них відомостям компетентного органу Великої Британії та таблицям із даними про транзакції. На її думку, ці матеріали містять лише узагальнені показники за обліковим записом ID00065, без дат і сум кожної з 55 транзакцій, та не підтверджують перерахування коштів саме позивачці. Не досліджено порядок створення й верифікації облікового запису, його зв`язок із позивачкою та належність їй електронного гаманця eWallet. Банківських документів чи інших первинних документів про отримання нею коштів відповідач не надав, відомостей про рахунки не встановив, зустрічних звірок не проводив.

Окремо наголошує, що суди не з`ясували, чи відображає сума 64 095,00 доларів США фактично отриманий дохід, чи загальний оборот до утримання комісії платформи та платіжних систем. Уважає безпідставним перерахунок усієї суми за курсом НБУ станом на 31 грудня 2022 року без установлення дат нарахування або отримання коштів, що, на її думку, суперечить пункту 164.4 статті 164 Податкового кодексу України.

Зазначає також про ненадання оцінки формі та оформленню документів іноземного органу й відсутності їх офіційного перекладу, про яку повідомлено в листі ДПС України від 27 лютого 2026 року. Вважає, що похідна податкова інформація без документального підтвердження отримання доходу не є достатнім доказом порушення, а обов`язок доведення правомірності нарахувань покладено на відповідача. Додатково посилається на постанови Верховного Суду від 21 травня 2024 року у справі №804/4684/17 та від 10 квітня 2025 року у справі №160/25215/23.

У межах цієї ж підстави касаційного оскарження посилається на застосування пункту 73.3 статті 73 та пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16 квітня 2020 року у справі №812/1681/16, від 04 березня 2021 року у справі №640/18411/18 та від 26 вересня 2023 року у справі №400/1664/21. Зазначає, що запит не містив печатки та належного обґрунтування підстав його направлення, а тому позивачка була звільнена від обов`язку надавати відповідь.

На її переконання, суди мали оцінити вплив цих недоліків на законність призначення перевірки за підпунктом 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 та пунктом 79.1 статті 79 цього Кодексу. Вважає, що незаконність перевірки зумовлює недопустимість її акта як доказу відповідно до частини другої статті 74 КАС України та скасування прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень.

Підставу, передбачену пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, обґрунтовує відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України в частині доказів, які підтверджують вручення документів за неможливості їх фактичного вручення поштою.

Стверджує, що суди не врахували відсутності поштових повідомлень про вручення із зазначенням дати та причин невручення запиту, наказу й повідомлення про перевірку, акта перевірки та податкових повідомлень-рішень. Наявність конвертів із довідками про повернення, на її думку, не підтверджує виконання вимог цієї норми. Зазначає, що про перевірку дізналася лише зі справи про стягнення податкового боргу, тому посилання на ненадання нею документів під час перевірки вважає безпідставним.

У відзиві на касаційну скаргу Головне управління ДПС у Кіровоградській області просить відмовити в її задоволенні. Посилаючись на підпункт 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 та пункт 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, вказує на наявність підстав для перевірки через неподання декларації. Заперечення щодо неналежного повідомлення вважає спростованими наявними у справі доказами направлення запиту, наказу, акта перевірки та податкових повідомлень-рішень.

Відповідач зазначає, що офіційна відповідь компетентного органу Великої Британії та додатки до неї містять персональні дані позивачки, період, суму доходу й спосіб розрахунків через eWallet. Посилаючись на підпункт 72.1.4 пункту 72.1 статті 72 та статтю 83 Податкового кодексу України, вважає цю інформацію достатньою для підтвердження доходу без обов`язкового отримання первинних документів іноземної компанії. Наголошує, що зарахування коштів на електронний гаманець не усуває обов`язку їх декларування й оподаткування відповідно до підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 цього Кодексу, а позивачка не надала доказів на спростування отримання доходу. На підтримку своєї позиції посилається на постанову Верховного Суду від 06 серпня 2026 року у справі № 600/2950/25-а.

Висновки Верховного Суду за результатами касаційного розгляду

Предметом касаційного перегляду є правомірність відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 06 травня 2025 року №0000/5103/2405, №0000/5104/2405 та №0000/5105/2405. У частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000/5106/2405 про застосування штрафу за ненадання відповіді на запит судові рішення не оскаржуються.

Скаржниця заперечує законність перевірки з огляду на недоліки запиту контролюючого органу та недоведеність належного повідомлення про її проведення. Також посилається на недостатність доказів отримання іноземного доходу й неправильність визначення його розміру в гривні.

