Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №380/10074/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/10074/25 пров. № А/857/37717/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Матковської З.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року (судді Кондратюк Ю.С., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Львів) у справі № 380/10074/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому в періоди з 05.07.2022 року по 28.01.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, підйомної допомоги, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши ix розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Пpo Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового i начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового i начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, зобов`язати відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 05.07.2022 року по 28.01.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши ix розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового i начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з гpoшoвoгo забезпечення, грошової винагороди та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового i начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 28.01.2023 – повернуто позивачеві.

Оскаржуваним рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року позов задоволено повністю, визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні із 05.07.2022 по 18.07.2022 включно розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, а також нарахованих та виплачених за цей період інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових), зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 із 05.07.2022 по 18.07.2022 включно грошового забезпечення, а також нарахованих та виплачених за цей період інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових), із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового i начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення в частині визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні із 05.07.2022 по 18.07.2022 включно розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, а також нарахованих та виплачених за цей період інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових) та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 із 05.07.2022 по 18.07.2022 включно грошового забезпечення, а також нарахованих та виплачених за цей період інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових), із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового i начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум» та винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Вказує, що відповідач протиправно, починаючи з 05.07.2022 розраховував грошове забезпечення його із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме, гарантованого статтею 9 Закону України «Про соціальний i правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення розміру грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, підйомної допомоги, премії. Водночас коли позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 в період з 05.07.2022 по 28.01.2023, що підтверджується наказами командира військової частини НОМЕР_2 від 28.01.2023 за №28 та від 05.07.2022 за №177. Таким чином, рішення суду є таким, що прийнято із застосуванням неправильних висновків під час дослідження доказів на яких гуртуються позовні вимоги.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2026 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року у справі № 380/10074/25 повернуто скаржнику.

Відповідач не подав відзив на апеляційну скаргу, а відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 (правонаступником якої є Військова частина НОМЕР_1 ), що сторонами не заперечується.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28.01.2023 №28 ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 28.01.2023.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо виплати належного грошового забезпечення за період з 05.07.2022 по 28.01.2023, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 позовну заяву залишено без руху. Встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня отримання копії ухвали шляхом подання - заяви про поновлення пропущеного строку до суду з позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 28.01.2023 із зазначенням причин пропуску такого строку та надання відповідних доказів. Роз`яснено позивачу, що в разі не усунення недоліків позовна заява в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 28.01.2023 вважатиметься не поданою та буде повернута.

27.05.2025 ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строків пропущеного строку позовної давності.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду від 27.05.2025 - відмовлено, продовжено ОСОБА_1 процесуальний строк, встановлений ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 28.01.2023 – повернуто позивачеві.

Згідно з довідкою про доставку електронного листа документ в електронному вигляді «ч. 4 ст. 169 повернення позовної заяви (частково)» від 30.06.2025 у справі №380/10074/25 (суддя Кондратюк Ю.С.) надіслано ОСОБА_1 та доставлено до електронного кабінету: 02.07.2025 о 01:00.

Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Колегія суддів аналізуючи матеріали справи враховує, що позивач-апелянт не оскаржив вказаної ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2025, а тому апеляційний суд не може переглядати судове рішення яке набрало законної сили.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Верховний Суд у справах №160/13393/21, №420/1927/20, №0440/6027/18, №1640/2719/18, №520/5875/19 вже вирішував питання меж перегляду судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції, зокрема правомірності застосування наслідків частини четвертої статті 123 КАС України про залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, у випадку, коли рішення суду першої інстанції не оскаржується з цих підстав.

У цих постановах Верховний Суд підкреслив, що межі перегляду судом апеляційної інстанції визначені статтею 308 КАС України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1 статті 308 КАС України).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 2 статті 308 цього ж Кодексу).

Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, визначені частиною 3 статті 317 КАС України, а саме: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими; 3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Суд апеляційної інстанції не має підстав для перевірки рішення суду першої інстанції в частині висновків щодо здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 із 05.07.2022 по 18.07.2022 включно грошового забезпечення, а також нараховання та виплати за цей період інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових), із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, адже ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2026 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року у справі № 380/10074/25 повернуто скаржнику.

Колегія суддів враховує, що апелянт оскаржує відмову суду в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 28.01.2023, однак як вказано судом вище ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 28.01.2023 – повернуто позивачеві.

Згідно з довідкою про доставку електронного листа документ в електронному вигляді «ч. 4 ст. 169 повернення позовної заяви (частково)» від 30.06.2025 у справі №380/10074/25 (суддя Кондратюк Ю.С.) надіслано ОСОБА_1 та доставлено до електронного кабінету: 02.07.2025 о 01:00.

Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апелянт не оскаржив вказаної ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2025, а тому апеляційний суд не може переглядати судове рішення яке набрало законної сили, а подання апеляційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2025, яке стосується вимог за період з 05.07.2022 по 18.07.2022 не надає апеляційному суду підстав скасовувати оскаржуване рішення яке не стосується оскаржуваного періоду.

Колегія суддів звертає увагу, що преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною 4 статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, за змістом частини 4 статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас, передбачене частиною 4 статті 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.10.2020 по справі №814/435/18, даючи визначення інституту «преюдиції» та порядку його застосування під час судового розгляду.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та матеріали справи щодо періоду в частині вимог які вирішені в оскаржуваному судовому рішенні, враховуючи ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2025, яка набрала законної сили, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та його рішення, яке є законним та обґрунтованим.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року у справі №380/10074/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

З.М. Матковська

Повне судове рішення складено 13.10.2026