Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №380/3735/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/3735/25 пров. № А/857/34037/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

за участю секретаря судового засідання Прокопюк К.В.,

представника відповідача Марциняк С.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «ГАЛИЧ-КОМФОРТ» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ГАЛИЧ-КОМФОРТ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Мартинюк В.Я.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

25 лютого 2025 року Приватне підприємство «ГАЛИЧ-КОМФОРТ» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2025 року №7068/13-01-07-10.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки складено акт документальної позапланової перевірки від 30.01.2025 року № 3772/13-01-07-10/37831458 (далі – акт перевірки), в якому зазначено про порушення платником податків вимог ч.3 ст.13 Закону України "Про валюту і валютні операції", з урахуванням пункту 14-2, 14-3, 14-4 Постанови Правління Національного банку України "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", в частині дотримання законодавчо встановленого строку розрахунків за операціями з імпорту товарів. Вказує, що 20 лютого 2025 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №7068/13-01-07-10, яким йому нараховано пеню за порушення строку розрахунків у сумі 571 833 грн. 15 коп. Зауважує, що дата звернення резидента з позовом до суду про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним контрактом або дата відправлення позову поштою є датою прийняття позовної заяви судом, внаслідок чого зупиняється нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті та пеня за їх порушення не сплачується. Також, вважає, що повинен бути звільненим від фінансової відповідальності оскільки зазначені порушення в акті перевірки вчинені внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору). Підтвердженням обставин форс-мажору є лист Ферганської обласної адміністрації Республіки Узбекистан від 27.06.2025 року за №04-7/6103.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що дата складення листа від 27.06.2025 року за №04-7/6103 вказує на те, що він був відсутній на момент проведення перевірки, а тому, в силу наведених норм, на підставі нього не можна встановити дійсні обставини справи (недостовірний доказ) та як наслідок підтверджувати обставини форс-мажору. Крім того, цей лист не містить жодних посилань на повноваження Ферганської обласної адміністрації Республіки Узбекистан підтверджувати виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин, що вказує на недопустимість такого доказу. Згідно листа Господарського суду м.Києва від 10.02.2025 року Вих. №05-17/15/25 позовна заява у справі №910/7900/24 надійшла 24.06.2024 року, а у справі №910/9506/24 – 01.08.2024 року. Відтак, сукупністю доказів у справі підтверджуються обставини звернення позивачем до Господарського суду м.Києва з позовною заявою про стягнення заборгованості з нерезидента у справі №910/9506/24 01.08.2024 року. Розрахунок пені по Приватному підприємстві «ГАЛИЧ-КОМФОРТ» за порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічних операціях (Додаток №1 до акта перевірки) вказує на те, що крайньою датою періоду порушення строків розрахунків є 31.07.2024 року – до подання позову у справі №910/9506/24. Як наслідок наведені аргументи позивача не можуть вказувати на порушення законодавства України при визначені суми пені у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство «ГАЛИЧ-КОМФОРТ» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що наявність форс мажорних обставин про які зазначається в листі Ферганської обласної адміністрації Республіки Узбекистан від 27.06.2025 року за №04-7/6103. Вказує, що відомості зазначені в ухвалах Гоподарського суду міста Києва від 06.08.2024 та 22.08.2024 по справі № 910/9506/24 не дають підстав вважати розрахунок пені, за порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічним операціям зазначеним в Акті перевірки № 3772/13-01-07-10/37831458 від 30.01.2025 року, вмотивованим та таким що ґрунтується на об`єктивних даних. Наведене вище, свідчить що посадовими особами податкового органу помилково нараховано ПП «ГАЛИЧ-КОМФОРТ» пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Протокольною ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи на дату після 02.11.2026.

В судовому засіданні представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 10.01.2025 року №225-ПП проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічних контрактах від 21.08.2023 року № 2, укладеному з RUMMAN FRUIT AGRO LLC (Узбекистан), дати здійснення авансових платежів - 06.09.2023 року (сума незавершеної операції 33000,00 євро), 08.11.2023 року (сума незавершеної операції 16000,00 євро), 21.12.2023 року (сума незавершеної операції 10000,00 євро), 25.01.2024 року (сума незавершеної операції 18000,00 євро); від 17.10.2023 року № 3, укладеному з RUMMAN ЕВІЛТ AGRO LLC (Узбекистан), дата здійснення авансового платежу - 07.11.2023 року (сума незавершеної операції 12172,00 євро) відповідно до отриманої інформації Національного банку України про виявлені агентами валютного нагляду (ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК").

