Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №202/1782/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/1782/26

Провадження № 2/202/3133/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючої судді – Бєсєди Г.В.

за участю секретаря – Гриб А.О.

позивача – ОСОБА_1

розглянувши позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

До Індустріального районного суду міста Дніпра звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що у 2018 року вона зареєструвала шлюб із відповідачем, про що складено актовий запис №437925. У шлюбі народилася дочка ОСОБА_3 , 2023 року народження. Дитина проживає разом із нею та перебуває на її повному утриманні. Відповідач із дитиною не проживає, участі в її щоденному догляді та вихованні не бере. Через військовий стан в Україні позивачка з дитиною перебуває в Литовській Республіці.

Відповідач працював в Литовській Республіці за спортивним контрактом, його офіційний щомісячний дохід, згідно з довідкою роботодавця, становив від 1500 євро. Також він має у власності транспортний засіб і нерухоме майно. У лютому 2026 року відповідач письмово повідомив позивачку, що протягом кількох місяців не надаватиме фінансової допомоги на дитину, що, на думку позивачки, свідчить про ухилення від належного її утримання.

Фактичні витрати на дитину, відповідно до наданого розрахунку, становлять орієнтовно 76 330 грн на місяць. Значну частину цих витрат становить оплата послуг няні, що зумовлено відсутністю участі батька в догляді за дитиною. Крім того, на утриманні позивачки перебуває ще одна неповнолітня дитина від попереднього шлюбу.

Також зазначала, що дитина постійно проживає з нею та перебуває на її повному утриманні: вона самостійно забезпечує житло, харчування, дошкільний заклад, одяг, медичне обслуговування, оздоровлення, відпочинок та інші повсякденні потреби дитини. Відповідач основних витрат на утримання дитини не несе.

Витрати на дитину становлять у середньому 76 330 грн на місяць. Вони відповідають фактичним потребам та рівню життя дитини, який зумовлений проживанням у країні Європейського Союзу, і підтверджені наданим розрахунком.

Щодо фінансових можливостей відповідача позивачка вказала, що з переписки сторін випливає, що відповідач сам визнавав можливість сплачувати аліменти в розмірі 500 євро на місяць, проте без об`єктивних причин зменшив виплати до 250 євро, що не відповідає його реальним фінансовим можливостям та вважає цю суму недостатньою для забезпечення потреб дитини.

Позивачка зазначила, що наявність у відповідача іншої дитини не звільняє його від обов`язку належно утримувати спільну дитину; добровільні виплати на користь іншої дитини не є аліментними зобов`язаннями, встановленими судом, і не можуть істотно впливати на розмір аліментів у цій справі; участь у спілкуванні з дитиною не замінює обов`язку її матеріального утримання.

Позивач працює фізичною особою-підприємцем у сфері інформаційних технологій, має ненормований графік і не користується соціальними гарантіями, зокрема оплачуваними лікарняними. Відповідач працював тренером, його графік включав вечірні тренування й інші професійні обов`язки. Через зайнятість обох батьків няню залучили до догляду за дитиною з перших днів її життя. Відповідач знав про це й користувався такою допомогою під час спільного проживання, що підтверджується листуванням сторін і платіжними документами за той період. Заперечень проти залучення няні він не висловлював.

Потребу в няні в Литовській Республіці позивачка пояснила відсутністю там родичів, які могли б постійно допомагати, режимом роботи дитячого садка (до 16:30, з вихідними у свята й частину літа), частими хворобами дитини та відсутністю в неї оплачуваних лікарняних.

На підтвердження витрат позивачка надала розрахунок за період з 15.06.2026 по 15.07.2026, коли дитина перебувала в Україні. Їхня сума становить 50 224 грн, до неї входять садок, харчування, одяг і взуття, ліки, заняття з малювання, частка комунальних послуг, відпочинок і дозвілля.

Щодо документів литовською мовою позивачка вказала, що це переважно однотипні платіжні документи, рахунки й підтвердження оплати, з яких можна встановити дати, суми, реквізити й зміст витрат. З огляду на їх значний обсяг і високу вартість перекладу та нотаріального посвідчення вона просила оцінити їх у сукупності з іншими доказами.

Щодо матеріального стану відповідача позивачка зазначила, що він не надав доказів істотного погіршення свого становища чи неможливості більше брати участь в утриманні дитини. Тривалий час він добровільно сплачував 250 євро щомісяця, що перевищує запропоновану ним у відзиві суму. Після подання відзиву він працевлаштувався до футбольного клубу «Зімбру» (м. Кишинів, Республіка Молдова), тобто має джерело доходу.

Посилаючись на ст. 180–183 СК України, позивачка просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі 30 600 грн щомісяця з подальшою індексацією відповідно до законодавства, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття, а також покласти на відповідача судові витрати.

Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що до звернення позивачки до суду він добровільно перераховував кошти на утримання дитини й не відмовляється робити це надалі. Він не самоусунувся від виховання дитини: він спілкується з нею, допомагає особисто і періодично фінансово, підтримує з позивачкою постійне спілкування щодо дитини.

Відповідач не заперечує проти стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, оскільки його заробіток за кордоном мінливий і нестабільний. Наголошував, що позивачка не надала належних і допустимих доказів його щомісячного стабільного доходу понад 1500 євро: документи складені іноземною мовою без засвідченого перекладу, а частина з них датована 2024 роком, тоді як із позовом вона звернулася у березні 2026 року.

Відповідач наголосив, що долучені позивачкою фрагменти листування у «Viber» неповні. З його власних фрагментів переписки з позивачем від 14.02.2026 випливає, що він просив позивачку почекати, поки його заробіток стабілізується, і вона не заперечувала. З листування, яке надала сама позивачка, видно, що він не відмовляється сплачувати кошти, а сторони лише обговорювали суму добровільних виплат. За його твердженням, добровільно сплачувані суми перевищують прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років.

Відповідач вважає, що позивачка не довела розмір витрат на дитину в 76 330 грн на місяць; «розрахунок витрат» не підтверджений квитанціями чи договорами, не містить курсу НБУ та періоду розрахунку, а отже ґрунтується на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України); витрати на няню, музичну школу та відпочинок є додатковими і з ним не погоджувались.

Відповідач також просив врахувати, що на його утриманні перебуває донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати якої — ОСОБА_5 , та він сплачує на її утримання аліменти, в підтвердження чого надав платіжні документи про добровільну сплату коштів з призначенням «Аліменти» за січень – жовтень 2026 року: по 2 500 грн за січень – березень, 5 000 грн за квітень, 4 999 грн за травень, по 5 000 грн за червень – серпень, 5 100 грн за жовтень, а за вересень — 2 030 MDL (еквівалент 5 137,14 грн), перераховані 20.08.2026.

Просить позов задовольнити частково та стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2 817,00 гривень щомісяця, однак, у розмірі не меншому, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову – з 02.03.2026р. і до досягнення дитиною повноліття. Відмовити повністю у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпра від 06 березня 2026 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів направлено до Верховного Суду для визначення підсудності відповідно до ч.1 ст.29 ЦПК України.

Ухвалою Верховного суду у складі Касаційного цивільного суду від 25 березня 2026 року відмовлено у визначенні підсудності справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та повернуто справу до Індустріального районного суду міста Дніпра.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити позов.

У судове засідання з`являвся представник відповідача – адвокат Чернецька О.А., частково визнала позов, та просила суд врахувати відзив на інші письмові заперечення на позов. Водночас повідомляла суд, що розмір доходу відповідача станом на вересень 2026 року їй не відомий, не заперечувала, що відповідач наразі працює за кордоном тренером у футбольному клубі. У судове засідання, призначене на 01 жовтня 2026 року не з`явилась, відповідач також не з`явився. Звернулась до суду із заявою, в якій просила здійснювати розгляд без її участі та за відсутності відповідача ОСОБА_2 .

Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (частина третя статті 182 СК України).

Водночас, необхідно враховувати, що законодавцем визначено лише мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину, а тому розмір аліментів, з урахуванням матеріального становища дитини та її стану здоров`я, матеріального становища платника аліментів та інших обставин, які відповідно до статті 182 СК України враховуються судом при визначенні розміру аліментів, може бути більшим для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Основним критерієм визначення судом розміру аліментів на дитину має бути достатність аліментів для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Згідно ч. 1-2 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

За положеннями ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1., 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України).

Судом встановлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, та мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом держаної реєстрації актів цивільного стану у місті Стрию Стрийського району Львівської області західного міжрегіонального управління міністерства юстиції 14 березня 2023 року.

Рішенням Індустріального районного суду у справі № 202/1791/26 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 21 вересня 2018 року в Амур-Нижньодніпровському районному у місті Дніпрі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 562, розірвано.

Спільна дитина ОСОБА_3 проживає з позивачкою ОСОБА_1 , що неоспорюється відповідачем та підтверджено матеріалами справи.

Сторони не досягли згоди щодо розміру аліментів, необхідного для утримання спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

За твердженням позивачки відповідач постійно проживає за кордоном та працює тренером у футбольному клубі «Зімбру» (м. Кишинів, Республіка Молдова).

На утриманні відповідача ОСОБА_2 перебуває також інша дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка обґрунтовує заявлений розмір аліментів 30 600 грн. власними витратами на утримання дитини, в підтвердження чого надала суду договір оренди житла, виписки з рахунків та інші платіжні документи, що у своїй сукупності свідчать про здійснення витрат позивачем ОСОБА_6 на утримання дитини. У підтвердження можливості сплати відповідачем аліментів у розмірі 30 600 грн., позивачем надано довідка про доходи відповідача від 14.08.2025, виписки з рахунків щодо перерахування грошових коштів відповідачем.

