Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №300/6096/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/6096/25 пров. № А/857/51373/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Курильця А.Р., Мікули М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 300/6096/25 (ухвалене головуючим – суддею Могила А.Б. у м. Івано-Франківськ) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі – відповідач ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно не виплачено при звільненні грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки. Як наслідок, слід зобов`язати Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити вказану грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 300/6096/25 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо непроведення нарахування ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки у загальній кількості 70 днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 .

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обгрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що виходячи зі змісту ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію», щорічною основною відпусткою поліцейського є щорічна оплачувана відпустка тривалістю тридцять календарних днів, та відповідно додатковою оплачуваної -відпустка за вислугу років (за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів).

Спеціальне законодавство, яке визначає порядок проходження служби в Національній поліції України передбачає компенсацію лише за щорічну додаткову відпустку за вислугу років, а також додаткову відпустку особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, однак не інших видів додаткових відпусток.

Вказаний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Окремо наголошує, що кожна з додаткових відпусток має свою конкретну назву, залежно від підстави, на якій вона надається, зокрема відпустка, про яку позивач вказує у позовній заяві є додатковою відпусткою окремим категоріям громадян (ст. 16-2 Закону України «Про відпустки»), а не додатковою оплачуваною відпусткою, передбаченою ч. 3 ст. 93 Закону № 580-VIII.

Апелянт зазначає, що ГУНП в області, як суб`єкт владних повноважень, діяло виключно у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, не допускаючи при цьому жодних порушень прав та законних інтересів ОСОБА_1 .

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 15.07.2015 серії НОМЕР_1 .

Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 21.07.2025 №351 о/с ОСОБА_1 згідно з п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за власним бажанням з 21 липня 2025 року.

Як вбачається з довідки Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 30.07.2025 №488 позивач додаткову відпустку, як учасник бойових дій, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» за 2015 рік у кількості 14 діб, за 2022 рік у кількості 14 діб, за 2023 рік у кількості 14 діб, за 2024 рік у кількості 14 діб, за 2025 рік у кількості 14 діб не використовував.

На запит представника позивача відповідач листом від 08.08.2025 №139175-2025 повідомив, що додаткова відпустка, як учаснику бойових дій, не належить до щорічних відпусток. Норми Закону України «Про відпустки», передбачені для щорічних відпусток, на неї не поширюються. Законодавством не передбачено можливості заміни додаткової відпустки (як учаснику бойових дій) грошовою компенсацією, тому компенсація за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, при звільненні ОСОБА_1 не виплачувалася.

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, протиправними, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Частиною 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено перелік підстав для звільнення поліцейського зі служби в поліції та припинення служби в поліції.

Приписами статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII установлено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» від 05.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток:

- основна відпустка (стаття 6 цього Закону);

- додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону);

- додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону);

- інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу», надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Наказом Міністерства внутрішніх справ від 6 квітня 2016 року № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - «Порядок №260»)..

Вказаний нормативно-правовий акт визначає критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Так, приписами пункту 8 розділу III Порядку №260 поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.

Водночас, положеннями абзаців сьомого і восьмого пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. До того ж, одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Вказані норми в сукупності свідчать про те, що у випадку звільнення поліцейського, який є учасником бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» і статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Отже, положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують і не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 7 травня 2020 року в справі №360/4127/19, на яку доречно покликається позивач у касаційній скарзі, а також у постановах від 14 квітня 2021 року в справі №620/1487/20, від 29 квітня 2021 року в справі №200/602/20-а, від 31 травня 2021 року в справі №200/13837/19-а.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що позивач, як учасник бойових дій, має право на грошову компенсацію за невикористану відпустку, як учаснику бойових дій, передбачену статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що при звільненні зі служби в поліції ОСОБА_1 мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2015, 2022, 2023, 2024 та 2025 роках додаткову відпустку як учасник бойових дій, передбачену пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області не провело з позивачем розрахунку щодо грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону № 3551-ХІІ за 2015, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки, починаючи з дня набуття статусу учасника бойових дій по день виключення позивача зі списків особового складу включно. Вказане підтверджується довідкою Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 30.07.2025 №488 та листом відповідача від 08.08.2025 №139175-2025.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 .

З огляду на зазначене, ураховуючи, що обов`язок забезпечити нарахування та виплату грошової компенсації відпустки, як учаснику бойових, дій під час звільнення зі служби, покладено саме на відповідача, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, існують законні підстави для визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

Подібні висновки викладено Верховним Судом в постанові від 11.11.2021 по справі № 200/1175/20-а.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 300/6096/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяС. М. Кузьмич

суддіА. Р. Курилець

О. І. Мікула