Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №240/4915/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/4915/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Дмитро Миколайович

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

14 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Колективного підприємства "КАТІЛЬ" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 22.02.2024 №00036630701 та №00036620701.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи в повній мірі не підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

Позивач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.

З урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 07.12.2023 №2833-п та направлень від 27.12.2023 №5244, №5245, №5246, №5247, №5248, від 16.01.2024 №252, №253 була проведена планова виїзна документальна перевірка КП "Катіль", з питань дотримання вимог податкового, валютного, iншого законодавства за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2022 та законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2011 по 31.12.2022.

За результатами зазначеної перевірки було складено акт від 24.01.2024 №1273/06-30-07-01/20418291.

Зі змісту акта перевірки вбачається заниження КП "Катіль" податку на додану вартість в загальній сумі 332859,00 грн, в тому числі: червень 2018 року - 31576 грн; серпень 2018 року - 72762 грн; жовтень 2018 року - 55504 грн; листопад 2018 року - 9871,00 грн; грудень 2018 року - 7201 грн; березень 2019 року - 30948 грн; квітень 2019 року - 23904 грн; травень 2019 року - 26544 грн; червень 2019 року - 18920 грн; липень 2019 року - 10602 грн; серпень 2019 року - 27744 грн; вересень 2019 року - 9250 грн; жовтень 2019 року - 31033 грн; липень 2020 року - 4900 грн.

Також, згідно з актом заниження податку на прибуток визначено в сумі 229573 грн, у тому числі: 4 кв. 2018 року - 159222 грн; 4 кв. 2019 року - 127616 грн; 4 кв. 2020 року - 12735 грн.

У Розділі 3.1.1.2 акта перевірки зазначено, що на формування показників мало вплив здійснення операцій, в т.ч. від діяльності пов`язаної з реалізацією паливно-мастильних матеріалів через мережу АЗС, придбання яких здійснювалося від контрагентів, які не могли поставити зазначені у документах ТМЦ, а також згідно Розділу 3.1.2.2 акта перевірки КП “Катіль” у перевіряємому періоді завищено податковий кредит за рахунок безпідставно віднесених до його складу сум ПДВ по податкових накладних від-контрагентів, по яких в ході перевірки не підтверджено факту отримання від них товару в розрізі контрагентів, а саме: по ТОВ «ГАРАНТ ОІЛ ГРУП» - паливо дизельне ЄВРО СОРТ С клас К5; по ТОВ «ТД «СІ ТРЕЙД» - паливо дизельне ЄВРО СОРТ С клас К5; по ТОВ «ПІВНІЧ ОІЛ ГРУП» - газ скраплений.

Таким чином, контролюючим органом не визнаються господарські операції щодо поставки для КП «Катіль» нафтопродуктів та газу зрідженого від його контрагентів: ТОВ «ГАРАНТ ОІЛ ГРУП», ТОВ «ТД «СІ ТРЕЙД» та ТОВ «ПІВНІЧ ОІЛ ГРУП».

Не погоджуючись із висновками акта перевірки КП "Катіль" подало письмові заперечення на акт перевірки, за результатом розгляду яких відповідач залишив висновки акта перевірки без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі вказаного акта перевірки було прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.02.2024:

- №00036630701, яким знижено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 416073,75 грн, в тому числі за штрафними санкціями 83241,75 грн за порушення п.44.1 ст.44, п.192.2 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, п.4 Розділу V Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої Міністерством фінансів України 28.01.2016 №21 (у редакції Наказу Міністерства фінансів України 23.02.2017 №276);

- №00036620701, яким занижено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 371282,50 грн, в тому числі за штрафними санкціями 71709,50 грн, за порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ст.3, ст.4 та ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення (Стандарт) Бухгалтерського обліку №16 «Витрати», які затверджено наказом Міністерством фінансів України від 31.12.1999 №318 «Про затвердження Положення (Стандарту) Бухгалтерського обліку» та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248.

Позивач не погодився із вказаними рішеннями та звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у ході розгляду справи відповідачем не доведено обґрунтованості висновків акту від 24.01.2024 №1273/06-30-07-01/20418291 та правомірності прийняття оскаржуваних рішень на підставі таких висновків.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Згідно із п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом-оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України.

