Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №420/13671/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року

м. Київ

справа №420/13671/25

адміністративне провадження № К/990/17535/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Уханенка С. А.,

суддів - Білак М.В., Єресько Л.О.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2026 року (головуючий суддя - Бітов А.І., судді: Лук`янчук О.В., Ступакова І.Г.),

УСТАНОВИВ:

І. Рух справи

1. У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, заявник), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення за період з 18 травня 2022 року по 19 травня 2023 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити йому всі види грошового забезпечення за період з 18 травня 2022 року по 19 травня 2023 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» у 2022 році та статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у 2023 році на відповідні тарифні коефіцієнти.

2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 01 червня 2022 року по 19 травня 2023 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 усі види грошового забезпечення за період з 01 червня 2022 року по 19 травня 2023 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» у 2022 році та статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у 2023 році, на відповідні тарифні коефіцієнти.

3. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, 30 жовтня 2025 року військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» уперше подала апеляційну скаргу, в якій одночасно заявила клопотання про відстрочення сплати судового збору, з посиланням на телеграму Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 04 листопада 2024 року № 220/13/9068.

4. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року відмовлено у відстрочені сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху, а заявнику надано десятиденний строк для усунення її недоліків шляхом сплати судового збору.

4.1. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвалу суду від 19 листопада 2025 року доставлено до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 - 20 листопада 2025 року о 03:00.

5. 28 листопада 2025 року військова частина НОМЕР_1 надіслала судуапеляційної інстанції клопотання про продовження строку для усунення недоліків, обґрунтоване тим, що є бюджетною установою, тому отримання коштів для оплати судового збору потребує додаткового часу. Відповідач указав, що направив заявку на виділення коштів на оплату судових витрат, але необхідні суми на рахунки військової частини не надійшли, що підтверджується копією такої заявки.

6. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків, а апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 повернуто відповідачу, з підстав неусунення ним недоліків скарги.

7. 30 січня 2026 року військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» повторно подала апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року, в якій заявила клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.

До цієї скарги було додано платіжну інструкцію від 27 січня 2026 року №300 про оплату судового збору у сумі 1453,44 грн.

7.1. Підстави пропуску строку обґрунтовано відсутністю фінансування оплати судових витрат до 27 січня 2026 року, що обумовлено особливостями бюджетного фінансування та казначейського обслуговування.

8. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_2 залишено без руху, а заявнику установлено строк для усунення указаних недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку, із зазначенням поважних причин для його поновлення та наданням доказів, що підтверджують такі обставини.

9. На виконання ухвали суду 03 березня 2026 року військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» надіслала заяву про поновлення процесуального строку, обґрунтовану тим, що військова частина НОМЕР_1 є розпорядником коштів третього ступеню та не має повноважень здійснювати видатки поза межами бюджетних асигнувань. Отже, оплата судового збору потребує додаткового часу і фінансова неспроможність сплатити такий збір не залежить від волевиявлення військової частини, оскільки такі процедури є регламентованими і не залежать від дискреції військової частини.

10. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

11. Предметом касаційного оскарження у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

12. 17 квітня 2026 року військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2026 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить переглянути і скасувати оскаржене судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

13. Скаргу обґрунтовано тим, що ухвалу суду апеляційної інстанції постановлено за неповного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення цього спору, оскільки судом не взято до уваги доводи військової частини НОМЕР_1 про те, що вперше апеляційну скаргу було подано вчасно, проте ухвалою суду її залишено без руху через несплату судового збору, який відповідач не мав можливості вчасно сплатити.

13.1. У касаційній скарзі військова частина НОМЕР_1 указує, що є юридичною особою, яка фінансується за рахунок Державного бюджету і, як розпорядник бюджетних коштів третього ступеня, здійснює видатки виключно в межах бюджетного законодавства та не має права здійснювати витрати без наявності відповідних бюджетних асигнувань. Водночас проведення платежів здійснюється через органи Державної казначейської служби України у встановленому порядку. Отже, сплата судового збору у цьому випадку є не лише процесуальною дією, а й бюджетною операцією, здійснення якої залежить від наявності фінансування та проходження визначених законодавством процедур, на проведення яких військова частина не має впливу.

13.2. Заявник наголошує, що з його боку вжито усіх можливих заходів для здійснення оплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі. Отже, відповідач діяв добросовісно, послідовно та в межах об`єктивно можливого способу поведінки, а пропуск строку був зумовлений обставинами, які не залежали від його волі та не могли бути усунуті ним самостійно.

13.3. Також військова частина НОМЕР_2 зазначає, що суд лише обмежився загальним посиланням на відсутність поважних причин, не встановивши причинно-наслідкового зв`язку між наведеними відповідачем обставинами та пропуском строку на апеляційне оскарження, що свідчить про формальний підхід до вирішення цього питання, що призвело до позбавлення учасника справи права на апеляційний перегляд судового рішення.

14. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 14 травня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі.

