Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №260/2190/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/2190/26 пров. № А/857/31705/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Носа С.П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ,

на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року про повернення зустрічної позовної заяви (суддя – Маєцька Н.Д., час ухвалення – не зазначений, місце ухвалення – м. Ужгород, дата складання повного тексту – не зазначено),

в адміністративній справі №260/2190/26 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У квітні 2026 року позивач Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулося в суд із адміністративним позовом до відповідача до ФОП ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 85376,59 грн за платежами: 18010200 “Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості” в розмірі 42 955,33 грн; 18010300 “Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості” в розмірі 42 421,26 грн.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 відкрито провадження в адміністративній справі.

15 квітня 2026 року до суду першої інстанції від відповідача надійшла зустрічна позовна заява до Головного управління ДПС у Закарпатській області, відповідно до якої просив суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Закарпатській області №0559545-2411-0713-UA21080090000024861 від 08.05.2024 на суму 20 580,42 грн., №0209239-2411-0713-UA21080090000024861 від 06.05.2025 на суму 21 809,11 грн., №0559546-2411-0713-UA21080090000024861 від 08.05.2024 на суму 22 227,22 грн., №0209240-2411-0713-UA21080090000024861 від 06.05.2025 на суму 23 554,22 грн., якими ФОП ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 зустрічну позовну заяву залишено без руху та надано позивачу за зустрічним позовом строк для усунення її недоліку шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних підстав пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження таких підстав.

07 травня 2026 року до суду надійшла заява ФОП ОСОБА_1 за зустрічним позовом про усунення недоліків позовної заяви та поновлення строку звернення до суду, в якій просив: 1) визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду із зустрічною позовною заявою ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень; 2) поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду; 3) продовжити розгляд зустрічної позовної заяви та прийняти її до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 зустрічну позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернуто позивачу за зустрічним позовом. Копію ухвали разом із зустрічною позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслано особі, яка подала зустрічну позовну заяву.

З цією ухвалою суду першої інстанції не погодився ФОП ОСОБА_1 та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду є незаконно необґрунтованою та такою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що надаючи оцінку копіям корінців як безумовно достовірним доказам ще на стадії вирішення питання про прийняття зустрічного позову, суд першої інстанції фактично вирішив спір щодо факту вручення без надання апелянту можливості спростувати ці докази в змагальному процесі. Вказує, що розгляд питання правомірності ППР окремо від справи про стягнення боргу за цими ж ППР створює ризик ухвалення взаємовиключних судових рішень та порушує принцип процесуальної економії.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду (вирішення питання про прийняття зустрічного позову).

ГУ ДПС у Закарпатській області подав відзив на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 , у якому просить суд відмовити у її задоволенні.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Так, приймаючи оскаржувану ухвалу від 11.05.2026 про повернення зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції виходив із факту встановленого пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами та відсутність обґрунтованих причин пропуску такого строку. Суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування процесуальних наслідків, передбачених п.1 ч.4 ст.169 КАС України, ч.2 ст.123 КАС України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Разом з тим, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів зазначає, що наведені норми встановлюють загальний строк звернення до адміністративного суду.

Водночас, згідно з ч.4 ст.122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, відповідно до даної норми за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість, встановлюються інший (скорочений) строк звернення до адміністративного суду.

Разом з тим, ч.1 ст.122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Порядок та строки оскарження рішень контролюючих органів визначено ст.56 ПК України.

Зокрема, відповідно до п.56.1 ст.56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п.56.18 ст.56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Згідно з пунктом 56.19 статті 56 ПК України, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Отже, п.56.18 ст.56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу після отримання такого рішення.

Водночас, згідно з п.56.19 ст.56 ПК України за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду, а саме передбачено, що в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2 ст.123 КАС України).