Зокрема, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правилу цієї норми Закону № 996-ХIV кореспондує зміст пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення).

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХIV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV та пункту 2.4 Положення первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХIV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

З огляду на викладене, платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Вказані висновки висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.

Встановлено, що відповідач визнав безтоварними операції позивача з ТОВ «ГАРАНТ ОІЛ ГРУП» через неможливість ідентифікувати місце завантаження та розвантаження пального. Як зазначено в акті перевірки "Проведеним аналізом наведених товарно-транспортних накладних встановлено, що в ТТН отриманих від ТОВ "Гарант Оіл Груп" зазначено адресу навантаження - смт.Смига, Рівненської обл., ЛВДС «Новоград-Волинський», адресу розвантаження - м.Баранівка, що не дає змогу ідентифікувати місця завантаження та розвантаження пального.” До таких висновків відповідач дійшов на тій підставі, що виписані постачальником товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам до п.11.1 «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (далі - Правила), а саме не зазначена повна адреса, тобто вулиця і будинок. При цьому, контролюючий орган проігнорував інші документи, які були надані його уповноваженим особам під час перевірки і які підтверджують здійснення господарських операцій.

Встановлено, що на підставі укладеного між ТОВ «ГАРАНТ ОІЛ ГРУП» (Постачальник) та КП "Катіль" (Покупець) договору поставки нафтопродуктів №18ДТ/08061 від 08.06.2018, здійснювалися поставки палива дизельного ЄВРО СОРТ С клас К5.

Відповідно до п.1.1, п.1.3 вказаного договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю нафтопродукти визначені цим Договором (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти такий Товар. Загальна кількість Товару за даним Договором становить суму кількості поставленого протягом терміну дії даного договору Товару, згідно Видаткових накладних Постачальника.

На виконання умов зазначеного договору, Постачальником поставлено паливо дизельне ЄВРО СОРТ С клас К5 Покупцю на загальну суму 1447424,94 грн, що підтверджується видатковими накладними: №Г-00000442 від 08.06.2018, №Г-00000530 від 22.06.2018, №Г-00000785 від 03.08.2018, №Г-00000891 від 13.08.2018, №Г-00000985 від 22.08.2018, №Г-00001203 від 02.10.2018, №Г-00001239 від 18.10.2018, №Г-00000686 від 19.03.2019, №Г-00001017 від 24.04.2019, №Г-00001178 від 28.05.2019.

Перевезення товару від Постачальника до АЗС Покупця здійснювалося на підставі ТТН: №Г-0000000473 від 08.06.2018, №Г-0000000585 від 22.06.2018, №Г-0000000835 від 03.08.2018, №Г-0000000933 від 13.06.2018, №Г-0000001017 від 22.08.2018, №Г-0000001244 від 02.10.2018, №Г-0000001288 від 18.10.2018, №Г-0000000682 від 19.03.2019, №Г-0000001019 від 24.04.2019, №Г-0000001178 від 28.05.2019.

До того ж, в акті перевірки на сторінках 7-8 видаткові накладні №Г-00000785 від 03.08.2018, №Г-0000682 від 19.03.2019 зазначені у таблиці два рази, тобто продубльовані. Також, в акті перевірки зазначено ТТН, які не надавалися під час перевірки. Зазначені в акті перевірки ТТН: №Г-00682 від 19.03.2018, ТТН №Г-00686 від 19.03.2018, ТТН №Г-00575 від 22.06.2018, ТТН №Г-00001244 від 02.10.2018, ТТН №Г-00001288 від 18.10.2018, ТТН №Г-000473 від 08.06.2018) КП «Катіль» на підприємстві також відсутні.