Відповідач зазначає про недопустимість наданих доказів позивачем, переклад яких не посвідчено нотаріально, зокрема довідки про доходи, виписки з рахунків, тощо.

Так, зазначені документи складені іноземною мовою, та в подальшому позивачем подані суду з перекладом українською мовою, на якому міститься відомості щодо особи – перекладача, його підпис та печатка агенції, що виконала переклад.

Відповідач не заперечує правильність перекладу, не зазначає про конкретні неточності або розбіжності між оригіналами документів та їх перекладом, а обґрунтовує свої заперечення виключно відсутністю нотаріального посвідчення.

У справах, у яких викладені висновки Верховного суду, на які посилається відповідач у своїх додаткових поясненнях, предметом оцінки були документи надані стороною та складені іноземною мовою, без будь-якого перекладу, або документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав, які визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

За встановлених обставин самі лише заперечення відповідача щодо відсутності нотаріального посвідчення перекладу, без наведення конкретних доводів щодо неправильності перекладу або недостовірності відображених у документах відомостей, не спростовують змісту поданих документів. Тому суд оцінює їх у сукупності з іншими доказами у справі під час встановлення обставин, що мають значення для визначення розміру аліментів.

Водночас, суд зазначає, що позивачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження того, що відповідач має можливість та спроможний сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі заявленому позивачем у сумі 30 600,00 грн. щомісячно.

Суд не приймає до увагу довідку № 2025/08/14 від 14.08.2025 про розмір доходу відповідача ОСОБА_2 за період з квітня 2025 року по липень 2025 року, під час роботи в Алітуському футбольному клубі Дайвана, як доказ підтвердження матеріального стану платника аліментів станом на час розгляду справи, враховуючи період отримання відповідачем доходів, зазначених у довідці.

Доводи позивача ОСОБА_6 з посилання на цю довідку не можуть бути обґрунтованим підтвердженням того, що відповідач, працюючи на посаді тренера футбольного клубу «Зімбру» (м. Кишинів, Республіка Молдова) не може отримувати меншу заробітну плату, ніж та, яку він отримував у 2025 році, оскільки такі доводи позивачки є припущеннями (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

При дослідженні заперечень відповідача ОСОБА_2 та доданих доказів в обґрунтування, суд враховує, що ним також не було надано жодного доказу на спростування доводів позивача щодо можливого розміру доходів.

Як випливає з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 не заперечує факту здійснення трудової діяльності за кордоном, однак документів на підтвердження розміру отримуваного доходу, суду не надав.

Суд бере до уваги, що позивачка не має реальної можливості самостійно отримати відомості про доходи відповідача, одержувані ним за кордоном, з огляду на перебування джерела відповідної інформації поза межами України.

Водночас відсутність у матеріалах справи документів про точний розмір заробітку відповідача не звільняє його від установленого законом обов`язку утримувати дитину та не є підставою для беззаперечного висновку про відсутність у нього матеріальної можливості брати участь в утриманні дитини, та не перешкоджає суду визначити розмір аліментів на підставі сукупності досліджених доказів.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 перерахував ОСОБА_6 у період з 20.03.2026 по 30.06.2026 грошові кошти щомісячно у сумі 250 Євро. У підтвердження позивачем була надана виписка з рахунку ОСОБА_6 . Зазначені обставини не оспорювались відповідачем та у судовому засіданні були визнані його представником.

Під час розгляду справи судом встановлена спроможність відповідача надавати кошти на утримання дитини в розмірі, який перевищує гарантований законом мінімум.

Визначаючи розмір аліментів, суд виходить із положень статті 182 СК України, ураховує потреби дитини, факт працевлаштування відповідача, його працездатність та відсутність наданих ним доказів, які б підтверджували неможливість сплачувати аліменти у розмірі, необхідному для належного утримання дитини.

Беручи до уваги викладене та той факт, що кожен з батьків повинен виконувати свій обов`язок з утримання дитини належним чином та у рівній мірі нести витрати на дитину, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, з урахуванням обставин справи, беручи до уваги, що дитина сторін проживає разом із позивачем, враховуючи вік дитини, її потреби та враховуючи, що відповідач перебуває у працездатному віці, суд вважає, що відповідач спроможний надавати позивачу аліменти на утримання спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у твердій грошовій сумі у розмірі 13 000 гривень щомісячно, що буде об`єктивним, необхідним, достатнім та справедливим розміром аліментів.

Отже, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 13 000,00 гривень щомісячно, починаючи стягнення з 02.03.2026 року, тобто з моменту звернення позивача до суду, і до досягнення дитиною повноліття, на користь матері ОСОБА_1 .

Відповідно до імперативних приписів частини 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 968,96 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 76-78, 81, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у твердій грошовій сумі у розмірі 13 000 гривень щомісяця, починаючи стягнення з дня подання позову – з 02.03.2026 р. і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми за один місяць.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь держави судовий збір в сумі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя Г.В. Бєсєда