За результатами проведеної перевірки складено акт документальної позапланової перевірки від 30.01.2025 року № 3772/13-01-07-10/37831458 (далі – акт перевірки), в якому зазначено про порушення платником податків вимог ч.3 ст.13 Закону України "Про валюту і валютні операції", з урахуванням пункту 14-2, 14-3, 14-4 Постанови Правління Національного банку України "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", в частині дотримання законодавчо встановленого строку розрахунків за операціями з імпорту товарів.

Позивачем було подано заперечення на акт перевірки від 04.02.2025 року, яке листом відповідача від 13.02.2025 року № 4688/6/13-01-07-10-15 залишено без задоволення.

20 лютого 2025 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №7068/13-01-07-10, яким позивачу нараховано пеню за порушення строку розрахунків у сумі 571 833 грн. 15 коп.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі – ПК України).

Встановлення наявності/відсутності обставин для зупинення перебігу строку розрахунків та відповідно зупинення нарахування пені у період дії форс-мажорних обставин є функціональними обов`язками контролюючих органів у відповідності до приписів підп.19-1.1.34 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України, які повинні визначати суми податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у разі встановлення порушення платником податків валютного законодавства.

Згідно підп.54.3.3 п.54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Наявність/відсутність підстав для нарахування грошового зобов`язання встановлюється під час здійснення заходів податкового контролю шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України).

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначаються Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VIII (далі – Закон України №2473-VIII).

Стаття 13 Закону України №2473-VIII (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Так, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (абзац перший частини першої статті 13 Закону України №2473-VIII).

Згідно із вимогами частини третьої статті 13 Закону України №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) (частина п`ята статті 13 Закону України №2473-VIII).

Відповідно до статей 2, 6, 9, 12, 13, 16 Закону України № 2473-VIII постановою правління Національного банку України (далі - НБУ) від 02 січня 2019 року № 5 затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення №5).

Згідно із пунктом 21 розділу ІІ вказаного Положення граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Також, відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України» 24 лютого 2022 року з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи НБУ прийняв постанову № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова №18).

Постановою Правління НБУ № 68 від 04 квітня 2022 року Постанову №18 було доповнено, зокрема пунктами наступного змісту: « 142. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року»; « 144. Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 142 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні».

В подальшому, до пункту 142 Постанови №18 вносились зміни і з 07 червня 2022 року цифри "90" було замінено цифрами "120", а з 07 липня 2022 року - цифри "120" замінено цифрами "180" (постанови Правління НБУ №113, №142 відповідно).

Таким чином, за загальним правилом імпорт товарів має здійснюватися у строки, зазначені у договорах, але не пізніше граничного строку розрахунків, встановленого НБУ, що обчислюється з дня здійснення авансового платежу (попередньої плати). До 05 квітня 2022 року такі граничні строки розрахунків становили 365 календарних днів. З огляду на введення в Україні воєнного стану НБУ змінив граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту. Відповідно до указаних змін у період з 05 квітня 2022 року по 07 червня 2022 року такі строки становили 90 календарних днів, з 07 червня 2022 року по 07 липня 2022 року - 120 календарних днів, з 07 липня 2022 року - 180 календарних днів. При цьому змінені Постановою №18 строки застосовуються лише до операцій, що здійснені з 05 квітня 2022 року.

Водночас, абзац перший частини шостої статті 13 Закону України №2473-VIII передбачає, що у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин, продовжується у абзаці другому цієї ж статті, є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Отже, у разі зупинення виконання господарської операції, яке зумовлене виникненням форс-мажорних обставин, зупиняється як перебіг строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, так і нарахування пені на весь період дії форс-мажорних обставин.

Також, згідно із абзацом першим частини сьомої статті 13 Закону України №2473-VIII, у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

Зміст даної норми вказує на те, що пеня за порушення строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів не нараховується з дня прийняття до розгляду позовної заяви про стягнення з нерезидента заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом.

Сторонами не заперечується, а матеріалами справи підтверджується, що позивач в межах виконання зовнішньоекономічного імпортного договору купівлі-продажу від 21.08.2023 року № 2, здійснено перекази коштів на користь нерезидента – RUMMAN FRUIT AGRO LLC (Республіка Узбекистан) на загальну суму 126000,00 євро передоплати за овочі наступним чином:

- 29.08.2023 року, платіжна інструкція № 15, в сумі 34000,00 євро (1343544,00 грн.);

- 06.09.2023 року, платіжна інструкція № 17, в сумі 33000,00 євро (1295339,10 грн.);

- 12.10.2023 року, платіжна інструкція № 19, в сумі 10000,00 євро (386394,00 грн.);

- 20.10.2023 року, платіжна інструкція № 20, в сумі 5000,00 євро (193255,50 грн.);

- 08.11.2023 року, платіжна інструкція № 23, в сумі 16000,00 євро (615744,00 грн.);

- 21.12.2023 року, платіжна інструкція № 25, в сумі 10000,00 євро (410664,00 грн.);

- 25.01.2024 року, платіжна інструкція № 1, в сумі 18000,00 євро (735906,60 грн.).