На відпуск/прийняття пального Постачальником (платником акцизного податку) були зареєстровані перші примірники акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних (далі - ЄРАН), а другі примірники таких акцизних накладних в день її складання надіслані - отримувачу пального (Покупцю, платнику акцизного податку). КП «Катіль» зареєстровані другі примірники таких акцизних накладних в ЄРАН після реєстрації їх перших примірників та отримання пального на акцизний склад, в даному випадку АЗС КП «Катіль» відповідно до п.231.3 Податкового кодексу України, згідно якого особа, яка реалізує пальне, зобов`язана скласти акцизну накладну в двох примірниках у разі реалізації пального. Квитанціями №2 підтверджується прийняття та реєстрація наступних акцизних накладних контролюючим органом: №445 від 08.06.2018, №532 від 22.06.2018, №887 від 03.08.2018, №897 від 13.08.2018, №993 від 22.08.2018, №229 від 02.10.2018, №1265 від 18.10.2018, №695 від 19.03.2019, №1026 від 24.04.2019, №1188 від 28.05.2019.

Прийняття на АЗС КП «Катіль» даних партій палива дизельного підтверджується прибутковими накладними: №ПН-0000040 від 08.06.2018, №ПН-0000020 від 26.02.2018, №ПН-0000049 від 13.08.2018, №ПН-0000051 від 14.08.2018, №ПН-0000053 від 22.08.2018, №ПН-0000060 від 03.10.2018, №ПН-0000065 від 19.10.2018, №ПН-0000018 від 19.03.2019, №ПН-0000027 від 24.04.2019, №ПН-0000034 від 28.05.2019, Z-звітами за вказані дні та відомостями журналу-ордеру №631, в яких відображено надходження кількості Товару, яка співпадає із видатковими накладними, прибутковими накладними, акцизними накладними, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти), податковими накладними.

На виконання умов договору поставки КП «Катіль» була здійснена оплата на підставі рахунків-фактур, що підтверджується банківськими виписками.

ТОВ «ГАРАНТ ОІЛ ГРУП» було зареєстроване з 13.09.2016 платником акцизного податку з реалізації пального із зареєстрованими паливними складами за типом об`єктів - нафтобази у Рівненській та Житомирській областях, що підтверджується прийнятою контролюючим органом заявою про реєстрацію таким платником із квитанцією №2 та листом ТОВ «ГАРАНТ ОІЛ ГРУП» за вих. №0401 від 04.01.2019. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься інформація щодо виду діяльності даного підприємства з відповідним КВЕД: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

У період здійснення фінансово-господарських взаємовідносин КП «Катіль» з ТОВ «ГАРАНТ ОІЛ ГРУП» (березень 2018 року - травень 2019 року) в акті перевірки відсутні відомості про те, що контрагент мав ознаки ризиковості, що підтверджується посиланням на дати внесення кримінальних проваджень до ЄРДР, а саме: 19.05.2020, 04.12.2019, 23.12.2019, а також податкової інформації від 10.04.2020. Тобто, кримінальні провадження були порушені після того, як господарські операції відбулися і жодних даних про те, що дані провадження пов`язані із КП “Катіль” не зазначено. Крім того, з часу відкриття кримінальних проваджень по час складання акта перевірки КП "Катіль" пройшло більше трьох з половиною років, однак відповідачем не надано жодних процесуальних рішень за результатом розгляду вказаних проваджень.

Таким чином, наявні у матеріалах справи підтверджують реальність вказаних фінансово-господарських взаємовідносин КП «Катіль» з ТОВ «ГАРАНТ ОІЛ ГРУП» та спростовують доводи відповідача щодо фіктивності таких операцій.

Також відповідач визнав безтоварними операції з ТОВ "ДТ "СІ ТРЕЙД" через неможливість ідентифікувати місце завантаження та розвантаження пального.

Як зазначено в акті перевірки на сторінці 11 "Проведеним аналізом наведених товарно-транспортних накладних встановлено, що в ТТН отриманих від ТОВ ТД "СІ ТРЕЙД" зазначено адресу навантаження - м.Коростень, адресу розвантаження - м.Баранівка, що не дає змогу ідентифікувати місця завантаження та розвантаження пального." До таких висновків відповідач дійшов на тій підставі, що виписані постачальником товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам до п.11.1 Правил, а саме не зазначена повна адреса, тобто вулиця і будинок. При цьому, відповідач проігнорував інші документи, які були надані його уповноваженим представникам під час перевірки та які підтверджують здійснення господарських операцій.

