Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №380/19974/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/19974/25 пров. № А/857/10956/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року (суддя – Кондратюк Ю.С., час ухвалення – не вказаний, місце ухвалення – м. Львів, дата складання повного рішення – 14.01.2026),

в адміністративній справі № 380/19974/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області,

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У жовтні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі — відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (далі — відповідач-2), в якому просила: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 від 24.09.2025 №134550034758 про відмову в призначенні пенсії позивачу; 2) зобов`язати відповідача-1 призначити позивачу пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, з 17.09.2025 на підставі пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у Львівській обласній державній клінічній психіатричній лікарні з 03.01.2006 по 02.01.2011 та з 04.01.2011 по 29.12.2011.

Відповідач-2 позовних вимог не визнав, вважаючи їх необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.09.2025 №134550034758 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити з 08.09.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, відповідно до ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 № 213-VIII. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, в сумі 484 гривні 48 копійок.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач-2 та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному та невсебічному з`ясуванні судом обставин справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що пенсійного віку відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 ОСОБА_1 набуває в 2030 році, тому відсутні правові підстави для призначення пенсії за Сп №2 з 08.09.2025. Так, відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Також вважає апелянт, що пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону № 1058 як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону № 1788 підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону № 1058. Наголошує апелянт на тому, що межі застосування положень закону № 1788 є визначеними. У зв`язку з тим, що станом на вказану дату позивач не досягла встановленого положеннями статті 13 Закону № 1788 пенсійного віку, підстави для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону № 1788 відсутні. Тому, на думку апелянта, судом першої інстанції не повно та не об`єктивно з`ясовано всі обставин у справі, а висновки суду не відповідають дійсності.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі № 380/19974/25 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач апеляційному суду подала відзив на апеляційну скаргу, в якому не погодилася з доводами відповідача-2. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі № 380/19974/25.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

17.09.2025 позивач ОСОБА_1 , після досягнення 50-річного віку, звернулася до відповідача-1 із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

За результатами розгляду за принципом екстериторіальності заяви та наданих позивачем документів, відповідач-2 прийняв рішення від 24.09.2025 №134550034758 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 26 Закону № 1058, у зв?язку з недосягненням пенсійного віку. У рішенні зазначено, що вік заявниці на дату звернення — 50 років 00 місяців. Страховий стаж особи з урахуванням кратності становить - 40 років 07 місяців 19 днів. Пільговий стаж з урахуванням кратності за списком № 2 складає 28 років 02 місяців 14 днів. До страхового стажу зараховано всі періоди згідно наданих документів. До пільгового стажу не зараховано періоди: згідно довідки № 32 від 05.09.2025 за період роботи з 03.01.2006 по 02.01.2011, оскільки згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 19.06.1993 заявниця працювала на посаді медсестри психіатричної лікарні (без зазначення номера відділення), що відповідає наказу про результати атестації робочих місць № 4 від 03.01.2006. Згідно довідки № 448 від 13.08.2025 та особової картки працівника, заявниця працювала на посаді “медична сестра психіатричного відділення № 10”. Згідно висновку №1801 від 15.10.2007 “Про результати умов якості атестації робочих місць у Львівській обласній державній клінічній психіатричній лікарні” посада “сестра медична психіатричного відділення № 10” не підтверджена. Також до пільгового стажу не зараховано період з 04.01.2011 по 29.12.2011, оскільки згідно наказу про результати атестації робочих місць № 3 від 04.01.2011 посада зазначена у довідці № 448 від 13.08.2025 та особовій картці працівника “сестра медична стаціонару відділення сестринського догляду” відсутня. (а.с.21, 99).

Вважаючи протиправним рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” від 03.10.2017 (далі Закон - №2148-VIII), який набрав чинності 11.10.2017, Закон №1058-IV доповнено розділом XIV-1 “Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян”.

Законом №2148-VIII у новій редакції був викладений п. 2 розділу XV Закону №1058-IV, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення”.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу

Відповідно до ст. 12 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно з пунктом “б” статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом “б” ст. 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема жінкам з 50 років до 55 років.

Пунктом 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України за №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти “б” - “г” ст. 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.

Згідно з п. 3 резолютивної частини зазначеного Рішення, застосуванню підлягають ст. 13, ч. 2 ст. 14, п. “б” - “г” ст. 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (п. 2 резолютивної частини Рішення).

Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення №1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).

Отже, між нормами Закону №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах, існувала колізія.

Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий у 55 років.

З цього приводу судом першої інстанції вірно зауважено, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20, відносини у якій є аналогічними спірним у цій справі відносинам, дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному.

Таке регулювання порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п. 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі “Щокін проти України”).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у розглядуваних правовідносинах, застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Судом першої інстанції вірно встановлено та взято до уваги те, що у позивача на час звернення до пенсійного органу за призначенням пенсії достатнього пільгового стажу для призначення пенсії за Списком №2, право на яке позивач набула відповідно до Закону №1788-ХІІ, з урахуванням рішення №1-р/2020 при досягненні 50-річного віку. Тому доводи відповідача-2 про недосягнення позивачем необхідного пенсійного віку є необгрунтованими.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що рішення відповідача-2 від 24.09.2025 №134550034758 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах порушує право позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Судом першої інстанції також вірно враховано, що позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV 08.09.2025, тобто через 9 днів після досягнення 50-річного віку, а тому позивач має право на призначення пенсії з 08.09.2025.

Вищенаведені висновки суду не спростовані доводами апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Колегія суддів враховує, що рішення суду в частині відмови у задоволенні решта позовних вимог не оскаржене позивачем в апеляційному порядку, а отже, з урахуванням приписів статті 308 КАС України у вказаній частині рішення суду апеляційній перевірці не підлягає.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права з повним встановленням обставин справи, що не спростовано доводами апеляційної скарги, які колегією суддів відхиляються як необґрунтовані з урахуванням наведеного вище правового регулювання спірних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області – залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року в адміністративній справі № 380/19974/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяВ. В. Гуляк

суддіН. В. Ільчишин

З. М. Матковська