Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №380/2494/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/2494/25 пров. № А/857/34318/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового порядку в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Мричко Н.І.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення від 29 серпня 2024 року № 056650010726 про відмову в призначенні пенсії; зобов`язати зарахувати до стажу на підземних роботах період служби в лавах ЗСУ 1 рік 4 місяці 3 дні; зобов`язати повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 22 серпня 2024 року з урахуванням страхового та пільгового стажу та зменшенням пенсійного віку.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 22.08.2024 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Однак, вважає, що відповідачем при прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії протиправно не зараховано до стажу на підземних роботах період служби в рядах ЗСУ з 30.05.2002 по 02.10.2003 - 1 рік 4 місяці 3 дні. Вказує, що прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем безпідставно не застосовано норми п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» про зменшення пенсійного віку на 1 рік за кожний повний рік роботи. Зауважує, що його пенсійний вік підлягає зменшенню на 22 роки.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від віку мають працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах, за умови наявності на таких роботах стажу не менше 25 років. Відповідачем відповідно до рішення від 29.08.2024 №056650010726 та розрахунку стажу, що міститься в матеріалах справи, зараховано до пільгового стажу позивача всі періоди, у тому числі період служби в лавах ЗСУ з 30.05.2002 по 02.10.2003 тривалістю 1 рік 4 місяці 3 дні (стаття 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), а тому доводи позивача про незарахування цього періоду не відповідають дійсності. З урахуванням зарахованого періоду військової служби пільговий стаж позивача становить 22 роки 11 місяців 24 дні, що менше встановленого законом мінімуму в 25 років, у зв`язку з чим станом на 22.08.2024 право на призначення пенсії на пільгових умовах у позивача відсутнє.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що у позовній заяві він посилався на абзац 3 пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно з яким працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності відповідного страхового стажу пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, чоловікам на 1 рік за кожний повний рік такої роботи. Вказує, що станом на час звернення із заявою його страховий стаж становив 44 роки 11 місяців 24 дні, а пільговий стаж за Списком № 1 22 роки 11 місяців 24 дні, що відповідачем фактично не заперечується, а розбіжність між визначенням пільгового стажу як підземного стажу та стажу роботи за професією для вирішення спору не має принципового значення, внаслідок чого його пенсійний вік підлягає зменшенню на 22 роки і на час звернення мав становити 38 років, тоді як йому виповнилося повних 42 роки.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 22.08.2024 ОСОБА_1 звернувся до із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України від 29.08.2024 №056650010726 позивачу відмовлено у призначенні пенсії. У рішенні вказано наступне:

«Страховий стаж особи становить 43 роки 11 місяців 24 дні. Пільговий стаж становить 22 роки 11 місяців 24 дні, з яких:

- роботи підземні професії за пост. №202 (25) - 21 рік 07 місяців 01 день;

- навчання за фахом.

За доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано усі періоди.

Зазначено, що право пенсію за віком на пільгових умовах згідно пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відсутнє».

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У преамбулі Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно із статтею 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до статті 7 Закону №1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.

Як визначено статтею 83 Закону №1788-XII, пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України “Про недержавне пенсійне забезпечення”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Пунктом 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Із матеріалів справи слідує, що рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 29.08.2024 № 056650010726 позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Відповідно до вказаного рішення:

Вік заявника 42 роки 4 місяці 01 день.

Страховий стаж особи становить 43 роки 11 місяців 24 дні.

Пільговий стаж становить 22 роки 11 місяців 24 дні, з яких:

- роботи підземні професії за пост. №202 (25) - 21 рік 07 місяців 01 день;

- навчання за фахом - 18 днів.

За доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано усі періоди.

Зазначено, що право пенсію за віком на пільгових умовах згідно пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відсутнє.

Як слідує з оскаржуваного рішення за доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано усі періоди.

У матеріалах справи міститься розрахунок стажу ОСОБА_2 , згідно з яким, до пільгового стажу позивача зараховано: Список 1: Роботи підземні, професії за пост. №202 (25) - 21/7/1, навчання за фахом - 0/0/18, військова служба 1/4/3. Всього (рр./мм/дд) 22/11/22.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідачем зараховано до пільгового стажу позивача період служби в рядах ЗСУ з 30.05.2002 по 02.10.2003. Відтак, в сукупності пільговий стаж позивача становить 22 роки 11 місяців 24 дні, з яких роботи підземні професії за пост. №202 (25) - 21 рік 07 місяців 01 день, навчання за фахом - 18 днів та військова служба 1 рік 04 місяці 03 дні.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу позивача на те, що необхідний пільговий стаж що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначений частиною 3 статті 114 Закону 1058 становить не менше 25 років для працівників безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах.

Оскільки пільговий стаж позивача становить 22 роки 11 місяців 24 дні, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії на пільгових умовах станом на 22.08.2024, у зв`язку із недостатнім пільговим стажем.

Щодо посилання скаржника на абзац 3 пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з абзацом 3 пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності відповідного страхового стажу пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, чоловікам на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Суд апеляційної інстанції вказує, що зазначена норма є відсильною та відсилає до абзацу 1 пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , згідно з яким на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Водночас, вказана норма не є застосовною до позивача, оскільки згідно з нею пенсія на пільгових умовах працівникам зайнятим повний робочий день на підземних роботах призначається після досягнення 50 років, а позивачу на час звернення за призначенням пенсії виповнилось лише 42 роки.

Колегія суддів зауважує, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах саме відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка передбачає право на пенсію для працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, які мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років.

У випадку наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік.

Таким чином, посилання скаржника на необхідність застосування відповідачем абзацу 3 пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є необгрунтованими, оскільки позивач помилково тлумачить норми законодавства на власний розсуд.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 29 серпня 2024 року № 056650010726 про відмову в призначенні пенсії позивачу.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року у справі № 380/2494/25 – без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяО. Б. Заверуха

суддіО. М. Гінда

З. М. Матковська