Так, за наявних обставин фінансово-господарських взаємовідносин КП "Катіль" із ТОВ «ТД «СІ ТРЕЙД», фінансово-господарськими операціями є поставки палива дизельного ЄВРО СОРТ С клас К5 на підставі укладеного між ТОВ «ТД «СІ ТРЕЙД» (Постачальник) та КП "Катіль" (Покупець) договору поставки нафтопродуктів №4/11/18 від 16.11.2018, відповідно до п.1.1, п.1.2. якого Постачальник зобов`язується передати Покупцю нафтопродукти (іменовані далі “Товар”), а Покупець прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах, викладених у договорі, найменування, кількість та ціна яких вказується у документах на Товар, що оформлюється на кожну партію Товару. Номенклатура Товару, його кількість та ціна встановлюються Сторонами за обопільною згодою на базі письмової заявки Покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на Товар, які складають невід`ємну частину Договору.

На виконання умов договору, Постачальником поставлено паливо дизельне ЄВРО СОРТ С клас К5 Покупцю на загальну суму 446028,00 грн, що підтверджується видатковими накладними: №416 від 19.11.2018, №296 від 08.06.2019, №353 від 17.07.2019, №532 від 12.08.2019.

Перевезення даних партій Товару від Постачальника до АЗС Покупця здійснювалося на підставі ТТН: №1109 від 19.11.2018, №0615 від 08.06.2019, №0729 від 16.07.2019, №0885 від 12.08.2018.

Крім того, як стверджує позивач, в акті перевірки вказані видаткові накладні та ТТН, які не надавалися під час перевірки, а саме: ВН №416 від 19.11.2018 (сторінка 10 акта таблиця) ВН №39 від 08.06.2019 (сторінка 10 акта таблиця) ТТН №0885 від 18.06.2018 (сторінка 11 акта) ТТН №0615 від 12.08.2019 (сторінка 11 акта).

На відпуск/прийняття пального Постачальником (платником акцизного податку) були зареєстровані перші примірники акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних (далі - ЄРАН), а другі примірники таких акцизних накладних в день її складання надіслані - отримувачу пального (Покупцю, платнику акцизного податку). КП «Катіль» зареєстровані другі примірники таких акцизних накладних в ЄРАН після реєстрації їх перших примірників та отримання пального на акцизний склад, в даному випадку АЗС КП «Катіль» відповідно до п. 231.3 ст. 231Податкового кодексу України, згідно якого особа, яка реалізує пальне, зобов`язана скласти акцизну накладну в двох примірниках у разі реалізації пального.

Квитанціями №2 підтверджується прийняття та реєстрація наступних акцизних накладних контролюючим органом: №375 від 19.11.2018, №166 від 08.06.2019, №93 від 16.07.2019, №146 від 12.08.2019.

Прийняття на АЗС КП «Катіль» даних партій палива дизельного також підтверджується прибутковими накладними: №ПН-0000072 від 19.11.2018, №ПН-0000039 від 08.06.2019, №ПН-0000048 від 18.07.2019, №ПН-0000059 від 13.08.2019, Z-звітами за вказані дні та відомостями журналу-ордеру №631, в яких відображено надходження кількості Товару, яка співпадає із видатковими накладними, прибутковими накладними, акцизними накладними, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти).

На виконання умов договору поставки КП «Катіль» була здійснена оплата на підставі рахунків-фактур, що підтверджується банківськими виписками.

ТОВ «ТД «СІ ТРЕЙД» було зареєстроване платником акцизного податку з реалізації пального, ліцензія на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614201901436. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься інформація щодо виду діяльності даного підприємства з відповідним КВЕД: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

У періодах здійснення фінансово-господарських взаємовідносин КП «Катіль» з ТОВ «ТД «СІ ТРЕЙД» (листопад 2018 року - серпень 2019 року) згідно посилань в акті перевірки відсутні відомості про те, що контрагент мав ознаки ризиковості, що підтверджується посиланням на дату внесення кримінального провадження до ЄРДР, а саме: 04.12.2019. Тобто, кримінальне провадження було порушене після того, як господарські операції відбулися і жодних даних про те, що дане провадження пов`язане із КП "Катіль" не зазначено. Крім того, з часу відкриття кримінального провадження по час складання акта перевірки КП "Катіль" пройшло більше чотирьох років, однак відповідач не надав жодних процесуальних рішень винесених в рамках цього кримінального провадження.

