Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №210/5235/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 210/5235/26

2/212/8699/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Колочко О.В., за участю секретаря судового засідання Савінської А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (далі – позивач, ТОВ «Свеа Фінанс»), через систему «Електронний суд», звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просив стягнути з останньої заборгованість у загальному розмірі 94 240,20 гривень, судові витрати в розмірі 2662,40 гривень.

В обґрунтування позову зазначив, що 11 листопада 2024 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» був укладений договір №5098948 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який було підписано відповідачем електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора який був надісланий відповідачу через телекомунікаційні систему. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 у безготівковій формі, шляхом перерахування на реквізити платіжної карти надано кредит у розмірі 17 000 гривень, а остання зобов`язалась повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом.

29 вересня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-38/25, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передав ТОВ «Свеа Фінанс» за плату, а ТОВ «Свеа Фінанс» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №01.02-38/25 від 29 вересня 2025 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №5098948 від 11 листопада 2024 року. У зв`язку з порушенням відповідачем умов договору заборгованість станом на дату подання позовної заяви становить 56 172,53 гривень, яка складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 14 759,96 гривень, заборгованості за відсотками у розмірі 32 912,57 гривень, пені, штрафу у розмірі 8 500 гривень.

Також, 05 січня 2025 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений договір №6835607 про споживчий кредит, який було підписано відповідачем електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора який був надісланий відповідачу через телекомунікаційні систему. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 у безготівковій формі, шляхом перерахування на реквізити платіжної карти надано кредит у розмірі 5 000 гривень, а остання зобов`язалась повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом.

27 червня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-16/25, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передав ТОВ «Свеа Фінанс» за плату, а ТОВ «Свеа Фінанс» прийняло належні ТОВ ««Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №01.02-16/25 від 27 червня 2025 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №6835607 від 05 січня 2025 року. У зв`язку з порушенням відповідачем умов договору заборгованість станом на дату подання позовної заяви становить 17 550 гривень, яка складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 3 250 гривень, комісії за обслуговування кредиту у розмірі 6 300 гривень, штрафу у розмірі 8 000 гривень.

Також зазначив, що 01 лютого 2025 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» був укладений договір про надання споживчого кредиту №2063277, який було підписано відповідачем електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора який був надісланий відповідачу через телекомунікаційні систему. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 у безготівковій формі, шляхом перерахування на реквізити платіжної карти надано кредит у розмірі 5 000 гривень, а остання зобов`язалась повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом.

26 серпня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-34/25, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» передав ТОВ «Свеа Фінанс» за плату, а ТОВ «Свеа Фінанс» прийняло належні ТОВ «Селфі Кредит» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №01.02-34/25 від 26 серпня 2025 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором №2063277 від 01 лютого 2025 року. У зв`язку з порушенням відповідачем умов договору заборгованість станом на дату подання позовної заяви становить 20 517,67 гривень, яка складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 3 796,98 гривень, заборгованості за відсотками у розмірі 6 720,69 гривень, заборгованості за пенею у розмірі 10 000 гривень. У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договорів позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

На підставі ухвали Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 18 серпня 2026 року позовну заяву передано за підсудністю на розгляд до Покровського районного суду міста Кривого Рогу.

Ухвалою судді від 21 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 02 жовтня 2026 року розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін відкладено у зв`язку з неявкою відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Статтями 43, 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи була повідомлена, відзив на позов не надала, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у її відсутність від неї не надходило, у зв`язку з чим, відповідно до положень ч. 8 ст. 178, ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів, зі згоди представника позивача, судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 11 листопада 2024 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» був укладений договір №5098948 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який було підписано відповідачем електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора який був надісланий відповідачу через телекомунікаційні систему. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 у безготівковій формі, шляхом перерахування на реквізити платіжної карти надано кредит у розмірі 17 000 гривень, а остання зобов`язалась повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом.

29 вересня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-38/25, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передав ТОВ «Свеа Фінанс» за плату, а ТОВ «Свеа Фінанс» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №01.02-38/25 від 29 вересня 2025 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №5098948 від 11 листопада 2024 року. У зв`язку з порушенням відповідачем умов договору заборгованість станом на дату подання позовної заяви становить 56 172,53 гривень, яка складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 14 759,96 гривень, заборгованості за відсотками у розмірі 32 912,57 гривень, пені, штрафу у розмірі 8 500 гривень.

Також, 05 січня 2025 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений договір №6835607 про споживчий кредит, який було підписано відповідачем електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора який був надісланий відповідачу через телекомунікаційні систему. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 у безготівковій формі, шляхом перерахування на реквізити платіжної карти надано кредит у розмірі 5 000 гривень, а остання зобов`язалась повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом.

27 червня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-16/25, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передав ТОВ «Свеа Фінанс» за плату, а ТОВ «Свеа Фінанс» прийняло належні ТОВ ««Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №01.02-16/25 від 27 червня 2025 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №6835607 від 05 січня 2025 року. У зв`язку з порушенням відповідачем умов договору заборгованість станом на дату подання позовної заяви становить 17 550 гривень, яка складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 3 250 гривень, комісії за обслуговування кредиту у розмірі 6 300 гривень, штрафу у розмірі 8 000 гривень.

Також, 01 лютого 2025 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» був укладений договір про надання споживчого кредиту №2063277, який було підписано відповідачем електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора який був надісланий відповідачу через телекомунікаційні систему. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 у безготівковій формі, шляхом перерахування на реквізити платіжної карти надано кредит у розмірі 5 000 гривень, а остання зобов`язалась повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом.