Крім того, позивачем в межах виконання зовнішньоекономічного імпортного договору купівлі-продажу від 17.10.2023 року № 3, здійснено переказ коштів на користь нерезидента – RUMMAN FRUIT AGRO LLC (Республіка Узбекистан) на загальну суму 29972,00 євро передоплати за спеції, сушені овочі, інше наступним чином:

- 25.10.2023 року, платіжна інструкція № 21, в сумі 12000,00 євро (466909,20 грн.);

- 07.11.2023 року, платіжна інструкція № 22, в сумі 17972,00 євро (695886,62 грн.).

Зобов`язання нерезидента по згаданих договорах частково виконано, по зовнішньоекономічному імпортному договору від 21.08.2023 року № 2 обліковується прострочена дебіторська заборгованість – 44000,00 євро, а по договору від 17.10.2023 року № 3 - 12172,00 євро.

Щодо аргументів скаржника про не врахування обставин форс-мажору, колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем до матеріалів справи долучено лист Ферганської обласної адміністрації Республіки Узбекистан від 27.06.2025 року за №04-7/6103, згідно якого у період з жовтня 2023 року по квітень 2024 року на території Республіки Узбекистан, зокрема у Ферганській долині, спостерігалися аномальні холоди, які дуже негативно вплинули на діяльність тепличних господарств згаданого нерезидента.

Частиною четвертою статті 11 Закону України № 2473-VIII передбачено, що органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду, продовжується у цій частині, в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Згідно з абзацом першим п.44.6 ст.44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (абзац другий п.44.6 ст.44 ПК України).

Дата складення згаданого листа від 27.06.2025 року за №04-7/6103 вказує на те, що він був відсутній на момент проведення перевірки, тому, в силу вищенаведених норм, на підставі нього не можна встановити дійсні обставини справи (недостовірний доказ) та як наслідок підтверджувати обставини форс-мажору.

Крім того, цей лист не містить жодних посилань на повноваження Ферганської обласної адміністрації Республіки Узбекистан підтверджувати виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин, що вказує на недопустимість такого доказу.

Таким чином, аргументи щодо форс-мажорних обставин не підтверджуються наявними доказами у справі.

Щодо обставин прийняття до розгляду Господарським судом м.Києва позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, колегія суддів зазначає наступне.

В матеріалах справи наявні ухвали Господарського суду м.Києва від 01.07.2024 про залишення позовної заяви без руху та від 15.07.2024 про повернення позовної заяви у справі № 910/7900/24, предметом спору у якій є стягнення позивачем зі згаданого нерезидента заборгованості за згаданими договорами купівлі-продажу.

Однак, оскільки такі ухвали не підтверджують обставин прийняття до розгляду позовної заяви, в силу положень абзацу першого частини сьомої статті 13 Закону України №2473-VIII, вони жодним чином не впливають на правильність визначення строку розрахунків при обрахунку пені.

Також в матеріалах справи наявні ухвали Господарського суду м.Києва від 06.08.2024 року про відкриття провадження у справі №910/9506/24, про продовження строку від 22.08.2024 року, про поновлення провадження від 10.02.2025 року, про виклик у судове засідання від 11.02.2025 року та від 15.04.2025 року, про закриття провадження від 24.06.2025 року у цій самій справі.

При цьому описові частини цих ухвал містять розбіжності у зазначенні дати звернення до суду з позовною заявою, в одних випадках зазначено 09.11.2023 року, в інших - 01.08.2024 року.

Згідно з листом Господарського суду м.Києва від 10.02.2025 року Вих. №05-17/15/25, надісланим на запит контролюючого органу, позовна заява у справі №910/7900/24 надійшла 24.06.2024 року, а у справі №910/9506/24 – 01.08.2024 року.

Відтак, вказаними доказами підтверджуються обставини звернення позивачем до Господарського суду м.Києва з позовною заявою про стягнення заборгованості з нерезидента у справі №910/9506/24 01.08.2024 року.

Згідно з Розрахунком пені по Приватному підприємстві «ГАЛИЧ-КОМФОРТ» за порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічних операціях (Додаток №1 до акта перевірки), крайньою датою періоду порушення строків розрахунків є 31.07.2024 року – до подання позову у справі №910/9506/24.

Таким чином, наведені аргументи позивача не можуть вказувати на порушення законодавства України при визначені суми пені у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ГАЛИЧ-КОМФОРТ» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року у справі № 380/3735/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддяО. Б. Заверуха

суддіО. М. Гінда

З. М. Матковська