Таким чином, наявні у матеріалах справи підтверджують реальність вказаних фінансово-господарських взаємовідносин КП «Катіль» з ТОВ «ТД «СІ ТРЕЙД» та спростовують доводи відповідача щодо фіктивності таких операцій.

Також відповідач визнав безтоварними операції з ТОВ «ПІВНІЧ ОІЛ ГРУП» через неможливість ідентифікувати місце завантаження та розвантаження пального. Як зазначено в акті перевірки на стор.17 “Проведеним аналізом наведених товарно-транспортних накладних встановлено, що в ТТН отриманих від ТОВ "ПІВНІЧ ОІЛ ГРУП" зазначено адресу навантаження - м. Чернігів, адресу розвантаження - м. Баранівка, що не дає змогу ідентифікувати місця завантаження та розвантаження пального.” До таких висновків уповноважені особи відповідача дійшли на тій підставі, що виписані постачальником товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам п.11.1 Правил, а саме не зазначена повна адреса, тобто вулиця і будинок. При цьому, уповноваженими особами відповідача проігноровано інші документи, які були надані їм під час проведення перевірки та які підтверджують здійснення господарських операцій.

За наявних обставин фінансово-господарських взаємовідносин КП "Катіль" із ТОВ «ПІВНІЧ ОІЛ ГРУП», фінансово-господарськими операціями являлися поставки скрапленого газу на підставі укладеного між ТОВ «ПІВНІЧ ОІЛ ГРУП» (Продавець) та ТСП "Катіль" (Покупець) генерального договору поставки скрапленого газу №10 ДГ/Gaz від 14.06.2019, відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупця газ зріджений (далі - «Товар») в кількості та асортименті, що передбачені в накладних на відпуск Товару, виписаних Продавцем, а Покупець зобов`язується прийняти Товар від Продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

На виконання умов вказаного договору, Продавцем поставлено скраплений газ Покупцю на загальну суму 103700,00 грн, що підтверджується видатковими накладними: №381 від 11.10.2019, №321 від 13.07.2020, №284 від 01.09.2019.

Перевезення даних партій Товару здійснювалося на підставі ТТН №Р284 від 01.09.2019, №Р381 від 11.10.2019, №321 від 13.07.2020 автомобілями, причепи яких зареєстровані, як пересувні акцизні склади.

Крім того, як стверджує позивач, в акті перевірки вказана видаткова накладна, яка не надавалась під час перевірки, а саме: ВН№284 від 01.09.2020 (сторінка 16 акта таблиця).

ТОВ «ПІВНІЧ ОІЛ ГРУП» має ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614201900842 та є розпорядником пересувних акцизних складів. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься інформація щодо виду діяльності підприємства з відповідним КВЕД: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

На відпуск/прийняття пального Продавцем (платником акцизного податку) були зареєстровані перші примірники акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних, а другі примірники таких акцизних накладних в день її складання надіслані - отримувачу пального (Покупцю, платнику акцизного податку). КП «Катіль» зареєстровані другі примірники таких акцизних накладних в ЄРАН після реєстрації їх перших примірників та отримання пального на акцизний склад, у даному випадку АЗС КП «Катіль» відповідно до п.231.3 ст.231 Податкового кодексу України, згідно якого особа, яка реалізує пальне, зобов`язана скласти акцизну накладну в двох примірниках у разі реалізації пального. Квитанціями №2 підтверджується прийняття та реєстрація наступних акцизних накладних контролюючим органом: №1 від 01.09.2019, №10 від 11.10.2019, №13 від 13.07.2020.

Прийняття на АЗС КП «Катіль» даних партій скрапленого газу також підтверджується прибутковими накладними: №ПН-0000066 від 01.09.2019, №ПН-0000077 від 11.10.2019, №ПН-0000069 від 13.07.2020, Z-звітами за вказані дні та відомостями Журналу-ордеру №631, в яких відображено надходження кількості Товару, яка співпадає із видатковими накладними, прибутковими накладними, акцизними накладними, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти).

