Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №182/1079/25 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/1079/25

Провадження № 2/0182/688/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

09.09.2026 м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Нікополі цивільну справу за позовом адвоката Авраменка Артема Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю, -

В С Т А Н О В И В:

В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява адвоката Авраменко Артема Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача посилається на те, що 24 квітня 1999 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб. Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя не склалось і рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2025 року шлюб було розірвано. У зв`язку із повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, що супроводжуєтьося бойовими діями на значній території країни, ситуація у місті Нікополі почала суттєво погіршуватись, а з липня 2022 року місто опинилось під постійними артилерійськими обстрілами, що створювало реальну загрозу для життя та здоров`я його мешканців. Тому, позивачка, розуміючи небезпеку для життя та здоров`я дитини, була змушена вжити заходів для створення безпечних умов проживання доньки та виїхала з донькою у м.Львів. У місті Львів позивачка та її донька мають статус внутрішньо переміщених осіб та за адресою їхнього місця проживання: АДРЕСА_1 створено належні житлово-побутові умови для проживання, виховання, гармонійного розвитку дитини. В орендованій квартирі дитина має власну кімнату, об лаштовану, відповідно до її потреб та віку: ліжко, шафа для зберігання особистих речей, іграшки, а також робоче місце для навчання. У квартирі також забезпечено можливість для здійснення санітарно-гігієнічних процедур та створено сприятливі умови для навчання та відпочинку дитини. При цьому, відповідач як батько дитини після фактичного припинення шлюбних відносин із позивачкою повністю усунувся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо малолітньої ОСОБА_4 . На момент подання цієї позовної заяви, відповідач не надає жодної фінансової допомоги на утримання дитини, добровільно не сплачує аліменти, а також не здійснює жодних добровільних внесків, спрямованих на задоволення матеріальних потреб дитини, тобто, утримання дитини здійснюється, виключно, за рахунок позивачки, яка не лише покриває основні матеріальні потреби доньки, але й забезпечує її розвиток, участь у додаткових заняттях (з англійської та математики) і соціальних заходах (відвідування музичної школи, де дитина навчається гри на гітарі, а також гуртка з журналістики), що сприяють гармонійному формуванню особистості дитини. Відповідач по справі раніше перебував на військовій службі, проте, був звільнений за станом здоров`я та після звільнення зі служби здійснив спробу забрати дитину. Тобто, дані обставини й стали передумовою для звернення до суду з даним позовом. Таким чином, враховуючи вищевикладене, представник позивача просить суд ухвалити рішення, яким визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

В судове засідання позивачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, не прибула. Від її представника ОСОБА_5 до суду надійшла заява, в якій він просить суд розгляд справи проводити за їх відсутності, позовні вимоги підтримує та на задоволенні позову наполягає (а.с.97-98).

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не прибув, будь-які заяви та клопотання на адресу суду не надав, поштова кореспонденція, яка направлялася за останньою відомою адресою місця проживання та перебування відповідача по справі, була повернута до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.80, 95)

Третя особа - Орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, в судове засідання не прибули, при цьому, від представника на адресу суду надійшла заява, в якій вона просить суд розгляд справи проводити за її відсутності та ухвалити рішення у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с.84).

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Згідно ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Як встановлено судом, 24 квітня 1999 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб (а.с.7). Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8). Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2025 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано. У відповідності до поданих документів та характеризуючого матеріалу, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з матір`ю та перебуває на її утриманні, а відповідач як батько дитини від її виховання та забезпечення самоусунувся. Факт того, що на даний момент дитина проживає разом з матір`ю - позивачкою по справі, підтверджується довідками та актами (а.с.14-29, 39-47, 49-50).

Відповідно до ч.1 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно ч.4 ст.29 ЦК України та ч.1 ст.160 СК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно.

Статтею 161 СК України визначено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучатися зі своєю матір`ю.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Згідно ч.1 ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Частиною 4 статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 24 лютого 2026 року було затверджено висновок про визначення місця проживання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 (а.с.84).

Таким чином, враховуючи, що позивачка займається вихованням дитини, піклується про неї, має всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, з урахуванням віку дитини, а також враховуючи той факт, що на даний час проживання дитини, яка потребує постійного догляду та турботи, з матір`ю буде відповідати її інтересам, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані та підтверджені належними доказами.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.77 ЦПК України, суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з положенням ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини.

Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тому, суд приходить до висновку про визначення місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 , тим самим задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.

Керуючись ст.2-5, 9-10, 12, 28, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги адвоката Авраменка Артема Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю - задовольнити.

Визначити місце проживання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал