Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №140/4790/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/4790/26 пров. № А/857/25882/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року про повернення позовної заяви у справі № 140/4790/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції Дмитрук В.В.,

час ухвалення рішення 22.04.2026 року,

місце ухвалення рішення м.Луцьк,

дата складання повного тексту рішення 01.05.2026 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

На підставі пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України Волинський окружний адміністративний суд 22 квітня 2026 року повернув позивачеві позовну заяву, оскільки позивач порушив правила об`єднання позовних вимог.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд діи?шов безпідставного висновку про те, що позовні вимоги не пов`язані між собою, однак це не відповідає фактичним обставинам справи. Усі заявлені позовні вимоги випливають із одних і тих самих правовідносин — проходження віи?ськовоі? служби позивачем у віи?ськовіи? частині НОМЕР_1 ; пов`язані з неналежним грошовим забезпеченням позивача; обумовлені єдиною протиправною бездіяльністю відповідача; стосуються єдиного періоду служби та звільнення позивача. Підставою всіх позовних вимог є неправильне визначення розміру грошового забезпечення; неврахування вимог постанови КМУ No704 та як наслідок — заниження усіх похідних виплат. Таким чином: вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення є основними вимоги щодо: допомоги на оздоровлення, матеріальноі? допомоги, компенсаціі? відпустки, одноразовоі? допомоги при звільненні, преміи?? є похідними, оскільки і?х розмір прямо залежить від базового грошового забезпечення.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі ч. 2 ст. 312 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів при наданні оцінки законності та обгрунтованості ухвали про повернення позову виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 21 КАС встановлено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Апеляційний суд зазначає, що підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.

Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного права і обов`язку.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору.

Таким чином, у випадку заявлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.

За своїм процесуальним призначенням інститут об`єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються пов`язаністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же підстав або доказів.

Отже, порушенням правила об`єднання вимог є об`єднання непов`язаних вимог, тобто таких, які не пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Такий підхід щодо неможливості об`єднання позовних вимог, що належить розглядати в окремих самостійних провадженнях, головним чином спрямовано на забезпечення дотримання принципу ефективного захисту порушеного права особи.

Колегією суддів встановлено, що усі заявлені позовні вимоги випливають із одних і тих самих правовідносин — проходження віи?ськовоі? служби позивачем у віи?ськовіи? частині НОМЕР_1 ; пов`язані з неналежним грошовим забезпеченням позивача; обумовлені єдиною протиправною бездіяльністю відповідача; стосуються єдиного періоду служби та звільнення позивача.

Підставою всіх позовних вимог є неправильне визначення розміру грошового забезпечення; неврахування вимог постанови КМУ No704 та як наслідок — заниження усіх похідних виплат. Таким чином: вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення є основними вимоги щодо: допомоги на оздоровлення, матеріальноі? допомоги, компенсаціі? відпустки, одноразовоі? допомоги при звільненні, преміи? є похідними, оскільки і?х розмір прямо залежить від базового грошового забезпечення.

Вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо неоформлення довідок та зобов`язання і?х видатитакож прямо пов`язані з предметом спору, оскільки довідки формуються на підставі того ж грошового забезпечення; і?х зміст залежить від правильності и?ого нарахування; без вирішення питання щодо розміру грошового забезпечення неможливо правильно сформувати ці документи.

Отже, ці вимоги є логічним продовженням основного спору, а не окремим самостіи?ним спором.

Відповідно до ч.1 ст.172 КАС Украі?ни допускається об`єднання вимог, якщо вони пов`язані підставою виникнення або підтверджуються спільними доказами.У даному випадку наявні обидві підстави: єдина правова підстава (служба та грошове забезпечення); спільна доказова база (накази, довідки, розрахунки). Суд фактично звузив зміст цієі? норми, що є неправильним застосуванням процесуального права.

Отже, при ухваленні оскаржуваноі? ухвали Суд першоі? інстанціі? безпідставно послався на статтю 45 КАС Украі?ни так як позов подано до одного відповідача; підсудність не змінювалась; відсутні ознаки штучності об`єднання вимог; позивач не переслідує жодноі? процесуальноі? вигоди, окрім ефективного захисту прав. Таким чином, твердження про можливе зловживання є необґрунтованим.

Апеляційний суд звертає увагу, що правила об`єднання позовних вимог, порушення яких може бути підставою для повернення позовної заяви відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС, визначені у частинах четвертій, п`ятій статті 172 КАС України, згідно яких не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом; не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

В даному випадку позивачем не порушено зазначені правила об`єднання позовних вимог, що виключає застосування положень пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС для повернення позовної заяви.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що частиною шостою статті 172 КАС передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що висновок суду першої інстанції про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог

не ґрунтується на дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи наведене, ухвала суду першої інстанції про повернення адміністративного позову прийнята з порушенням вимог КАС України, а тому підлягає скасуванню.

Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадку скасування судом апеляційної інстанції ухвали про повернення позовної заяви, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З огляду на викладене, слід передати справу за позовом ОСОБА_1 до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Керуючись ст. ст. 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року про повернення позовної заяви у справі № 140/4790/26 скасувати та передати справу (заяву) на розгляд суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяА. Р. Курилець

суддіС. М. Кузьмич

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 14 жовтня 2026 року.