Доводи щодо порушення порядку призначення та проведення перевірки підлягають оцінці в першу чергу. Якщо такі порушення не зумовлюють протиправності прийнятих за результатами перевірки рішень, суд переходить до перевірки їх обґрунтованості по суті. Такий підхід викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі №640/18411/18, на яку посилається скаржниця.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у редакції, чинній на час проведення перевірки, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пунктом 42.5 статті 42 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, фактичне неотримання платником документів не виключає можливості визнання їх врученими. Проте для застосування пункту 42.5 статті 42 ПК України має бути підтверджено, що саме ці документи направлено за належною адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а поштовою службою зазначено дату та причину їх невручення. Саме лише повернення кореспонденції не доводить дотримання всіх передбачених законом умов повідомлення платника.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначала, що серед документів, наданих контролюючим органом на запит її представника, відсутні докази надсилання їй запиту та наказу про проведення перевірки. В апеляційній скарзі вона прямо вказувала, що наказ від 20 січня 2025 року №84-п і повідомлення від 20 січня 2025 року №49/11-28-24-05/3685408706 не отримувала, про проведення перевірки не знала, а відповідач не надав поштових повідомлень із зазначенням дати та причини невручення документів. Отже, питання доказового підтвердження належного повідомлення було порушене позивачкою під час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

При цьому позивачка не заперечувала, що вул. Українська, буд. 9, м. Олександрія є її адресою. Її заперечення стосувалися не належності їй цієї адреси, а дотримання порядку направлення і вручення конкретних документів.

Тому посилання судів на збіг податкової адреси з адресою в позовній заяві саме по собі цих заперечень не спростовує.

За частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Частинами четвертою, п`ятою цієї статті передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до частини шостої статті 94 КАС України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

На підтвердження направлення документів відповідачем долучено копії поштових конвертів, фіскальних чеків і довідок про причини повернення кореспонденції. Однак на копії конверта, поданій на підтвердження направлення наказу та повідомлення про перевірку, адресні дані одержувача частково закриті довідкою поштової служби, унаслідок чого повну адресу, за якою направлено відправлення, ідентифікувати неможливо. Долучена копія фіскального чека цієї інформації не відтворює. На зазначених паперових копіях відсутні відмітки про засвідчення їх відповідності оригіналам.

Таким чином, довід скаржниці про відсутність належних доказів повідомлення про перевірку є обґрунтованим: долучені копії не підтверджують направлення наказу та повідомлення за її податковою адресою у визначений законом спосіб.

Відмітка «адресат відсутній за вказаною адресою» за неможливості встановити саму адресу направлення цього недоліку не усуває. Інших належних доказів, які б усували зазначену невизначеність, матеріали справи не містять.

За наявності таких недоліків копій та заперечень позивачки суди мали витребувати оригінали відповідних поштових документів або належним чином засвідчені копії, які дають змогу прочитати їх реквізити. Натомість висновок про дотримання відповідачем вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України зроблено на підставі документів, за якими неможливо перевірити істотну для цього висновку обставину - адресу направлення наказу та повідомлення.

У постанові від 26 вересня 2023 року у справі №400/1664/21 Верховний Суд надав оцінку недолікам адресування та суперечностям у поштових документах, які не дозволяли підтвердити належне повідомлення платника. Цей висновок підлягає врахуванню в цій справі щодо необхідності підтвердження повідомлення доказами, за змістом яких можна встановити виконання вимог статей 42 та 79 ПК України.

Щодо впливу недоліків запиту на законність призначення перевірки Суд зазначає таке.

Абзацами першим - п`ятим пункту 73.3 статті 73 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і має містити:

1) підстави для надсилання запиту відповідно до цього пункту із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Згідно з підпунктом 73.3.4 пункту 73.3 статті 73 ПК України у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу, платник податків звільняється від обов`язку надання відповіді на такий запит.

Суди встановили, що запит від 04 жовтня 2024 року № 10320/6/11-28-24-10-08 не містить печатки контролюючого органу. Тому позивачка була звільнена від обов`язку відповідати на нього, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 812/1681/16.

Повторного належно оформленого запиту, невиконання якого могло б мати правові наслідки для позивачки, суди не встановили.

Водночас підпунктом 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачено таку підставу проведення документальної позапланової перевірки: платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом.

Саме на цю підставу послався відповідач, призначаючи перевірку. Її застосування пов`язане з неподанням обов`язкової декларації, а не з ненаданням відповіді на запит. Отже, відсутність печатки на запиті не є самостійною підставою для висновку про незаконність перевірки за підпунктом 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України. У цій частині посилання скаржниці на постанову у справі №812/1681/16 не підтверджує заявленого нею наслідку.

Наявність передбачених підпунктом 78.1.2 умов та дотримання порядку повідомлення про перевірку підлягають окремій перевірці.

