Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №343/790/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 343/790/26 пров. № А/857/43344/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Носа С.П.;

суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;

за участю секретаря судового засідання - Вовка А.Ю.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17 липня 2026 року у справі № 343/790/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

суддя(і) у І інстанції Керніцький І.І,

час ухвалення рішення 09:07:04,

місце ухвалення рішення м. Долина,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі – позивач) звернулася у Долинський районний суд Івано-Франківської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі – відповідач), у якому просила скасувати постанову відповідача від 21.03.2026 серії ЕНА №6875870 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила те, що 21.03.2026 їдучи на роботу підібрала двох співробітників, оскільки домовились, що вони на роботу поїдуть з нею. Коли вона підбирала останнього на вул. Героїв України у м. Долина, побачила патрульний автомобіль який саме заїжджав на цю вулицю. Оскільки між її автомобілем та автомобілем поліції була допустима відстань для здійснення виїзду автомобіля з місця паркування то вона спершу включила правий показчик повороту, оскільки було необхідно проїхати автомобілем ближче до бордюру, так як на дорожньому покритті було глибока вибоїна, а вже після того включила лівий показчик повороту для виїзду та руху. Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно винесено постанову серії ЕНА № 6875870 від 21.03.2026 року про накладення адміністративного стягнення за вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, звернулася до суду першої інстанції за захистом своїх прав.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17 липня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови серія ЕНА №6875870 від 21.03.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності – задоволено.

Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6875870 від 21.03.2026 про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення, у вигляді штрафу у розмірі 510.00 грн, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрито на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу даного адміністративного правопорушення.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій висловив прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що матеріалами адміністративної справи, а саме відеозаписами із відеореєстратора беззаперечно доводиться факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, яке полягає у недотриманні вимог п. 9.2 "а" ПДР України та неподання сигналу світловим покажчиком повороту перед початком руху на автомобілі. Крім того, апелянт звертає увагу на пропуск строку оскарження постанови відповідача від 21.03.2026 серії ЕНА №6875870 до суду першої інстанції, та вважає, що позивач пропустила 10-денний строк звернення з даним позовом.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористалася, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що інспектором відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області капітаном поліції Кульпою Миколою Миколайовичем винесено постанову серії серії ЕНА №6875870 від 21.03.2026, якою визнано ОСОБА_1 у порушенні п.9.2.а.ПДР – Порушення попереджувальних сигналів перед початком руху та зупинкою, чим вчинив адміністративне правопорушення, а саме 21.03.2026 08:23:50 м. Долина, вулиця Героїв України, водій, керуючи ТЗ Фольксваген Венто, н.з. НОМЕР_1 , не подала сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед початком руху, за що її притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченою частиною 2 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 510 грн штрафу.

Не погодившись із прийнятою постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, перевіривши оскаржене рішення суду на предмет законності та обґрунтованості, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є протиправність постанови поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).

Відповідно до пунктів 1.3, 1.9 ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.9.2 «а» ПДР, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед початком руху і зупинкою.

Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.2.1 «а» ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Пунктом 2.4 ПДР передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР.

Згідно статей 276, 280, 283 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що частинами 1 та 2 ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви, щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Відносно питання щодо наявності в діях позивачки ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, зокрема, неподання сигналу світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом на виконання вимог п.9.2 «б» ПДР, то колегія суддів апеляційного суду не погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність належних доказів вини позивача у вчиненні такого адміністративного правопорушення.

Згідно оскаржуваної постанови поліцейського серії ЕНА №6875870 від 21.03.2026, керуючи транспортним засобом марки Фольксваген Венто, н.з. НОМЕР_1 21.03.2025 о 08:23 год. у м. Долина, вулиця Героїв України, ОСОБА_1 не подала сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед початком руху, чим порушила п.9.2 «а» ПДР, відповідальність за що передбачена ч.2 ст.122 КУпАП.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, зокрема, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Відповідно до наказу МВС від 18.12.2018 № 1026 “Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису”, застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд апеляційної інстанції враховує, що на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та винесення спірної постанови відповідач надав відеозаписи 0000000 00000020260321080726_0004.мр4, NWSS3066.mp4, WYOR7196.mp4, 0000000 00000020260321080726_0003.мр4, 0000000 00000020260321080726_0005.мр4.

Вчинення адміністративного правопорушення позивачем підтверджується відеозаписами із відеореєстратора, встановленого у службовому транспортному засобі, на якому вбачається рух транспортного засобу Фольксваген Венто, н.з. НОМЕР_1 , водій якого перед початком руху транспортного засобу не подала сигнал світловим покажчиком повороту відповідного (лівого) напрямку.

Отже, наявні у матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеним факт порушення з боку позивача п.9.2 «а» Правил дорожнього руху, та відповідно, вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.2 ст.122 КУпАП.

Таким чином, встановлені у справі фактичні обставини і наведене правове регулювання досліджуваних правовідносин вказують на відсутність підстав для скасування спірної постанови, винесеної 21.03.2026 року інспектором відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області капітаном поліції Кульпою Миколою Миколайовичем серії ЕНА №6875870 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122, із накладенням штрафу в розмірі 510 гривень.

У зв`язку із встановленим, являються помилковими висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог, то з урахуванням приписів статті 139 КАС України немає підстав для відшкодування позивачу судових витрат.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, сформував висновки, які не відповідають обставинам справи та порушив норми матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог, з наведених вище підстав та обґрунтованості доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Керуючись ст. 229 ч. 4, 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області задовольнити.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17 липня 2026 року у справі № 343/790/26 – скасувати.

Прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддяС. П. Нос

суддіР. В. Кухтей

С. М. Шевчук

Повне судове рішення складено 14 жовтня 2026 року.