Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №171/3215/26 — Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа номер 171/3215/26

Номер провадження 3/171/1962/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12.10.26 м.Апостолове

Суддя Апостолівського районного суду Дніпропетровської області Шкарлат Я.Ю., за участю секретаря судового засідання Бахтіяровій Н.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли від ВП № 8 Криворізького районного управління поліції в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

На адресу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення від 22.08.2026 року серії ЕПР1 № 752507, вбачається, що 22.08.2026 року о 19 годині 39 хвилин у м. Апостолове, вул. Центральна гр. ОСОБА_1 , керував транспортним засобом ЗАЗ-Daewoo T13110 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозаписом, а саме на нагрудний персональний відеореєстратор Motorola VB400 №799355. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом передачі тверезому водієві, чим порушив вимоги п. 2,5 Відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від керування відсторонений

ОСОБА_1 у судове засідання з`явився. Із протоколом про адміністративне правопорушення не погодився, вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. На обґрунтування своєї позиції ОСОБА_1 пояснив суду, що зазначеного дня транспортним засобом не керував, оскільки, хоча й вживав алкогольні напої, проте попросив свого сусіда сісти за кермо автомобіля. З його слів, вони прибули до магазину «АТБ», де припаркували автомобіль на місці, призначеному для паркування транспортних засобів осіб з інвалідністю. Після цього сусід пішов до магазину, а ОСОБА_1 залишився чекати в автомобілі на пасажирському сидінні. Також ОСОБА_1 зазначив, що наявний у матеріалах справи відеозапис, на його думку, підтверджує, що він перебував на пасажирському сидінні та не керував транспортним засобом. Наголосив, що протягом зазначеного дня за кермо автомобіля не сідав і транспортним засобом не керував, у зв`язку з чим вважає притягнення його до адміністративної відповідальності безпідставним. Всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінюючи докази з огляду на їх належність, допустимість, достовірність, кожного окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наданих доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновків про те, що справу необхідно закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні встановлено, що 22.08.2026 року стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, а саме протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 752507, прихожу до наступного висновку.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими доказами, не може бути беззаперечним, тобто достатнім, доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, а також достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, в якому зазначається суть правопорушення та інші дані, необхідні для розгляду справи, і не може вважатися беззаперечним доказом вини особи.

Крім того, як слідує з рішення ВС/КАС у справі № 524/5741/16-а від 20.05.2020 рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень, а сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів.

В силу ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Поліцейським, згідно вимог ст. 266 КУпАП, під час фіксації процедури огляду використовувались спеціальні технічні засоби відеозапису.

Із складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що застосовувався технічний засіб відеозапису Motorola VB400 №799355.

Відповідно до статті 251 КупАП, відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення.

При цьому суд враховує те, що обов`язок проводити повну фіксацію як факту вчинення адміністративного правопорушення, так і подальших процесуальних дій, що вчиняються поліцейськими, передбачений Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затв. наказом МВС України 18.12.2018 № 1026.

Як визначено вимогами п. п. 2, 4, 5 Розділу ІІ Інструкції №1026, портативний відеореєстратор та карта пам`яті обліковуються з наданням відповідного інвентарного та номенклатурного номерів. Під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. Дозволяється закріплення портативного відео реєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Крім того, у ході судового розгляду справи, за результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів та безпосереднього перегляду відеозапису, не вдалося достовірно встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у зазначений у протоколі час.

Так, із переглянутого відеозапису вбачається, що працівники поліції, прибувши на місце події, виходять зі службового автомобіля та прямують до автомобіля, у якому перебуває ОСОБА_1 . При цьому працівники поліції підходять саме до передніх пасажирських дверей, а не до дверей водія. На відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 перебуває на передньому пасажирському сидінні та спілкується з працівниками поліції.

У подальшому під час розмови працівники поліції пропонують ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Водночас сам по собі факт спілкування з працівниками поліції, а також пропозиція пройти відповідний огляд не є безумовним підтвердженням того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Крім того, під час розмови працівники поліції висловлюють запевнення щодо відсутності для нього негативних наслідків, зокрема зазначають, що «нічого не буде», що також підлягає оцінці судом у контексті встановлення обставин справи та дотримання процедури притягнення до адміністративної відповідальності.

Отже, досліджений відеозапис не містить очевидної та беззаперечної фіксації факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Натомість на ньому зафіксовано його перебування на передньому пасажирському сидінні на момент прибуття працівників поліції та подальшого спілкування з ними. За таких обставин сам факт перебування ОСОБА_1 в автомобілі та наявність у нього ознак можливого алкогольного сп`яніння не можуть самі по собі свідчити про вчинення ним адміністративного правопорушення, пов`язаного з керуванням транспортним засобом у стані сп`яніння.

Таким чином, за результатами дослідження доказів у справі факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, належними, допустимими та достатніми доказами не підтверджено, що ставить під сумнів обґрунтованість висунутого щодо нього обвинувачення та не дає підстав для висновку про доведеність його вини поза розумним сумнівом.

Крім того, під час здійснення відеофіксації та оформлення матеріалів справи, на думку суду, не було дотримано вимог статті 266 КУпАП та Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, у частині, що стосується відповідних обставин. Зазначене ставить під сумнів повноту та об`єктивність зафіксованих відомостей, а також доказове значення такого відеозапису.

Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних доказів про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Також, не вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом та перебував за кермом, оскільки керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу (руху транспортного засобу з допомогою двигуна), незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Під керуванням транспортним засобом розуміється вчинення технічних дій, пов`язаних з приведенням транспортного засобу в рух, зворушенням з місця, процесом самого руху аж до зупинки, відповідно до призначення і технічними можливостями транспортного засобу, що не було встановлено в діях ОСОБА_1 , оскільки матеріали справи не містять відомостей, що ОСОБА_1 , як водієм, були вчинені дії, пов`язані з приведенням транспортного засобу в рух, відповідно до призначення і технічними можливостями транспортного засобу. При цьому матеріали справи не містять доказів на підтвердження цього факту.

Жодними матеріалами справи, не доводиться той факт, що ОСОБА_1 взагалі знаходився за кермом автомобіля.

Враховуючи зазначене, дії ОСОБА_1 не можна вважати порушенням Правил дорожнього руху України, а саме п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Згідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо буде встановлено відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12,2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим cт. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

З урахуванням наведеного, виходячи з презумпції невинуватості, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (п.1 ст.247 КУпАП).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у зв язку з відсутністю, зокрема складу адміністративного правопорушення.

Беручи до уваги наведене, суддя приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 247, 283-284 КУпАП України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення постанови апеляційної скарги до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області.

Повний текст постанови виготовлено 14.10.2026 року.

Суддя Яна Юріївна Шкарлат

Дата документу 14.10.2026