Стосовно доводів касаційної скарги щодо використання міжнародної податкової інформації та визначення розміру оподатковуваного доходу Верховний Суд зазначає таке. Ці питання підлягають вирішенню, якщо за результатами перевірки дотримання процедури призначення та проведення перевірки не буде встановлено порушень, які зумовлюють протиправність прийнятих за її наслідками податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до підпункту 72.1.4 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів.

Згідно з підпунктом 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є податкова інформація.

Отже, інформація, отримана від компетентного органу іноземної держави, може бути підставою для висновків контролюючого органу про отримання платником податків доходу. Відсутність банківських виписок чи інших первинних документів сама собою не виключає можливості використання такої інформації та не спростовує наведених у ній відомостей.

Посилання скаржниці на постанови Верховного Суду від 21 травня 2024 року у справі №804/4684/17 та від 10 квітня 2025 року у справі №160/25215/23 не спростовують наведеного. Висновки в цих справах сформульовано під час оцінки доказів реальності господарських операцій. Вони не встановлюють загальної заборони використання податкової інформації та не виключають оцінки відомостей компетентного органу іноземної держави про отримання конкретною фізичною особою доходу.

Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 06 серпня 2026 року у справі №600/2950/25-а. У цій справі Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які врахували офіційну відповідь податкового органу Великої Британії, що містила персональні дані платниці та відомості про суму її доходу від Fenix International Ltd, дослідили порядок верифікації користувачів платформи та констатували відсутність доказів на спростування отримання доходу.

Постанова Верховного Суду від 17 червня 2026 року у справі №240/22077/25, на яку посилається скаржниця, також не містить висновку про неможливість використання міжнародної податкової інформації без банківських виписок або реєстраційного номера облікової картки платника податків. У ній зазначено, що ім`я особи, дата народження, адреса електронної пошти, ім`я користувача та внутрішній ідентифікатор облікового запису можуть мати доказове значення для встановлення зв`язку відповідної інформації з конкретною фізичною особою. Водночас Суд наголосив на необхідності дослідити зміст отриманих відомостей, їх значення для ідентифікації платника та визначення його доходу.

Таким чином, наведені постанови не дають підстав відхиляти офіційну інформацію іноземного органу лише через заперечення платника податків.

Висновок про підтвердження нею отримання доходу залежить від змісту наданих документів, їх оцінки у сукупності з іншими доказами та обґрунтованості заперечень сторін.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що інформація, отримана від компетентного органу Великої Британії, містить персональні дані позивачки та відомості про отримання нею у 2022 році доходу в сумі 64 095,00 доларів США, з яких 56 977,00 доларів США та 7 118,00 доларів США - за двома обліковими записами. Суди послалися на документи, долучені до матеріалів справи на аркушах 110- 115, та зазначили, що кошти надходили на електронний гаманець eWallet. Апеляційний суд додатково врахував ненадання позивачкою доказів на спростування цих відомостей.

У позові позивачка заперечувала достатність листа ДПС України для підтвердження доходу, посилаючись на відсутність первинних документів про його отримання. У додаткових поясненнях від 23 березня 2026 року та в апеляційній скарзі вона стверджувала, що наведені відомості стосуються лише облікового номера, не дозволяють ідентифікувати її як отримувача доходу та не підтверджують перерахування коштів на належні їй рахунки або електронний гаманець.

Водночас позивачка не зазначила конкретних невідповідностей наведених у документах персональних даних своїм даним і не надала доказів на спростування цих відомостей. Її заперечення в цій частині зводилися до недостатності доказів, наданих контролюючим органом. Тому твердження про відсутність ідентифікації позивачки належить оцінювати з урахуванням усього змісту отриманої інформації, включно з відомостями про власників облікових записів, а не лише таблиці з кількістю та сумами операцій.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Абзацами першим і другим частини другої статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, покладення на контролюючий орган обов`язку довести правомірність податкових повідомлень-рішень не звільняє позивачку від обов`язку обґрунтувати свої заперечення щодо поданих ним доказів. Якщо контролюючий орган надав офіційну інформацію, яка містить відомості про особу та її дохід, суд повинен оцінити як ці відомості, так і конкретні підстави їх заперечення платником податків. Відсутність доказів на спростування такої інформації враховується під час оцінки її достатності для підтвердження обставин, на яких ґрунтуються нарахування.

Звільнення позивачки від обов`язку відповідати на запит, складений з порушенням вимог пункту 73.3 статті 73 ПК України, не звільняло її від виконання процесуальних обов`язків під час судового розгляду. Водночас ненадання нею пояснень на такий запит не може саме собою підтверджувати правильність висновків перевірки або усувати порушення порядку її проведення.

У справі №600/2950/25-а було встановлено, що платниця отримала запит, звернулася до контролюючого органу за роз`ясненнями та продовженням часу для відповіді, а після отримання роз`яснень не надала пояснень по суті доходу та підтвердних документів.