На виконання умов генерального договору поставки КП «КАТІЛЬ» була здійснена оплата на підставі рахунків-фактур, що підтверджується банківськими виписками.

Враховуючи наявність всіх первинних документів щодо підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин КП «КАТІЛЬ» з ТОВ «ПІВНІЧ ОІЛ ГРУП» спростовує ті факти, що даний Постачальник не міг поставити зазначені в документах ТМЦ (газ скраплений).

Товарно-транспорті накладні примірники яких КП «КАТІЛЬ» отримано від ТОВ «ГАРАНТ ОІЛ ГРУП», ТОВ «ТД «СІ ТРЕЙД» та ТОВ «ПІВНІЧ ОШ ГРУП» складені відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом від 20.05.2008 №281/171/578/155 Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерство транспорту та зв`язку України, Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Відповідно до п.7.5.8 вказаної Інструкції у ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об`єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.03.2020 у справі №814/1781/15 зазначив, що недоліки в оформленні ТТН (ТТН не містять повної адреси пункту навантаження) не свідчать про «безтоварність» операцій, оскільки з їх змісту однозначно та чітко вбачається найменування, кількість поставленого товару та його відвантаження від постачальника до покупця (позивача).

Крім того, у постанові КАС ВС у справі №806/1339/15 від 06.02.2020 вказано, що наявність ТТН є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах.

Таким чином, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух ТМЦ та є одним із доказів «реальності» здійснення господарської операції з постачання товарів.

Питання щодо правильності оформлення ТТН має оцінюватися в сукупності з іншими документами платника, створеними в процесі здійснення господарської операції.

У постановах КАС ВС від 13.07.2021 у справі №808/78/15 та від 06.08.2021 у справі №640/18984/18 містяться висновки, що ТТН та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу ТМЦ.

Отже, ТТН призначена для обліку руху ТМЦ та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Поставка або купівля-продаж підакцизних товарів не може підтверджуватися лише ТТН, а також поставка або купівля-продаж не є ідентичною фінансово-господарською операцією із транспортуванням (перевезенням), а тому за наявності первинних документів, складених відповідно до вимог законодавства: договору, видаткових накладних, прибуткових накладних, акцизних та податкових накладних, ТТН, підтверджується реальність операцій із поставки або купівля-продажу палива дизельного та скрапленого газу.

Також інформація з ІР ДФС України "Податковий блок" не є належним доказом, а сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень), в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №816/809/17.

Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 (№К/9901/1349/17) у справі №816/809/16 вказує, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Відсутність вироків за фактом скоєння злочинів, передбачених статтями 205, 209, 212 Кримінального кодексу України, що мало б безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб`єктів, а ні щодо позивача ні щодо його контрагентів надано не було. В той же час необхідно врахувати, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально поставити їм товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Крім того, як вказав Верховний Суд у постанові від 21.03.2018 у справі №822/1815/17 (адміністративне провадження №К/9901/221/17), матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є доказом, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Разом із тим, наявність кримінального провадження не є тим доказом фіктивної підприємницької діяльності зазначених вище контрагентів, яка б звільняла відповідача від доказування даних обставин, оскільки, як зазначено в ч.6 ст.78 КАС України, саме вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду.

Однак, таких вироків суду стосовно (їх засновників, посадових осіб), які би набрали законної сили і встановлювали відповідні обставини, які є предметом даної справи, суду відповідачем не надано.

Відповідачем не було надано суду жодних доказів проведення зустрічної звірки вказаних вище контрагентів позивача або інших доказів, які б свідчили про відсутність у таких можливості здійснювати господарську діяльність.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента.

Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду у постановах від 27.02.2020 у справі №813/7081/14, від 03.10.2019 у справі №813/4079/15.

З урахуванням наведеного у сукупності апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у ході судового розгляду даної справи відповідачем не доведено, а позивачем надано належні обґрунтування та докази обґрунтованості висновків акту перевірки від 24.01.2024 №1273/06-30-07-01/20418291 та правомірності податкових повідомлень-рішень від 22.02.2024 №00036630701 та №00036620701.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийЗалімський І. Г.

СуддіМацький Є.М. Сушко О.О.