Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №380/7595/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/7595/25 пров. № А/857/52588/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача: Кузьмича С. М.

суддів: Курильця А. Р. Мікули О. І.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року у справі № 380/7595/25 (ухвалене головуючим – суддею Гулик А.Г. у м. Львів) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 04.04.2025 № 9133650010208 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 з 26.11.2024 пенсії у зв`язку з втратою годувальника, померлого чоловіка ОСОБА_2 , відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням відповідача позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із втратою годувальника. Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки відповідно до частини першої статті 37 Закону №1788-ХІІ право на пенсію у разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, дружина, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідач не спростував той факт, що позивач досягнув 60-річного віку, мав укладений шлюб та проживав разом із померлим годувальником. При цьому єдиною підставою для відмови у призначення пенсії слугувала відсутність необхідного страхового стажу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року у справі № 380/7595/25 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 04.04.2025 № 133650010208 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.03.2025 про призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, та за наслідками її розгляду прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач приймаючи рішення від 04.04.2025 № 9133650010208 про відмову позивачці у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника, діяв без врахування всіх обставин для прийняття законного рішення.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач. В апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення ухвалене з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю та невідповідністю висновків суду обставинам справи, а тому є необґрунтованим і незаконним. Просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що годувальник позивача ОСОБА_2 отримував пенсійне забезпечення та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_2 , непрацездатний член сім`ї годувальника, звернулася через Веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області як структурний підрозділ, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника від 04.04.2025 №9133650010208.

Підставою такої відмови відповідач зазначив, що за наданими документами право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України №1058 відсутнє, оскільки відсутній необхідний страховий стаж заявника (30 років).

Вважаючи протиправним рішення відповідача, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом №1058-IV.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Розділом V Закону №1058-IV визначено порядок та умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Отже, зазначеною нормою закону визначені умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв`язку з втратою годувальника - пенсіонера, призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, що були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу.

Згідно частини другої статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону №1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, при цьому, необхідною умовою для призначення вказаним особам пенсії у зв`язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії, є встановлення їм інвалідності, або 65 років, або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-ІV.

Частиною першою статті 60 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника вона досягла пенсійного віку, а саме 61 рік, а отже набула статусу непрацездатності, а відтак мала право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім`ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.

Враховуючи викладене в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV не ставить в залежність виникнення права дружини на отримання пенсії по втраті годувальника за її померлого чоловіка від наявного страхового стажу заявника за умови отримання нею пенсії за віком або ж після досягнення останньою пенсійного віку.

Підстави та вимоги для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника чітко визначено законодавством України, в тому числі Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який не містить вимог щодо наявності у заявника будь-якого страхового стажу, у зв`язку з чим жодних перешкод для призначення вказаної пенсії позивачу, судом не встановлено, оскільки на день із зверненням до відповідача із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника позивачка вже досягла пенсійного віку (61 рік).

Відповідно до положень частини третьої статті 36 Закону України №1058-IV ОСОБА_1 вважається непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника її чоловіка, відтак має право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач приймаючи рішення від 04.04.2025 № 9133650010208 про відмову позивачці у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника, діяв без врахування всіх обставин для прийняття законного рішення.

За таких умов, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року у справі № 380/7595/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяС. М. Кузьмич

суддіА. Р. Курилець

О. І. Мікула