У цій справі суди встановили недоліки оформлення запиту, які звільняли позивачку від обов`язку відповідати на нього, а належне повідомлення про перевірку потребує перевірки з викладених вище підстав.

Тому висновок про правомірність нарахувань у справі №600/2950/25-а не усуває необхідності перевірити зазначені обставини. Водночас застосований у ній підхід до оцінки офіційної податкової інформації та доказів її спростування має бути врахований під час вирішення спору по суті.

Окремої оцінки потребує довід скаржниці щодо визначення суми доходу та його перерахунку у гривні.

Відповідно до підпункту 163.1.3 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Підпунктом 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПК України встановлено, що платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Згідно з пунктом 164.4 статті 164 ПК України під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Отже, підтвердження суми доходу в іноземній валюті та правильність її перерахунку у гривні є окремими питаннями. Отримання від компетентного органу Великої Британії відомостей про загальну річну суму доходу не визначає саме собою дату застосування валютного курсу. Так само неподання платником пояснень не змінює правила перерахунку, встановленого пунктом 164.4 статті 164 ПК України.

У постанові від 17 червня 2026 року у справі №240/22077/25 Верховний Суд звернув увагу на необхідність з`ясувати, який саме грошовий показник наведено в міжнародній податковій інформації та чи містять матеріали справи відомості, що дозволяють визначити момент нарахування або отримання доходу. Невстановлення цих обставин стало однією з підстав висновку про передчасність підтвердження судами правильності визначення податкових зобов`язань.

У справі №600/2950/25-а контролюючий орган також застосував валютний курс станом на 31 грудня звітного року, а платниця заперечувала такий розрахунок у касаційній скарзі. Верховний Суд залишив судові рішення про відмову в позові без змін. Проте зазначена постанова не містить окремого висновку щодо тлумачення пункту 164.4 статті 164 ПК України, за яким ненадання платником пояснень дозволяє в усіх випадках застосовувати до річної суми іноземного доходу курс на останній день року. Тому посилання на результат розгляду цієї справи не замінює перевірки обґрунтованості розрахунку в конкретному спорі.

У справі, що розглядається, відповідач перерахував усю суму 64 095,00 доларів США за курсом Національного банку України станом на 31 грудня 2022 року та визначив дохід у розмірі 2 343 864,42 грн. Позивачка в апеляційній скарзі посилалася на відсутність дат і сум окремих операцій та на вимоги пункту 164.4 статті 164 ПК України. Однак апеляційний суд, погодившись із загальним розміром доходу, не навів мотивів відхилення цього доводу та не пояснив підстав застосування курсу саме на зазначену дату.

Під час нового розгляду суду необхідно запропонувати позивачці надати конкретні пояснення щодо суми та часу отримання спірного доходу, а також докази на підтвердження своїх заперечень проти розрахунку контролюючого органу. Відповідач, своєю чергою, повинен обґрунтувати застосований валютний курс та правильність визначення податкових зобов`язань.

Посилаючись на утримання платформою комісії у розмірі 20 відсотків, позивачка не навела власного розрахунку доходу та не надала документів, які підтверджували б утримання цієї комісії саме із сум, покладених в основу оскаржуваних нарахувань. Загальне посилання на умови роботи платформи не доводить завищення визначеного контролюючим органом доходу.

При цьому пояснення до показника Total_Value містять застереження про врахування повернень і комісій («Net of refunds and fees»). Тому суду необхідно перевірити, чи вже враховано комісію в повідомленій сумі, та оцінити пояснення і докази позивачки щодо підстав для її додаткового зменшення. Якщо позивачка таких доказів не надасть, цей довід належить вирішити на підставі наявних у справі доказів.

Під час нового розгляду суду необхідно перевірити доводи позивачки щодо оформлення та перекладу іноземних документів, зокрема з`ясувати зміст пояснень до наведених у таблицях показників, від яких залежить визначення суми доходу.

Отже, якщо за результатами перевірки процедурних доводів не буде встановлено підстав для скасування податкових повідомлень-рішень, спір щодо доходу належить вирішити з урахуванням змісту офіційної інформації іноземного органу, конкретних заперечень позивачки та виконання обома сторонами обов`язку доказування.

З огляду на наведене колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що суди попередніх інстанцій не забезпечили повного та всебічного з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки зазначені порушення норм процесуального права допущені судом першої інстанції та не усунуті апеляційним судом, справа в оскарженій частині підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2026 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 травня 2025 року №0000/5103/2405, №0000/5104/2405 та №0000/5105/2405.

Справу №340/7930/25 у цій частині направити на новий розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Р. Ф. Ханова

Судді: Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк