Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №300/4459/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/4459/25 пров. № А/857/50050/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Кухтея Р.В., Матковської З.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області,

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року (суддя – Григорук О.Б., час ухвалення – не вказаний, місце ухвалення – м. Івано-Франківськ, дата складання повного рішення – не зазначена),

в адміністративній справі №300/4459/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області,

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У червні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі — відповідач), в якому просила: 1) визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача при призначенні, перерахунку і виплаті позивачу пенсії по втраті годувальника з нульовим коефіцієнтом за періоди роботи покійного чоловіка на території на території РФ: з 11.06.2005 по 15.03.2010; з 19.04.2010 по 25.08.2010; з 13.09.2010 по 14.12.2011; 2) зобов`язати відповідача, з урахуванням висновків суду, провести з 23.11.2023 відповідний перерахунок призначеної позивачу пенсії по втраті годувальника згідно розміру отриманого покійним чоловіком ОСОБА_2 заробітку (доходу) за періоди роботи на території на території РФ: з 11.06.2005 по 15.03.2010; з 19.04.2010 по 25.08.2010; з 13.09.2010 по 14.12.2011 на підставі довідок про розмір отриманої ним заробітної плати (доходу), які є в матеріалах його пенсійної справи, наявного трудового і страхового стажу та фактично сплачених ним страхових внесків. А також, при перерахунку пенсії по втраті годувальника врахувати розмір отриманої ним заробітної плати (доходу) згідно архівної довідки Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківській області щодо заробітної плати чоловіка позивача за 1993-1994 роки отриманої у Долинському управлінні по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітальному ремонту свердловин.

Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо здійснення з 23.11.2023 ОСОБА_1 при перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника, на виконання судового рішення від 08.11.2024 у справі № 300/7064/24, обчислення заробітної плати годувальника ОСОБА_2 на території РФ за періоди з 11.06.2005 по 15.03.2010, з 19.04.2010 по 25.08.2010, з 13.09.2010 по 14.12.2011 в нульовому еквіваленті. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 23.11.2023 перерахунок та виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 , перерахованої на виконання рішення суду від 08.11.2024 у справі № 300/7064/24, - з урахуванням заробітної плати годувальника ОСОБА_2 на території РФ за періоди: з 11.06.2005 по 15.03.2010, з 19.04.2010 по 25.08.2010, з 13.09.2010 по 14.12.2011, враховуючи раніше виплачені суми. В задоволенні решти позовних вимог — відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що суд при прийнятті оскаржуваного рішення не надав належної правової оцінки всім суттєвим обставинам справи, що стало причиною неправильного вирішення даної справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписок з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Звертає увагу апелянт на те, що у зв`язку з відсутністю даних щодо сплати страхових внесків за періоди роботи на території іноземної держави, у відповідача немає правових підстав для зарахування до загального та пільгового стажу періодів роботи на території російської федерації. У зв`язку з тим, що довідки про заробітну плату не підтверджені первинними документами, документи, що підтверджують сплату страхових внесків не надані, відповідно не можуть бути взяті до уваги при обчисленні розміру пенсії позивача, а тому в Головного управління підстави врахування заробітної плати зазначеної у вище вказаних довідках відсутні. Також зауважує апелянт, що положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії. При цьому, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Вважає апелянт вимоги позивача зазначені в позовній заяві безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 у справі №300/4459/25 скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 23.11.2023 отримує пенсію по втраті годувальника за померлого годувальника ОСОБА_2 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (пенсійна справа № 926110145499).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 у справі № 300/7064/24, яке набрало законної сили 06.03.2025, зокрема вирішено: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, з урахуванням висновків суду, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_2 періодів роботи на території РФ з 11.06.2005 по 15.03.2010, з 19.04.2010 по 25.08.2010, з 13.09.2010 по 14.12.2011 та провести з 23.11.2023 перерахунок призначеної пенсії ОСОБА_1 по втраті годувальника, з урахуванням проведених платежів.

Також встановлено, що за результатом розгляду звернення позивача від 11.04.2025 (вх. від 17.04.2025 № 3284/Т-0900-25), Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 12.05.2025 № 4018-3284/Т-02/8-0900/25 повідомило позивача, що після проведеного перерахунку пенсії, на виконання рішення суду від 08.11.2024 у справі № 300/7064/24, страховий стаж роботи померлого годувальника ОСОБА_2 складає 26 років 3 місяці 12 днів (коефіцієнт страхового стажу - 0,26250). Заробітна плата ОСОБА_2 врахована за період роботи з 01.10.1988 по 31.03.1990, з 01.03.1993 по 30.06.1994, з 01.08.1995 по 30.09.1997 та з 01.06.2003 по 30.09.2003, з 01.03.2012 по 31.12.2012 згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу відповідно до даних системи персоніфікованого обліку (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 0,99601). Заробітна плата за періоди роботи, які враховані на виконання рішення суду, обчислена в нульовому еквіваленті, так як рішенням суду не зобов`язано врахувати заробітну плату за періоди роботи в РФ, а призначення і виплата пенсій громадянам України, які працювали за її межами, здійснюється згідно із пенсійним законодавством України, яке складається із Закону № 1058-IV, інших нормативно-правових актів. 01.01.2023 РФ припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, тому при призначенні/перерахунку пенсій громадянам, які проживали/працювали на території РФ, страховий стаж та заробітну плату враховують за періоди роботи на цій території на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV по 31.12.1991, а заробітну плату - на підставі документів про нараховану заробітну плату, виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами. Рішення суду виконане в межах покладених судом зобов`язань (а.с. 29, 30-32).