Також, пунктом 9 ч.4 ст.169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними вище правовими нормами встановлено, що суд першої інстанції зобов`язаний з`ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

У розглядуваній справі судом встановлено, що стосовно позивача за зустрічним позов прийнято податкові повідомлення-рішення №0559545-2411-0713-UA21080090000024861 від 08.05.2024 року, №0209239-2411-0713-UA21080090000024861 від 06.05.2025 року, №0559546-2411-0713-UA21080090000024861 від 08.05.2024 року та №0209240-2411-0713-UA21080090000024861 від 06.05.2025 року.

ФОП ОСОБА_1 процедуру адміністративного оскарження щодо означених вище податкових повідомлень-рішень не застосовував.

ГУ ДПС у Закарпатській області до первісної позовної заяви про стягнення податкового боргу з ФОП ОСОБА_1 додав корінці податкових повідомлень-рішень: №0559545-2411-0713-UA21080090000024861 від 08.05.2024 року, №0209239-2411-0713-UA21080090000024861 від 06.05.2025 року, №0559546-2411-0713-UA21080090000024861 від 08.05.2024 року та №0209240-2411-0713-UA21080090000024861 від 06.05.2025 року з відмітками про особисте вручення таких податкових повідомлень-рішень ОСОБА_1 ..

В той же час, до суду із зустрічною позовною заявою ФОП ОСОБА_1 звернувся 15.04.2026 року, тобто з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Як стверджує ФОП ОСОБА_1 , про наявність спірних податкових повідомлень-рішень він дізнався з позовної заяви про стягнення податкового боргу у даній справі.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наведені ФОП ОСОБА_1 причини пропуску строку на звернення до адміністративного суду спростовуються матеріалами справи та не відповідають фактичним обставинам. Зокрема, наявні у матеріалах справи письмові докази підтверджують факт належного вручення позивачу за зустрічним позовом оскаржуваних ним податкових повідомлень-рішень та обізнаність про їх існування з моменту отримання.

Отже, твердження апелянта про те, що про існування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень він дізнався виключно з позовної заяви про стягнення боргу, є твердженням, яке спростовується наявними в матеріалах справи відмітками про особисте вручення на корінцях цих рішень.

З огляду на вказане зазначені скаржником доводи судом до уваги не приймаються, оскільки такі ґрунтуються на суб`єктивному ставленні позивача до наведених ним обставин. Водночас зазначені доводи не можуть сприйматись як об`єктивні перешкоди, які не залежали від волі позивача та дійсно унеможливили звернення до суду у більш стислі строки.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (п.п.6, 7 ч.5 цієї статті).

Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку звернення до суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні чи то позовної заяви чи апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Втім, позивачем за зустрічним позовом не надано суду доказів вчинення до першого звернення до суду будь-яких можливих та залежних від нього дій.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що позивач пропустив строк звернення до суду. Досліджуючи обставини справи та наведені у заяві позивача про поновлення строку звернення до суду причини пропуску строку, суд першої інстанції обґрунтованого дійшов висновку про відсутність обставин, які б були для позивача об`єктивними перешкодами для своєчасного вчинення відповідних дій щодо звернення до адміністративного суду із зустрічним позовом у цій справі у визначений законодавством строк.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності третіх осіб. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною поведінкою саме у питанні своєчасного судового захисту.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду з поважних причин.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Право на доступ до суду не є абсолютним і підлягає розумним процесуальним обмеженням, до яких належить встановлення строків звернення до суду. Цей строк переслідує легітимну мету забезпечення правової визначеності у податкових правовідносинах і застосований судом першої інстанції відповідно до встановлених обставин справи, а не свавільно.

Верховний Суд у справі №640/19114/22 від 25.02.2026 виснував, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими твердження апелянта (позивача за зустрічним позовом) про те, що строк звернення до адміністративного суду в цій справі ним пропущено з поважних причин.

Відтак, доводи апелянта на правомірність прийнятої ухвали суду від 11.05.2026 не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції дотримано норми процесуального законодавства та вірно встановлено обставини, які мають значення для прийняття рішення щодо повернення позовної заяви, а тому немає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року про повернення зустрічної позовної заяви в адміністративній справі №260/2190/26 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяВ. В. Гуляк

суддіН. В. Ільчишин

С. П. Нос