15. Підставою відкриття касаційного провадження є необхідність перевірки правильності застосування судами норм процесуального права, зокрема, положень пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо обґрунтованості підстав, за яких відмовлено у відкриття апеляційного провадження.

16. Ухвалу про відкриття касаційного провадження від 14 травня 2026 року направлено учасникам справи через підсистему «Електроний суд», засобами електронного зв`язку та засобами поштового зв`язку, проте відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 не надійшов.

ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду

17. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та аналізуючи доводи касаційної скарги, а також, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд зазначає таке.

18. Статтею 295 КАС України встановлені загальні правила обчислення строку на апеляційне оскарження.

19. За приписами частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

20. Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

20.1. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).

21. Як убачається із матеріалів справи, 02 жовтня 2025 року Одеським окружним адміністративним судом розглянуто справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження. Копію указаного судового рішення в електронному вигляді надіслано військовій частині НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» та доставлено до її електронного кабінету 03 жовтня 2025 року о 01:14, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа та не заперечується відповідачем.

22. Вперше до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 02 жовтня 2025 року заявник звернувся 30 жовтня 2025 року через підсистему «Електронний суд» без оплати судового збору, у зв`язку з чим, цю скаргу ухвалою від 19 листопада 2025 року було залишено без руху, а 21 січня 2026 року - повернуто відповідачу з підстав неусунення ним недоліків скарги, визначених ухвалою від 19 листопада 2025 року.

Документи, що свідчать про вчинення військовою частиною НОМЕР_1 дій, спрямованих на усунення недоліків первісної апеляційної скарги шляхом сплати судового збору або інших дій, вчинених на виконання приписів ухвали від 19 листопада 2024 року, у матеріалах справи відсутні.

23. Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2026 року надіслано військовій частині НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» в електронному вигляді та доставлено до її електронного кабінету 22 січня 2026 року о 17:27, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа та не заперечується відповідачем.

24. Повторно апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 02 жовтня 2025 року військова частина НОМЕР_1 подала 30 січня 2026 року, до якої вже додала платіжну інструкцію про сплату судового збору від 27 січня 2026 року № 300.

25. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Тому, перевіряючи аргументи військової частини НОМЕР_1 щодо наявності перешкод у сплаті судового збору, з посиланням на недостатність та несвоєчасність фінансування з Державного бюджету України, як поважну причину для поновлення процесуального строку, суд апеляційної інстанції слушно зауважив, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

26. Також суд апеляційної інстанції, з-поміж іншого, указав, що для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин, що об`єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу. Проте такі аргументи (окрім доводів щодо обмеженого фінансування) відповідачем не наведено. Водночас суд зауважив, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

27. Відповідаючи на аргументи заявника касаційної скарги, Верховний Суд підкреслює, що фінансування суб`єкта владних повноважень із Державного бюджету не надає йому процесуальних привілеїв, оскільки бюджетні установи зобов`язані вчасно планувати свої видатки, а їхні внутрішні фінансові чи організаційні труднощі не є об`єктивною чи поважною причиною для поновлення пропущених строків оскарження. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про те, що після залишення первісної касаційної скарги без руху, військова частина НОМЕР_1 вчиняла дії на усунення її недоліків в частині сплати судового збору починаючи з листопада 2025 року по січень 2026 рік.

27.1. Так, зі змісту доданих до клопотання від 28 листопада 2025 року про продовження строку для усунення недоліків (поданого на виконання ухвали суду про залишення первісної апеляційної скарги без руху) документів убачається, що у заявці від 08 жовтня 2025 року № 800/208/3406/пс указано, що її подано стосовно сплати судового збору за подання апеляційних скарг військовою частиною НОМЕР_1 на рішення, прийняті іншим судом першої інстанції - Київським окружним адміністративним судом.

28. Ураховуючи те, що на момент чергового звернення військова частина НОМЕР_1 судовий збір у цій справі сплатила лише у січні 2026 року, а звільнення, відстрочення та розстрочення суб`єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов`язані сплачувати такий збір, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо неповажності такої обставини, як організаційні складнощі у сплаті судового збору, для поновлення процесуального строку.

29. Верховний Суд погоджується з мотивами суду апеляційної інстанції про те, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

30. Суд також звертає увагу, що повернення попередньої апеляційної скарги не позбавляють учасника спору права повторного звернення до апеляційного суду, проте не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги, без урахування процесуальних строків встановлених законом, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

31. У своїх постановах Верховний Суд неодноразово наголошував, що суб`єкт владних повноважень, діючи від імені держави, як, не може, так і не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги, а в ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів.

32. За наведених обставин, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про неповажність зазначених військовою частиною НОМЕР_1 причин для поновлення строку на апеляційне оскарження, що відповідно до приписів пункту 4 частини першої статті 299 КАС України є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

33. Отже, підстави для скасування ухвали суду апеляційної інстанції відсутні.

34. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

35. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

36. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139,140 КАС України, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2026 року залишити без змін.

4. Судові витрати не розподіляються.

5. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: С.А. Уханенко

Судді: М.В. Білак

Л.О. Єресько