Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №320/32967/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 320/32967/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос О.В.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

14 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Смілянця Е. С. Капустинського М.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Мар`ян" про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Житомирській області звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Мар`ян", про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2026 року позов задоволено.

Судом встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Мар`ян" ОСОБА_1 до погашення податкового боргу у розмірі 3255155,96 грн.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Ухвалою Сьомого апеляційної адміністративного суду від 07 жовтня 2026 року відкрито апеляційне провадження у даній справі, а ухвалою від 12 жовтня 2026 року справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за участі представників сторін.

Позивач скористався правом подання відзиву апеляційну скаргу.

Судове засідання за клопотаннями представників позивача та відповідача призначено в режимі відеоконференції.

Водночас, сторонам було роз`яснено, що ризики технічної неможливості участі у засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

В судовому засіданні, у зв`язку з технічними проблемами з засобами відеоконференцзвязку, які виникли у представників сторін, за правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, колегія суддів ухвалила розгляд справи здійснити в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України.

Відповідно до статті 16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати належні суми податків у встановлені законом терміни.

Підпунктом 20.1.35-2 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу.

Відповідно до пункту 87.13 статті 87 ПК України у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу. Вимоги абзацу першого цього пункту не застосовується у разі наявності зобов`язання держави щодо повернення юридичній особі або постійному представництву нерезидента-боржника помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якщо загальна сума непогашеної заборгованості держави перед боржником дорівнює або перевищує суму податкового боргу такого боржника. Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 87.14 статті 87 ПК України закінчення дії тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника здійснюється у разі погашення суми податкового боргу, зазначеної у рішенні суду, у зв`язку з якою було застосовано таке обмеження, або у разі отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про зміну керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника, або у разі початку судових процедур у справах про банкрутство стосовно такого боржника.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регулює Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 № 3857-XII.

Відповідно до статті 6 цього Закону право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли, зокрема він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань”), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв`язку з яким таке обмеження встановлюється.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України визначені у статті 289-2 КАС України, частиною першою якої установлено, що у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.

Таким чином, у контролюючого органу виникає право на звернення до адміністративного суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи боржника за межі України після спливу 240 календарних днів з дня вручення такому платнику податків податкової вимоги на суму податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень.

Аналогічний правовий висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 31.03.2025 у справі №160/5655/22.

Повертаючись до обставин даної справи, колегія суддів враховує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Мар`ян" як юридична особа зареєстроване 05.05.2004 року, та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні Державної податкової служби у Житомирській області (далі - ГУ ДПС), як платник податку за основним місцем обліку .

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Мар`ян" 10008, м.Житомир, вул.Шевченка, 35-А, кв. (офіс 27) код згідно з ЄДРПОУ:32988737, є ОСОБА_1 Адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 .

Станом на дату звернення податковим органом до суду за Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Мар`ян" рахується податковий борг зі сплати податків, зборів та обов"язкових платежів на загальну суму 3 255 155,96 грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 у справі №240/5010/26 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Мар`ян" кошти у рахунок погашення податкового боргу в розмірі 3255155,96 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків та за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили у встановленому порядку.

Контролюючим органом було сформовано та направлено податкову вимогу форми "Ю" №009365-1306-0630 від 29 вересня 2025 року. Податкова вимога в судовому або адміністративному порядку не скасована.

У зв`язку з непогашенням податкового боргу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Враховуючи встановлений факт наявності у ТОВ "Виробничо-торгова фірма "Мар`ян" податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, і непогашення суми такого податкового боргу протягом 240 днів з дня вручення товариству податкової вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування судом тимчасового обмеження у праві виїзду керівника вказаної юридичної особи ОСОБА_1 за межі території України до погашення суми податкового боргу.

При цьому, судова колегія повторно наголошує, що обмеження у праві виїзду за межі території України є забезпечувальним заходом, який має тимчасовий характер і відповідно до пункту 87.14 статті 87 ПК України закінчення дії тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника здійснюється у разі погашення суми податкового боргу, зазначеної у рішенні суду, у зв`язку з якою було застосовано таке обмеження, або у разі отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про зміну керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника, або у разі початку судових процедур у справах про банкрутство стосовно такого боржника.

Оскільки, обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за межі території України пов`язано з наявністю певних обставин, судова колегія вважає за необхідне визначити в рішенні суду межі застосування такого заходу, а саме, застосований забезпечувальний захід у вигляді обмеження у праві виїзду за межі території України зберігає чинність до моменту погашення податкової заборгованості або до настання інших обставин, зазначених в п.87.14 ст.87 ПК України.

Стосовно доводів апеляційної скарги про порушення контролюючим органом строку звернення до суду з вимогою про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України, то колегія суддів останні відхиляє з огляду на наступне.

Системний аналіз положень пункту 87.13 статті 87 ПК України та частини першої статті 289-2 КАС України дає підстави для висновку, що у контролюючого органу виникає право на звернення до адміністративного суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи боржника за межі України після спливу 240 календарних днів з дня вручення такому платнику податків податкової вимоги на суму податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень.

Поряд з цим, Законом №1914-IX доповнено частину першу статті 283 КАС України пунктом 7, згідно якого, провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента боржника у праві виїзду за межі України.

В частині другій вказаної статті зазначено, що заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності.

Тобто, законодавцем передбачено два альтернативні способи звернення податковим органом до суду з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України, як із заявою, поданою в порядку статті 283 КАС України, так і з позовом, поданим в порядку ст.289-2 КАС України.

Так, частиною другою статті 283 КАС України визначено, що заява податкового органу подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинна містити: 1) найменування адміністративного суду; 2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку заявника; 3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку, якщо такий відомий, щодо сторони, до якої застосовуються заходи, визначені частиною першою цієї статті; 4) підстави звернення із заявою, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника; 5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються; 6) підпис уповноваженої особи суб`єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою.

Статтею 283 КАС України передбачено спеціальний строк звернення до суду, тоді як стаття 289-2 КАС України не визначає конкретного строку, протягом якого податковий орган вправі звернутися до суду з позовною заявою з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України.

Відповідно, ні норми ПК України, ні ст.289-2 та ст. 283 КАС України, не містять посилання на те, що строк встановлений для контролюючого органу до суду для звернення з заявою, зокрема щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України, розповсюджується на позови, подані в порядку статті 289-2 КАС України.

В той же час, ст.289-2 КАС України та ст.283 КАС України встановлюють різні строки розгляду справи в суді.

Отже, оскільки ст.289-2 КАС України, на відміну від ст.283 КАС України, не встановлено спеціального строку звернення до суду, то на позови з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України, розповсюджується загальний строк, визначений абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень (абз.2 ч.2 ст.122 КАС України).

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

.

ГоловуючийБіла Л.М.

СуддіСмілянець Е. С. Капустинський М.М.