Відповідно до архівних довідок від 18.04.2025 №№ 213/04-01/Т-9, 214/04-01/Т-9 ОСОБА_2 , 1958 року народження, працював у Долинському управлінні по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітальному ремонту свердловин з 18 лютого 1993 року (наказ № 66-к від 15.02.1993) по 05 липня 1994 року (наказ № 1001 від 03.06.1994) та отримував заробітну плату (а.с. 35, 36).

Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV(далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

У частині першій ст. 9 Закону № 1058-IV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (частина перша статті 10 Закону № 1058-IV).

Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії врегульований статтею 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абзац п`ятий частини першої статті 40 Закону № 1058-IV).

Відповідності до підпункту 3 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (надалі - Порядок від 25.11.2005 № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).

Відповідно до пункту 2.10 Порядку від 25.11.2005 № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

З матеріалів справи видно, що на виконання рішення суду від 08.11.2024 у справі № 300/7064/24, набрало законної сили 06.03.2025, відповідачем проведено з 23.11.2023 перерахунок пенсії позивача. При цьому, архівні довідки №№ 213/04-01/Т-9, 214/04-01/Т-9 видані 18.04.2025 (а.с. 35, 36). Питання врахування вказаних довідок при обчисленні пенсії позивачу відповідачем не вирішувалося.

Також з матеріалів справи видно та не заперечується сторонами по справі, що заробітна плата годувальника позивача за періоди роботи в РФ, які враховані на виконання рішення суду, обчислена відповідачем в нульовому еквіваленті.

Судом першої інстанції вірно враховано, що Законом України від 11 липня 1995 року за №290/95-ВР ратифіковано Угоду про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, укладену в рамках Співдружності Незалежних Держав і підписану від імені Уряду України у м. Москві 15 квітня 1994 року (надалі по тексту також Угода від 15 квітня 1994 року).

Відповідно до статті 4 цієї Угоди кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для провадження трудової діяльності документи і завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку переклад їх державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. Вразі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.

Питання пенсійного забезпечення працівників і членів їхніх сімей, згідно статті 9 цієї Угоди, регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року або (і) двосторонніми угодами.

Приписами пунктів 2 і 3 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (надалі по тексту також Угода від 13 березня 1992 року) визначено, що для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації (стаття 11 Угода від 13 березня 1992 року).

Приписами абзаців 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, визначено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

З урахуванням викладеного, оскільки у періоди роботи годувальника позивача на території РФ: з 11.06.2005 по 15.03.2010; з 19.04.2010 по 25.08.2010; з 13.09.2010 по 14.12.2011, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 була чинною, а тому її положення підлягають застосуванню при розрахунку розміру пенсії позивача по втраті годувальника.

Судом першої інстанції також вірно враховано, що у правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17 про те, що посилання відповідача на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні.

Крім того, у постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач при здійсненні з 23.11.2023 позивачу перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника, на виконання судового рішення від 08.11.2024 у справі № 300/7064/24, протиправно обчислив в нульовому еквіваленті заробітну плату годувальника позивача за періоди роботи на території РФ з 11.06.2005 по 15.03.2010, з 19.04.2010 по 25.08.2010, з 13.09.2010 по 14.12.2011 та зобов`язав відповідача здійснити позивачу з 23.11.2023 перерахунок та виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника, перерахованої на виконання рішення суду від 08.11.2024 у справі № 300/7064/24, - з урахуванням заробітної плати годувальника на території РФ за періоди: з 11.06.2005 по 15.03.2010, з 19.04.2010 по 25.08.2010, з 13.09.2010 по 14.12.2011, враховуючи раніше виплачені суми.

Такий висновок суду не спростований доводами апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Колегія суддів враховує, що рішення суду в частині відмови у задоволенні решта позовних вимог не оскаржене позивачем в апеляційному порядку, а отже, з урахуванням приписів статті 308 КАС України у вказаній частині рішення суду апеляційній перевірці не підлягає.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права з повним встановленням обставин справи, що не спростовано доводами апеляційної скарги, які колегією суддів відхиляються як необґрунтовані з урахуванням наведеного вище правового регулювання спірних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області – залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року в адміністративній справі №300/4459/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяВ. В. Гуляк

суддіР. В. Кухтей

З. М. Матковська