26 серпня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-34/25, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» передав ТОВ «Свеа Фінанс» за плату, а ТОВ «Свеа Фінанс» прийняло належні ТОВ «Селфі Кредит» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №01.02-34/25 від 26 серпня 2025 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором №2063277 від 01 лютого 2025 року. У зв`язку з порушенням відповідачем умов договору заборгованість станом на дату подання позовної заяви становить 20 517,67 гривень, яка складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 3 796,98 гривень, заборгованості за відсотками у розмірі 6 720,69 гривень, заборгованості за пенею у розмірі 10 000 гривень

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

У ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (зі змінами), на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У ст. 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі №127/33824/19зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Судом встановлено факт укладення договорів №5098948 від 11 листопада 2024 року, №6835607 від 05 січня 2025 року, №2063277 від 01 лютого 2025 року, та отримання грошових коштів на умовах, узгоджених сторонами Договорів.

Відповідач не надав доказів належного виконання умов Договорів №5098948 від 11 листопада 2024 року, №6835607 від 05 січня 2025 року, №2063277 від 01 лютого 2025 року.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Свеа Фінанс» право грошової вимоги до відповідача щодо грошових та інших зобов`язань за Договором №6835607 від 05 січня 2025 року, також підтверджено, що ТОВ «Селфі Кредит» відступило ТОВ «Свеа Фінанс» право грошової вимоги до відповідача щодо грошових та інших зобов`язань за Договором №2063277 від 01 лютого 2025 року, та підтверджено, що ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Свеа Фінанс» право грошової вимоги до відповідача щодо грошових та інших зобов`язань за Договором №5098948 від 11 листопада 2024 року.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідач свої договірні зобов`язання у визначені договором строки і обсяги не виконав, і станом на час розгляду справи відомостей про погашення заборгованості за вказаними договорами повністю чи частково відповідачем суду не надано, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості: за договором №5098948 від 11 листопада 2024 року в сумі 14 759,96 грн (основний борг) 32 912,57 грн (заборгованість за процентами), а всього 47 672,53 грн; за договором №6835607 від 05 січня 2025 року в сумі 3 250 грн; за договором №2063277 від 01 лютого 2025 року в сумі 3 796,98 грн (основний борг) 6720,69 грн (заборгованість за процентами), а всього 10 517,67 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення комісії за договором №6835607 від 05 січня 2025 року, суд вважає в цій частині позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

У змісті позовної заяви позивач вимагає стягнення 6 300 грн заборгованості за комісією за договором №6835607 від 05 січня 2025 року.

Згідно п. 1.5.2 Кредитного договору зазначено, що комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування) 15 400 грн, що нараховується за ставкою 14% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду).

Проте, ці вимоги не підлягають задоволенню, бо стягнення комісії, пов`язаної з обслуговуванням безпосередньо цього кредиту, суперечать положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Як наголошено у висновках Верховного Суду України в постановах від 16 листопада 2016 року (справа № 6-1746цс16), від 06 вересня 2017 року (справа № 6-2071цс16) і підкреслено у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року (справа № 666/4957/15-ц), з посиланням на пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зміст якого кореспондується до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що до змісту складової частини кредитного договору №6835607 від 05 січня 2025 року було закладено умови з виплати йому позичальником комісії, зокрема за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), як за дії, вчинювані на власну користь ТОВ «Мілоан», що є нікчемними та не потребують визнання їх недійсними, а тому відсутні підстави для стягнення заборгованості за комісією у розмірі 6 300 гривень.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за пенею/штрафом за договором №5098948 від 11 листопада 2024 року, штрафом за договором №6835607 від 05 січня 2025 року, пенею за договором №2063277 від 01 лютого 2025 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Приймаючи до уваги те, що пеня та штрафи нараховані відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, у зв`язку з чим позичальник звільняється від обов`язку її сплати на користь позикодавця, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені/штрафу за договором №5098948 від 11 листопада 2024 року у розмірі 8 500 грн, штрафу за договором №6835607 від 05 січня 2025 року у розмірі 8 000 грн, пені за договором №2063277 від 01 лютого 2025 року у розмірі 10 000 грн не підлягає задоволенню.

Отже, підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості: за договором №5098948 від 11 листопада 2024 року у розмірі 47 672,53 гривень, що складається з заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 14 759,96 гривень, заборгованості за відсотками у розмірі 32 912,57 гривень, за договором №6835607 від 05 січня 2025 року у розмірі 3 250 гривень, що складається з заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 3 250 гривень, за договором №2063277 від 01 лютого 2025 року у розмірі 10 517,67 гривень, що складається з заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 3 796,98 гривень, заборгованості за відсотками у розмірі 6 720,69 гривень, у стягненні комісії за договором №6835607 від 05 січня 2025 року у розмірі 6 300 гривень, пені/штрафу за договором №5098948 від 11 листопада 2024 року у розмірі 8 500 гривень, штрафу за договором №6835607 від 05 січня 2025 року у розмірі 8 000 гривень, пені за договором №2063277 від 01 лютого 2025 року у розмірі 10 000 гривень - відмовити.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1 735,88 гривень.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитними договорами №5098948 від 11 листопада 2024 року, №6835607 від 05 січня 2025 року, №2063277 від 01 лютого 2025 року в загальному розмірі 61 440 (шістдесят одна тисяча чотириста сорок) гривень 20 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» витрати на оплату судового збору в сумі 1 735 (одна тисяча сімсот тридцять п`ять) гривень 88 коп.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», ЄДРПОУ 37616221, юридична адреса: м. Київ, вул. Іллінська, 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено та підписано 14 жовтня 2026 року.

Суддя: О. В. Колочко